Літургія крок за кроком-15

Коли люди на слова священика відповіли «Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь», то по цьому продовжують співати причасний, або по іншому ще кінонік (грец. загальний), вони є дня тижня чи святого. Причасний- це піснеспів в одну стрічку, співається під час причащання священнослужителів. Коли починається співати причасний, то диякон входить у святилище і стає праворуч священика, або єпископа, і мовить: «Роздроби, Владико, святий хліб.»
Священик, або сам Архиєрей, якщо є присутній, роздробляє Агнець на чотири частини, з увагою і благоговінням, і мовить: «Роздроблюється і розділюється Агнець Божий, роздроблюваний і нероздільний, що його завжди їдять і ніколи не з’їдають, але причасників він освячує.» Розділення Агнця на частини – це передання, яке достеменно ми прийняли від самого Господа в час святої вечері, коли було встановлено Тайну Євхаристії. Святий Агнець розділяється на чотири частини, як стверджує св. Симеон, щоб зробити Ним знак хреста на дискосі, це є уособленням страждань і смерті Ісуса Христа. Святі отці застерігають і повчають тут: коли розділяється св. Агнець – це не означає, що розділилося, або розділяється Тіло Христа – ні! Ділиться тільки види, тобто хліб що є Тілом Христовим. У кожній частиці, як і в кришці є все цілий Христос з усім своїм божеством і людськістю. Цьому всьому є потвердження молитва, що промовляється в час роздроблення: «Роздроблюється (тобто розділяється на частиці) і розділюється( для тих вірних, що ідуть до причастя) Агнець Божий, роздроблюваний і нероздільний(що розділяється лише в хлібі, але нерозділимий як Бог), що його завжди їдять і ніколи не з’їдають(що з’їдається в євхаристії, але залишається непорушний як Бог, що знову сходить на пристіл в часі нового освячення), але причасників він освячує(через прийняття святи Тайн – Тіла і крові Христової ми і справді освячуємось)».
На Агнці є зображені букви «ІС, ХС, НІ, КА», що достеменно значить «Ісус Христос Перемога». Це так розділяється, що ІС ставиться на горі дискоса, що є від кивоту, тобто на схід; ХС – ставиться в долі, що є на захід, коло священика; НІ на південь, а КА на південь.(див малюнок).
Тоді диякон, показуючи орарем на святу чашу, мовить: «Сповни, Владико, святу чашу.» Як лише диякон мовив,священик бере частицю, яка лежить вгорі, ІС, творить нею хрест поверх святої чаші, мовлячи: «Повнота Святого Духа» опускаючи її в Кров Христову. Цим єпископ чи священик показує, що хоч ми і бачимо хліб і вино, але воно вже стало Тілом і Кров’ю Христовою, де є правдивий і повноцінний Богочоловік Ісус Христос. На що диякон відповідає ствердно: «Амінь».
У Східних народах також є вірування, що коли проливається кров з тіла, то є неминуча смерть, і душа відділяється від тіла, коли опускається в чашуз св. Кровю частиця св. Тіла Христового, то це символізує воскресіння Господнє. Слова священика «Повнота Святого Духа», вказує на те, що вся дія відбувається під покровом і участю Святого Духа, як таїнство зачаття, родження і воскресіння, як і це таїнство Євхаристії не обходиться без дії Святого Духа.
Далі диякон взявши теплоту, мовить до ієрея: «Благослови, Владико, теплоту.» Теплота – це коли з ківша невеликого низького металевого кухлика, з якого вливають перед причастям до чаші трохи гарячої води, тобто – «теплоти». Теплота має досить практичне застосування, коли раніше храми не обігрівались і в середині приміщень було досить холодно, а нерідко і мінусова температура, коли приходив час до св. Причастя, то чаша-потир була досить холодна, що могли примерзнути уста священика до чаші, тому почали використовувати теплу воду, яка відігрівала чашу і робила теплою Кров Христову. Святі отці Сходу – це також пояснювали, як зшестя Святого Духа на Церкву Христову, що є містичним Тілом Христа, як і це таїнство. Ця традиція у греків вже була в IV столітті, про що свідчать слова Друвена (de re sacramentaria кн.4.§3). Це встановлено згідно свідчень св. Германа, св. Єфрема Сиріна та інших.
По словах диякона: «Благослови, Владико, теплоту», священик благословляє і мовить: «Благословенн а теплота святих твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.» І Диякон хрестовидно вливає до святої чаші теплої води, мовлячи: «Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.» І відставивши теплоту, стоїть дещо оподалік.
Проте, на Заморському синоді в 1720 р. де були певні реформи й постанови, було прийнято рішення: 1) заборонити уживати губки на Службі Божій; 2) було скасовано вживання теплоти, себто доливання теплої води до чаші перед св. Причастям; 3) прийняв поминання Римського Папи, 4) прийняв до символу віри додаток «і Сина» Крім того, були прийняті рішення, що стосуються способу життя та вигляду греко-католицького духовенста; так, після собору священики почали стригти волосся, голити бороди, носити одяг дещо реформований. В даний час в багатьох церквах УГКЦ, після заклику, про повернення до першоджерел, наново повернулись до вживання теплоти і губки.
Надалі священик звертається до диякона: «Дияконе приступи», і диякон з північної сторони приступає до ієрея мовлячи: «Подай мені, Владико, чесне і святе тіло Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.» Священик бере з дискоса частицю і подає в руки дияконові мовлячи: «священнодияконові (ім’я), подається чесне і святе і пречисте тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів його і на життя вічне.» Прийнявши від ієрея тіло Христове, диякон накривши праву руку лівою відходить (або згідно звичаю ліву руку правою), обійшовши престіл і ставши позаду престола з трепетом і любов’ю, чекає на спільну молитву разом з пресвітером. Священик, взявши одну частицю святого хліба з долини, з буквами ХС, мовить: «Чесне і пресвяте тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, (ім’я) Архиєреєві, на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.»
Надалі приклонивши голову, всі разом моляться: «Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший я. Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасником прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник сповідаюся Тобі: Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Святий, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла. Боже, милостивий, будь мені грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.»
Ця молитва має досить глибоке і змістовне значення, вона вказує на ісповідування віри і свідомість своєї недосконалості «Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший я.» далі слова цієї молитви провадять нас до свідомості того, що ми є учасниками спасительної жертви, що була встановлена Христом на тайній вечері, і яка триває тепер: «Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасником прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник сповідаюся Тобі», також, ми запевняємо Христа у своєму щирому розкаянні(подібно як розбійник, що перший увійшов до Небесного Царства, через щире покаяння: «Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.” І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” Сказав Ісус до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.» (Лк. 23:39-43)), і перепрошуємо за всі свої гріхи словами молитви розбійника: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Святий, коли прийдеш, у царстві Твоїм.» Далі слідують слова молитви, що уклала рання церквам – «Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх таїн, Господи, а на зцілення душі і тіла.», згідно слів Святого Писання: «Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню.Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають..» (1 Кор. 11:26-30)
Завершальні слова молитви, «Боже, милостивий, будь мені грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені» – це перефразовані слова розкаяного митаря, що був оправданий згідно слів Христових: «А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому…»( Лк. 18:13-14)
(далі буде…)