Що є справжнім щастям?

Якщо запитати людей що таке щастя? То у більшості випадків відповіді будуть такі: щастя це – мати: дівчину (хлопця), сім’ю, дітей, друзів, багатство, розкішне життя, насолоду, славу, здоров’я, приємне товариство, кар’єру; успіх: зірок футболу, боксу та інших спортивних героїв; слухати мелодії і співи відомих співаків чи музикантів; знайомство з популярними акторами чи політиками. Цей перелік можна продовжувати ще довше. Але чи цього, чого більшість людей прагне, достатньо для повного щастя людини?
Важливо усвідомити, що не завжди можна поставити знак рівне між словами: багатий і щасливий. Якщо було б можна, то ті люди, які мають великий добробут мали б бути найщасливіші, але чому тоді найбільше самогубств стається у країнах, де найбільш високий рівень життя (але низький рівень духовності)?
Дехто вважає, що здоровий – це щасливий, але чому багато здорових людей відчувають себе нещасними, а інші, які здавалось би, приречені бути нещасними (без рук, без ніг, прикуті до ліжка), все – таки випромінюють радість і чуються щасливими,і інших надихають на оптимістичне сприйняття світу? Яскравим прикладом цього є життя Ніка Вуйчіча з Австралії
Хтось вважатиме щастям добрі діти і добра сім’я, але є багато осіб, які у смутку, навколо люблячих людей. Багато людей, одружуючись думали, що вони найщасливіша пара на планеті, але через кілька місяців, чи навіть кілька тижнів вже вважали, що вчинили велику помилку одружуючись із цією людиною і нарікали на своє життя…
Дехто вважає що прожив добре у сім’ї десятки років і вже є щасливим, але скільки є таких людей, що теж так само думали, аж поки не сталася у їхній родині трагедія, чи проблеми з дітьми, чи онуками і вони змінили свою думку…
Хтось вважатиме що щастя це – можливість отримувати по максимуму задоволення чи насолоди із життя, але як багато людей покінчили життя самогубством, через відчуття внутрішньої порожнечі, хоч мали життя повне утіх, слави, достатків, насолоди, прихильності оточення…

Приклад 1): Джонатан Пек, син знаного у світі актора, на тридцятому році життя вчинив самогубство. Молодий, гарний чоловік постійно виступав, і був улюбленцем публіки,проте не хотів жити, бо в душі не було спокою, не було щастя, не було миру, бо він шукав щастя поза Богом.

Приклад 2): Відомий у світі мільйонер Джордж Істмен, засновник відомої у світі фірми по виготовленню фільмових пристроїв, застрілив себе , залишивши записку: «Я мав усе, що життя могло мені дати. На жаль, життя не може мені дати чогось більшого, тому я не хочу жити».

Невже щастя не належить людині? Інколи може здаватися, що людина не сотворена, щоб бути щасливою, що щастя – це якась ілюзія, яку завжди можна лише прагнути, ніколи не досягнувши, що щастя, це велике багатство, яке людина отримує, щоб потім ще дорожче за нього віддавати.
Невже Бог, як люблячий батько, який може все передбачити, не передбачив для кожної людини щастя? Чи може Він лише декому передбачив що потрібно для щастя і лише декому його дає? А може, це не Він дає щастя, бо так багато людей які не ходять до церкви, живуть собі добре, крадуть, беруть хабарі, ошукують інших і мають із чого жити? Можливо, це людям самим необхідно подбати про своє щастя, адже тепер у світі справедливості і правди немає, і треба жити як усі люди, щоб жити, а не існувати? Чому не можна ошукати на грошах того, хто має «круту машину», шикарну квартиру? Адже він сам усе несправедливо заробив. Чому, щодо такої людини, маю бути чесним?
Ми з усіма нашими «недоліками» можемо бути щасливими. Бо Бог нас обдаровує талантами видимими і невидимими. Тому, якщо Він не обдарував видимими дарами, то обов’язково обдарував невидимими дарами. Якщо не дав таких матеріальних благ як у сусіда, то обдарував іншими дарами, наприклад: здоров’ям, добрими дітьми, чудовими друзями. Якщо Бог не дав нам таких шикарних квартири і авто, то дав нам чисту совість і спокійний сон і т.д. Всім людям без винятку, дав усе потрібне для їхнього щастя. Що стосується людей, які нечесно заробляють гроші, то не потрібно завидувати, вважати їх щасливими, також не потрібно брати з них приклад, бо нечесно зароблені гроші (на кому б це не було) є провиною перед Богом, і рано чи пізно за такі гроші доведеться відповідати, тим більше через таку нечесність людина закривається на любов. Вислів «тепер усі так живуть» чи «тепер усі так роблять», не відповідає дійсності, бо є люди, які готові життя віддати, за вірність Богові і не дадуть згоди на гріх. Світ, а це більшість людей, завжди рекламуватиме життя без Божих заповідей, підсовуючи свої мірки життя, але ніколи людина, переступивши Божий закон, не буде щасливою.
Але хто, чи що тоді творить щастя людини? Що потрібно мати, щоб бути щасливим?
Христос називає блаженними (щасливими у повноті серця, яка тільки може бути): вбогих, голодних, спраглих справедливості, плачучих, переслідуваних, – словом тих, які несуть свої хрести. Світ це вважає за нещастя і всіляко цього уникає, а Бог це вважає за можливість щастя у повноті буття.
Каже Христос: «Справді блаженні ті слухають Боже слово та його зберігають» (Лк 11. 28). Ті, що живуть Божими Законами є щасливими у повноті.
Отож не втікати від терпінь, а навпаки їх приймати – ознака слідування за Христом, ознака прямування до Бога і до особистого щастя.
Це може здаватися абсурдом… Як труднощі невигоди, страждання можуть бути щастям (Мт. 5. 2-6)? Як горе, переслідування можуть приносити радість (Мт 5.11)? Насправді, не самі труднощі є щастям, а запрошення Бога у своє життя – чи в злиднях, чи у достатках; чи у хворобах, чи в успіхах; чи в радощах, чи у журбі, приносить щастя людині. «Чи ми живемо, чи вмираємо – ми Господні» (Рм. 14. 8). Сприйняття навколишнього світу із поставою: «Тим, які люблять Бога -… все співдіє на добро» (Рм. 8. 28), дає велику силу, переносити випробування у житті людини, дає можливість людині, бути щасливою у найскрутніших обставинах життя і формує незламний характер.
Отож, лише довірившись Богові, віддавши все у Його руки, зможемо бути щасливими, але людям важко це вчинити і небагато людей це роблять, решта людей подібні до тих перелітних птахів які летять до маяка думаючи що летять у напрямі сонця і розбиваються
Ще одна особливість справжнього щастя, що воно не ділить людину, бо воно не є «десь там» у іншій – уявній реальності (коли щось купимо, щось зробимо, чогось досягнемо; не є через якийсь час, коли зникнуть ті чи інші проблеми, коли доживемо до якогось віку; не розриває людину між минулим і сучасним), а є вже від цієї миті, в якій ми повірили у Христа. Це дає силу жити у повноті буття.
На завершення варто пам’ятати, що не може бути мова, про щастя людини, без любові. Лише люблячи інших, людина може бути щасливою. Деколи вважають, що любов – це захоплення особою, її красою, її поведінкою, мудрістю, талантами, але справжня любов – це посвячення себе, щоб ощасливити того, кого любиш. Така посвята завжди вимагатиме жертви і зречення, така любов не завжди буде супроводжуватися емоційним захопленням особою, інколи навіть посвята буде випробуванням терпеливості. Також любов неможлива без любові до Бога, бо цю чесноту дає людині Бог, тому по справжньому любить і по справжньому є щасливий той хто любить Бога. «Щасливий, хто через Мене не спотикнеться» (Мт. 11. 7)