Про ставлення християн до нехристиянських релігій

Петро Гусак

Про ставлення християн до нехристиянських релігій

Факти мають сенс для тих, хто хоче їх визнавати. Аргументи чинні для тих, хто хоче їх слухати. У питаннях ставлення християн до нехристиянських релігій звучать здебільшого голослівні, «теоретичні» твердження з лексикону сучасних «міжрелігійних відносин», що його я чую від часу ранніх 90-х. Я ж, натомість, мав нагоду бути в середовищі мусульман і юдеїв, спілкуватися наживо, перебувати разом, і можу судити про те, наскільки такі твердження підтверджуються на практиці. Але справа не в тім. Знову й знову звучить, як мантра, твердження, що «все залежить від тлумачення священних текстів» та що «багато з колись авторитетних релігійних текстів давно втратили свою актуальність». Пояснення, ЯКІ САМЕ тексти, та ДЛЯ ЯКИХ ГРУП ВІРУЮЧИХ втратили свою актуальність – немає. Ці тексти й надалі є у священних книгах. Відкрити ці книги і взяти дані тексти як керівництво до дії ніщо не заважає. Але в цьому твердженні присутня ще дивніша річ. Виявляється, що «справжніми» визнавцями релігій є тільки ті, які крутять власними священними текстами і перетлумачують їх як завгодно, тільки не так, як написано. І ті, для яких їхні власні «авторитетні релігійні тексти давно втратили свою актуальність». Натомість ті, які читають ТЕ, ЩО НАПИСАНО, і для кого їхні релігійні тексти й надалі актуальні – ФУНДАМЕНТАЛІСТИ !!! (ЯКИЙ ЖАХ !!!).
Натомість, ніхто з тих теоретиків міжрелігійного діалогу так і не пояснює, куди з ісламу мали би подітися джихад і «такія» (свідомий обман «невірних» як елемент джихаду – так, що спілкуючись з мусульманами, не-мусульманин ніколи не може бути певним, чи ті говорять правду, чи практикують «такію»), куди з юдаїзму мало би подітися «пиття молока народів» (Іс 60, 16) і поняття етнічної/расової вищості…
Крім того: хтось може навести факти, коли релігійні лідери юдаїзму та ісламу прийшли до християн і вибачилися за різанину християн протягом історії, за завоювання та ісламізацію колись християнського Близького Сходу, за мусульманське рабовласництво і торгівлю людьми (особливо – жінками), за взяття Константинополя, за перетворення Ая Софії в мечеть, за сучасний геноцид християн в Африці, Сирії, Іраці;… За лихварське визискування християн, захоплення більшої частини світової фінансової системи, витворення людиноненависницьких ідеологій, більшовицьку та інші подібні революції, масову участь євреїв в ЧК та НКВД, плани витворення нової «обітованної землі» на зачищених голодомором українських землях…, врешті – за суто релігійне зневажання християн (тут мусульманам навіть було б легше – адже вони визнають Ісу принаймні пророком, а от євреям… Визнали би Єшуа з Назарету принаймні праведником, незаслужено розіп’ятим…) – ? Хтось щось такого офіційного чув?
Чи то тільки односторонні ініціятиви християнських лідерів? (Ах, я ж забув: «як християнин», я мав би першим робити крок назустріч, нічого не очікуючи у відповідь… :] ).
Яким же мало би бути ставлення християн до представників інших релігій?

Без сумніву:

• З ЛЮБОВ’Ю ДО БЛИЖНІХ – тому, що вони ЛЮДИ; шануючи їхню гідність і чинячи їм добро.
• Шанувати їхній sacrum (об’єкт релігійного поклоніння) та їхні релігійні почуття – ЗА ВИНЯТКОМ того, коли цей «sacrum» – демонічний, а релігійні практики – злочинні (приклади: ольмеки, ацтеки, фінікійці… Криваві жертвоприношення… Релігійно вмотивоване поневолення людей… Релігійно вмотивована неморальна сексуальна поведінка…).
• Усвідомлювати, що в їхніх священних книгах записані антихристиянські й антилюдські переконання і практики, та що ці тексти можуть будь-якої миті бути застосованими.
• Бути пильними і «прєсєкать на корню» їхню релігійно вмотивовану неморальну/злочинну поведінку. Не давати їм можливості для такої поведінки.
• В ЖОДНОМУ РАЗІ не ставити їхні релігії на один рівень із Християнством. НЕ БРАТИ УЧАСТІ у спільних молитвах та релігійних обрядах: НЕМАЄ ЖОДНОЇ ПЕВНОСТІ, що Християни і вони поклоняються ТОМУ САМОМУ БОГОВІ. (Навіть якщо б так було, то їхнє ставлення до Ісуса Христа та Його Хресної жертви унеможливлює спільну релігійну участь).
• З ЛЮБОВІ до них ПРОПОВІДУВАТИ їм Ісуса Христа ЯК ЄДИНОГО БОГА І СПАСИТЕЛЯ, виконуючи Його слово (Мт 28, 19-20): «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь».