Про силу молитви батьків за дітей

Про силу молитви батьків за дітей

Згадаймо життя великого вселенського вчителя — святителя Григорія Богослова. Він народився в 328 р. у Греції в шляхетній сім’ї: мати Нонна — християнка, батько — язичник. Матір, яка віддавала себе волі Божій, покірно несла свій життєвий хрест. Вона постійно старанно молилась Богу за свого чоловіка й дітей та займалася справами милосердя. Результатом її молитви стало те, що чоловік не тільки повірив у Христа, а й незабаром став пресвітером, а пізніше — єпископом назіанським.

Син же її згодом, із вдячною любов’ю згадуючи матір, писав: «Мати моя, наслідуючи від отців святу віру, поклала й на дітей своїх цей золотий ланцюг. У жіночому тілі носячи мужнє серце, вона для того тільки торкалася землі… щоб через тутешнє життя приготуватись до життя небесного».
І вінцем життя святої Нонни було: чоловік, який став єпископом; син Григорій — великий вселенський учитель і святитель; другий син Кесарій — християнин, лікар, який досяг значних висот у лікарському мистецтві; дочка Горгонія, яка повторила багато в чому благочестиве життя своєї матері.
Пам’ятайте, майбутні матері, що головна справа дружини й матері, яка дана їй від природи Богом, бути матір’ю-християнкою, тому що в дітях заховане майбутнє світу.
Свята Моніка, мати блаженного Августина, вимолила свого сина в Бога. Батько його все життя був язичником, людиною, байдужою до віри, і хрестився лише перед смертю, коли син Августин вже став дорослим. Жили вони в Північній Африці, там, де тепер знаходиться держава Алжир.
Батьки блаженного Августина ледве зібрали гроші, щоб дати освіту синові. Він навчався у місті Карфагені, де згодом став вчителем риторики, або професором літератури. Молодий чоловік, безперечно, талановитий, швидко забув перші уроки віри, які йому дала мати, і полинув у вир світського шумного життя столиці. Блискуча кар’єра, навчання, друзі, товариські зустрічі та жінки — це те, що цікавило молодого педагога. Тоді він ще не був хрещений і мати могла тільки плакати за ним.
Одного разу вона прийшла до єпископа і почала його просити, щоб він поговорив з її сином і навернув того на путь істинний. Єпископ сказав жінці, що її син не готовий, бо згодом прийде час і в ньому пробудиться іскра Божа. Сказав, щоб мати не журилась, бо не може загинути її син після того, скільки вона пролила сліз і скільки прочитала молитов.
І дійсно, молитви святої Моніки зробили з цього молодого, світського, грішного чоловіка священика, подвижника віри, християнського вченого, єпископа, отця Церкви.
Скільки зробив цей чоловік для Церкви, перерахувати неможливо! Вся Латинська Африка прислуховувалась до його слів. І до цього часу його вчення має велике значення для нас. Цей чоловік залишиться в пам’яті Церкви і в Небесному Єрусалимі, де він молиться за нас.
Ми повинні молитися один за одного, а особливо повинні молитися батьки за своїх дітей. Як говориться в народі, молитва батьківська з дна моря дістане, тобто вона особливо доступна до Бога й для дітей має добрі наслідки. Покажу вам це ще на одному прикладі.
Один юнак з острова Кипр опинився в перському полоні і був посаджений у тюрму. Через деякий час його співвітчизникам удалось втекти з полону і вони повернулися на батьківщину. При зустрічі з батьками юнака, вони сказали, що син їхній помер і вони його поховали, назвавши навіть і дату смерті. Дійсно, вони поховали молодого чоловіка, але не їхнього сина. Батьки їм повірили і стали молитися за свого сина як за покійного. Особливо щиро вони молились три рази на рік: на Пасху, на П’ятидесятницю та Різдво Христове. Через чотири роки син, якого батьки вважали мертвим, повернувся з полону. Батьки дуже здивувались і зраділи. Розповіли синові, що молились за нього. А коли він дізнався про дні особливої молитви, то розповів батькам таке. Що в ці три дні до нього в тюрму приходив чоловік в білих ризах, які сяяли, як сонце, знімав з нього кайдани і виводив на вулицю, де він був цілий день і ніхто цього не помічав. Уранці наступного дня на юнака знову вдягали кайдани, і він знаходився у тій самій камері.
Батьки, моліться за своїх дітей, щоб Господь їх захистив і щоб ваші діти виросли на славу Божу, на користь близьким і для спасіння своєї душі, щоб, у кінці кінців, Господь послав їм благоденство і зберіг їх на радість вам, на многії, многії літа.
Від недостойної поведінки дітей страждають багато батьків. Особливо часто доводиться бачити, коли діти неслухняністю, безбожництвом, розпустою наносять важкі рани батькам і нерідко доводять їх до відчаю. Такі батьки не знають, як навернути заблудлих дітей на істинний шлях. Вони говорять, що вжили всіх можливих заходів, а результату — ніякого. Тоді починають думати, що їх наказав Бог за гріхи. Звичайно, це правда, бо погана поведінка дітей — це дійсно покарання Боже; але не потрібно втрачати надію.
Очевидно, що не всі засоби ви використали. Є ще один засіб — це щира молитва до Господа. Якщо нічого не допомагає, то звертайтеся до неї.
Святий мученик Міракс, родом з Єгипту, був сином християнських батьків, які його виховали в християнській вірі й благочесті. Одного разу він явився до князя Амира, публічно відрікся від Христа і став магометанином. Батьківські прохання не допомогли. Але батьки не втрачали надії й невпинно молилися до Господа про спасіння свого сина. Їхня молитва була почута, торкнулася серця грішника і Міракс розкаявся. Батьки зраділи цьому, але попередили сина, що князь жорстокий, дізнавшись про його розкаяння, всіх повбиває. Вони попросили сина, щоб той пішов до князя і розповів йому про своє повернення до Христа. Князь вислухав християнина, піддав його сильним тортурам і відрубав голову.
Дорогі батьки, на цьому прикладі ви побачили, що якщо ви самі не в змозі виправити своїх дітей, то сильний за молитвами вашими Бог направить їх і збереже від падіння. «Різними зітханнями справі не допоможеш, а молитва благотворна завжди. Покладіть на Господа всю вашу журбу, бо Він опікується вами» (1 Петр. 5, 7). Він прийшов не праведників спасати, а грішників, і почує крик вашої душі, і заблудлих ваших дітей поверне на путь істинний.

джерело: Кислашко О. П. “Надія на Господа.” – К.: Грамота, 2006