Опіка після аборту – посібник для священиків

Посібник для священиків

Опіка після аборту

(A Manual for Priests, United States Catholic Conference, Inc., Washington, D.C.)

За виданням Post-Abortion Ministry (1999) Католицької Конференції Єпископів США, Комітету у справах духовенства і душпастирювання,
Комітету у справах діяльності “За Життя”

Вступ

Священики – центральні особи у справі опіки після аборту. Завдяки Тайні Покаяння лише вони можуть подати дар безумовної любові й милосердя Христа для обтяжених гріхом. Через Святу Тайну і душпастирське порадництво священики можуть допомогти відновити духовне, емоційне та розумове здоров’я тим, які були зранені гріхом аборту та розпочати шлях навернення.
Послуга Церкви для католиків, які були причетні до аборту, постійно розвивалася вже від 1984 року, коли було започатковано “Проект Рахель” директором руху “За Життя” в архиєпархії of Milwaukee Вікі Торн (Vicki Thorn). “Проект Рахель” – це мережа спеціально підготовлених священиків та порадників для надання індивідуальної духовної й психологічної опіки тим, які страждають внаслідок аборту, яка функціонувала в межах єпархії. Проект також передбачав проведення реколекцій поряд із індивідуальною опікою, із залученням ресурсів єпархії та тих груп людей, які підтримували цей проект. Сьогодні понад 135 єпархій мають у себе “Проект Рахель”, а деякі мають пост-абортну опіку, якою опікуються інші організації.
У 1989 році Вікі Торн заснувала Національний комітет у справах пост-абортного одужання і примирення (the National Office for Post-Abortion Reconciliation and Healing, NOPARH), який координує цю роботу. Згадана організація консультує дієцезії щодо питань організації пост-абортної опіки, навчає священиків і терапевтів, забезпечує загальнодержавну довідкову мережу для тих, які потребують таку допомогу.
Цей посібник покликаний допомогти священикам розвивати опіку над жінками і чоловіками, які потребують уздоровлення і примирення після аборту. Священики, які активно працюють у сфері пост-абортної опіки, допомогли своїми поради у підготовці посібника. Даний посібник коротко представляє проблематику з даного питання, і передбачає можливість швидкого орієнтування в матеріалі з огляду на обмаль часу у священиків.
До складу вввійшли також практичні речі: зразки оголошення у періодичних виданнях, думки для проповді, приклади карток з молитвами чи відеокасет із презентацією пост-абортної опіки. На прохання священиків додається аудіокасета із змістом посібника, яким легше знайти час для прослуховування її в машині в дорозі до хворих, засідання і т.п. ніж відвести час для читання.
Увага: Хоча мова у посібнику йде в першу чергу про духовні і психологічні потреби жінок, які втратили дитину через аборт, однак не слід забувати про інших людей, співучасників у прийнятті рішення на користь аборту, яких потрібно скеровувати до покаяння і уздоровлення. Батько абортованої дитини і батьки з боку матері, зокрема, можуть переживати схожі почуття смутку й розкаяння подібно як і матір.

Частина перша

Зрозуміння пост-абортного стану

Вступ

“З прочитаного мною про аборти пам’ятаю: стверджувалося, що жінки опісля не страждають від депресії чи розкаяння…Я могла сподіватися, що відчую полегшення. Звідки вони це взяли? Я ніколи вже не буду тією самою людиною”.
Впродовж дня у США здійснюється 4 000 абортів, і так впродовж року. Почавши з 1973 року і до тепер було знищено понад 36 мільйонів дітей через аборт. Хоча деякі матері стверджують наявність незначної травми після аборту, однак лише незначна кількість із них залишається насправді неушкодженими. Для численних осіб, такий досвід є руйнівним: спричинює серйозну довготривалу емоційну, психологічну і духовну травму. Докази на користь пост-абортної травми, яка триває роками, колись лише поодинокі, тепер були засвідчені психологами, порадниками, і тими, що причетні до постабортної опіки.
Відомо, що жінки, зранені абортом, будуть виявляти свою рану у різний спосіб, страждаючи від поодиноких або багатьох симптомів:
Почуття провини і сорому
Смуток який не можливо розділити з іншими
Депресія і низька самооцінка, часами аж до випадків спроби самогубства
Відчуження від власної сім’ї та друзів
Страх, що Бог покарає її, чи вже карає за вчинення “непростимого” гріха
Сексуальні розлади, безладні статеві стосунки, проблеми із налагодженням близьких довірливих стосунків
Проблеми налагодження стосунків із рештою власних дітей (надмірна опіка, однак емоційна відчуженість)
Глибоко прихований гнів
Кошмарні сни, в яких присутні миттєві спогади, жахливі сцени з пережитого, навіть звуки дитячого плачу
Зловживання алкоголем і наркотиками
Бажання мати дитину задля “заміщення” померлої
Спалахи смутку чи депресії з нагоди річниці дати аборту чи очікуваного дня народження
Гнів чи ухиляння як реакція на розмови про дітей чи аборт
Деякі, зокрема молоді дівчата, переживають ці симптоми відразу після аборту. Переважно ці симптоми з’являються впродовж десяти чи дванадцяти років після аборту, перш ніж жінка почне шукати допомоги. Цю інформацію ви не прочитаєте в газеті чи в одному із жіночих журналів. Загалом ігнорують питання пост-абортного стану. Організації, які виступають на захист доступності аборту, стверджують, що це “проблема”. Внаслідок чого численні жінки страждають після аборту і навіть не здогадуються про головну причину їх страждання.
Жінка, яка звернулася до вас після аборту, вже пройшли шлях смутку і відчуття безпорадності, здебільшого наодинці із собою. Однак вона вже починає усвідомлювати наявність у неї глибинної духовної рани, яку може зцілити лише Божа любов й милосердя. Одночасно вона, мабуть, вважає, що вчинила непростимий гріх і боїться Божого гніву.
Може бути так, що стиль життя тієї жінки був згубний і зруйнував її. Мабуть вона ніколи не була по-справжньому емоційно і духовно здоровою. Зі слів однієї жінки: “Виглядало так, що аборт був невідворотнім при такому способі життя, який я вела: не приймала далекоглядних серйозних рішень, не вважала статеві стосунки помилкою через те, що я ще незаміжня; а коли виявилося, що я вагітна, то моє рішення зробити аборт в той час не видавалось мені помилковим. Або ж до Вас звернеться жінка, яка зазнала на собі сексуального, чи емоціного, чи фізичного насильства. Рідко трапляється так, що жінка із здоровим стилем життя і добрим минулим приймає рішення на користь аборту при повному знанні про наслідки такого рішення.
Жінка, яка вже вчинила аборт, приходить до Вас із запитаннями, а Ваша відповідь на них визначатиме те, чи розпочнеться для тієї жінки тривалий процес видужання. Чи може Бог коли-небудь простити мені? Моя дитина? Чи я коли-небудь вибачу собі? Чи Церква не виключить мене, коли я визнаю цей гріх у сповіді? Де тепер є моя дитина? Чи мине коли-небудь той жахливий біль? Чи видужання можливе? Насправді, вона одна із заблуканих Божих овечок, що потребує Вашої негайної допомоги. Під час такої зустрічі Ви являєте Ісуса для неї. Ви можете доторкнути її життя лише один раз, або ж Ваша праця з нею триватиме довший час. Незважаючи на подальший хід справи, повірте в те, що Бог вибрав Вас бути Його представником, який допоможе їй.

Частина друга

Як опікуватися тими, хто є зранений від аборту

“Я відчуває себе вповні священиком саме тоді, коли залучений у роботу “Проекту Рахель”, ніж у будь-який інший час. Ісус і надалі продовжує працювати у світі: у “Проекті Рахель” він очевидно працює через своїх священиків. Кожен, хто телефонує до “Проекту Рахель”, часто є “мертвим” духовно і емоційно, однак Ісус, на щастя, все ще повертає мертвих до життя…”

Вступ

Не існує єдиного повного опису жінки, яка звертається до священника за уздоровленням після аборту. Вона може визнавати себе католиком, однак мати дуже мало знань про віру. Або ж вона відзначатиметься надмірно побожною чи скрупульозною поведінкою, або ж бути надмірно залученою у церковні справи з метою принесення деякого відшкодування за аборт. Вона може регулярно приходити на Св.Літургію, виховувати своїх дітей у католицькій вірі. Або ж вона жодного разу не переступила поріг храму після того, як вчинила аборт. Можливо вона ніколи не визнала у сповіді, що вчинила аборт, або ж навпаки це робила багато разів. Слід з очевидністю ствердити, що кожна така жінка вважає, що вчинила важкий гріх, до того ж непростимий; вона боїться, що Церква може відкинути її, але водночас відчайдушно бажає уздоровлення і примирення із Богом.
Жінка потребує почути відразу, що існує надія. Існує уздоровлення. Існує обіцянка допомоги і примирення з боку Церкви, яка турбується про неї. Жінка, яка вчинила аборт, може прийти до Вас в будь-який час. Це може бути в Тайні Покаяння. Або ж вона звернеться до Вас через свого друга або через місцеву програму пост-абортної опіки, наприклад, Проекту Рахель. Нижчеподана інформація допоможе Вам послужити тим, які були зранені абортом, через Тайну Покаяння, чи душпастирське порадництво, часто у співпраці з місцевим “Проектом Рахель”.

А. Тайна Покаяння

Нещодавні опитування священиків показують, що багато жінок, які вчинили аборт, вперше зустрічаються із священиками саме в тайні Покаяння, у відведений час для Сповіді. Якщо таке трапляється, то рекомендуємо:
1. Заоходьте її сміливо приступати до Тайни Покаяння.
2. Скажіть їй про велику Божу любов, милосердя і співчуття до кожної людини, незалежно від її гріхів.
3. Не применшуйте важкості гріху аборту. Це невірний крок, який також заперечує реальність її пост-абортної травми.
4. Дайте їй змогу говорити. Вона потребує сказати те, що вона не могла сказати до того часу: історію свого аборту, про свій біль і гіркі сльози. Запевніть її у тому, що її реакції нормальні. Численні жінки протягом довгих років неспроможні давати собі раду із наслідками аборту. Численні мають той самий біль і страхи, подібно як і вона.
5. Дайте їй розрішення. (Пам’ятайте, вона може думати, що її було екскомуніковано. Погляньте розділ “Аборт з перспективи канонічного права”.)
6. Може у Вашій єпархії встановлено певну покуту для тих, хто причетний до аборту. Якщо ж ні, дайте їй відповідну покуту, щоб вона поєдналася із Божою любов’ю і милосердям, і пришвидшила процес власного уздоровлення і простила саму себе. Наприклад, попросіть її молитися за тих, хто був причетний до її аборту.
Запропонуйте їй присвячувати одну Святу Літургію серед тижня у намірі її абортованої дитини, або за уздоровлення її сім’ї. Попросіть, щоб вона регулярно приходила до Церкви і Святих Тайн. Попросіть її читати, молитися і розважати над уривками із Святого Письма, наприклад, Іван 15, Лука 15 (про загублену вівцю, загублену монету, блудного сина), Іван 3:16-17, Іван 8:1-11 (про жінку схоплену на перелюбі), Іван 4:7-41 (про Самарянку), Лука 8:43-48 (або Матей 9:20-22, Марко 5:25-34) (про жінку кровоточиву), Лука 7:36-50 (про жінку яка вмила сльозами ноги Ісуса).
7. Іноді каянник може попросити зустрітися з Вами в інший час для довшої розмови. Необхідно запропонувати підтримку і пораду, але не слід звертатися до інформації, почутої від цієї людини у Тайні Сповіді, у наступних бесідах, або ж можна це зробити, якщо каянник сам перший знову заговорить про це. Але Вам не можна з власної ініціативи призначати зустріч із каянником для душпастирської розмови. Слід дотримуватися великої обережності, щоб не порушити цілісність Сповіді.
Також Вам не слід обмовитися, що Тайна Покаяння не є сама по собі дієвим засобом прощення гріхів такої жінки. Господь простив її гріх у Тайні Покаяння. Після сповіді каянник розпочинає процес приймання Божої милості і направлення свого життя від визнаних гріхів.
Ви можете запропонувати свою допомогу, або ж скерувати жінку до інших людей, досвідчених порадників у питанні пост-абортної травми. Ви не повинні з власної ініціативи звертатися до згаданих осіб і організацій від імені такої жінки. Слід зберегти непорушеною цілісність Сповіді у всіх аспектах.
8. Ви можете дати їй картку з молитвою як допомогу для її подальшого уздоровлення. Зразок картки додається. Ви можете дати картку із словами папи Івана Павла ІІ до жінок, які вчинили аборт. Зразок картки додається.

“Деякі думки про Сповідь”, уривок із “Наслідки Аборту”, автор отець Михаель Менйон (Michael Mannion).

(Ці замітки передбачають сценарій, коли Ви маєте розмову із жінкою і запланували Тайну Покаяння). Примирення з Богом закорінене у духовній владі Церкви. Терапія і порадництво можуть скерувати особу поглянути понад і збагнути те, що перевищує поріг людського болю й відчуження, однак лише Автор Життя має владу зцілити втрату життя…
Досвід цієї Святої Тайни може стати одним із найдієвіших моментів уздоровлення у житті постраждалої від аборту, коли збираються в одно численні моменти особистої історії людини у всеохоплюючих обіймах Бога, який зцілює.
Перед тим, як приступити до Святої Тайни, вона може зібратися думками, скориставшись веденим нею щоденником, або ж написаною нею історією свого життя…Вона може підготуватися до Святої Тайни тим, що підбере окремий біблійний уривок, який говоритиме їй про її мандрівку віри назад до Господа і Його Церкви…Священик може запропонувати дату напередодні визначних свят, наприклад, Різдва чи Пасхи. Для деяких навіть День Матері може бути особливим часом, щоб прийняти вдруге “Перше Причастя”.

Під час проведення Тайни Покаяння слід врахувати наступне:

Сповідь: Висловити наші гріхи перед представником Церкви, прислухатися до власних слів, щоб усвідомити собі гріхи, для яких шукаємо прощення…
“Сповідь не можна зводити до звичайної спроби отримати психологічне визволення, хоча воно є законною і природньою потребою, притаманною людському серцю, щоб відкритися іншій людині. Це вчинок Блудного сина, який повертається до свого Батька, який вітає його поцілунком миру. Це вчинок чесності і мужності. Це вчинок вручення себе, ставши понад гріхом, милості, яка прощає” (Reconciliation and Penance, p.121). Для жертви аборту, яка має досвід відвідування терапевтів і консультантів, що допомогли їй в різний спосіб, однак не мали владних повноважень запевнити її у Божому прощенні ані спроможності проголосити для вимученої жертви Божий мир, цей момент особливо вирішальний. Свята Тайна не є терапією, ані терапія не є Тайною, однак вони можуть працювати разом у парі задля спільної цілі – емоційного і духовного уздоровлення…

Розкаяння: Визнати нашу гріховність як нагоду відновити і зміцнити наші стосунки з Богом радше у зв’язку любові, ніж через страх покарання; по-справжньому пережити провину. Розкаяння – це “початок і серце навернення…виразне і вирішальне відкинення вчиненого гріху, поєднане із постановою не чинити його знову”. Багатьох, зламаних гріхом аборту, очікує дар прощення. Розкаяння, виринувши часом після довгих років гніву на себе і почуттів презирства, визволяє їх для того, щоб прийняти прощення. Розкаяння і навернення йдуть разом у парі. Коли хтось стає покірно перед Господом і каже: “Мені прикро, я вчинив невірно”, вже не знаходиться в такому ж становищі. Особа змінилася, вже не скеровує свій погляд назад у розпач, але вперед до надії. Особа стоїть біля підніжжя хреста, однак дивиться понад, щоб побачити відкритий гріб…

Покаяння: Присвятити себе молитві і вчинкам, які би висловлювали наш дух розкаяння і жалю за минулі гріхи та наше рішення присвятитись зміненому майбутньому… Часто буває корисно запропонувати жертві аборту чинити покаяння, поєднавши його із елементом апостольським і медитативним. Медитативний аспект передбачає вибір біблійного уривку чи цілої книги для роздумів. Апостольський аспект передбачає посвяту себе праці в організації, яка захищає цінність життя (наприклад, підготовка обідів, надання притулку бездомним, допомога людям з особливими потребами). Деякі бажатимуть брати участь у діяльності на захист життя. Це допустиме і рекомендується не для того, щоб “заслужити Божу любов і прощення”, але щоб подякувати Богові за любов і прощення.

Розрішення: Прийняти проголошення Церкви про уздоровлення і примирення про те, ким ми є і що ми зробили, через авторитетне повноваження Церкви…через могутні слова “Я розрішаю тебе” і покладення рук і знамення хреста розкаянний і навернений грішник входить у контакт із силою і милістю Божою. Знак “воскресіння” із “духовної смерті” знову відновлюється. Цей голос не приходить із нутра, чи із терапевтичних стверджень, заснованих на теоріях і формулах, але є голосом живого воскреслого Бога, який промовляє із хреста…
Церква покликана бути домівкою, де жінка, яка постраждала від аборту, зможе віднайти, мабуть і вперше, добро у тому, ким вона є, оминувши зло того, що вона вчинила.

Б. Пост-абортне порадництво і уздоровлення

1. Оточення:
а. Перед тим, як прийде жінка, моліться до Святого Духа за дар мудрості провадити її до уздоровлення.
б. Огляньте Вашу кімнату. Зробіть так, щоб жінка, яка прийде до Вас по допомогу, сиділа якнайближче до дверей. Ви не повинні знаходитися між нею та дверима. Якщо жінка в минулому зазнала статевого насилля, то вона почуватиметься безпечніше. Також Вам стануть у пригоді одноразові носовички.
2. Дороговкази:
А. Часовий проміжок.
Вона зустрінеться з Вами від одного до шести разів, щоб пройти процес уздоровлення.
Б. Коли слід скерувати її до іншого фахівця.
Коли Ви розчаровані, чи відчуваєте, що надмірно повільно проходить видужання, і якщо Ви здогадуєтеся про наявність деяких глибших проблем, Ви можете скерувати її до терапевта із Проекту Рахель, або ж до такого терапевта, який підтримує Католицьке навчання про гідність людського життя і статевості.
3. Межі:
Важливо встановити фізичні кордони. Деякі жінки, з якими Ви зустрінетеся, зазнали в минулому статевого насилля або ж мали невпорядковані стосунки із чоловіками. Деякі не матимуть особистісних кордонів, а навіть відзначатимуться провокуючою манерою поведінки, щоб визначити, чи насправді безпечно їй буде з Вами. Тому відразу самі встановіть особистісні кордони.
Зважайте на відповідний час і на вид дотику, а саме:
Вітання через потискання руки, або прощання;
Покладання руки під час Тайни Покаяння;
На закінчення, вона може забажати обійняти Вас, від чого важко відмовитися.
Дотик у таких випадках має виразне значення, яке важко невірно зрозуміти. Коли Ви встановлюєте особистісні кордони, жінка почувається безпечніше, і вчиться встановлювати особистісні кордони і приймати дотик, який є здоровий і ствердний. Ваша повага до такої жінки також сприятиме покращенню самоповаги у неї. Вона буде вдячною Вам за те, що відчула себе у безпеці, і довіра, яка виникає у неї, допоможе в уздоровленні глибоких ран від стосунків з чоловіками у минулому.
4. Перша зустріч:
А. Підтримайте її мужню готовність віднайти уздоровлення.
Б. Створіть атмосферу безпеки.
В. Якщо час консультацій – це одинокий шлях знайомства із нею, запевніть її, що Ви не виявите цього знайомства публічно, доки вона першою не привітається з Вами.
Г. Скажіть їй про те, що передбачає процес видужання, щоби вона знала чого очікувати.
Е. Прислухайтеся уважно до її тривог (турбот) та її історії, щоб визначити те, чи вона розпочала вже процес уздоровлення. Деякі жінки могли інтуїтивно розпочати цей процес самотужки.
5. Процес видужання:
А. Від початку запевніть її про Божу любов і милосердя. Вона виразно переконана у Божому суді. (Ви можете розповісти їй, що Католицька Церква вже кілька десятків років займає передове місце у справі уздоровлення після аборту.) Продовжуйте запевняти її у цьому впродовж усього часу спілкування із нею.
Б. Уважно спостерігайте за мовою її тіла, коли говорите про Бога. Якщо вона фізично відсахнулася чи втрачає уважність (поринає у свої думки) в той час, як Ви говорите про певний образ Бога (наприклад, Бог як Отець), тоді свідомо змініть спосіб висловлювання. Слова “батько” чи “брат” можуть викликати неприємні асоціації із минулого досвіду поганого ставлення до неї.
В. Їй необхідно розповісти свою історію, разом із усім супровідним болем. Вам же необхідно бути співчуваючим слухачем. Вона в той час переживає глибоку образу, почуття сорому і провини. Вона може розповідати свою історію по кілька разів. Перший раз вона може применшити деякі її частини, аж доки вона не впевниться, що Вам можна довірити і Ви достатньо сильна особистість, яка може перенести її образу. Переповідаючи історію повторно, вона чинить так переважно через відчуття болю, або для того, щоб розповісти про повторні аборти.
Г. Вам необхідно дозволити їй висловлювати свій гнів на тих, хто зрадив її певним чином в часі прийняття рішення про аборт, до і після аборту. (Це може бути батько дитини, її батьки, друзі, обслуговуючий персонал клініки). Вона може відчувати, що не має права виявляти гнів.
Порадьте їй написати листи тим, на кого вона гнівається. Ті листи не слід відсилати. Нехай вона почувається свобідною висловити усе, що бажає. Після написання кожного листа, вона нехай відкладе його, а згодом повернеться до нього і перечитає його. Це завжди допоможе глибше зрозуміти суть справи.
Запропонуйте їй зробити із тими листами щось символічного: спалити їх, порвати, закопати, розвіяти за вітром. Поясніть їй, що ті символічні дії, які вона вчинить, вказують на визволення від гніву та готовність зважитися простити тих людей. Якщо жінка не прощає їм, то вона буде поневолена стосунками до цих людей, і ніколи не стане вповні вільною.
Поясніть, що у разі потреби, їй потрібно звернутися до Бога із проханням про ласку зуміти простити. Прощати – це важка річ. Вона потребує пережити прощення, тобто зуміти скерувати себе до правдивого прийняття Божого прощення, а також простити самій собі.
Д. Вона потребує оплакати втрату дитини чи дітей.
1. Часто вона бажатиме знати про подальшу долю її дитини. Прочитайте їй параграф 99 енцикліки “Євангелії Життя”, де папа Іван Павло ІІ каже, що ніщо не є втрачене назавжди, тобто її дитина живе у Господі.
2. Запитайте чи їй відома стать дитини. (Багатьом відома.) Якщо вона не знає, то нехай поділиться своєю здогадкою. Якщо ж їй важко це зробити, порадьте їй вдома в молитві звернутися до Бога з проханням відкрити їй це.
3. Їй слід дати ім’я дитині. Якщо вона вагається стосовно статі дитини, нехай обере ім’я, яке може бути водночас чоловічим і жіночим. Помоліться із нею разом під час того, як вона дає ім’я дитині та передає її Ісусові чи Марії. Так вона сповнить першочергове завдання матері стосовно своєї дитини. І надалі, при кожній згадці про дитину чи дітей, називайте її чи їх по імені.
4. Порадьте їй обрати спосіб – як оплакати та увіковічнити пам’ять своєї дитини:
А. Увіковічнити пам’ять можна з допомогою певного об’єкту, який би нагадував жінці про дитину. Наприклад, медальйон чи ланцюжок, який вона носитиме; дерево чи довгорічна рослина, яка ростиме в саду; статуя, наприклад ангела з дитиною; мистецький витвір або вишивка, яка символізуватиме дитину і її зцілення.
Б. Порадьте їй написати листа до своєї дитини, в якому висловити усі прагнення материнського серця. Вона повинна пояснити своє рішення вчинити аборт і попросити прощення у дитини. Це вже домашнє завдання. Коли наступного разу вона повернеться із листом, попросіть її прочитати для Вас листа вголос. (Це може бути поема, або й пісня.)
(Отець Robert Sears пропонує наступне: попросити, щоб жінка в молитовній уяві, згідно із традицією медитації Св.Ігнатія Лойоли, поклала дитину біля Ісуса чи Марії. Нехай вона попросить їх опікуватися дитиною, і висловить бажання свого серця Ісусові та своїй дитині. Це заспокоює жінку, коли вона знає, що дитина перебуває у безпечному місці, і так вона задовольняє власну потребу взяти духовну відповідальність за дитину.)
В. Допоможіть їй спланувати поминальну службу, яка включає обряди і символи, а навіть читання її листа. Так вона зможе поправити ситуацію: коли не мала можливості поховати власну дитину. Порадьте їй використати Святе Письмо, музику, поезію і символи, які промовляють до неї.

Приклад обряду: Можна взяти кришталеву чашу або хрещальну купіль. Під час найменування дитини і передачі її в молитві Господу палаючу свічку, яка спеціально пристосована для плавання, покласти на воду. Допоможіть жінці у діях із свічкою, щоб вона не потухла і жінка не була розчарована. Жінка може спланувати інші обряди, які будуть промовляти до неї.
Запропонуйте жінці розвивати нові стосунки з її дитиною, яка померла через аборт, у світлі Спілкування Святих (правди віри про духовний зв’язок між Небесною і Земною Церквами). Та дитина буде могутнім заступником в молитвах за матір і її сім’ю. Вона є матір’ю цієї дитини назавжди, бо аборт не припиняє цей зв’язок.
5. Вона потребує примиритися із Богом. Поговоріть із нею про її стосунки із Богом. Вона може відчувати гнів на Бога, що Той дозволив їй завагітніти. Якщо так є, то заоходьте її відкрито і чесно висловити свої почуття Богові. Із самих глибин свого серця нехай вона виллє увесь свій біль, знаючи, що Бог любить її, й бажає обдарувати її радістю й миром. Коли вже вона пропрацювала такі почуття, тоді можна рухатися далі задля поглиблення Божого прощення. Це відбувається у Тайні Покаяння. Навіть якщо вона вже визнала свої гріхи, бажано їй приступити до Тайни Покаяння знову прикінці зустрічей із Вами. На той момент вона вже по-новому усвідомлюватиме глибину власного гріха та подивлятиме Божу любов і милосердя. Може, на Вашу думку, постане потреба катехизувати її в процесі підготовки до Святої Тайни. Та Сповідь повинна бути особливою. Ви можете замкнути храм, і сісти разом перед Св.Євхаристією. Запропонуйте їй принести з собою музику і підготувати уривки із Святого Письма. На власний пастирський розсуд вирішіть, чи жінка повинна повторно розповісти свою історію в рамках Сповіді. Ви можете вирішити, що необхідно Вам помолитися за сердечне уздоровлення з огляду на проблеми і сфери життя, про які вона Вам розповідала. Ви можете подарувати їй троянду на закінчення Тайни Покаяння. Сповідь слід провести як справжнє святкування Божої любові й прощення.
6. Запропонуйте їй прийти на Святу Літургію, яка буде присвячена уздоровленню і спомину про її дитину та сім’ю. Ця Свята Літургія може відправлятись серед тижня. Вона може і не бути присутньою на ній. Відомі чудові історії одужання членів сім’ї таких жінок, в намірі яких служиться Свята Літургія.
7. Такій жінці необхідно рухатися до самопрощення (прощення самій собі). Жінки, які пережили історію насилля над ними, мають трудність зробити той крок. З точки зору такої жінки, вона переходить із стану жертви до стану злочинця (того хто чинить насилля). Важко прощати і важко виразно висловити проблему. Якщо вона колись отримала біблійні уроки чи релігійні настанови, в яких стверджувалась неможливість прощення самій собі, тоді вона буде збита з пантелику стосовно цього кроку. Це створить перешкоду її уздоровленню. Вимога прийняти вільний Божий дар прощення вимагатиме від неї залишення самозвинувачення.
Це вимагатиме деякого виховання. Доречно їй пояснити, коли ми продовжуємо строго судити себе, коли Бог простив нам, тоді ми наближаємося до гріху гордості. Ми припускаємо, що знаємо більше, ніж Бог. Якщо ж вона поглинута самоосудом, тоді запропонуйте наступну вправу. Перед нею стоїть ціль – простити собі. Поясніть, що аборт ділить у жінки на окремі сегменти її самосприйняття (зрозуміння себе самої): так жінка, яка зробила аборт, стоїть осторонь від жінки, яка в даний момент шукає уздоровлення. Їй потрібно подумати про жінку, яка вчинила аборт, і подивитися на себе із милосердям, подібно як Бог дивиться на таку жінку. Що сталося із нею, коли молода жінка схилила її до рішення розпочати статеві стосунки (мова про одну і ту ж людину, в якої свідомість розділена)? Як це сталося, що вона завагітніла? Чому вона зважилася на аборт? Можливо вона вчинила більш, ніж один аборт. Як все це відбувалося? Після того, як вона подумає про це, запропонуйте їй написати листа тій жінці, яка вчинила аборт, та описати всі свої спостереження і думки, які виринули під час роздумів. Запропонуйте, щоб вона завершила цю вправу тим, що пробачила тій жінці, або ж заявила бажання це зробити із Божою допомогою. Підбадьорте жінку продовжувати молитися про ласку Божу спромогтися простити себе саму.

Батько дитини та інше оточення: Отець Sears пропонує, щоб Ви також молилися разом із такою жінкою про дар покаяння і Божого прощення для батька дитини. Аборт заторкає не лише матір, але стосунки між матір’ю, батьком і дитиною. Потрібно молитися про дар примирення для усіх, причетних до аборту.

Заувага: Якщо ж жінка захоче розповісти публічно про свій аборт, тоді слід вияснити, чи вона, в дійсності, свобідно зважилася на це. Перше запитання: Чому ти бажаєш це зробити? Якщо вона бажає в такий спосіб компенсувати свій вчинок, тоді її треба відмовити від публічної заяви, оскільки вона ще остаточно не видужала. Та жінка повинна також знати, що кожен, хто міг би бути зранений її публічною заявою, вже знає про її аборт, і про її намір, й не є проти того, щоб вона так вчинила. Це може зранити її дітей, а навіть налякати. Може статись і таке, що її історія потрапить до ЗМІ в іншому місті, і тоді може шокувати членів її родини або друзів. Краще для неї, щоб вона поділилася своєю розповідю приватно із друзями або із знаною їй малою групкою, без аудіо запису, або ж написала її в анонімному стилі. Порадьте її перш, ніж зважитися на таке, уважно зважити усі “за” і “проти” у молитві.
8. Приготуйте жінку до того, що чекає її у майбутньому:
А) Спокуса повірити в те, що Бог її не простив. Часом вона чутиме тихий голос, який стверджуватиме: “яка ти жахлива людина”. Це не голос від Бога, але спокуса впасти у розпач. Заоходьте її справлятися із такими голосами з допомогою молитви.
Б) Часами, коли щось нагадуватиме їй про дитину, вона почуватиметься дуже засмученою. Це може статися із нагоди закінчення навчання або весілля. Поява смутку не свідчить, що вона ще не видужала. Навпаки, це ознака того, що її материнське серце відродилося у ній, коли Бог уздоровив її.
В) Деякі нові періоди у житті можуть спричинити поновне відкриття рани від аборту, а саме: викидень, менопауза, залишення незаміжньою, відсутність дітей, спостереження того, що у друзів з’явилися внуки. Заоходьте її знайти людину, з якою можна поговорити про це в такі моменти.
Г) Заоходьте її перебувати у молитві та приступати до Святих Тайн. Можливо необхідно пояснити їй, що своїми терпіннями вона єднається із жертвою Христа на хресті.
Д) Заоходьте її надалі плекати свій духовний розвиток через читання, реколекції, а якщо можливо, і завдяки духовному проводу (священика, богопосвяченої особи) особисто для неї.
Е) Заоходьте, щоб вона звернула свої життєстверджуючі сили назад до реального світу. Тобто, щоб вона по-новому плекала любов до дітей, чоловіка, або допомагала людині літнього віку по сусідству, або заангажувалася у діяльність “За життя”.
Є) Якщо вона спитає Вас, чи їй слід розповісти своїм дітям про аборт, порядьте їй бути обережною. Якщо вона відчуває сильне бажання зробити так, тоді вона повинна чітко з’ясувати для себе усі мотиви такого рішення. І вже після цього їй слід розмовляти індивідуально із кожною дитиною, й бути готовою впоратися із важкими й дуже емоційними реакціями дітей на таку розповідь. Якщо Ви помітите дисфункціональну поведінку (серйозні зміни поведінки) у дітей, обговоріть це із дітьми й скеруйте їх до консультантів “Проекту Рахель”, або до людини, яка поважає Католицьке вчення про гідність людського життя і статевість.
Завершіть Ваші стосунки, подякуйте їй, що вона обрала Вас бути її другом в часі подорожі до уздоровлення, запевніть її про можливість контакту із Вами в майбутньому (якщо Ви цього бажаєте).

Частина третя

Парафія як осередок надії і уздоровлення

Слід зробити деякі практичні кроки для створення атмосфери на парафії, яка: (1) заохочуватиме чоловіків та жінок, страждаючих від аборту, шукати уздоровлення і примирення; (2) допомагатиме кожному парафіянинові плекати настанову співчуття і підтримки до жінок, які пережили аборт; (3) сприятиме поглибленню розуміння вчення Церкви про аборт, що, в свою чергу, заочуватиме й підтримуватиме рішення покаятися, примиритися та видужати у жінок і чоловіків після аборту.

А. Поради щодо приготування проповіді:

Моліться до Святого Духа перш, ніж взятися за підготовку проповіді на дану тему, та будьте відкритими до “підказок” Святого Духа. Вирішіть, які слова із біблійного читання обрати, щоб говорити про Божу любов, прощення, милосердя чи інше, на чому хочете наголосити.
Попросіть людей із Вашої громади, які пережили досвід аборту, молитися за Вас, що могти сказати правду про їхній досвід. Застановіться наскільки глибоко проблема аборту заторкує людину. Сьогодні кожен, мабуть, знає людину, яка постраждала від аборту. Крім того, що матір втратила дитину, троє або і четверо людей були фактично причетні до аборту.
Запросіть таких осіб шукати покаяння, примирення і уздоровлення. Будьте свідомі, що питання аборту не висвітлюється всесторонньо для широкого загалу.
Скажіть про біль жінки, яка вчинила аборт. Прочитайте уривки із свідчень жінок, які знайдете у книжках, наприклад, “Чому ти плачеш, Маріам?” (українською і російською мовами). Може Ви знаєте жінку, яка дозволить використати її свідчення та історію анонімно. Скажіть про біль пережитий батьками, дідусями і бабусями, вуйками і тітками, й друзями. А також можна використати свідчення знайомих людей.
Скеровуйте людей до Божої великодушної та милосердної любові. Розкажіть про організації Католицької Церкви, які надають допомогу терплячим від пост-абортної травми, а також зачитайте слова Святішого Отця до жінок, які пережили аборт (енцикліка “Євангеліє життя”, парг. 99).
Запросіть людей помолитися за знайомих їм осіб, які постраждали від аборту, а також моліться про духовну адопцію когось (усиновлення), хто зробив аборт й потребує видужання.
Закінчіть проповідь цитатою з літургійного читання на даний день.
Якщо хтось плакатиме під час Вашої проповіді на тему аборту, повірте, що Бог доторкнувся цієї особи аж до глибини душі, та кличе стати на дорогу видужання. Коли Ви говоритимете на цю тему, Ви покажете, що Церква дбає про таких осіб, та що є можливість зцілення.
Звертайтеся до теми Божого прощення, згадавши про аборт, під час свят, в які збираються разом усі члени сім’ї, серед яких є також непрактикуючі члени Церкви, та відвідують Святу Літургію. Людям потрібно почути, що завжди безпечно повернутися додому – до Церкви. Люди прагнуть залишити в минулому гріх аборту.

Б. Церковний бюлетень (газета)

Парафіяльний бюлетень – це мабуть найбільш вдалий засіб для поширення свідчення про Божу любов і милосердя до жінок і чоловіків, які страждають від пережитого аборту. Численні жінки звернулися до “Проекту Рахель” завдяки парафіяльному бюлетню. Також сестра, дочка або товариш, який дізнається із бюлетню про програму опіки Церкви, можуть донести цю інформацію безпосередньо до самих потерпілих. Одна жінка, що звернулася до “Проекту Рахель”, сказала: “Коли я побачила оголошення втретє у бюлетні моєї парафії, я вирішила, що вони серйозно сприймають ці проблеми”.

1. Приклад оголошення у бюлетні:

а) Біль та смуток від вчинених у минулому абортів не повинні тривати впродовж усього життя. Зателефонуйте до “Проекту Рахель” і домовтеся про конфіденційну зустріч із священиком або консультантом. Подзвоніть: номер телефону. Довіртеся Божій любові.
б) Чи знаєте ви когось, хто терпить смуток та горе через вчинений аборт?
Поділіться із ними доброю новиною про Божу любов. Подзвоніть до “Проекту Рахель”, щоб домовитися про конфіденційну зустріч із священиком або консультантом: номер телефону.
в) Слова папи Івана Павла ІІ до жінок і чоловіків, які терплять від вчиненого аборту: “Не втрачайте надії і не падайте у розпач. Бог усякого милосердя готовий дарувати Вам прощення і мир у Святій Тайні Покаяння” (Енцикліка “Євангеліє Життя”, парг. 99). Подзвоніть до “Проекту Рахель” і домовтеся про конфіденційну зустріч із священиком чи консультантом: номер телефону.

2. Вкладні листівки до парафіяльного бюлетеню.

Вкладні листівки до бюлетеню – це ще одна можливість для поширення інформації про опіку Церкви для потерпілих від аборту. Це може бути:
Текст уривку із енцикліки “Євангеліє життя” парг. 99; анонімний лист парафіянки чи іншої особи, в якому йде мова про особисту історію видужання після аборту, що допоможе розвіяти страх та підбадьорить інших шукати прощення.
Або ж це буде брошура, в якій описано допомогу і процес видужання потерпілих від аборту, які можуть запропонувати організації, що діють при Вашій парафії.
Або ж це буде звернення священика до тих, хто терпить після аборту, де сказано буде також про пастирську допомогу з боку священика і про Святу Тайну Покаяння.

В. Плекання пам’яті про дітей, які померли до народження

Встановлення пам’ятних монументів на згадку про дітей, що померли до народження, – це один із способів як плекати на парафії місію уздоровлення. Пам’ятний монумент може послужити для батьків, які втратили дитину до чи підчас народження, як середник великого заспокоєння.

Де розмістити пам’ятний монумент?

В саду біля храму; або ж це буде статуя Пресвятої Богородиці на церковному цвинтарі; або окрему нішу чи куток в храмі відвести як куток пам’яті про тих дітей. Або це буде кімната Пам’яті, в якій буде місце для молитви та книги Пам’яті, в якій батьки зможуть записати імена своїх дітей.
Г. Молитви і богослужіння.
Основною діяльністю повинна бути молитва і богослужіння як прохання за уздоровлення. Можна включити молитовний виголос за уздоровлення до ектенії за вірних, також можна відправляти окремі богослуження в цьому намірі. Можна приготувати для розповсюдження картку із молитвою про уздоровлення.

Частина четверта

Питання аборту із перспективи канонічного права

Із питанням аборту пов’язане питання особистої відповідальності того, хто вчинив аборт: чи це гріх? чи це злочин?

Визначення гріха: Гріх – це свідомий і добровільний переступ Божої волі, а саме: словом, вчинком чи свідомо виплеканим бажанням всупереч Божому законові. Об’єктивно, аборт – це важкий смертельний гріх, який серйозно противиться моральному законові. Злочин – це переступ церковного закону чи припису, який формально встановила церковна влада, що наділена законодавчою владою і повноваженнями. Однак, в дійсності, лише декілька гріхів згідно рішення Церкви вважаються також злочинами. До тих кількох гріхів, що є також злочинами для Церкви, належить аборт.
Кожному злочину відповідає певне покарання, як санкція встановлена у Церковному законі, що поширюється на особу, яка вчинила злочин. Мета такої санкції – спонукати людину повернутися до життя у лоні Церкви. Згідно Кодексу Канонічного Права, особа, яка вчинила аборт, та кожен співучасник, що безпосередньо спричинився до успішного довершення аборту, підлягають автоматичному покаранню екскомунікою. Насправді, екскомуніка – це санкція лікувального значення, яка покликана спонукати покараного до покаяння і примирення. Таким чином, екскомуніка може бути застосована до порушника лише до певного моменту – коли ж порушник кається і приймає Божу зцілюючу благодать, то її можна зняти у моменті Тайни Покаяння. Іншими словами, Церква установила екскомуніку як покарання у випадку аборту, щоб засвідчити важкість такого злочину для секулярного суспільства, а зовсім не для того, щоб заклеймити (осоромити) порушника.

Слід з’ясувати окремі терміни. Аборт – це вбивство ембріону чи плоду у будь-який спосіб і в будь-який момент від моменту зачаття. “Вчинити” – означає: шукати, прийняти, погодитися, змусити, переконати чи спричинити прямо і намірено аборт через фізичні чи моральні вчинки. Таким чином, особа, яка активно бере участь у діях, які спричиняють чи ведуть до аборту, – чинить аборт. Вислів “успішне довершення аборту” вказує, що задуману ціль було осягнено, а не те, що аборт був лише предметом бажання, задумів, чи поодиноких спроб і зусиль. Хоча бажання, намір, зусилля на користь аборту позначені провиною важкого гріха, однак вони не складають зміст злочину аборту.
Чи можна стверджувати, що усі особи, які успішно довершили аборт, згідно буквального формулювання закону є автоматично екскомунікованими? Зовсім ні, бо навіть у цивільному законодавстві визнаються супровідні обставини, які можуть зменшити або й відмінити відповідальність, аналогічно і в церковному законодавстві. Отже, наступні особи ніколи не підлягають покаранню за успішне вчинення аборту:
1. хто позбавлений (тривалий час) ужитку розуму;
2. хто не має ще 16 років;
3. хто зовсім не знав, що таким чином порушує закон чи припис Церкви (хоч водночас було наявне знання, що аборт – це важкий, смертний гріх);
4. хто діяв під примусом фізичної сили або ж це сталося в силу звичайного випадку, коли сам результат не можливо було передбачити, ані йому запобігти у випадку передбачення;
5. хто так вчинив з огляду на важкий чи відносно важкий страх (важкий страх – це внутрішня реакція особи на ймовірну небезпеку зазнати серйозного лиха з боку іншої особи).
Далі, наступні особи не підлягають покаранню автоматичною екскомунікою за успішне вчинення аборту, хоча можуть бути так покарані шляхом рішення церковного суду чи відповідної влади:
1. хто відзначається лише дефектним (неповним) ужитком розуму;
2. хто позбавлений ужитку розуму в силу сп’яніння, або схожого ментального порушення, за яке особа несе відповідальність;
3. хто діяв під впливом серйозного запалу пристрасті, що не випереджує і не блокує діяльність розуму (розмірковування) і волі (надання згоди), за умови що особа сама свідомо не викликала і не плекала подібну пристрасть;
4. підліток, якому вже сповнилося 16 років, але ще не має 18 років;
5. хто був примушений важким чи відносно важким страхом, і;
6. хто, не з власної вини, не знав, що такому припису чи закону (стосовно аборту) відповідає також покарання.
Отже, щоб особа зазнала покарання автоматичної екскомуніки необхідно, щоб вона довершила успішно аборт, або була прямим співучасником успішного аборту і:
1. відзначалася нормальним ужитком розуму;
2. була принаймні віком 18 років;
3. знала, що церковний закон передбачає покарання екскомунікою за злочин аборту (це щось більше ніж звичайне знання, що аборт – це важкий чи смертний гріх); і
4. бути спроможною вживати свою свобідну волю, і не діяти під впливом важкого страху, серйозного запалу пристрасті, сп’яніння, чи будь-якого іншого ментального порушення. Санкція екскомуніки може бути усунена діючим єпархіяльним єпископом і тими священиками, які мають повноваження на це в рамкаж єпархії.
Давайте, ще поглянемо, що означає бути екскомунікованим. Покарання екскомунікою забороняє членам Церкви:
1. брати будь-яку священичу (чи як прислуга) участь у відправі Євхаристії (Святій Літургії) чи будь-яких інших богослуженнях публічного культу;
2. брати участь у відправі Святих Тайн і сакраменталій та приймати Святі Тайни;
3. виконувати будь-які церковні уряди, служіння або завдання, здійснювати акти управління.
Слід однак зауважити, що екскомунікована особа, що знаходиться поза сакраментальним життям Церкви та не може виконувати будь-яке служіння всередині Церкви, все-таки залишається членом Церкви і є католиком. Екскомунікованій особі дозволяється відвідувати Святу Літургію чи інші публічні акти богопочитання, чи брати участь у приватних молитвах і побожних практиках. Навпаки слід заохочувати таких осіб до цього, щоб така людина покаялася і змінила своє життя.