МАРІЯ, МАТИ БОЖА

МАРІЯ, МАТИ БОЖА

“Марія – мати божественної ласки, тому що Вона – Мати Автора ласки.
Віддайтеся Їй з повною довірою!
Виблискуватимете красою Христа.
Відкриті до подуву Духа, перетворитесь на безстрашних апостолів, здатних поширити навколо вас вогонь любові й світло правди.
У школі Марії відкриєте конкретне зобов’язання, яке Христос сподівається від вас, навчитеся давати Йому перше місце у вашому житті, спрямовувати до Нього ваші думки й ваші дії”

(Послання на XVIII Всесвітню зустріч молоді, 13. 04. 2003)

Величний факт Воплочення Слова повинен спонукати нас пізнавати щоразу більше Воплочене Слово. Пізнавати його таїнство, пізнавати його особу, пізнавати те, що нам каже віра про Нього, що каже нам доктрина, якої Він навчив, що саме Він хоче від нас. І то так, щоб ми уміли захистити у нас віру в Воплочене Слово.

Якийсь час тому назад, коли я перебував закордоном, один мирянин-європеєць, викладач якоїсь семінарії, запитав мене, “випалив у лице” (перед тим він критикував Церкву): “Як можна називати Діву Марію Матір’ю Бога? Хіба Бог може мати Матір?”. Я не перебільшую: він заперечував божественне материнство Пресвятої Діви, а тому не розумів нічого про таїнство Воплочення Слова.
Чому так трапляється, що люди з таким великим культурним та професійним формуванням не знають такого елементарного й фундаментального в католицькій вірі? Бог у його божественній природі не має Матері. Як Бог, він не мав колиски, не користувався пеленками, не мав пляшечки з соскою, не розважався іграшками… тому що Бог, як Бог, є чистим духом, не має ні тіла, ні кісток, ні м’язів, ні крові, ні кров’яного тиску, ні діабету… не має початку. Також не має кінця, не проходить через реанімацію, не потребує гробу, ні поховання, ні савана… тому що Він вічний.
Але якщо Бог стає людиною, тобто, крім божественної природи приймає правдиву людську природу (цим було Воплочення Слова), має бути жінка, яка б Йому дала людську природу, і ця людська природа, з’єднана з Особою Слова, Другою Особою Пресвятої Трійці, є людською природою, яка не має людської особи, тому що місце людської особи займає у набагато дивовижніший спосіб Особа Слова.
Тоді ця Мати породить людську природу, субстанційно поєднану з Божою Особою, тому можна і потрібно називати таку Матір Матір’ю Божою. Тому що Христос, її Син, крім того, що Він людина, є також Богом! Елементарно. Це так елементарно, що заперечувати це – означає хвалитися тупим невіглаством, досить просто прочитати Катехизм Католицької Церкви : це визначена догма віри, визначена Ефеським Собором .
У тій зоні говорили грецькою, зібралися соборові Отці, і щоб говорити про Діву Марію, використовували термін “Theotokos”, тобто Богородиця. Як ми молимося: “Богородице Діво…”, це елементарно, це абетка християнства.
Бо якщо ні, немає Воплочення! Якщо діва не стала Матір’ю Бога, означає, що Вона – Мати людини, тобто, не було Воплочення, бо було два суб’єкти: один божественний, інший – людський. Щоб було Воплочення, потрібно, щоб Бог прийняв людську природу, і потрібно, щоб ці дві природи, людська й божественна, були субстанційно з’єднані, але не в природі (бо тоді була б якась третя річ: не Бог і не людина). Ця єдність повинна датися в особі, в божественній особі, Другій Особі Пресвятої Трійці, Особі Слова. “Інакше не вірили б у Трійцю, а у чотирійцю осіб” .
Не знати цього – означає не знати найелементарнішого і, найгірше, заплутати інших, і то навіть богопосвячених осіб. Бо після того до мене підійшов один семінарист, щоб запитати те саме, точнісінько те саме. Коли в якусь душу входять дурниці, ця душа недовго залишиться богопосвяченою. Бо якщо не знає, що Ісус Христос – правдивий Бог і правдива людина, і є Один єдиний, бо обидві природи з’єднані в єдиній Особі Слова, тоді яке значення має богопосвячене життя, яке значення має чистота, яке значення має убогість, яке значення має послух, яке значення мають Святі Тайни? Якщо Той, кого бачимо на хресті, не має людської природи, гіпостатично з’єднаної з божественною особою, то ніхто не заплатив за наші гріхи, бо у такому випадку Він був би просто людиною, а тоді ні Хрещення не змивало б гріхів, ні Сповідь, Євхаристія не була б Тілом і Кров’ю Господа, разом з його душею і божеством.
Занепали би всі Тайни, занепала б Церква. Тому так є, тому існує так багато священиків, які присвячуються тимчасовим справам, а деякі, здається, взагалі перестали вірити у вічні правди. Потрібно поглиблювати ці правди віри, тому що вони здатні спонукати наші серця до наслідування Господа. І знати так, щоб бути здатним відповісти, коли з’являється хтось з подібним питанням. Бо, як казав Іван-Павло І: “Сьогодні від віри залишається тільки те, що захищають” .
Якщо є якась частина віри, яку ми не здатні захистити, означає, що ми не маємо віри, тому що не маємо віри такої, яку повинні б мати. Отож просімо завжди у Пресвятої Діви ласку захищати з найбільше можливою силою правду Слова, що сталося тілом.

о. Карлос Міґель Буела, ВС