10 перешкод у молитві

10 перешкод у молитвіНавіть коли ти втікнеш на найбільш пустельне місце, скоро побачиш, що найбільшою перешкодою в молитві є ти сам. Молитва є битвою. Завдяки силі Божого слова мусимо перемогти тяжкість, лінивство, пригноблення, рутину. Мусимо боротися з враженням, що молячись – тратимо час. Мусимо перемогти спокусу, що Бог нас не чує.

Знаємо, що в молитві найважливішою є витривалість, яку щоб здобути – треба часу. На дорозі молитви ми є завжди учнями, бо не знаємо як треба молитись; для того постійно починаємо наново, звичайно, з поміччю Святого Духа. То Він є правдивим Майстром молитви, тому добре є завжди запросити Його на початку молитви.

Подібно також Дух приходить з поміччю до нашої слабкості. Коли не вміємо молитися так, як треба, сам Дух причиняється за нами в благаннях, яких не можемо виразити словами. Той, хто проникає серця, знає, що причиняється з святими згідно Божої волі. Знаємо, що Бог з тими, які його люблять, співдіють зі всім для їх добра, з тими, які є покликані згідно Його замислу (Рим 8, 26-28).

Св. Павло регулярно закликав перших християн до витривалості у молитві, до постійної зустрічі з Богом. Коротко кажучи, до того, щоб молилися в ритм подиху, щоб ціле їх життя сталося молитвою.

Не йдеться тут звичайно про витривалість через цілий день в молитовному зосередженні, але про бажання безустанної молитви, про життя, яке прагне молитви, яке кожну хвилину перемінює у зустріч з Богом. Св. Августин писав: « Саме твоє бажання є вже молитвою». Що означає для християнина неустанна молитва? Чи це не є глибоке прагнення наслідування Ісуса, бажання віддання Отцю нашого життя і сповнення його волі?

Єдиною річчю, яка може нам допомогти у витривалості в молитві, є жар покірної і відданої любові,яка покладає всю надію на Бога. Коли направду Його любимо – будемо молитися. Коли Бог є щастям нашого життя, то з поміччю сильної віри, великої надії і глибокої любові звершимо за молитву правдиву битву. Сама молитва є битвою, яка ведеться цілий час.

1. Не можу молитися

Завжди можеш молитися, навіть, коли не зможеш цілий час зосередитися на внутрішній увазі. Молитва, подібно як любов, є вибором, рішенням, актом волі. Будь перед Богом так довго, як то собі запланував. Коли маєш бажання молитися, то означає, що ти вже молишся. Здається тобі, що говориш даремно? Що можеш знати на цю тему? Бог дуже прагне, щоб ти до Нього говорив, але ще більше хоче, щоб ти Його слухав. Слово Боже є при тобі, щоб ти над ним думав і щоб ним ти кормився.

Не шукай в молитві чуттєвого задоволення; ти є тут для Бога, для того, що Бог є Богом. Молитва не служить нічому іншому поза зустріччю з Богом у повній любові відношеннях. Не сподівайся, що отримаєш чогось надзвичайного або відчуєш якогось враження; Бог тут є – і це вистачить. Христос воскрес і дає тобі свого Духа, щоб твоя молитва подобалася Отцю. Маєш молитися в очікуванні на прихід Господа, бути витривалим на посту твого відокремлення. У молитві важливим є сталість прагнення, збіг нашої волі з тим, чого Бог від нас хоче.

2. Тут є заголосно

Часами скаржимося, мовлячи: «я б молився краще, коли б мав більше спокою, міг би сховатись в якомусь тихому місці, бути далеко звідси». Молися там, де ти є, тим, хто ти є. Добре було б створити умови, які сприяють молитві, але для тебе є найліпша та молитва, яку сьогодні можеш створити. Коли ти молишся, Бог дає тобі молитву, якої потребуєш. Це питання віри і довіри.

Можеш собі створити ідеальні умови, а так і так знайдуться якісь перешкоди, як втома, розпорошеність, лінивство, брак віри. Можеш все покинути, але не покинеш самого себе і своїх думок. Важливо є, щоб молитися далі, вдивлятися в Ісуса більш інтенсивніше ніж в самого себе і говорити з Ним як з приятелем. Молитва є з’єднанням з Богом як в галасі, так і в тиші. А ця тиша є більше внутрішньою ніж зовнішньою; є дотиком до таємниці Бога, так само як у вагонах метро і як в монастирських келіях.

3. Не люблю молитися

Не маєш бажання молитися, молитва навіть тебе відпихає. Розчарований, поза байдужістю, а навіть смутком, не досвідчуєш нічого більше. То знак, що прийшов час на правдиву молитву. На ту, якої не вмієш, яка тебе нудить, якої не пам’ятаєш. Не здається тобі зовсім, що молишся, молячись в такий спосіб, а однак молишся ти насправді.

Моя порада: можеш попросити на поміч Марію. Нічого не розуміючи, досвідчуючи звичайного побуту Назарету і роздумуючи в свому серці слова святих книг, Марія пережила пригоду віри. Повірила, залишаючи за собою всякі відчуття, аж до хреста. Наповнена Духом Святим Єлизавета мала рацію: «Благословенна та, яка повірила» Лука 1, 45.

В часі молитви акт віри, надії та любові мають особливий смак, який не відчувається почуттями. Вони роблять, що твоє спілкування з Тим, якого шукаєш, за кожним разом стається щораз більше інтимним. Є щось незвичайного в пошуках Бога, в витривалості у молитві, в пильнуванні відношень з Богом. Цей Бог дає себе розпізнати у лиці Христа. Читаючи євангеліє, зосередься на Ісусі. Вслухайся в Його слово, щоб могти з ним розмовляти. Навіть, якщо це слово звучить чужим і не маєш бажання молитися. Старайся, щоб твоє тіло свідчило про твою волю витривалості на молитві. Бог дасть тобі колись розмаскуватися у своїй любові. В такий спосіб будь витривалий, як довго буде це конечним. Після ночі завжди приходить день.

4. Нічого не відчуваю

Відчуття народжуються з пізнання чуттєвого, а молитва є перебуванням в присутності Бога, який не пізнається відчуттями. Тому є нормальною річчю, що ми часом нічого не відчуваємо. Той факт св.Іван від хреста називає «темною ніччю», ніччю, яка збуджує нашу віру до віри в те, чого не бачимо; ніччю, перед якою наш розум не може зрозуміти таємницю Бога; ніччю, у якій Бог є поза тим, що ми можемо про Нього сказати і зрозуміти. Той Бог, Якого «ніхто ніколи не бачив» (Йоан 1, 18), але якого Ісус прийшов об’явити нам як Отця, є «Богом схованим» (Іс. 45, 15).

Не хвилюйся, всі святі знали досвід охолодження на молитві. Св. Тереза з Лізьє говорить про темний тунель чи про густий туман, які не дозволяли її тішитися вірою. Є то часто тільки перехідна фаза. Завжди після ночі настає день, після зими – весна, псля темряви – світло, після смутку – радість, після смерті – воскресіння. Знай, що Господь Бог є при тобі в часі посухи так само як в час урожайного дощу. Коли витриваєш в тому стані, Господь Бог винагородить тобі те в інший спосіб. Замінить твоє прагнення в дар, учинить тебе вільним і дозволить тобі статися тим, хто ти є насправді. Відкриєш, що Його неприсутність є більше досконалою формою присутності. Станешся ближчим до Його таємниці. Твоя віра буде глибшою, а твою любов – більш інтенсивною. Відновиш час, який задавався тобі втраченим, для того закоханий в тебе Дух Святий зробить, що станешся більш рухливим. Це чуда, які зробить в тобі Господь Бог, коли витриваєш у молитві. Може тобі в цьому допомогти повторення імені Ісуса (Ісусова молитва), розважання псалмів (псалтир), прийняття таїнств(сповідь, причастя), вервиця, роздуми на тишині, слухання порад великих майстрів молитви.

Нераз, коли мої почуття погружені у великому охолодженні, що неможливим стається видобуття хоч одної думки, яка поєднює з Богом, відмовляю поволі Отче наш, а потім Богородице Діво; ці молитви розбуджують мене і кормлять мою душу більш краще, ніж би відмовив це сотні разів з поспіхом…

5. Нічого не діється

Що робиться, коли виставляєш своє тіло на сонці? Грієшся його променями. Подібно є з молитвою; виставляєшся Богові на то, щоб датися любові і горіти внутрішньо. В часі молитви завжди щось діється. Але щоб побачити чуда, які Бог зробив, треба очей віри. Без віри і любові молитва може тобі здаватися втечею від світу, втратою часу, пусткою. А однак благословенною є страта часу, яка відкриває щоденність на безінтересовність, перерва, яка уможливлює занурення у вир дії.

Немає пустки в тому, що належить до Бога. Твій брак почуттів не означає браку Божої дії. Молитва завжди є плідною, навіть, коли нічого не вносить. Є хвилею чування, яка перериває діяння. Молитва є зовсім безінтересовна. Не можна її порахувати, бо молимося для того, бо любимо. Згадай собі доброту Бога, яку досвідчив у твому житті. Переконаєшся, що не зникнув Він зовсім з твого життя. Може статися, що в часі молитви індивідуальної чи спільної, у твому серці, як в серцях учнів з Емаус, запроменіє вогонь любові, що сповнишся радості і спокою, що в особливому світлі буде дано тобі побачити нескінчене Боже милосердя, що з сльозами в очах будеш слухати Божого слова і внутрішньо відчуєш Боже пробачення… В рамках запрошення Бог впроваджує адептів молитви в такий стан. Може він, однак, підлягти цілковитій зміні.

6. Мені нудно

Що мене нудить? Готові формули, яких повторення охолоджує запал. Свідомість того, що перебуваю пустоті, в очікуванні на Бога, який не прибуває, якому нічого не можу сказати. Але тут не йдеться про те, що роблю,але про Того, якого маю слухати і любити. Поза тим, Писання дає мені Слово Боже, яким можу молитися, коли мої слова здаються мені дуже плиткими. Заки почнемо говорити до Бога, добре є вслухатися в Його слова.

Чи ти не повинен погодитися з нудотою перед Богом? Молитва полягає часами також на нудності перед Богом, з любові. В такий спосіб, нічого не сподіваючись, цілу надію покладаємо на ласку Божу. Чи ти не є бідняком, який не вміє молитися? Молячись, відчуваєш своє безсилля,бо все, чим жиєш- належить Богові, навіть, твоя нудота. Молитва також стається довгим актом адорації Бога з погляду на то, ким Він є.

Твоє відчуття нудності на молитві може виникати з звичайного змучення, з того, що ти вибрав невідповідний момент, що маєш напружений графік чи працю, що носиш в собі негативний образ Бога або маєш в стосунку до молитви наставлення. Бог ніколи не буде такий, які твої образи про Нього. А молитва є даром Духа, які залишаються непізнаванними. Коли в молитві досвідчуємо нудоти, найпростіше повторяти слово «Ісус», або «Люблю тебе, Господи і знаю, що ти мене любиш». Можна за прикладом св.. Тереси, прикутої до ліжка, просто нічого не говорити: «Нічого Йому не говорю, люблю Його». Знудження може бути можливістю да науки вслуховування у тишу Бога. Не ламай собі голови придуманням того, що треба Богові сказати. Говори те, що тобі приходить до голови. Тільки твоє бурмотіння під носом захоплює серце Отця.Молитва віддирає тебе з самого себе. Робить, ще перестаєш сконцентровуватися на самому собі. Перед Богом маєш бути голий, як немовля в колисці, як Христос на хресті. Погоджуєшся на буття безборонним, безплідним, незауваженим. І попри все, не перестаєш витрачати для Нього часу, адорувати Його і любити. Входиш в такий спосіб в простір Його прагнення і дозволяєш, щоб воля Бога замешкала в Тобі, мимо збудження, яке відчуваєш в Його присутності. З’єднюєшся зі всіма, хто нудиться і заступаєшся за ними у своїй непорадній молитві.

7. Дуже часто відволікаюся

Відволікання в часі молитви є чимось нормальним. То знак, що живемо і що наша голова працює. В противності до рішення молитви, відволікання є часто не виразом нашої волі. Прилітають і відлітають як мухи, які не дозволяють зосередитися так, як ми цього хотіли. Деякі беруться ззовні, напр. вуличний шум; інші – з самої людини, напр. образи з свідомості, спогади пам’яті, тілесні хвороби. Бажання позбутися їх викликає додаткове замішання, краще молитися разом з ними. Коли є такі відволікання, які настирливо приходять, напр.. думка про якусь зустріч, що мусиш купити хліб, закінчити роботу, зателефонувати – запиши їх на картку і далі молися. Їх замінять інші думки, але вже не будуть такі настирливі.

Відволікання є можливістю до молитви. Сам найкраще будеш вміти замінити їх в прохання, молитву. То є наше життя. « Дякую тобі Господи, за автомобіль, який мушу поладнати. Будь благословенний в дітях, які мене засмучують. Поможи, Господи, прийняти таким як є того колегу. Перепрошую за прагнення помсти. Дякую, що пригадуєш, що скоро Різдво. Довіряю Тобі таку особу.»

Все можу бути можливістю до звертання до Бога, який знає наші слабкості: «Господи, навчи мене молитися. Поможи мені, Боже. Духу Святий, ти сам молися за мене». Господь Бог воліє, щоб наша молитва була повна роздумів, ніж щоб не було її взагалі. Офіруй себе Богу таким як є. Він не погордує твоєю дитячою молитвою. Тільки любов рахується в нашій витривалості на молитві, незалежно від того чи є відволікання чи ні.

Може одного дня так тебе огорне присутність Отця, Ісуса чи Духа,що ні про що не будеш думати. Залишуться внутрішні пориви серця, споглядання, любовна увага. Переконаєшся, що молитва може бути розкішшю.

8. Я є людина роботи

Всі причини, якими усправедливлюємо брак молитви є добрими. Напр. «Допомога іншим є кращим ніж витрата часу на молитву»; «Моя робота є молитва, це вистачить»; «Маю натуру діючу, не контеплятивну». Любов до ближнього і офіра Богові своєї роботи не повинні віддаляти від без інтересної молитви особистої, а навпаки. Ми повинні до неї йти як до джерела, яке оживляє твої діяння і яке дозволяє пережити цілий день в єдності з Богом. Коли молишся регулярно, твоя робота принесе ще більші плоди, а твої дії не стануться пустими. Св. Венедикт йшов до цілі, керуючись правилом: «молися і працюй».

Час, який призначаєш на молитву, буде ще плідні ший, коли цілий день будеш в молитовній поставі, або поставі відкритості на людину і Бога. Діяння і контемпляція є як дві сестри.

Завдяки молитві і адорації, які щоденно робиш, маєш більший шанс працювати з Богом і любити людей для них самих. В тому був секрет матері Терези і її згромадження: « Кожного вечора, коли верталися з праці, йшли до каплиці на годину адорації. В лагідному вечорі знаходимо спокій в присутності Христа. Та година близькості з Ісусом має велике значення. Я бачила велику зміну, яка сталася в нашому згромадженні, відколи завели практику щоденної адорації. Завдяки тому, наша любов до Ісуса сталася чимось щоденним, наша любов до себе – більш сердечна, а наша любов до бідного – більш співчуваюча».

Св. Ігнатій Лойола говорив, що в кожній речі треба знаходити Бога. Бог хоче, щоб ми вибирали повноту життя в Христі. Вибрати життя, то означає молитися разом з Сином, офірувати Йому себе, особливо в Євхаристії, коли можливо – адорувати Його в Євхаристії. Означає це також включення в життя Духа, який в серці серці світу є охоплений дією творення.

9. Я знеохочуюся

Молитва, як любов, проходить пробу часу. Знеохоченість (униніє) є найгіршим ворогом. Прийми те, що молитва не проходить так, якби того ти хотів. Час Бога не є нашим часом. Його дороги не є нашими дорогами. Коли, в часі молитви, перебуваєш з Ним в Причастю, Бог робить, що залишаєшся з тим, що є твоє сьогодні, стаєшся частиною Його прагнення. Не пропускай цієї любовної зустрічі, якою є молитва, коли хочеш пізнати, що є для тебе добре, і коли хочеш пам’ятати про Господа.

Одна хвилина вистачить, щоб направити своє серце до бога і розвіяти сумніви. Нема на то спеціального методу. Не зробиш поступу в молитві завдяки техніці, але завдяки актові віри, надії і любові. Твоя витривалість перед Ним має бути без інтересною не тільки тому, щоб ти був вислуханим, але щоб Бог міг в тобі заіснувати. Ти є грішник, а Він – Спаситель. Молишся, а Він молиться в тобі. Визначаєш собі цілі, він їх в тобі реалізує. В такий спосіб знеохочення не будуть тебе витягати.

Так багато відкриттів можна доконати, тримаючись стежок молитви. Тому, хто кожного дня, відмовляючись з інших занять, призначає півгодини тільки для Бога, ніколи не забракне нічого. Плоди молитви завжди видно. Не бачиш їх? Спокій внутрішній, довіра, сила духу, надія, радість життя, готовність служіння іншим, інтуїція. Вперед. Відваги. Ти є людиною, яка стається так як молитва.

«Той, хто біжить до Тебе, стає більшим.»

10. Бог є далеко

Бог є завжди тут, близько тебе, в тобі, в тій хвилині, в тим, що належить Духові. Прийми цю присутність з довірою і офіруй себе Богові. Твоя молитва належить до Нього. Є даром, який Йому повертаєш день за днем. Він прагне тільки вірності у молитві. Вимагає вона правдивої битви, яку можна виграти, черпаючи силу з вірності Бога. Він ніколи не запізнюється з сповненням обіцянок, навіть коли нам так здається. Через витривалість отримаєш все. Коли Бог здається тобі дуже далеким, можеш без перешкод щоденно Його просити: «Боже, коли існуєш, покажи мені Себе».

Властиво, про витривалість у молитві перемогу над перешкодами знаходишся на дорозі до неї і не вирішує розв’язання таких проблем як : чому, в який спосіб, де, коли і як довго молитись. Ні, проблемою є образ Бога, який в собі носиш. То він буде тебе мотивувати до того, щоб витримати.

Можеш говорити, що не можеш молитися, що рідко маєш тишу і спокій, що не любиш молитися, що нічого не відчуваєш, що тобі нудно, що багато відволікань. Головне питання є: «Хто є Бог для мене?» Твоя вірність в молитві буде найкращою відповіддю. Коли Бог є для тебе найважливіший, то молитва буде чимсь важливим. Скажи мені, в якого Бога віриш, а я тобі скажу, як ти молишся.

За матеріалами: uspinnia.org.ua