Материнська молитва
Сила молитви батьків
“Материнська молитва із дна моря дістане” – це прислів’я, звичайно, знають всі. Але чи багато хто вірять, що прислів’я ця сказана не тільки для красного слівця, а зовсім істинна і за багато століть підтверджена незліченні прикладами.
Отець Павло, монах, розповів мені випадок, який стався з ним. Він розповів його, начебто все так і мало бути. Мене ж цей випадок вразив, і я його перекажу, думаю, що він дивний не тільки для мене.
На вулиці до о. Павла підійшла жінка і попросила його сходити до її сина. Сповідати. Назвала адресу.- А я дуже поспішав, – сказав отець Павло, – і в той день не встиг. Та, признатися, і адреса забув. А ще через день рано вранці вона мені знову зустрілася, дуже схвильована, і настійно просила, благала прямо піти до сина. Чомусь я навіть не спитав, чому вона зі мною не йшла. Я піднявся по сходах, подзвонив. Відкрив чоловік. Дуже неохайний, молодий, видно відразу, що сильно питущий. Дивився на мене зухвало, я був в одязі. Я привітався, кажу: ваша мама просила мене до вас зайти. Він скинувся: “Гаразд брехати, у мене мати п’ять років як померла”. А на стіні її фотографія, серед інших. Я показую на фото, кажу: “От саме ця жінка просила вас відвідати”.
Він з таким викликом: “Значить, ви з того світу за мною прийшли?” – “Ні, – кажу, – поки з цього. А ось те, що я тобі скажу, ти виконай: завтра з ранку приходь в храм” – “А якщо не прийду?” – “Прийдеш: мати просить. Це гріх – батьківські слова не виконувати”. І він прийшов. І на сповіді його прямо трясло від ридань, говорив, що він мати вигнав з дому. Вона жила по чужих людей і незабаром померла. Він навіть і дізнався-то потім, навіть не поховав.Він прийшов в той день. А ввечері я останній раз зустрів його мати. Вона була дуже радісна. Хустка на ній була біла, а до цього темна. Дуже дякувала і сказала, що син її прощений, так як розкаявся і сповідався, і що вона вже з ним бачилася. Тут я вже сам, з ранку, пішов на його адресу. Сусіди сказали, що вчора він помер, вивезли в морг.
Ось така розповідь о. Павла. Я ж, грішний, думаю: значить, матері було дано бачити свого сина з того місця, де вона була після своєї земної кончини, значить, їй було дано знати час смерті сина. Значить, і там її молитви були такі гарячі, що їй було дано втілитися і попросити священика сповідати і причастити нещасного раба Божого. Адже це ж так страшно – померти без покаяння, без причастя.
І головне: значить, вона любила його, любила свого сина, навіть такого, п’яного, вигнав рідну матір. Значить, вона не сердилась, жаліла і, вже знаючи більше за всіх нас про долю грішників, зробила все, щоб доля ця минула сина.
Вона дістала його з дна гріховного. Саме вона, і тільки вона силою свого кохання і молитви.
(джерело з інтернету)