Переписка шинкаря і Люципера

ЛИСТ ШИНКАРЯ ДО ЛЮЦИПЕРА
Повідомляю Люципера і весь пекельний табір, що я відкрив склад з різними напоями: вином, пивом і горілкою, і так штучно зумів заправити суміш, що хто тільки раз покуштує цього трунку, то він не покине його і лиш в нім буде знаходити насолоду. Отже, ціль моя, щоби залучити до напою якнайбільше людей і забрати від них все, що вони мають: гроші, худобу, поле та все інше. Тож конечно треба, щоб вони якнайчисленніше заходили до мого складу. А твоя річ робити, щоб вони чинили проступки, та грішили перед Богом, після чого тіла і душі діставалися б в твої руки. Я вважаю, що нам треба об’єднатися разом і справа піде легко, як по маслу; для цього необхідно нам укласти угоду.
Так, передусім ти до мене провадь молодь, а я постараюсь так збунтувати їх, щоб не хотіли слухати своїх родичів та щоб не йшли за кличем моралі і добрих справ, а щоби плекали в собі упадок чести і святости та творили собою найпоганіші збори людей і найгірший переступ закону Божого. Це перша і найважливіша точка.
Як нам тільки вдасться заманити цю верству до пияцтва, то певно скористаємо з того я і ти. Бо в чім полягає найбільша вага людського розвитку, як не в молоді? Молодь треба конче зіпсувати, бо вона немов підвалина під будинком, а тоді підупаде весь людський рід морально і духовно. Вони тоді не будуть коритися старшим людям і науки Христової не будуть слухати. Святість і добрі звичаї вони кинуть об землю і в них не буде нічого. Мізерія і глупота, – от що буде. До церкви ходити не будуть. Коли буде правитися слово найбільш урочисте, богослужіння, тоді вони будуть грати в карти, будуть співати скверні пісні та приговорювати пусті слова, від яких соромно християнському родові; словом, таке чинитимуть, що лиш послідне та нікчемне.
Біблія в них не буде цінною книжкою, а книжки, переповнені глупотою, будуть в них насолодою. Зле діло в них буде – добре, а добре – зле. Чесність буде в них – підлотою, а підлота – чеснотою. Вони вхопляться останнього. За той предмет візьмуться, що й погубить їх. Деморалізація, як тісто на дріжджах, ростиме, доми розпусти і обманства залучать до себе більшість людства. Вони відцураються своєї рідні, батьків і матерів, братів і сестер, будуть їх встидатися. Своє рідне їм обридне, а чужого не осягнуть; – лишаться ні на цім, ні на тім. Це буде причина мого трунку! А коли так поступлять змолоду, то, без сумніву, і на старість так чинитимуть, і нарешті всі вони у твоїй пащі опиняться через заслуги своїх злих діл.
Родичі через злий поступ дітей впадуть у смуток і також будуть приходити до мого складу, щоби напитися трунку, а котрі б хотіли тверезо жити, то тих ти намовляй, щоби приходили до мене. Я до них як брат заговорю, прихильно заманю солодкими словами, вдам перед ними, що я їх приятель і так залучимо цілі маси людства. Мій напій не тільки забере від них гроші, поле і весь їхній заробіток, а зупинить також все те, що пря¬мує до всякої доброї мети – до просвітного розвою. Всякий моральний розвиток – це колода на нашім поширенню деморалізації, але в цей спосіб він буде приспаний в них.
Про школи їм буде байдуже; вона буде першим і найбільшим ворогом в їхніх очах. Церкви їм тоді не буде треба. Скажуть, що без неї буде їм добре, попи її видумали, – так скажуть. Читальні або інші добрі заклади їм і на думці не будуть. їхні діти будуть рости без науки, а про домашнє виховання нони і поняття не будуть мати, бо родичам буде байдуже, чи діти мають домашню науку. Вони будуть обкидатися в хаті безсоромно гидкими словами в присутності дітей, котрі це безумовно переймуть.
Весілля, хрестини, празники чи інші свята, все буде відбуватися з напоями. Я певен того, що навіть родичі малим дітям при грудях даватимуть пити. А коли би якась особа не хотіла пити, а жила би тверезо і навчала добре своїх дітей, і як ти не зможеш схилити її на нашу сторону, то намовляй тих людей, що п’ють, аби ті їх підмовляли. Не поминай причинитися намовою навіть і вчених людей, щоби і вони пили. Судовим і всяким іншим ученим нехай запахне також чарка, бо нижчі класи людей на них дивитимуться і будуть брати собі з них приклад, тож коло них, на мою думку, працюй.
Коли вже більшість людей питиме, то я збагачусь їхніми маєтками, а ти – ділами, які вони чинитимуть, бо знаєш, що по тверезому гріха не вчинять вони стільки, як по п’яному, – і хоч що кажи, то дорога до твого царства мусить бути всипана гріхами, а пияцтво, як сам знаєш, закінчується вбивством,грабіжництвом, злодійством, обманом і прелюбодійством. Звичайно, на тім закінчиться, що приводить до гріха, а гріх це твої овочі, без котрих ти не маєш найменшого права на людей. Тож працюймо спільно, а користь буде також спільна для нас обох. Очікую з нетерпінням на відповідь у справі допомоги при залученні людей в наші сіті.

З повагою – Власник складу напоїв

ВІДПОВІДЬ ЛЮЦИПЕРА
Доброзичливий приятелю і дораднику мій, при зміцненню мого пекельного царства і наповнення пропасти огненної людськими душами! В ім’я нашого начальства щодо єдности і спільної праці, щоб заволодіти нам усім людським родом, дозволю собі сказати цим кілька слів на твою пропозицію і кілька моїх поглядів у справі заманювання людей в наші сіті.
Зі щирого серця і радої душі погоджуюсь з твоїми поглядами і пропозиціями в цій справі, бо чимало вже спостерігав я за людиною, яка би була склонної вдачі, такої саме як ти, щоби так хитро вміла придумати способи, щоб ловити людей, – і не міг знайти. Дійсно, твій трунок є причиною всього злочину й упадку моралі та духовного життя. Я і сам гонився думками як голодний вовк з роззявленою пащею за здобиччю і не міг нічого придумати, що було би згубою для людей, і всі мої заходи не принесли великого успіху.
У справі злочинів я висилав демона, – найхитрішого чортяку, найкращого з нашого табору, щоби підмовляв людей до вбивств. І зумів немало осягнути таким чином людських душ, але все-таки не годен був зіпсувати цілого загалу. Рівночасно висилав я демона, щоби позбавити людей чести, а завести розпусту і ненависть та щоби він змів з лиця землі людську мораль взагалі. Цей так само зробив багато беззаконня між людьми. Він підмовив молодців, що звели з дороги чесних, невинних дівчат і знівечили їх, але не всіх. І хоч вони були без чести, все-таки не загинули з гріхом духовним, а то через ласку Христа, мого найбільшого ворога, – тому що були тверезими і каялися та стали ревними послідовниками Його царства.
На це я не звертав дуже уваги, що люди не всі попали в гріх, але все-таки висилав невпинно демона, щоби підмовляв людей до заздрости земних скарбів, і навіть сам він в золоті їм з’являвся. Одначе і це ще не при-несло повних успіхів. Правда, люди зненавиділи одні других задля маєтків, бо всякий хотів мати більше ніж другий. Господь за те, що вони зненавиділи одні других, зіслав на них кару. Взялась між людьми зараза, вибухла війна, до того ще й голод наступив. Люди цього страшились і почали про поміч вдаватись до Бога. Погинуло немало на війні, але не всі вони впали в огненний ад, а тільки ті, що не хотіли каятися, отже, небо так багато зискало як пекло, а може, й більше.
Внаслідок невдач у моїх намірах, щоби здобути собі більше царство від Бога, серце моє почало холодніти, бо бачу в тім можливість упадку мого царства взагалі. Ця невдача лежить власне в поступі Євангелія. Ця книжка, таки очевидно, рве з моїх рук багато людських душ. Якби мені якимсь чином можна би її дістати в руки, так би я їй зробив кінець в цю ж мить, та не можна дістати ніяким способом, бо в ній містяться багато невичерпних Божих правд, до котрих бідній чортяці ані руш дістатися. Там щось святе на цілий світ міститься.
Однак я духом не падаю. Пробував не раз обачно приложити своїх різних заходів до праці, щоби загорнути під себе все людство, то й тепер із тобою почну спілку дуже радо. І правду кажу, що коли я твій лист прочитав, то не знав, чи то ява чи сон; з радости, яке я щастя можу зробити з тобою. Я з радощів як крикнув, то яка була нечисть в пеклі, зараз же прибігла на той голос до мене. Ми одно-голосно ухвалили, що з тобою як один будемо працювати враз. Скільки-то через це пияцтво наше пекло може побільшати людськими душами. Хоч не мав я сам реклами до цього часу, а признаю тобі повну рацію, що горілка та інші міцні напої приводять більше людей до гріха, ніж всі мої дотеперішні заходи разом взяті. Правду-то говорять: тож я з невимов-ним бажанням віднині стаю твоїм спільни¬ком у цій справі. І коли ми обоє прикладемо наші зусилля, то люди над міру будуть чинити зло і ми тоді повністю заволодіємо над ними і ніхто не вирве їх із наших рук.
Мій приятелю! Щоб ти не стратив, я не тільки буду працювати зі своїм табором, а навіть по змозі дам тобі кілька слів поради, щоб ти не стратив своїх грошей, бо тебе мені шкода. Попри те, що люди будуть пити, треба також і тобі причинитися словом, щоби пере-могти всяку добру науку між людьми. Це ще замало, що вони пустять у тебе весь свій заробіток на напої. Коли побачиш, що люди будуть умовлятися до добрих цілей, до товариств, то не лінуйся, а піди між них, хоч і не просять; розговори, розбий їхню думку, нехай не будують нічого корисного між собою, бо це не тобі на руку! А коли вони нічого між собою цінного не зуміють сотворити, то це вода на твій млин. Тоді ти лише спроваджуй до свого складу якнайбільше трунків, а певно на них не втратиш. Я до того також спричиню праці. Ти лише тримайся свого плану, а гаманець твій повнісінький золота завжди буде.
Раджу тобі також, не зважай на те, що в людей хати бідні, може, і не один не має де й голови приклонити. Ти на це не дивися, дри їх до останньої копійки та будуй собі кам’яниці, їхні діти нехай ідуть собі під чужі плоти тинятися, ти на це не дивися, ти пильнуй, щоби твоїм добре було. Щоправда, не думаю, аби з твоєї причини не поллялася річкою людська кров та не заблистіла сльоза в очах бідної опущеної жінки, але ти на це не звертай найменшої уваги, а просто-таки від її дітей останній кусок хліба відбирай.
Нарешті тішся, мій приятелю, спільнику і дораднику, що ти прийшов до такої гарної думки, аби відкрити склад з напоями, а побачиш, що пияки останні копійки нестимуть до тебе за горілку, і коли не будуть мати грошей, щоб заплатити згори, то давай їм в кредит, бо в цей спосіб легше і приписати вдвоє чи втроє, як вартує його маєток. Через пияцтво вони втратять боязнь перед Богом, в їхніх серцях не буде любови справжньої і їм не допоможуть навіть найкращі поради, які б їм хто не давав. їхні серця охолонуть до їхніх власних дітей, вони швидше дадуть тобі на горілку свій заробіток, ніж придбають дещо для своїх обдертих дітей. Зразу вони будуть слухати Євангелію, а нарешті позбудуться почуття до неї, їм обридне всяка святість і мораль. Тоді ми будемо тішитися обоє. Ти тим, що забереш від них весь їхній заробіток, а я тим, що їх діло буде задовільняти моє бажання, за котрим гонюся цілі віки. Закінчую лист із надією, що наша спілка буде безконечна і зробить найбільший поступ злих діл на всій землі.

Підписуюся твій друг Люципер