Як виглядав хрест Ісуса

… Христа розіп’ято. На хресті звершується найстрашніший злочин, скоєний людьми. Водночас хрест стає початком нашого спасіння.

Хрест як орнамент був знаний в численних стародавніх культурах (Вавилон, Миксико), як також на Стародавньому близькому Сході (свастика), в Малій Азії (сонячний хрест), в Єгипті (Анх – єгипетський хрест, символ життя). Із смертю Ісуса хрест стає найважливішим християнським символом.

Старий Завіт натякає про знаряддя страти у формі стовпа, на який вішали або настромлювали засуджених. Хрест, як знаряддя виконання смертної кари, вживали греки і римляни (перебравши його від персів) для страти рабів, злочинців-неримлян. Часто самому розп’яттю передували ще тортури і бичування, так що можна сказати, що це була насправді дуже жорстока смерть.

Засуджений на смерть ніс до місця страти поперечину, яку відтак піднімали, разом із засудженим, і закріплювали на звичайну палю (crux simplex) або на палю (crux commissa або crux potibulata) у формі латинської літери T (Антонієвський хрест) на сам верх, або трохи нижче (crux immissa) у формі латинського хреста, з якого походить і грецький хрест з чотирма однаковими сторонами. Хрест, на якому розп’яли Ісуса, ймовірно був crux immissa, оскільки над головою Ісуса було прибито надпис за що його було засуджено: «Це Ісус – Цар Юдейський» (Мт 27,37 пар.). Численні стародавні Отці говорять про опору (лат. sedile або cornu; грецькою pēgma) між ногами для того, щоб підтримати тіло засудженого (див. малюнок). Натомість, опора для ніг, як представлено на численних розп’яттях, археологічно непідтверджена. Хрест Ісуса також мав бути досить високий: римський солдат для того, щоб дати Йому напитися, мусів настромити губку, просяклу оцтом, на тростину (див. Йо 19,29).

Від Христового розп’яття хрест став образом християнського життя у відповідності із Христовим життям (Мт 10,38; Рм 6,6). Це знак відкуплення людей завдяки Христові, який заради всіх нас узяв на себе страждання, наругу і смерть (Флп 2,8; Євр 11,26; 12,2; 13,13). Хрест в очах поган видається безглуздям, а для юдеїв – соблазнь (1 Кр 1,23; Гл 5,11): саме через нього Христос став «за нас прокляттям» (Гл 3,13; пор. Втор 21,23). Таким чином, для християн хрест означає цілковито віддати самих себе Христові, щоб іти за Ним. Несучи свій хрест разом з Ісусом (Мр 8,34), християнин бере участь в спасінні, дарованому Ісусом, прибитий разом з ним до «дерева» в надзвичайній єдності з ним (Гл 2,19-20). Таким чином, у християнській символіці (Йо 19,34; Од 2,7; 14,19; 22,2) хрест став «деревом життя», про яке говорить Старий Завіт (Бут 2,9; 3,22; Пс 1,3).

… Ісусова смерть супроводжувалась вражаючими, неймовірними подіями. Денне світло погасло: юдейська земля опинилась у темряві на кілька годин. В Єрусалимському храмі навпіл розірвалась завіса. Воскресали мертві.

Насправді стався цілий ряд чудесних подій, найширший перелік яких подає нам євангелист Матей: «І роздерлася завіса храму надвоє, від верху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились» (Мт 27,51-53).

Сильний крик Ісуса на хресті: «А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа» (Мт 27,51 (пор. Також: Мт 27,46 ; Мр 15,34.37; Лк 23,46) не є криком страху чи розпачі. Цей сильний голос є окликом перемоги над ворогом і смертю; цей голос наповнює всіх і вся, живих і мертвих: він є могутньою звісткою любові Бога, який віддає життя за нас грішних, щоб ми могли бути його дітьми. У смерті Ісуса виявляється Божа присутність. Її наслідками є, в першу чергу, воскресіння мертвих, але і роздертя завіси у храмі, і то зверху донизу. Ця завіса вказувала на відстань між Богом і людиною. Тепер вона роздерта. І то від верху аж до низу! Тобто, ініціатива є зі сторони Бога, а не людини. Це Бог знищив те, що віддаляло людину від Нього – смерть, і увів її у своє вічне Життя.