ВІДНОВЛЕННЯ ТАЇНСТВА ЄВХАРИСТІЇ В ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЦЕРКВАХ

ВІДНОВЛЕННЯ ТАЇНСТВА ЄВХАРИСТІЇ В ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЦЕРКВАХ

Петро Гусак

ВІДНОВЛЕННЯ ТАЇНСТВА ЄВХАРИСТІЇ В ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЦЕРКВАХ

Бачачи ревність у вірі, молитві й ділах, які є плодом віри, стількох протестантських братів і сестер, тим гостріше відчуваємо те, чого їм не вистачає для осягнення «Христової повноти» (Еф 4, 13): втрату – в процесі історичного розвитку наслідків Реформації – Таїнства Євхаристії у значенні реальної присутності живих Тіла і Крові Христових у хлібі й вині Тайної Вечері. Без усякого сумніву, браття-протестанти ламають хліб і п’ють чашу як символи Христової присутності й на спомин Тайної Вечері, й наскільки я орієнтуюся в сучасному розвитку протестантської богословської думки, деякі протестантські спільноти вірять, що в момент прийняття хліба й вина ці дари стають Тілом і Кров’ю Христа, однак до моменту прийняття це лише «символи» і «спомин». Однак сам Ісус Христос ніде не називає хліб і вино «символами» й «самим лише» спомином. Навпаки, закликаючи: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Лк 22,19), Він закликає чинити щось більшого, аніж просто спомин.

Звернімося до текстів Священного Писання:
І
«Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є. Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!» (1 Кор 11, 23-29).
ІІ
«Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мт 26, 26-28).
ІІІ
«Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!» (Мк 14, 22-25).
IV
«І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк 22, 15-20).
V
«26Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.
28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?
29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.
30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?
31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.
32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.
34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!
35 Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
40 Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
41 Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.
42 І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?
43 А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.
66 Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
68 Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Ів 6, 26-69).

На підставі цих текстів (перші чотири з них містять прямі Христові слова: «Це Є моє Тіло…», «Це Є моя Кров…»), ціла Церква, і Східна, і Західна, протягом перших півтори тисячі років вірила, що при ламанні хліба, тобто – у служінні Святої Літургії – хліб стає Тілом, а вино стає Кров’ю Христа. Церква служила Євхаристію, слідуючи словам Христовим: «Це чиніть ви на спомин про Мене» (Лк 22,19). Підстав для служіння таїнства Євхаристії було дві:

1. Апостольська сукцесія, тобто, покладення рук від апостолів на їхніх наступників. Хто отримував сукцесію, міг служити Євхаристію, промовляючи слова Христові («Це Є моє Тіло…», «Це Є моя Кров…»). На цю підставу й донині робить наголос Західна – Римо-Католицька Церква.
2. Призивання Христа і призивання Святого Духа – так звана епіклеза, яка в ранній Церкві виражалася арамейським Мараната (Пор.: Одкр 22, 20). На епіклезі роблять наголос Східні Церкви.
І Західні, і Східні Святі Літургії містять обидві ці підстави, однак не безумовно: в Тридентійській Літургії епіклеза нечітка, а в «Апостольській анафорі» Східносирійської Літургії немає слів Христових («Це Є моє Тіло…», «Це Є моя Кров…»), зате є епіклеза («Nithi Mar» – «Нехай Він прийде, о Господи») [1] : після епіклези в тамтешній Євхаристії уприсутнюється Христос.
Мартін Лютер до кінця своїх днів був католицьким священиком і вірив в реальну присутність Тіла і Крові Христа в Євхаристії. Перше протестантське заперечення реальної присутності Христа в Євхаристії і твердження, що це лише forma loquendi («спосіб мовлення»), «відповідно до типу і звичаю Таїнств»[2] є щойно в Гайдельберзькому Катехизмі (1563 рік), автором якого був Захарія Урсінус. Урсінус заперечив реальну присутність Христа з двох причин: по-перше, він виступив проти католицької адорації Тіла Христового, а по-друге, він і його однодумці тут виявилися більшими римо-католиками, ніж самі це усвідомлювали: якщо нема апостольської сукцесії, то нема й уприсутнення Христа в хлібі і вині. Оскільки апостольська сукцесія передається через покладення рук єпископів, а жоден німецький єпископ XVI століття не перейшов в Реформацію, то сукцесія перервалася, а отже – немає реальної Євхаристії, а є лише символи, спогад… Тобто, під реальний брак рукоположених священиків підвели богословське обґрунтування.
Якби браття протестанти бажали б звернути увагу на Східнохристиянську літургійну традицію і взяли до уваги епіклезу, то змогли б відновити реальну пристутність Христа в хлібі і вині та узгодити своє богословське вчення зі словами Христа (пор.: Ів 6) та апостола Павла (1 Кор 11, 23-29) про реальні Тіло і Кров Христа.
Бо ж якщо сучасні протестантські спільноти вірять, що під час приймання в хлібі і вині є реальні Тіло і Кров Христа, то мусить бути момент, до якого це звичайні хліб і вино, а після якого – це Тіло і Кров Христа. Цей момент може здійснитися:
1. Промовлянням слів Христа на Тайній Вечері (а для цього потрібна апостольська сукцесія – рукоположений священик, бо Христос тільки до апостолів сказав: «Це чиніть ви на спомин про Мене» (Лк 22,19), а апостоли через покладення рук передали цю владу своїм наступникам. Для цього протестантам потрібно би було відновити апостольську сукцесію, звернувшися, наприклад, до старокатоликів в Утрехті (Голландія) – віровизнання, яке відокремилося від Католицької Церкви після І Ватиканського Собору (1871 р.), але зберігає апостольську сукцесію. Однак, беручи до уваги давнє напруження між протестантами й католиками, а тепер ще й на додачу – занепад в моральному вченні і практиці старокатоликів (повторні одруження, визнання гомосексуальних «шлюбів», прийнятність контрацепції, рукоположення жінок і т.д.), таке навряд чи можливе.
2. Увести в практику епіклезу – призивання Святого Духа, щоб Він сотворив дари хліб і вино Тілом і Кров’ю Христа. Для цього потрібно віруючу спільноту, яка вірить в реальну Євхаристію і хоче причаститися Тіла і Крові, а не «символів» чи «спогаду». Наскільки я це розумію, для епіклези не обов’язково потрібна апостольська сукцесія, бо: «Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт 18, 19-20), та: «Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.
І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню» (Ів 14, 12-14).
У цьому другому випадку я пропонував би такий текст епіклези (частково взявши за зразок тексти епіклези з Літургії святого Василія Великого та сучасного латинського Ordo Novus Liturgiae):
«Небесний Отче, всемогутній і вічний Боже! Твій єдинородний Син Ісус Христос сказав: «Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам». Тому й ми, зібрані в Його Ім’я, кладемо перед Тобою Твої дари: хліб – плід землі, й вино – плід виноградної лози, Тобі молимось, і Тебе призиваємо, Святий над святими, щоб благоволінням Твоєї благості зійшов Дух Твій Святий на нас і на ці дари, і освятив їх, і вчинив
– Хліб цей самим чесним Тілом Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.
Амінь.
– А чашу цю самою чесною Кров’ю Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.
Амінь.
– Пролитою за життя світу.
Амінь. Амінь. Амінь.
А нас усіх, що від одного хліба і чаші причащаємося, з’єднай одного з одним на причастя єдиного Духа Святого, і вчини, щоб ні один з нас не причастився святого Тіла і Крови Христа Твого на суд або на осудження, але щоб знайшли ми милість і благодать з усіма святими, що від віку Тобі благоугодили».
+ + +

«Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім’я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість» (Ів 16, 23-24).

ПРИМІТКИ

[1] Див.: http://en.wikipedia.org/wiki/East_Syrian_Rite#The_Eucharistic_service

[2] Див.: J.F. Gerhard Goeters. Christologie und Rechtfertigung nach dem Heidelberger Katechismus // Errnst Bizer, J.F. Gerhard Goeters, Wofgang Schrage, Walter Kreck, Walther Fürst. Das Kreuz Jesu Christi als Grund des Heils. – Gütersloher Verlagshaus Gerd Mohn: Gütersloh, 1968. – C. 44.