РАБИ АЛКОГОЛЮ.

Це одна з найбільших небезпек, що зазіхають сьогодні на молодь і на суспільство взагалі. Це причина великого зла і нещастя, як для ураженої людини, так і для її друзів та родини. Виникнення інших небезпек, як наприклад, наркоманії чи нераціонального насильства, не здатне зменшити ризик алкоголізму, а навпаки, збільшує його, і водночас алкоголізм сьогодні крокує в ногу з наркотиками і нелюдським насильством.

Алкоголізмом називають хронічне захворювання або невпорядкованість поведінки, що характерні при частому та надмірному споживанні спиртних напоїв, так, що це закінчується важким пошкодженням здоров’я індивіда та порушенням родинного і соціального порядку.

Алкоголь – це токсична субстанція, яку називають “етиловим спиртом”, або “етанолом”. Парадоксально, але етиловий спирт є сильним депресантом центральної нервової системи. Ейфорія, що відбувається під час гострої інтоксикації, пояснюється таким механізмом дії: насправді вона стримує моральні гальма суб’єкта. При великих дозах діє, як наркотик, спричиняючи втрату м’язової координації, психоз і кому.
Є кілька етапів і найрізноманітніші обставини, які спричиняють алкоголізм. Спочатку можемо назвати періодичну гостру алкогольну інтоксикацію – звичайне “сп’яніння”. Той, хто випиває при нагоді, з різної причини і час від часу, може перетворитись у звичайного пияка. Тоді настає момент, коли споживання алкоголю перетворюється у звичку. Ось тут майже неминуче настає третій етап, що, власне, і називається “алкоголізм”. В останньому випадку суб’єкт не в змозі зупинитись, почавши споживати (втрата контролю). Якщо перестане пити на кілька годин, то з’явиться синдром абстиненції, як у випадку наркозалежності.
Неконтрольоване споживання алкоголю спричиняє справді шкідливі наслідки: алкогольний психоз, тобто “маячню”, важкі ураження серця, печінки, розлад центральної нервової системи і периферійної нервової системи, амнезію, втрату здатності концентруватись, психічну залежність – суб’єкт відчуває, що не може без алкоголю.
Ця сумна загроза не знає ніякого культурного прошарку, який був би їй чужим. Охоплює всі соціально-культурні прошарки. Найчастіше трапляється у молодих і дорослих (20% населення старших 15 років). Далі йдуть підлітки, жінки і діти. В Аргентині близько мільйона осіб – алкоголіки. Проте через зростання алкоголізму в сім’ї та суспільстві відсоток уражених безпосередньо або опосередковано досягає чотирьох мільйонів.

Причини, які призводять до алкоголізму, є дуже різноманітними. Вони зумовлені різними обставинами:
– особистими: слабка, піддатлива особистість п’є, тому що інші п’ють; невпевненість; почуття нездатності розв’язати повсякденні проблеми; втрата сенсу життя, різні невдачі;
– сімейними: важкі сімейні конфлікти, сімейний розлад;
– соціальними: робота, що вимагає маніпуляції з алкогольними напоями, місцевості з холодним або жарким кліматом, де споживається багато алкоголю, свята, робочі чи соціальні невдачі.
Молодь має окремі причини. Схильність до вживання алкоголю інколи зумовлена самою модою чи середовищем зі злощасними наслідками. Згадаймо, наприклад, “змагання” по споживанню текіли, які відбувались на деяких дискотеках Буенос-Айреса і які закінчилися смертю кількох молодих людей. У багатьох випадках юнака, що піддався спокусі випити, спонукає бажання, щоб його вважали “крутим” чи “важливим”. Деякі починають пити, бо хочуть “іти в ритм” з деякими “друзями” і завершують тим, що опиняються “на гачку”…
Причиною також може бути байдикування: нічого не робити, не вчитись, не працювати… Чи незнання високих ідеалів. Не маючи певного “вказівника на північ”, маючи “зіпсутий компас”, юнак залишається з тим малим, що пропонують інші, які не здатні прагнути до великих речей і розширювати горизонти своїх сердець.
Якими є наслідки всього цього? Рабство. Розчарування. Смуток. Нездатність цінувати те, що насправді має сенс. Для молодого алкоголіка сама реальність є нестерпним наслідком відсутності алкоголю…Це шлях у ніщо.
Якщо хочемо допомогти алкоголіку, то насамперед ми повинні відмовитись від позиції глузування і докору чи байдужості та ізольованості. Таке ставлення не стимулюватиме алкоголіка, а навпаки, спричинить поглиблення його стану. Він відчуватиме, що його не розуміють і принижують; у результаті наголошуватиме на своїй схильності до втечі. Потрібно зважати на численні аспекти, які безпосередньо або опосередковано впливають на виникнення алкоголізму: сімейні, соціальні, робочі тощо. Доведено, що з допомогою лікарів, соціальних працівників, священиків і хворих, які одужали, можна відновити здоров’я у 90% випадків.
Ефективним способом допомогти алкоголіку є дати йому побачити свій стан хворого і необхідність звернутись до лікаря. Спочатку людина, яка прилучається до алкоголізму, приховує своє захворювання і не виявляє симптомів перед лікарем. Але якщо помітити проблему на початковому етапі, то її легше вилікувати.
Якщо алкоголізм перейшов на етап залежності, то з усіх точок зору стає необхідною медико-соціальна та духовна допомога, підтримка і розуміння з боку родини, друзів та колег. Необхідно поставити собі мету виробити у залежного усвідомлення своєї хвороби, щоб мати змогу розпочати лікування. Це дуже важливо, бо, якщо пацієнт не співпрацює власною волею, визнаючи хворобу, одужання не можливе.
Звичайно, дуже важко звільнитися від цього рабства; насампред тому, що для поведінки алкоголіка характерно відмовлятися від залежності, приховувати її і ніколи не визнавати.
Однак саме в цьому ключ до лікування: допомогти хворому зрозуміти, що він може протистояти своїм проблемам без потреби прибігати до алкоголю; що алкоголь не є необхідним у його житті; що це один з найгірших товаришів у подорожі, якого він тільки міг вибрати, тому що не робить його свобідним, а рабом; тому що алкоголь є одним з лицарів смерті.
Той, хто страждає від цього зла, має усвідомити, що життя – прекрасне; що життя варте того, щоб жити; що він не народився, щоб бути рабом, але щоб бути господарем. Повинен завжди пам’ятати слова Матері Терези з Калькутти, жінки абсолютно свобідної, яка присвятила своє життя Богу для добра інших:

Який…
– найкращий день? Сьогодні.
– найлегша річ? Помилитися.
– найбільша перешкода? Страх.
– найбільша помилка? Здатися.
– корінь всього зла? Егоїзм.
– найкраща розвага? Робота.
– найгірша поразка? Занепад духу.
– найкращі викладачі? Діти.
– головна потреба? Спілкування.
– те, що робить нас щасливими? Бути корисним для інших.
– найбільша таємниця? Смерть.
– найгірший недолік? Поганий настрій.
– найнебезпечніша особа? Та, що бреше.
– найбільш руйнівне почуття? Злість.
– найгарніший подарунок? Пробачення.
– найнеобхідніша річ? Родинне вогнище.
– найкоротший шлях? Правильна дорога.
– найприємніше відчуття? Внутрішній мир.
– найефективніший захист? Посмішка.
– найкращі ліки? Оптимізм.
– найбільше задоволення? Виконаний обов’язок.
– наймогутніша у світі сила? Віра.
– найпотрібніші люди? Батьки.
– найпрекрасніша серед усіх речей? ЛЮБОВ!

“Саме це: любов! Церква, в ім’я Христове, наркоманам, жертвам алкоголізму, родинним та соціальним спільнотам, які страждають через слабкість своїх членів, пропонує як відповідь і як альтернативу терапію любові. Бог є любов, і хто живе у любові, живе у сопричасті з іншими і з Богом. “Хто не любить, той у смерті перебуває” (І Йо. 3, 14). Але хто любить, смакує життя і перебуває у ньому!”