Міркування про святість: що – ціль, а що – наслідок?

Темою ІІІ З’їзду мирян УГКЦ було: «Покликання до святості сьогодні», а гаслом – цитата з Першого послання Апостола Петра: «Будьте святі, як Я святий!» (1 Пт 1, 16)*. Можна знайти ще й інші подібні цитати в тексті Нового Завіту, наприклад: «Це ж саме воля Божа: святість ваша» (1 Сол 4, 3). На цю останню цитату я звертаю особливу увагу: «Це ж саме воля Божа». Тобто, Бог хоче, щоб ми були святими. А чого з огляду на цю Божу волю повинні хотіти ми? Того самого?**

Виходить парадокс: Якщо ми хотітимемо того самого, тобто нашої святості, то ми її не осягнемо. Чому? Тому, що, по-перше, таке хотіння буде егоцентричним – адже ми бажатимемо нашої власної святості – і все інше розглядатимемо як засоби для її осягнення – включно з Богом. Таке «стремління до святості» супроводитиметься зосередженням на собі і постійним рефлексуванням: «А чи я вже став святим, чи ні? Чи мені ще бракує того й тамтого? Але коли я те й тамте осягну, то тоді вже точно буду святим…», – і перетвориться у фарисейство. А по-друге, не те, що осягнути святість, а й і просто уникнути гріха ми власними силами не можемо. Звідси висновок, що осягнення нашої власної святості (і навіть просто уникнення гріха!) ми не повинні ставити собі за ціль. Більше того: ні наша святість, ні навіть просто уникнення гріха взагалі не повинні бути для нас тематичними. Ми навіть не повинні про це думати! Абсурд? – Як же тоді ми узгодимося з Божою волею, змістом якої є наша святість? (див. 1 Сол 4, 3). Як тоді ми взагалі можемо бути спасенні?

Відповідь на це дає святий Йоан Богослов у своєму Посланні і в тексті Євангелія. «Кожен, хто в Ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, Його не бачив і Його не пізнав» (1 Йо 3, 6). «У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо 15, 4-5). Звідси висновок: Нашою виразною, усвідомленою і щоденною метою повинно бути «перебування в Ньому»: Einai en Christo! Для цього ми повинні докласти усіх наших зусиль. І коли ми щиро старатимемось і проситимемо Ісуса про це в молитві, то Він дасть нам Свою благодать для того, щоб ми могли перебувати в Ньому. Більше нам нічого не потрібно: уникнення гріха, наше спасіння і наша святість настануть як наслідок.

Петро Гусак

_________________
* В Апостола Петра це є повторенням цитати з Книги Левіт: «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!» (Лев 19, 2). В єврейському оригіналі там вжите слово [kadosh], яке дослівно означає: «інакший». Потрібно глибших досліджень, щоби встановити, чи це «інакший» мало в часі подій, описаних у П’ятикнижжі, конотацію моральної досконалості. Натомість, грецьке hagios, вжите в Першому посланні Апостола Петра, таку конотацію має.

** Щодо питання, чи ми стосовно Божої волі повинні хотіти того самого, чого хоче Бог, відсилаю зацікавлених до тексту зі «Суми Теології» св. Томи Аквінського: «Чи необхідно, щоб людська воля, аби бути доброю, узгоджувалася з Божою волею стосовно предмету воління? (Сума Теології, І-ІІ-ae, q. 19, a. 10)» – https://dc.lviv.ua/nauka_cerkvy/4109-pro-zgdnst-z-bozhoyu-voleyu.html