В надвечір’я Різдва не забуваємо про дітей…

В надвечір'я Різдва не забуваємо про дітей...

Готуючись до свята, дбаючи про обов’язкові елементи давніх традицій, не забуваймо про… дітей. Так саме про них. Дуже часто ми, дорослі, настільки переживаємо про форму, що забуваємо про зміст. Ми стараємося зробити порядки в хаті, приготувати не лише традиційні 12 страв на Святий Вечір, але й напекти пляцків, сирників та пампухів, а ще приготувати традиційні м’ясні страви на Різдво. Так, роботи і справді дуже багато!
Але часто, дбаючи про те, щоб зробити це все швидко і якісно, очікуємо від дітей розуміння важливості всіх цих приготувань. А отже очікуємо на їх посильну поміч, хочемо, щоб вони швиденько поприбирали, а потім допомогали нам на кухні… Або хоча б не заважали… Не крутилися під ногами і не вимагали уваги ще й до себе… на додачу до тих всіх справ, які ми запланували в короткий термін зробити… Бо ж Різдво!
І тоді, дуже часто, діти не розуміють цінність свята. Їм складно зрозуміти, навіщо це свято, щоб так багато всього потрібно було зробити, вкрай вимучитись, в нервах сідати за вечерю (бо вже 8 год. а не 6 год. вечора, і вже всі повечеряли, а в нас як завжди, а ще треба доприбирати кухню чи доварити голубці на завтра…)?
Але ж Різдво це про Народження, про Бога. І, напевно, Богу не так важливо наші порядки чи кількість страв на столі, як те, з яким настроєм ми святкуємо Його Божественне Народження… Чи є між нами Любов?
Тому, не забуваймо про дітей. Адже вони теж Божі діти. І це їх свято також 🙂
Стараймося найперше дбати про духовне і про те, щоб передати своїм дітям це духовне наповнення свята. І разом готуймо День Народження Ісуса. Можливо, тоді ми не все встигнемо, або не все буде виглядати ідеально. Але, коли діти з радістю і розумінням будуть допомагати Вам (а не з почуття обов’язку), тоді вони понесуть цю важливу сімейну традицію далі, передадуть її своїм дітям, як щось сокровенне і надзвичайно важливе. Як місце зустрічі Новонародженого Бога, як час Любові.