Розмова чи бумкання…

Подружжя прокинулось раненько. Дружина готувала сніданок, чоловік їй допомагав. Вони жваво розмовляли, жартували. Нарешті сніданок був готовий.
– Потрібно покликати сина, сказав батько.
Дружина пішла в кімнату сина, але дуже скоро повернулася трохи сумна.
– Він сказав, що ще хоче поспати, прийде потім.
– Ну що ж, потім так потім.
Батько встав, помолився, поблагословив їжу і вони з дружиною сіли снідати.
Коли сніданок вже закінчувався, зненацька двері на кухню відчинилися і зайшов їхній син-підліток. Він щось бовкнув і сів їсти. Скоро все поївши, встав з-за столу і, залишивши неприбраним посуд, почвалав у свою кімнату.
– Що він сказав? Привіт чи смачного?, запитала дружина.
– Я також не зрозумів, але не хвилюйся, я піду і з ним поговорю.
Батько ввійшов у кімнату сина і покликав його. Той сидів за комп’ютером весь поглинутий дуже важливою справою, саме проходив N- ступінь найновішої стратегії і навіть не звернув увагу на батька. Навіть коли батько декілька разів покликав його, поклавши руку на плече, син не звернув на це жодної уваги.
Не вдалося порозмовляти і після обіду, синок був зайняти перепискою В Контакте, після вечері було якесь шоу по телевізору, а потім – до півночі знов грав на комп’ютері.
Пізно ввечері чоловік намагався втішити плачучу дружину.
– Чому? Чому він не розмовляє з нами? Не хоче чути нас?, – промовляла вона крізь сльози.
– Ми дбаємо про нього, даємо йому все найкраще, щоб мав що з’їсти, у що зодягнутися, а у відповідь коротке незрозуміле бумкання, зранку і деколи вечері. І все! І все!

Багатьох напевно обурює така поведінка сина, як він може бути таким невдячним.
Але якщо щиро розважити, чи я не подібний до нього.
Чи моє ставлення до мого Небесного Отця, до моєї Матері Церкви, не є таке саме!
Я отримую усе необхідне для життя, безліч ласк, а яка моя відповідь? Весь поглинутий своїми планами, клопотами, проблемами, живу у своєму «віртуальному світі» і не хочу чути Бога, навіть коли він промовляє до мене, навіть коли кладе мені руку на плече, я відштовхую її, бо він мені заважає.
А моя молитва, моя розмова з Богом. Чи не є вона коротким і незрозумілим бубонінням зранку і ввечері?

Господи, дай мені світла, щоб я пізнав Тебе, прийшов до Тебе і тихо промовив:
– Тату, я хочу поговорити з Тобою…