БОЖЕВІЛЛЯ БУТИ ХРИСТИЯНИНОМ

БОЖЕВІЛЛЯ БУТИ ХРИСТИЯНИНОМ

З тих пір, як хрест Христовий став знаком любові та спасіння,
ми не повинні дивуватися, що справжня любов вимагає жертви.
Тому не бійтеся, коли любов стає вимогливою.
Не бійтеся, коли любов вимагає жертви.
Не бійтеся хреста Христового”

о. Карлос Міґель Буела, ВС
(Окленд, Нова Зеландія, 30.11.1986)

Святі – це дивний прошарок людей, тобто прошарок усіх тих, кого світ вважає божевільними: “Це той, кого ми колись на кпини брали і на предмет глузування… Життя його вважали ми за божевілля, а кончину його – безчестям” (Муд. 5, 3 – 4).
Отже, якщо ми хочемо, щоб одного недалекого дня християни, які житимуть на землі, святкуючи День всіх святих, відзначали і наш день, зараховуючи нас до них, маємо бути готовими, що світ тепер вважатиме нас божевільними. Адже Христос і його доктрина є “божевіллям” для світу і світських людей. Тому справжні послідовники Христа вважаються божевільними.

1. Доктрина Христа
Немає нічого, що більше суперечило б світу, як дух блаженств: “Усе, що є відразою для світу, – каже св. Іван Золотоустий, – Господь подає нам, як приємне”.
Світ рекламує багатство, Христос – бідність;
світ нагороджує мстивих, Христос – лагідних;
світ вимагає тілесних насолод, Христос – умертвлення;
світ називає “живими” несправедливих, Христос – тих, хто голодний і спраглий справедливості;
світ вважає сильними твердих, Христос – милосердних;
світ підносить хтивих, Христос – чистих;
світ захоплюється жорстокими, Христос – мирними;
світ шукає зручності і “класного” життя, Христос – тих, яким “не везе” і які терплять переслідування.
Тому, у зв’язку із життям, яке суперечить смакам і бажанням світу, його задоволенням і розмовам, світські люди вважають справжніх католиків і монахів божевільними.

2. Приклад Христа
Сьогодні багаторазово, живучи грубою релігійністю, пристосовницькою; живучи сонно; живучи християнством, яке не турбується про поширення Царства…, ми втратили вогонь перших християн, перетворили релігійне життя на щось холодне, без життя, на щось міщанське і корисливе, на релігію “Пасхи і Різдва”.
Справжня релігія зовсім інша:
– це вогонь: “Вогонь прийшов я кинути на землю” (Лк. 12, 49);
– це ураганний вітер, як вітер П’ятидесятниці;
– це пробудження життя,
– це свіже повітря,
– це схід сонця,
– це розжарене залізо, з якого летять іскри,
– це сіль і дріжджі.
Саме через такий спосіб жити релігією світ назвав божевільними Христа і його послідовників, святих.
Коли Христос говорить про своє воскресіння, юдеї кажуть: “Навіжений він” (Йо. 10, 20). Для багатьох те, що переходить межі людського розуму, є божевіллям.
Коли Павло проповідує про воскресіння Христове, поганин Фест каже: “Сходиш з глузду, Павле!” (Ді. 26, 24). Для поганина віра є божевіллям.
Коли служниця Рода вірить у чудесне визволення Петра з в’язниці, невіруючі християни їй кажуть: “Ти збожеволіла!” (Ді. 12, 15). Для деяких “християн” чуда є божевіллям. Як навчає св. Павло, неосвічені чи невіруючі, бачачи чудесні харизми, “хіба не скажуть, що ви божевільні?” (1 Кор. 14, 23).
Якби ми жили правдивим християнством і не християнством пустих голів, порожніх сердець і повних шлунків…, нас назвали б божевільними.
Святі повинні бажати, щоб їх вважали божевільними: “Бажаю більше, щоб мене вважали безглуздим і божевільним заради Христа, якого першого таким вважали, ніж мудрим чи розважливим у цьому світі” .
Слідуємо за правдою Христа, який полюбив нас аж до божевілля – як каже св. Катерина Сієнська: “Божевілля любові!…чому Ти зробив мене божевільною? Чому Ти закохався у створіння…” – чи будемо наслідувати світ?
У чому полягає божевілля християнина?
Потрібно сказати, що переслідування, щоб бути євангельським, повинно, по-перше, задовольняти певні умови: “щоб нас звинувачували через Нього (через Христа) і щоб те, що проти нас говориться, було фальшивим” . По-друге, це божевілля в очах інших буде добрим, якщо нас вважатимуть божевільними через вірність Ісусові Христові та якщо ми не даватимемо жодної нагоди для цього.
Християнське божевілля полягає у тому, щоб жити більшим, жити вище, тобто там, де завершується будь-яка рівновага, будь-який розрахунок, будь-яке “ти мені – я тобі”. Християнство починається тільки там, де вже не рахують, ні зважують, ні важать, ні міряють. Любиш тільки того, хто тебе любить? Даєш тільки тим, хто тобі може повернути? Робиш послуги тільки тим, хто тобі дякує? Що надзвичайного чиниш? “Хіба не те саме й погани роблять?” (Мт. 5, 47).
Святе божевілля полягає у тому, щоб жити блаженствами. Якщо жити блаженствами не є божевіллям, то божевілля не існує.
Блаженні божевільні заради Христа! Їх водитимуть з одного місця в інше, їх очорнюватимуть різними способами, з них сміятимуться і їх вважатимуть дурнями, відсталими і розумово хворими. Їхнє Царство Небесне!
Блаженні…! Тому що живуть божевіллям любові без обмежень і без розмірів, яке здатне порвати навіть родинні зв’язки, якщо вони стають на перешкоді. “Коли хтось приходить до мене і не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем” (Лк. 14, 26). Це любов, що перетворюється у меч, який ріже, розділяє, ранить, порушує фальшивий мир. Це приніс нам Христос: “Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч” (Мт. 10, 34).

– Божевіллям є “благословити того, хто нас проклинає” (див. Рим. 12 ,14), “не відповідати злом на зло” (див. Рим. 12, 17).
– Блаженні божевільні заради Христа! Тому що скинули з себе власне “я”, так що ні нитки не залишилося, і стоять перед Богом у всій своїй простоті.
– Блаженні божевільні заради Христа! Тому що живуть бідніше, ніж церковні миші, тому що живуть торжествуючою вбогістю, тому що слухняні аж до смерті, тому що живуть через Марію, з Марією, у Марії і для Марії.
– Блаженні божевільні заради Христа! Тому що жодна мудрість світу не зможе їх обманути. Вони не дозволять, щоб їм закрутили голову пусті людські балачки, навіть якщо вони належать авторитетам. Вони є світлом світу і сіллю землі.

Божевіллям є сказати після цілого дня праці для Євангелія: “Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити” (Лк. 17, 10),
божевіллям є знати, що “хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має” (Мт. 13, 12),
божевіллям є повністю “висіти” на Божому Провидінні: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте” (Лк. 9, 3),
шукати останнього місця, бо “багато з перших будуть останніми, а останні – першими” (Мт. 19, 30);
бути рабами усіх: “Хто хоче бути першим, нехай буде рабом усім” (Мр. 10, 43);
принижуватись: “Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений” (Лк. 14, 11); божевіллям є прощення: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять” (Лк. 23, 34).

Не біймося бути божевільними заради Христа. Не зраджуймо Духа Євангелія.
Коли світ каже: “Погляньте на божевільних! У них кидають каміння, а вони цілують руки, які метають у них. З них насміхаються, а вони посміхаються у відповідь, як діти, що нічого не розуміють. Їх б’ють і мучать, а вони дякують Богу за таку честь”. Коли світ каже так, то це сигнал, що ми живемо добре.
Погляньмо на наших братів, святих у небі; світ казав їм:БОЖЕВІЛЛЯ БУТИ ХРИСТИЯНИНОМ
– Подивіться на божевільних! Їх проклинають, а вони благословляють.
– Подивіться на божевільних! Вони відмовляються від себе, беруть щодня на себе хрест, здійснюють покуту, безмежно радісні, не бояться називати речі своїми іменами.
– Подивіться на божевільних! Про них говорять різні дурниці, а їм усе одно. Їх хочуть поховати під важкими плитами, а вони вважають, що вони важать, як павутина. На них роблять змову і плетуть інтриги, а для них ці марні плани важать менше, ніж мильна булька.
– Святе божевілля… – божевілля любові! – але божевілля Хреста робить мудрішим, ніж уся мудрість усіх людей.

о. Карлос Міґель Буела, ВС