«Де ж радість у Христі?!» – християнські «неврози» і психологічні підміни

«Все роблю правильно, а радості немає, навіть на Паску»,
«деколи мені соромно йти до Бога – таких як я неможливо пробачити»,
«відслужила 40 молебнів, а він все одно помер»,
«все дотримую, а толку мало – напевно, Бог мене не чує, не любить, Йому немає до мене діла».

Людина приходить в Церкву і починає благочестиве життя: ходить на служби, приступає до Таїнств, молиться, постить. Але буває, що за всім цим вона так і не зустрічає Живого Бога. Коли проходить перше захоплення, стає очевидно, що пости і молитви самі по себі не приносять радості. Вона злиться і сумує, а близьким з нею ще важче, ніж до її приходу в храм.

Про психологічні механізми, які заважають зустрічі з Христом, і деякі спотворення релігійного досвіду розповідає Марина Філоник – психолог, психотерапевт, науковий співробітник Федерального інституту розвитку освіти.