Народження Божого Сина з Діви

Народження Божого Сина з Діви
Подумаймо спочатку чи взагалі до істин віри можна використовувати слово “повинен”? Зрештою, ця проблема стосується також і зберігання заповідей.

У такому підході до істин віри і зберігання заповідей є щось образливе в стосунку Господа Бога. Бо в цьому випадку чинимо з Нього якогось могутнього магната, котрий може дозволити собі здійснити свою волю, і котрий може суворо помститись на таких, котрі не хочуть Його слухати.

Придивімось добре, наприклад, до таких висловів, як: “Ти повинен вірити у Святу Трійцю, якщо хочеш бути спасенний”, або “Ти повинен вшанувати чужу дружину, бо інакше чекає на тебе вічне прокляття”. Це правдиві твердження, та все-таки якісь бездушні і холодні. В них якби відображається переконання, що до духовних справ людину найефективніше можна переконати загрозою. Стає неначе неважливим те, що правда і добро мають вартість самі по собі, і чим більша правда, тим більша її вартість і міць збагачення. Ці думки наче спонукають думати, що за правдою і добром стоїть судове рішення Господа Бога. І тут аж проситься закид, що Господь Бог – маючи в своїх руках рішення про вічну долю людини – позбавляє нас свободи. А всетаки Бог є Любов, і як же так можна про Нього думати і говорити?

Так, любов знає слово “повинен”, але воно є повне життя і тепла, бо зовсім не обмежує нашу свободу, а навпаки. Звичайно, що ти повинен поважати чужу дружину, бо не тільки твоє подружжя, але також подружжя твого ближнього оточене святістю і духовною гідністю, які ти не маєш права топтати. Тому що це наказує тобі Бог, Котрий любить тебе і хоче твого добра. Бо якщо не послухаєш цієї заповіді, скривдиш її, її чоловіка і дітей, а на себе накличеш внутрішню руїну, яка може закінчитися твоєю вічною нездатністю до щастя.

Звичайно, що ти повинен вірити у Святу Трійцю, тому що так вірить наша Мати-Церква – найкраща, натхнена Святим Духом читачка Євангелія. Бо без цієї правди повністю спотворюється і баналізується новина про Христа Спасителя і про наше Боже синівство. Словом, без цієї істини ми б втратили саму суть християнства.

Ви запитуєте, “чи повинні ми вірити, що Ісус був народжений з Діви?” Постараюся показати, як багато Божого сенсу містить в собі цей догмат віри. А про те, що це не є істина другорядна для християнства, свідчить той факт, що вона була поміщена у визнанні віри, а отже, серед найбільш важливих істин віри.

Що ж виражає ця істина, що Спаситель людей прийшов у світ з дівочої Матері, без участі чоловіка? Найкраще прочитати про це безпосередньо з Євангелія. Відкриймо перший розділ Євангелія св. Луки, опис Благовіщення. У цьому уривку підкреслюється той факт, що у Ісуса не було людського батька. І пояснено духовне значення цього факту: Дитя Марії “буде Сином Всевишнього … те, що народиться, Святе, буде Сином Божим”.

Таким чином, справа зрозуміла: у Ісуса не було людського батька, тому що Його батьком є Предвічний Отець. Народився від Діви, бо не був звичайною людиною. Його існування не почалося – так, як існування кожного з нас – в момент зачаття. Він є відвічним Сином Божим, Котрий для нашого Спасіння став людиною.

Опис Благовіщення показує ще один сенс дівочого зачаття нашого Спасителя. Зверніть увагу, що Євангеліст зіставляє обставини приходу в цей світ Господа Ісуса з такими ж обставинами, що стосуються Йоана Хрестителя. Отож, Йоан Хреститель народився від безплідних і старих батьків, які вже втратили надію, що вони можуть мати дитину. У подібних обставинах народилося багато великих Божих мужів Старого Завіту. Ісаак народився з безплідної Сари; Яків, родоначальник Ізраїлю – з безплідної Ревеки; праведний Йосип – з безплідної Рахіль; з безплідних матерів народилися Самсон, переможець Филистимлян, і великий суддя Самуїл. У Старому Завіті ці факти відображали духовний сенс. А саме, Бог нагадував таким чином своєму люду, що великі провідники народу, великі захисники чи великі пророки є Його особливим даром для народу. Вони народились від людей, але в першу чергу вони є Божим даром.

Отже, сподобалось Богу, щоб в подібних обставинах прийшов на світ Йоан Хреститель. Тому що ця людина була дійсно великим даром для Божого народу, більшим навіть, ніж ті чоловіки зі Старого Завіту: « Між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя» (Мт 11,11). І це народження Йоана є тільки фоном для вияснення чудового народження Господа Ісуса. Народження від неплідних батьків перевершує очікування природи, але довершується в спосіб відповідний природі. Тим часом Син Божий народився з Діви! Бог благоволив послужитись цим знаком, щоб навчити нас, що Його Син є найособливішим Його Даром для людей. «Бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа» – як пояснює інший уривок Євангелія, в якому теж особливо підкреслено дівоче зачаття Господа Ісуса (Мт 1,20).

Якщо це так важлива істина віри, то, звичайно, вона повинна мати безпосереднє відношення до нашого життя. Отже, по-перше, – і це є найглибшим наслідком цієї істини, перевищуючим нашу уяву – кожен з нас покликаний до того, щоб народитися подібно, як Христос. Кожен з нас покликаний до Божого синівства, а з Бога можна народитися тільки непорочним чином. «Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися» (Йн 1,12…); «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» (Йн 3,3).

Вперше ми народилися від наших батьків, тому Бог є нашим Творцем. Через наших батьків покликав нас до життя і постійно підтримує нас в існуванні. Але Бог хоче бути для нас більше, ніж Творцем, Він хоче бути нашим Отцем: хоче, щоб ми були подібні до Його Єдинородного Сина, хоче зробити нас причасниками своєї Божественної природи. Повторне наше народження – це народження з Бога. До цього народження також потрібна є мати, і, як при народженні Христа, це є незаймана Мати. Матір’ю, Котра народжує нас для Бога, є Церква: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, (…) щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна» (Еф 5,25-27); «А вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам» (Гал 4,26).

Дівоче материнство Церкви є народженням з Бога і для Бога. А той, хто є Божим сином, тим більше, звичайно, буде корисний для людей і тим глибше буде братом усіх. Тому не дивно, що Церква з самого початку дуже піклувалася про те, щоб не забракло зовнішнього знаку її дивочої плідності. Цим знаком є християни, – чоловіки і жінки – котрі «самі себе оскопили задля Небесного Царства.» (Мт 19,12). «Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я» – пише Апостол Павло (1 Кор 7,8). А апостол Йоан: «Це ті, що з жінками не осквернилися: дівочні вони. Ті, що слідують за Агнцем, куди б не пішов. Вони викуплені з-поміж людей первістки Богу і Агнцю» (Одкр 14,4).

Дівоцтво деяких членів Церкви є ознакою того, що уся Церква хоче бути повністю віддана Богу. Таким чином, істинна невинність завжди є плідною. Крім того, ця плідність вища, надприродна, духовна, плідність з Бога. Безплідна цнотливість – це жодна цнотливість, звичайне холостяцтво. Безплідне дівоцтво не має в собі жодної схожості щодо дівоцтва Божої Матері.

У певному сенсі, всі християни покликані до дівоцтва. А саме, щоб кожен міг віддати ціле своє серце для Бога. Особливо Церква навчає подружжя про те, що вони повинні дотримуватися чистоти, як належить для їх стану. Тому що через подружжя нові люди приходять у світ. А людина все ж таки є істотою гідною того, щоб обставини її приходу на світ були справді людські. Це, сподіваюсь, само собою зрозуміло.

Також у вихованні дитини людське батьківство та материнство повинні бути виконувані в атмосфері чистоти. Мова йде не тільки про чистоту в людському сенсі, згідно Божого закону, переживання своєї статевості, а й про ту чистоту, яка полягає в тому, що в цілому ми намагаємося не змішувати добра зі злом.

Коротше кажучи, незалежно від того, чи християнин живе у шлюбі чи в неодруженому стані, він покликаний до наслідування дівочого материнства Божої Матері. Подружжя повинні старатися про те, щоб їх подружня спільнота і батьківство були чисті. А ті, котрі не пов’язані шлюбом, нехай намагаються, щоб їхня чистота була духовно плідною.

Підсумовуючи: Догмат віри про дівоче зачаття Господа Ісуса є не просто теоретичною істиною, він дуже глибоко торкається нашого християнського життя.

о. Яцек Салій ОР з книги Шукаючим дороги

(переклала с. Даміана Радзевідло МСНСМ)

джерело: http://www.svitlo-zhyttja.kiev.ua/