ЛЮДИНА ДОСКОНАЛА — ЦЕ ЛЮДИНА ОБОЖЕНА ЧЕРЕЗ ІСУСА ХРИСТА
Бажання — безмежне, а скільки-то обмежень! Навіть якби, виключивши зі світу гріх, людина могла сама себе « збудувати » правильно, згармонізувати всі свої сили й оволодіти ними, вона і далі була б невдоволена. Ціле її єство є нознаменоване божеським покликанням. Бог із своїх створінь хоче зробити своїх синів. Правдиве завершення й удосконалення людини здійснюється в ласці, у повній переміні в Христі.
— Знаєш, що найбільше тебе втомлює?
Це: невдоволення, неспокій, суперечність між тим, що ти бажаєш, і тим, що ти маєш;
— тим, яким ти хотів би бути, і тим, яким ти є;
— твоїм бажанням знати і тайною, якою ти є сам для себе, та тайнами, що кругом тебе; твоєю нетерплячістю на повне щастя й терпінням у всіх його видах;
— тугою за моральною величчю й злом, що у тобі й круглом тебе;
— твоєю спрагою любови й невдачами, обмеженістю людської любові…
Те, що спричинює терпіння в тобі, є твоя недосконалість, недоповненість, обмеженість.
— Не думай, що здійснення твоїх глибоких прагнень може прийти від чогось тобі зовнішнього. Тільки Той, хто є в твоїм серці, зможе вповні вдовольнити тебе.
— Знаєш, чого ти найбільше бажаєш?
Це — безконечність.
Безконечність краси, чистоти, справедливости, спокою, правди, любови… життя… а вона перевищує тебе, перевищує кожного чоловіка.
Безконечність має тільки одне ім’я: БОГ.
Все твоє прагнення безконечности — це тільки одна і та сама спрага: спрага Ісуса Христа, бо Ісус Христос «є» чистота, правда, любов, життя…
— Це Бог поклав у тебе цю тугу за удосконаленням в безконечності. Із глибин вічности його любов кличе тебе до себе.
— « …Отець Господа нашого Ісуса Христа благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі, вибираючи нас в Нім перед заснуванням світу… Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа» (бфес., 1,3-6).
Бог уже споконвіку думає, бачить тебе не тільки як людину, але як людину обожену.
Не вдоволяйсь бути людиною, сином людини, якщо Христос дає тобі можливість стати справжнім сином Божим.
— Твій християнізм не полягає головно в сукупності релігійних обрядів, в моральнім законі, в науці і правдах… християнство — це життя.
Ти не будь тільки практикуючий, але живий і живучий.
— Природа обмежуе тебе до людського.
Якщо ти хочеш завершити тебе, так як твоя туга бажає, і так як сам Бог бажає; — якщо ти хочеш увійти у світ божества, треба народитись знову, прийняти надприроду і стати новою людиною.
— Хрещення — це для тебе оте нове народження: через нього ти входиш у тайну Ісуса померлого й воскреслого. Це в Ньому — у першому Синові — що ти стаєш сином; у Нім — Браті усіх — ти стаєш братом всіх людей.
— Зло в тобі є, як ти сам добре знаєш, надто глибоке, щоб ти міг його сам досягнути й остаточно перемогти. Ісус Христос узяв його на себе, як і всі твої провини. Але ти маєш прийняти до себе цього Спасителя. Ти не можеш спастися від зла, хіба тільки через Ісуса Христа Спасителя
.
— Стовбур і галуззя не творять більше дерев, але одне дерево.
Голова і члени не творять кілька людей, але одну людину.
Злучений з Ісусом Христпом через ласку, ти стати одне з ним і його Таїнственним Тілом.
— Не було б ріки, якби не було джерела. Не було б світла, якби не було сонця.
Ти не можеш жити повним життям, якщо ти відкидаєш Ісуса Христа: ти потребуєш, щоб життя, що кружляє в Нім, перейшло до тебе.
Це життя зветься «ласкою ».
— Життя Ісуса Христа просякає твій розум ласкою Віри.
Ти, що хочеш відкрити тайну, якою ти сам є, і тайни світу, можеш знати себе й світ так, як сам Бог їх знає.
Життя Христа просякає й твою чутливість, твою волю, твоє серце ласкою Любови.
І так ти, що хочеш безмежно любити, можеш любити безмежним серцем Божим.
Життя Христа просякає твою діяльність і всі твої бажання ласкою Надії.
І так ти, що хочеш мати гарні успіхи, можеш приняти цілу Могутність Божу, з котрою приходить певність вічного успіху.
Життя Ісуса Христа просякає твоє тіло, щоб посіяти в нім зерно бевсмертности.
І так ти, що хочеш жити інтенсивно, у Христі вічно будеш жити.
Якщо ти приймеш Ісуса Христа у всі «поверхи» твого єства, Святий Дух поволі перетворить тебе з нутра. ,
— Ісус Христос установив Святі Тайни, котрі нам передають або побільшують його ласку-життя. Якщо ти відмовляєшся від них, ти наражаєш на небезпеку і навіть унеможливлюєш — твоє вдосконалення й завершення.
— Ісус Христос хоче від тебе не тільки подиву, наслідування, ‘твоєї приязні. Він хоче щоб ти дозволив перетворитись у Нього.
— Святий Павло дійшов до такої повної зрілости обоженої людини, що міг казати: « Це вже не я, що живу, але Христос живе у мені ».
— Діло Ісуса Христа ще незавершене. Стане завершеним: — коли ласка знову зрівноважить та згармонізує єство всіх людей; — коли цілий всесвіт буде опанований і керований духом обоженої людини; — коли його Таїнственне Тіло осягне повну зрілість, бо любор злучить все людство.
Тоді сповниться плян, що Отець намітив собі: «злучити у Христі все, що на землі й на небі » (Єфес., 1,10).
— Якщо ти вибираєш Ісуса Христа, мати щедро й віддано взяти участь в його місії. Бути християнином
— це бути « продовженням » Христа, це включитись цілим своїм єством у здійснення пляну Отця.
— Життя Христа в тобі перетворює все твоє життя:
— через твоє невпинне намагання стати « людиною на ногах » і злучитись через знання й любов з усіма людьми, ти співпрацюєш для сповнення Таїнствепного Втілення Ісуса Христа; — через твої труди і терпіння усякого виду, радо прийняті й щедро офіровані, ти співпрацюєш у Відкупленні людства; — через твою любов у родині та твою працю фізичну, умову чи мистецьку ти співпрацюєш для завершення Божого Створіння всесвіту… У Христі ти є будівничий Божого Царства.
— Протягом цілого твого життя ти будеш працювати для свого вдосконалення й для вдосконалення світу, але ні ти, ні світ не осягнете своєї остаточної повноти й досконалости у часі.
Лише « при кінці часів » у воскреслому Ісусі все завершиться, коли ми всі будемо злучені у вічній любові в Тройці.
— Якби ти хотів стати досконалим тут на землі, ти обмежив би себе. Досконалим ти станеш тільки в небі.
Але до неба є лиш одна дорога: Ісус Христос.
Шлях до успіху.
Видавництво оо.василіян
Рим, Італія, 1974 р.