ВМІТИ ЗУПИНИТИСЬ

Дуже багато сучасних людей терплять, є невдоволені із себе самих, бо не мають дозвілля або не вміють собі придбати трохи часу, щоб утихомиритись, приглянутись до себе самого, щоб пізнати себе, щоб зрозуміти себе. Уступаючись майже постійно різним напорам, модерна людина вже не відважується скупчитись і серйозно розглянути своє життя, бо заясно й зарізко побачила б відповідальності, котрих боїться. Біг, метушня, галас дають враження, що вона живе. А справді вона приголомшує себе, втікає від себе самої та кидається в інстинктивне життя. Модерна людина тратить свою людяність і стає звірем. Хотіти зупинитись — це перший акт, що дасть їй змогу повернутись до себе, віднайти свою « людяність », залишаючи « звіряче життя ».
— Якщо ти будеш цілий час « гнати » твоїм автом, знищиш мотор.
— Якщо ти постійно живеш «під тиском», твоє тіло й дух перевтомляться.
— Якщо ти будеш бігти ввесь час, ти не зустрінешся з ніким (хіба зударишся!); а ще гірше буде те, що себе самого не зустрінеш.
— Якщо хочеш уловити те, що є найглибше й найін-тимніше в тобі, треба, щоб ти вмів зупинятись.
— Коли їсться стоячи, травлення йде зле. Отож сідай, коли їси. Не можна думати й розмірковувати в бігу. Отож сідай.
— Не очікуй, щоб Бог тебе затримав, щоб ти усвідомив собі, що існуєш та живеш і як маєш жити. Тоді буде вже запізно і ти не зможеш вже поправитись і заслуговувати .
— Учитель, котрому учні « лазять по голові », хоче покинути свою клас.
— Господиня, що не має в своїй хаті найменшого ладу, гидує тою хатою.
Людина, що вже « не має влади над собою », переходить мимо дверей своєї особи, але не має відваги увійти до себе.
— Якщо ти спізнився платити квартирну плату, ти не бажаєш стрінутись із власником будинку.
Якщо ти віддавна, через твою недбалість, не зустрічаєшся з своїм приятелем, не дуже тобі приємно його стрічати.
Якщо ти боїшся зупинитись, це тому, що ти боїшся стрінути себе самого, це тому, що ти не привик до себе, ти вже не знаєш себе, ти боїшся твоїх докорів і твоїх глибоких та важливих вимог.
— Не маєш часу зупинитись?
Будь щирий: є « порожні » хвилини у твоїх зайняттях. Не спішись наповнити їх, слухаючи радіо, читаючи газету, розмовляючи з ким-небудь про що-небудь…
— Чекаючи у перукарні, не бери відразу в руки журнал. Зупинись.
— Ти в автобусі, стиснений людьми, колисаний шумом… Загальмуй ТВОЄ фантазування й роздумуй.
— Вечеря не готова. Не виходи до сусіда « на кілька слів ». Застановись над собою, над тим, що відноситься до тебе.
— Маєш вдома трохи часу: не пускай радіо, не накладай пластинок. Зупинись!

— Плавець підносить голову понад воду, щоб « набрати повітря ».
— Шофер зупиняється біля наливного пункту, щоб « наповнити ».
Зупинись і ти, щоб усвідомити себе про себе, зібрати всі свої сили, упорядкувати їх, у напрямити їх, щоб ти уживав їх усіх, як і всі твої можливості для тебе й для інших.
— Зупинятись — це приглядатись до себе; а приглядатись до себе —■ це вже зобов’язуватись, це просякати духом своє життя, наповнювати його чимсь вартісним, великим.
— Ти не пізнаєш і не зрозумієш уповні себе, хіба тільки у Божім світлі. Ти не будеш мати добрих осягів у твоїй діяльності, хіба лише в злуці з Божою діяльністю.
Коли ти, зупинившись, стрічаєшся із самим собою, ти стрічаєшся з Богом.
— Під час твоїх днів використовуй усі нагоди, щоб зупинитись і злучитися з Богом:
— коли чекаєш на автобус,
— коли розгріваєш мотор твого авта,
— коли чекаєш три хвилини, щоб зварилося яйце,
— коли чекаєш при телефоні, бо лінія зайнята,
— коли маєш червоне світло на дорозі…

Не « вбивай часу », навіть якби це були тільки хвилини.
Час — великий дарунок: Господь є в нім, запрошує тебе до роздумування й до постанови стати більше й глибше людиною.

картина Copyright © Олена Вострова, «Дитячий Ангел», 2013-2015