Як стати святим у ХХІ столітті?

Як стати святим у ХХІ столітті?Цей світ перевантажений інформацією. Люди не вірять словам. Можливо, довіряють тільки діям. Найкраще християнин може міняти світ власним прикладом, будучи присутнім у світі, але зі світом не змішуючись. Чисто, активно робити свою роботу і бути просто порядною людиною. З цього починається святість.

Це дуже важко, адже ми настільки немічні, ми не можемо не падати. Бути інакшим – це усвідомлювати власну гріховність і розуміти, що Бог є всім, що людина сама без Бога не врятується.

Потрібно докладати зусиль, щоб зростати у вірі і чути голос Бога. Для цього потрібно щодня прислухатися до власного сумління – в тихій кімнаті, виключити Інтернет, телевізор, радіо, і ні з ким не контактувати. Кожен день потрібно собі виділяти хоча б годинку на самотність, щоб відновитися, пороздумувати про свої речі. Голос Бога чуємо на самоті, далеко від гуркоту цього світу. В тиші ти бачиш тим, ким ти є насправді, і Бог починає до тебе промовляти.

У сучасному світі людина забуває про Бога. Цьому сприяє добробут. Людина перестає мати проблеми і забуває, що таке бути холодною, голодною, спраглою. Людство, живучи в бідних умовах, було милосердніше. Ми стикнулися з добробутом і не знаємо, що з ним робити. Цей добробут дав нам великі виклики.

Шлях до святості є дуже вузький, тернистий і довгий. Але в цьому світі він полягає в одній простій формулі – бути чистим і демонструвати це своїм життям, не словами, просто спокійно жити, робити улюблену справу і бути в цьому найкращим.

Християнин подібний на бруньку, яка постійно розпускається і росте. Як тільки вона починає обростати корою, починає пропадати життя. Людина, яка відчула живу віру всередині, до неї приходить розуміння цінності ритуалу, традиції та Закону. Але істинний християнин стоїть вище Закону, адже ним керує Любов, а не Закон. Закон – це милиці, які не дають нам впасти. Коли крила виростають, ми відкидаємо милиці і йдемо самі. Нас веде почуття лише радості й любові. І навіть якщо є депресії, змінні настрої, невдачі, страждання, ми знаємо, що там – за хмарами – є сонце. Цю радість цей світ дати не може. Це не ейфорія, це такий внутрішній стан любові, коли готовий любити всіх підряд. Тому, хто відчув таку радість, не треба доказувати, що Бог існує.

Якщо ти це зрозумів і відчув цю любов і радість, тобі хочеться зі всіма поділитися тим відкриттям і глибоко вникати в науку про ці речі.

Роздуми про те, як бути правдивим християнином в сучасному світі.
Олексій Манько