Як допомогти іншим у виконанні Великого Місійного Наказу – о. Франциск Бляхніцький (5)

Як допомогти іншим у виконанні Великого Місійного Наказу  - о. Франциск Бляхніцький (5)

відеозапис катехизи Слуги Божого о. Франциска Бляхніцького

польська мова

о. Франціск Бляхніцький
«Як допомогти іншим у виконанні Великого Наказу Місійного.»

Темою цієї конференції буде наша участь в реалізації Великого Наказу Місійного Христового або так званого Великого Післаництва.
Отже, Великим Післанництвом або Великим Наказом Місійним називаємо останні слова Ісуса Христа, які Він залишив(промовив) своїм апостолам перед Своїм відходом. Ці слова є кінцевими словами Євангелії від Матея:
«18. Ісус приступив і промовив до них: Дана мені всяка влада на небі і на землі.19. Ідіть, отже, навчіть усі народи христячи їх в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку.»
Мусимо собі усвідомити важливість цих слів Христа. Це є найбільше звертання, яке коли не- будь було скероване до людей. Найбільше звертання скероване найбільшою Особою, яка жила на цьому світі. Це звертання поєднане з найбільшою обітницею яку Господь Бог дав людям.
Звернімо свою увагу на максималізм тих наказів (слів) Ісуса Христа: «…навчіть усі народи…», а це означає, що навчати необхідно цілий світ. Усіх людей усіх часів навчати «…берегти все, що Я вам заповідав.» Це основа місійного звертання Ісуса. Ціле Його Євангеліє, ціле Його навчання, ціле Його спасіння (відкуплення).
Максималізм означає, також, ту частину звертання Ісуса яка є ніби оздобою Наказу: «…Дана мені всяка влада на небі і на землі… Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку.».
Вислови «усі народи», «берегти все», «всяка влада», «по всі дні» відтворюють той максималізм, якусь певність цього Місійного Наказу Христа. Тому ми повинні задуматись яка наша роль щодо цього Наказу.
Дуже просто, легко є перейти від «усього» до «нічого». Коли людина чує слово «все» то жахається, розуміючи, що для неї замало віри. Не чується впевненою на силі аби підняти це завдання. Тому починає вагатись. Тому часто стоячи перед лицем великих справ, не маючи відваги аби їх розпочати впадаємо в зневіру протиріччя і не робимо нічого.
Це є велика вада теперішніх християн, католиків коли «все» з Наказу Христа було замінено на «ніщо»(нічого). Не переймаємось тим Великим Наказом Місійним Христа.
Мусимо собі ще усвідомити і ту обставину, що живемо в часі відколи Христос промовляв ці слова і з’явилась можливість їх реалізації. Мусимо собі усвідомити незвичність наших часів. Зараз, як виявляється, живучи на планеті Земля закликаємо усіх людей, котрі коли набудь на ній жили. Ті які тепер живуть і ті усі які жили в попередні, разом взяті, століття починаючи від Адама і Єви. Уся ця величезна кількість людей чекає сьогодні на Євангелію. Чекали мільйони тисячоліть.
Також і в наш час, іноді, величезного технічного прогресу техніки, що уможливлює здійснення контакту між людьми і передачу інформації.
90% людей, вчених, науковців, котрі коли не-будь жили в історії і живуть в наш час завдячуючи науці і техніці, завдячуючи друкованому слову, радіо, телебаченню, завдяки можливості передавати інформацію за посередництвом сателітів, багато людей чує або може чути сьогодні Євангелію про Христа ніж коли не-будь в історії.
Також, ніколи не було стільки людей готових до розповіді про Христа як в нашому часі.
Підсумовуючи все це, можемо зробити висновок, що настав час великих жнив духовних. Час Євангелізації, якого до цього в історії людства не було.
З іншої сторони ми є свідками великого бажання (прагнення) Бога посеред (до) людей, в середовищах людей які не є християнами. Про це свідчить Велике Подружжя Апостольське папи Римського Івана Павла ІІ. Діються речі в історії людства, які до цього ніколи не відбувались.
Ознакою нашого часу є небувалий «голод правди», «голод Бога», який в Христові об’явився як єдиний Спаситель (Відкупитель).
Люди в нашім часі живуть у великій напрузі і очікуванні. Одночасно позначається якась поляризація сил світла і темряви, добра і зла. У світі виявляються якісь надзвичайні потуги зла. І люди стоять перед лицем проблем, які неспроможні розв’язати. Перед лицем усіх тих проблем людина відчуває свою неміч, слабкість. А те зло, яке інтуїтивно відчуває (видобуває) визволяє у ній повернення до Христа, до світла. Повернення «ATRISTYM REDEMPTORE».
Знову ж таки, в руках людини є несамовиті сили для знищення. Вистарчає одного безумця, щоб ці сили привести в рух і ціла Земля перетвориться на згарище і попелище.
Над тим всім мусимо замислитись (розуміти) усвідомити, як велику годину християн. Правдивих християн, тих які прийняли Христа. Котрі вважають, що Його прийняття є найбільш визначною подією в своєму житті. Котрі глибоко переконані, що немає справи важливішої для людей і цілого світу як переказ «Доброї Новини» про Христа.
Цей час темноти і страху є для християн часом великого покликання. Великого шансу великих жнив. Вони мусять дивитись на цей час з великою надією. Рівнозначно цей час і є часом великого духовного пробудження. Про це свідчать багато знаків. Такого духовного пробудження не було від часів Христа, від початку християнства.
Застановімося тепер ближче над Великим Наказом Христа, Великим Післанництвом. Що для нас є його суттю? З ціллю проаналізувати це питання застосуємо методичну схему з шести запитань : хто?, що?, для чого?, коли?, де? і як?
Цю схему можна застосовувати до різних інших текстів, щоб вияснити їх (природу) (пшейжестошчь). Варто собі запам’ятати ці шість запитань : хто?, що?, для чого?, коли?, де? і як?

Отже, запитання перше – хто?
Хто приймає участь в цій справі події.
Відповідь. Найперше – Ісус Христос. Син Божий. Єдиний Спаситель усіх людей. Власне, це Він переказує це Післаництво одинадцятьом апостолам. Але не лише їм, а усім своїм учням до кінця часів (світу). Ісус Христос є Той, що промовляє: «Дана мені всяка влада на небі і на землі.» Христос воскреслий. Господь неба і землі. З цього випливає, що наказ стосується аспектів аж до кінця часу. Тому, що Він промовляє: «Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку». Тобто, окреслено період від вознесіння аж до другого приходу Христа.
Це означає, також, що цей Наказ був скерований не лише безпосередньо до одинадцяти Його обраних, але до усіх учнів Христа аж до кінця світу. А отже, скерований і до нас нової наступної генерації учнів Господа. І ми теж як послідовники мусимо мати відповідальність за виконання цього Великого Наказу Місійного.
Надзвичайно важливо є усвідомлювати і те, що виконуючи цей Наказ Місійний, ми виступаємо як представники Господа нашого Ісуса Христа. Презентуємо єдину Особу дій (діянь) людства, яка має усю силу і усю владу. Можемо виступати в ім’я Того, Який промовляв: «Дана мені всяка влада на небі і на землі.» Виступаємо не в ім’я великих світу цього, але в ім’я Господа, царя царів (короля королів), Того, хто єдиний має усяку владу на небі і землі. І в ім’я Того хто дав обітницю своїй Церкві, що «пекельні брами» її не здолають.
Святий Іван каже : «…більший Він в тобі ніж той, що є в світі.» Христос в нас є більшим за володарів цього світу.
Перші християни були міцно (сильно) переконані в тому, що Христос воскрес і, що вони діють в безпосередньому контактів з Ним в Його Дусі. Це є важливо, щоб і ми увірували в воскреслого Христа як у живу особу, що входить у наше життя. Щоб ми були переконані в тому, що є наповнені Його Духом. І коли ми міцно оперезані воскреслим Христом, впевнені в силу Христа, міць (силу) Його Духа, узяли б це Післаництво і були б ми так само непереможними.

А тепер друге запитання – що?
Що це таке Велике Післаництво, Великий Наказ Місійний. Про що, власне, йде мова?

Один момент тут є надзвичайно важливим, а фактично, він є нами зафіксований. Коли чуємо, що маємо йти научати усі народи і по всі дні аж до кінця світу, то ми собі уявляємо, що колись там перед кінцем світу усі люди почують Євангелію. А зараз не мусимо поспішати. Коли б ми навіть одну людину в році навернули, то і так до кінця світу є ще багато часу, щоб усі почули Євангелію. Але усі мусимо собі усвідомити, що люди живуть лише один раз на цій землі. І мають право на протязі свого життя почути Радісну Новину про Христа. І ми є відповідальні за те, аби люди, які живуть у цьому поколінні на світі почули Євангелію. Ми не є відповідальні за прийдешнє покоління. А за наступні покоління будуть відповідальні ті, що будуть жити в тих майбутніх поколіннях. Мусимо зрозуміти, що Великий Наказ Місійний стосується щодо проповідування Євангелія до усіх людей, що живуть у цьому поколінні на цілому світі. За це ми є відповідальними. Ми не можемо бути спокійними поки того Наказу не виконуватимемо.
Якщо ми зараз собі пригадаємо про, що йшла мова перед тим – про можливості Євангелізації в теперішньому світі то не повіримо, що це завдання є можливим до виконання. Не реальне. Проте це є суть Великого Наказу Місійного Христа скерованого до нас.
В цьому поколінні усі люди, за які ми є відповідальними, повинні почути «Радісну Новину» про Христа. Адже вони мають на це право і вони можуть мати нагоду до прийняття Христа. Це не означає, що усі люди відразу стануть християнами. Що усі увірують. Але усі мусять мати шанс. Усі мусять почути про Христа, щоб могли перед цим покликом (покликанням) зважитись (вирішити). І за це ми є відповідальні.

Питання третє – для чого?
Для чого кожен християнин має бути долучений до виконання Великого Післаництва? З якого приводу?
По-перше, бо це є наказ Христа. По-друге, бо без Бога, без Христа людина є втрачена. По-третє, бо люди завжди прагнуть Бога.
Христос наказав нам іти. І як Його учні ми є зобов’язані до послуху. Господь дав доручення, остатній наказ. Тому не можемо дискутувати, чи то справді є потрібно. Чи то є справжнє.
Христос сказав ідіть. Жоден справжній учень, послідовник Господа нашого Ісуса Христа не може злегковажити Його слова.
Якщо трактуємо слова Христа поважно, то мусимо присвятити цілий свій час, свої таланти і в міру наших можливостей виконувати Велике Післаництво. Мусимо те чинити з переконання, що без Христа людина є втрачена (пропаща).
Христос сказав «…Я є Дорога, Правда і Життя, ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.»
Для того мусимо тим людям, що не знають Христа вказати цю єдину Дорогу, єдину Правду, єдине джерело Життя.
Якщо не розповімо цього іншим, це означає, що ще самі не є в цьому переконані.
І врешті, люди сьогодні справді спраглі Бога. Сфрустровані, заблудлі (заблукані) через різних псевдовідкупителів (псевдоспасителів). Люди стоять перед обличчям проблем, які не можуть розв’язати. Для того приготовані до прийняття правдивого спасіння, правдивого Бога. Не треба шукати далеко скарбів, щоб підтвердити це.
А тепер питання – коли?
Коли те Велике Післаництво буде виконане? Чи можемо те передбачити?
Але тільки Бог знає час його виконання. Це не означає, що використовуючи власний розум не можемо планувати, не можемо передбачати. Досить часто розуміємо, що наші плани не реалізовуються, що мусимо їх корегувати. Але має нам товаришувати свідомість того, що немає часу для зволікання.
Як має бути те Велике Післаництво виконане? Як ми можемо в цьому допомогти?
Це важливе питання. Зрозуміло, що це завдання буде виконане лише тоді коли багато людей, мільйони християн долучаться до його виконання. Якщо будемо діяти згідно з основою окремої стратегії. Якщо будемо навчені методу діяння.
Христос сказав перед своїм вознесінням, згідно зі святим Євангелієм від святого Луки на початку дій апостолів: «…коли Дух Святий зійде на вас, отримаєте Його силу і будете свідками в Єрусалмі і в цілій Юдеї і аж до кінця землі.».
У цьому звертанні Ісус вказав нам певні межі Євангелізаційної відповідальності.
Найперше маємо бути свідками в Єрусалимі. Кожен з нас має такий свій Єрусалим. Це є власний дім, бюро, фабрика, навчальний заклад, середовище щоденного побуту. Потім треба шукати шляхів, щоб дійти до Юдеї чи до околиці свого міста, району, області, а потім цілий світ.
Кожен католик, кожен християнин мусить огортати цілий світ, принаймні, у своїй молитві. Принаймні через своє прагнення (бажання). Багато людей переймалося справами апостольськими, Євангелізаційними, суто церковними, суто християнськими.
Тут йде мова про те, щоб не боятись широких перспектив цього планування. Щоб вийти за межі лише своєї парафії. Головним осередком Євангелізації буде завжди особисте проповідування. Різна допомога, посередники технічні, але головне це переказ (розповідь) від людини до людини.
Це був метод блаженного отця Максиміляна, який завжди промовляв: «…цілий світ – і кожна людина осібно…» Думав про цілий світ, але застосовував такий метод, щоб дійти до кожної людини безпосередньо. Бо особистий поклик до прийняття Христа є завжди кінцевим і основним (важливим).
Щоби мати силу необхідну для особистої Євангелізації треба мати опору в моїй (своїй) групі, котра підтримує в біді, котра надає допомогу.
Справа Євангелізації існує в осередку (середовищі) школи, інших формацій, які шукають людей. Також їх приготовляють для різноманітної допомоги, зокрема, до індивідуальної Євангелізації.
Можна проводити великі кампанії Євангелізаційні. Але кампанії не означають, що дійде до кожної окремої людини. В рамках Євангелізаійної кампанії спрямованої на людей завжди є місце для індивідуальної Євангелізації в якомусь районі.
І в решті, ще одне положення стратегічне. В перекладі польському Великого Наказу Місійного є певна не стислість. Вірш 19 тлумачать як «…Ідіть, отже навчіть всі народи…» А перекладач говорить дослівно «…Ідіть, отже робіть учнями з усіх народів…» Здобувайте учнів це є щось інше ніж просто навчіть. Учень, як говорить традиція Церкви, «катехумен», це той, що є долучений до певного способу, до певного стилю життя.
Учень в часи Христа був тією особою, що йшов за своїм вчителем і робив усе наслідуючи його. Учень це той, що в свою чергу здобуває нових учнів. Ця система є мультиплікаційна, така, що помножує. Постає реакція ланцюгова.
Христос мав лише дванадцятьох учнів. Але в окресленому значенні цього вистарчило. Залишив їх і відійшов до неба. Був спокійний щодо розвитку «своєї справи», бо кожен з тих Його учнів пізнав секрет здобування (утворення) учнів, а ці навчались цьому і переказували наступним. І в цей спосіб на основі ніби ланцюгової реакції в кожному народі утворились групи учнів, котрі здобували наступних учнів і в цей спосіб є процес нарощування. Цей спосіб є можливим по відношенні до всіх народів. Прищеплення цього способу здобування учнів їх множення у справі розповсюдження Євангелізації так, щоб справді Євангелія могла дійти до всіх людей, що живуть у сучасному поколінні.
В який спосіб бути особисто задіяному у виконанні Великого Наказу Місійного, Великого Післаництва?
Кожна особа мусить опрацювати в рамках того плану свою особисту стратегію аби приблизити виконання Великого Наказу Христа.
Твоя стратегія повинна обіймати Євангелізацію, давати особисте свідчення, здобувати учнів. Осіб з якими хочемо ділити свою віру, почнете молитись за них і почнете шукати нагоди аби з ними розмовляти, ділитись з ними своєю вірою. Користай з кожної нагоди: в навчанні, в праці, коли не-будь і будь-де.
Користай, також, з різних нагод аби в цій галузі навчитись багато дієво і плідно Євангелізовувати.
Пам’ятай, якщо ти є відданий Христові, Він може тобою скористатись, аби змінити світ, на кращий світ.

переклад українською – Андрій Хміль