Зустріч у колі Домашньої Церкви

Початок зустрічі.

Рідко буває, щоб початок зустрічі не вимагав жодних зусиль. Втома, діти, несподівані обставини, погода, відстані – створюють перешкоди для зосередження. Це ніби мить першого визнання віри: Бог мене кличе, а я відповідаю на Його голос. Ми дійсно зустрічаємось в ім’я Христа.
Розпочинати визнанням віри нелегко. Живе в нас прагнення залишитись на чисто людському рівні. Це визнання віри осягаємо лише тоді, коли все наше життя наповнене вірою. Зустріч – це мить, коли ми збираємо плоди з усього прожитого і готуємось одночасно до майбутнього засіву. Це важлива хвилина. Вона збирає все те, що розкидане в нашому щоденному житті. Приготування до зустрічі передусім включає в себе загальне, дальше приготування. Це – стиль життя, який маємо прийняти: життя, керованого вірою і любов’ю агапе.

Учасники зустрічі.
В зустрічі беруть участь подружні пари і священик – духовний порадник. Зустріч в колі – спільне пережиття, спільне свідоцтво для всіх. Кожен з присутніх тут бере подвійну участь: приймає і віддає. Такою є суть любові Бога і ближнього. Одна подружня пара, яка називається аніматорською парою кола, має додаткове завдання: проводить, головує на зустрічі і слідкує за його нормальним перебігом. Кожне подружжя має можливість висловитись на певну тему. Священик – духовний порадник приносить дар свого священства і світло теологічних знань разом з душпастирським досвідом. Всі намагаються служити спільноті, цій “малій Церкві”, зібраній Христом навколо Себе.
Коло не може бути повністю закритий сам в собі, але подружжя потребують певної мінімальної інтимності і дискретності в колі, щоб була можливість щиро висловлюватись. Тому необхідно бути уважними і обережними, запрошуючи когось з поза кола.
Щодо присутності дітей на цілій зустрічі, або й частині, навіть коли це вважається корисним для них, необхідно уникати цього.
Аніматорська пара знаходиться в постійному контакті з районною парою, Добре було б запросити районну пару хоча б на одну зустріч, щоб вони могли пізнати коло зсередини, краще слідкувати за його розвитком і при потребі допомагати. Зустріч, на якій присутня районна пара, відбувається так, як кожна звичайна зустріч.

Зустріч в колі і Соборна Церква.
Христос присутній на зустрічі, хоча ми Його не бачимо. Про це говорить нам віра. Пригадуємо собі Його слова: “Ліпше для вас, щоб Я відійшов, бо пошлю до вас Утішителя” (див. Ио 16,7). Христос є присутній і діє через свого Духа. Перша мала спільнота, зміцнена цією обітницею, збиралася в горниці разом з Марією в очікувані і надії на дар Святого Духа. Кожна зустріч кола може бути таким зібранням в Горниці, щоб взивати в ній Святого Духа. Кожна зустріч може стати малими Зеленими Святами (Зісланням Святого Духа). Це може не об’являтись в шум: вітру чи язиках вогню, але обов’язково у внутрішньому наповненні Святим Духом, який змінює кожного з нас і об’єднує всіх у спільноту, Духом, котрий є одночасно Захисником і Утішителем.
Соборна Церква, земна і небесна, географічна і містична присутня на кожній зустрічі малої Церкви, бо де двоє чи троє збираються в ім’я Господа, там є Церква, клітинка Соборної Церкви, Ці кілька пар не тільки є знаком Церкви (Містичного Тіла Христа), але дійсно є нею. В цьому полягає правдива глибина таємниці: кожна християнська спільнота живе життям соборної Церкви. Свідомість того, що ми є Божою Церквою, повинна усунути з наших спільнот всіляку злість, обмеженість, дріб’язковість. Мислити і молитись в ритмі Церкви значить мати відкриту душу, здатну прийняти понад усе інші різноманітні інтенції і натхнення в намірах всього людства, що переживає чи очікує спасіння.
Сам Христос пам’ятав про важливість зв’язку поміж Вселенською Церквою і малими Церквами Він прийшов, щоб бути присутнім у Вселенській Церкві до кінця віків, але в тих же самих словах обіцяв і малій Церкві, що Буде з нею: “Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє Ім’я, там Я серед них”(Мт18,19-20).
Поступово під час зустрічі Домашньої Церкви Христос бере в своє володіння присутніх на ній чоловіків і жінок і дарує їм свою глибину життя, свого Духа; оживляє їх своєю любов’ю до Отця і до людей, цими ніби двома ударами Його Серця. Прославлення, акта подяки складають основу кожної молитви християнського зібрання, бо лежать вони в основі молитви Христа (див. Мт 15.36; 26,27; Йо 11,41). Це правдива євхаристична молитва, в етимологічному значенні цього слова (грец. -дякувати).
Мала Церква оживлена Христом живе Його життям, Його Духом, Його любов’ю до Небесного Отця і людини. Христос школи не може бути відділений від Святого Духа, Святий Дух є Духом Христа, є Божим життям, дарованим людям і формує нас внутрішньо подібними Христу.
Таємнича діяльність Христа в Церкві і християнських спільнотах полягає в тому, що Він вливає, дарує нам “подих” Духа; це Він спричинює те, що спільнота зсередини лунає зверненням, про яке говорить св. Павло: “Авва, Отче”, молитвою Божого Сина.

частина перша СПІЛЬНЕ ЧАСТУВАННЯ

Зустріч починається частуванням. Це елемент, яким не можна нехтувати, бо він має велике значення. Це бенкет любові, який називається агапе.
Це частування є символічним. Кожне частування грає важливу роль. Щоб підтримувати життя, ми мусимо харчуватись. Окрім біологічної функції частування виконує символічну функцію: це момент причастя, тобто духовної єдності. Воно об’єднує родину і взаємно зближує її членів. Частування є святом дружби, товаришує важливим подіям нашого життя. Христос часто використовував образ бенкету, щоб представити есхатологічну радість. Під час частування Він встановив Євхаристію, котра сама є частуванням. Частування в колі підтримує людську приязнь і духовну спільноту учасників.
Частування повинно бути скромним. Символічна функція частування під час зустрічі кола підкреслена видом частування. Воно повинно бути скромним. Це не може бути кулінарний конкурс чи змагання між господинями дому. Спільно споживається те, що кожний приніс. Уникнемо тоді догани святого Павла, скерованої до Коринтян: “Кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голодний, а дехто п’яний. Чи може хочете зневажати Божу церкву, і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати? Чи похвалю вас? За це не похвалю” (1Кор 11,21-22). Такі вчинки не мають нічого спільного з бенкетом любові – агапе.
Дозволяється господарям дому, в якому відбувається зустріч, додати якийсь особливий елемент до частування. Деякі кола домовляються між собою так, що господарі самі готують частування. В кожному випадку необхідна простота. Увага повинна звертатись на атмосферу приязні, а не на їжу. Під час почастунку розповідаємо про події, які відбулися в наших родинах протягом минулого місяця. Такий обмін зміцнює приязнь. Довідуємось про те, що відбулося в родині, у приятелів, на праці і т.д. Йдеться тут про факти, а не коментарі. Належить, щоб розмова була спільною і цікавила всіх, щоб не створювались мінігрупи дискутуючі на різні теми. Тому це вимагає певної дисципліни.
Запрошення до частування в Біблії має значення важливого людського жесту. Це ознака ввічливості та гостинності (див. Бут 18: Лк 24,28н). свідоцтво вдячності (Мт 9,11н), знак радості з відвідин родичів (Тов 7,Зн), при поверненні блудного сина (Лк 15,22н). акт вдячності для Бога Спасителя (Ді 16,32н).
Якщо радість частування має бути повна і багата (Ио 2,1), то кожен надлишок буде зайвим (Юд 1,16). навіть у Соломона (1Цар 10.5). Надмір перероджується у безглуздя (Мт 14.6-11: Лк 16,19). яке може бути покаране (Юд ІЗ,2). Щасливий той, хто зберігає достатньо глузду, щоб почути нагадування Бога в цьому питанні (Дан 5.1-20: Лк 12,19).
Своєю присутністю Ісус робить частування повноцінним. Він збирає своїх учнів в спільноті столу і сам проголошує благословіння (Мт 14,19; 15,36). Він визнає правила гостинності (Лк 7,44н), радить покірний вибір останнього місця (Лк 14,7н) і турботу про бідного (Лк 16,19н). Ці частування виконують месіянські пророцтва Старого Завіту, даруючи Божі дари: радість (Мт 9.15), пробачення (Лк 7.47), спасіння (Лк 19,9), і нарешті, надмірне багатство, копи Ісус особисто в пустелі годує зголоднілий люд (Мт 14.15-21). Повернення до райського щастя та відновлення чудес з Книги Виходу (Йо 6,31; Вих 16,18), ці діла Христа проголошують інший бенкет – Євхаристію, а через неї бенкет есхатологічний.

{PAGEBREAK}

частина друга СПІЛЬНА МОЛИТВА

Любов агапе – це Божий дар. Самі ми не можемо її осягнути, вона повністю переростає наші людські можливості. Тому одна частина зустрічі присвячена слуханню Божого слова і молитві; одне і друге робить нас здібними приймати дар і дякувати Богу, котрий обдаровує нас, вони створюють клімат (настрій) всієї зустрічі. Розглянемо їх елементи.
Боже Слово.
Перед тим, як ми почнемо говорити до Бога, треба Його вислухати. Христос присутній серед нас. Хоче для нас щось сказати. Слово Його завжди актуальне. Він являє нам Отця і Його любов. Прагне дати нам свого Духа, котрий “наведе нас на всю правду” (Йо 16,13) і котрий “вливає в серця наші любов (агапе)” (Рим 5,5). Його слово оживляє нас, творить нас наново. За умови, що ми слухаємо його серцем, тобто тією частиною нас самих, яка дякуючи благодаті, здатна приймати Божий подих. Разом із Соломоном просимо Господа: “Дай мені серце, здібне слухати” (див. 1Цар 3.6).
Боже Слово можна взяти те, що запропоновано в конспектах даної зустрічі (в матеріалах, підготовлених Рухом). Таким чином створюється широкий зв’язок між всіма подружніми парами Руху. Слово також може вибиратись колоом, в зв’язку в обговорюваною темою. Текст можна приготувати раніше, щоб всі його знали, читаючи і розважаючи індивідуально чи спільно в подружжі протягом всього місяця перед зустріччю. Ділення Словом Божим може проводитись священиком чи подружжям. Після того, як текст прочитали, настає мить тиші, щоб Боже Слово могло проникнути в душу як живе насіння.
Наша відповідь.
Бог промовив – відповідаємо молитвою. Не йдеться про наш коментар біблійних текстів, але про молитву скеровану до Бога. Приймає вона форму прославлення, подяки, перепрошення чи прохання. Скарб, про який треба просити найбільше – це любов агапе. Ця особиста відповідь Богу зобов’язує нас перед Ним. Зобов’язує нас також перед братами. Висловлюємо її голосно перед ними. Між членами колоа існує взаємний зв’язок. Ми хочемо допомагати один одному. Через таку молитву людина глибоко довіряється іншим людям. Це духовна, допомога, яку ми засвідчуємо один одному. Зрозуміло, що така молитва розквітає тільки в кліматі любові агапе.
Молитва, котра є нашим важливим обов’язком, не може бути вимушеною. Добре, коли всі в ній беруть участь, виражаючи цим бажання створювати і підтримувати братерські зв’язки. Але це не обов’язково кожного разу, на кожній зустрічі. Коло відноситься з пошаною і до того, хто переживає митгєві труднощі у висловлюванні вголос особистої молитви. Ця молитва повинна бути спонтанною, випливати з серця, з духовної глибини людини. Але це не означає, що не треба готуватись. Найкращою підготовкою є читання і розважання запропонованого слова Божого щодня на протязі місяця. Однак, якщо молитву ми починаємо цим Божим словом, то далі вона не обов’язково повинна бути з ним пов’язана. Може вона випливати також з пережитої важливої події в житті чи з глибокої потреби.
Молитва висловлюється голосно і виразно, щоб всі могли її підтримати, включитись до неї. Вона коротка, щоб всі мали змогу висловитись. Закінчується словом Амінь. Проходить в певній черзі, щоб не було вагання чи безладдя.
Після слухання слова Божого і молитви вголос добре передбачити час повної тиші, в якому кожен продовжив би свій діалог з Богом, діалог збагачений молитвами всіх. Тиша повинна тривати завчасно визначений і відомий для всіх час (5 або 10 хвилин).
Не рекомендовано додавати особисті наміри до цієї молитви, яка повинна бути відповіддю на слово Боже. Краще знайти на це інший час, наприклад після тихої молитви. Молитись за інших – це вимога любові агапе. Це порада святого Павла: “Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей” (1Тм 2,1). Формулюючи молитви в особистих намірах, цілої Церкви і світу, добре пам’ятати, щоб були вони короткими і простими. Ціле коло зможе протягом місяця нести турботи своїх членів.
Священик, котрий бере участь в зустрічі кола, на закінчення збирає всі ці молитви, наміри і представляє їх Богу. Священик, котрий представляє Христа як Голову спільноти, об’єднує молитву кола з молитвою всієї Церкви – Тіла Христового.
Одразу після молитви священика, чи на закінчення зустрічі може відбутись літургічна молитва (напр. вечірня) чи інша (напр. Отче наш, Під твою милість). Вона об’єднує нас з молитвою цілої Церкви. Можна її проспівати. Зустріч можна також закінчити однією таємницею розарія.
Дайте відповідь на запитання:
– як Ви готуєтесь до молитви, яка відбувається на кожній зустрічі кола?
– як Ви слухаєте слово Боже?
– в яких намірах Ви молитеся?
– як представлена Ваша участь в молитві під час зустрічі кола?

СВІДОЦТВА
Молитва в часі зустрічі мені здасться повною, бо на початку є слово Боже, потім хвилина тиші, щоб воно нас проникло, прославлення — плід роздуму (медитації), прохання, виражене в інтенціях. Молитва представлена Богові Його слугою, священиком. В кінці ми всі об’єднуємось в молитві Церкви, літургійній молитві. Наша молитва в кола становить цілісність і здавалася б неповною, якби якась її частина була пропущена. Нам здається, що проголосити свої інтенції це один з найкращих моментів зустрічі, кожен називає в них причини своїх теперішніх турбот про інших, свій неспокій. Треба , щоб інтенції мали характер особистий, глибокий, дякуючи чому кожна пара після зустрічі знає проблеми інших пар і може заносити їх до Бога в молитві протягом найближчого місяця.
Молитва в колі притягує нас. Це щось найсильніше, що дає найбільш сил під час зустрічі. Дякуючи молитві зустріч не може перетворитись на науковий клуб чи товариську бесіду.
Ми любимо нашу молитву в колі за свободу, яка є у нас основою. Найбільш люблю ту частину, де ділимось голосно текстом. Кожен дає від себе найкращу частину. Якщо спочатку для деяких вона носила інтелектуальний характер, то зараз стала правдивою і через неї ми відкриваємо наших ближніх.
В нашому колі молитва є найбільш правдивою частиною зустрічі. Кожен з нас відчуває себе дійсно як перед Господом і відрікається від тієї частини себе самого, яка може знеохочувати ближніх в іншій частині зустрічі (завелика впевненість в собі, іронія, завелика схильність до критики). Дійсно відчувається, що Бог присутній серед нас, і кожен намагається добре себе поводити перед Ним, слухаючи інших.
Молитва в колі дозволила нам прийняти власну відмінність, допомагати іншим і приймати допомогу. Коли ми зустрічали труднощі чи то в колі, чи в родині, ми завжди через певний час – довший чи коротший, відчували і могли оцінити добродійства молитви в колі…
Вузлом нашої єдності є Особа Христос, членами котрого ми є, і Отець, до котрого ми звертаємось. Це радість, яка випливає з того, що ми дійсно і ясно відчуваємо себе членами того самого Тіла, що належимо до малої і живої спільноти.

частина третя ДІЛЕННЯ

Ми звернулись до Бога, щоб прийняти Його любов і залишаємось в Його присутності. Надійшла мить відкритися на інших і втілювати цю любов. Допомагаємо один одному її пережити, ділячись життям і також своїми досягненнями і поразками при виконанні обов’язків.
Ці дві частини зустрічі часто неправильно розрізняють і у зв’язку з цим погано проводять. Скажемо коротко: ділення стосується нашого життя, а ділення досягненнями і поразками говорить про конкретні зусилля; метою завжди є взаємна братерська допомога, як людська, так і духовна.
В певному значенні вся зустріч є діленням. Молитва – ділення інтенціями, прагненнями, прославленням. Ділимося думками, пов’язаними з темою. Звіт є діленням нашими духовними зусиллями.
Тут подаємо цей вираз в обмеженому і технічному значенні для опису частини зустрічі в колі.

1. ДІЛЕННЯ ЖИТТЯМ
Вихідним пунктом для ділення є наше життя у всіх його аспектах. Це відрізняє його від звіту. Інформуємо коло про наше особисте чи подружнє життя, про свою працю, про свої інтереси. Підкреслюємо важливі події, проблеми, з якими зустрічаємось (і про які хотіли би почути думку кола), рішення, які маємо прийняти і т.д. Сьогодні Рух бажає, щоб особливу увагу ми звернули на апостолят, тобто на вміння побачити завдання, виконання яких Бог від нас очікує, на спільний пошук засобів їх реалізації, на взаємну допомогу в реалізації тих завдань.

Дух взаємної допомоги
Ділення, так само як і звіт, може принести плоди лише тоді, коли керує нами братня любов, яка черпається з Божого джерела. Це діяльність у вірі і милосерді, це заклик до спільноти про допомогу в пізнанні Божої волі для нас нашого подружжя. Якщо це відбувається в площині віри, то можливі труднощі психологічні (несміливість, труднощі з відвертістю, з прийняттям відмінності інших, з ясним пізнанням себе), чи духовні (самозадоволення, боязливість, пихатість) будуть поступово перемагатись. Ділення вимагає великої взаємної довіри і впевненості в повній дискретності кожного. Те, що сказане в колі, не може виноситись за його межі.

Три форми ділення
Можна виділити три форми ділення, які змінюються в залежності від потреб кола.
Вільна форма. Це постійна форма ділення, яку можна розпочати вже під час частування. Це ділення тим, що переживали пари протягом минулого місяця (особливі події, заняття, відкриття). Не обмежуємось простою інформацією, але намагаємось передати нашу реакцію і оцінити, чи була вона згідна з Євангелієм.
Систематична форма. Ділення стосується певного напрямку подружнього життя (виховання дітей, праці, апостольської діяльності). Цей напрямок визначається на попередній зустрічі, щоб родини могли підготуватись. Добре час від часу, оговорити в такий спосіб всі напрямки життя.
Виняткова форма. Ця форма ділення застосовується тоді, коли певна пара має важливу проблему (усиновлення, зміна праці, життєві труднощі). Аніматори кола перед кожною зустріччю повинні зорієнтуватися, чи якесь подружжя не має такої поважної проблеми і попередити коло про виняткову форму ділення на найближчій зустрічі. Це може змінити план зустрічі і наприклад, змусить відмовитись від розгляду наступної теми з підручника. Не потрібно відноситись до цих форм з перебільшеним ригоризмом. Іноді під час однієї зустрічі відбуваються різні форми ділення.

Плоди ділення
Ділення життям, так само як і звіт, дійсно є конкретним практикуванням любові агапе, яку Святий Дух вливає в серця членів кола. Наведемо лише деякі добрі плоди, які приносить ділення життям: краще пізнання один одного, допомога в розпізнаванні Божої волі, взаємне збагачення, допомога в малих чи великих життєвих проблемах, поступове укорінення Євангелії в нашому житті, підтримання відповідальності. Якість ділення (і звітів) є мірою розвитку кола як християнської спільноти.

Чим можна ділитися?
Перша відповідь, яка приходить нам на думку; це те, що треба було б сказати хто ти є. В деяких колах називають це представленням. Не йдеться тут про формальне представлення, а більш про історію кожного, про його життєву і духовну дорогу, яка привела його до того, ким він (вона) є зараз.
Звичайно, неможливо це зробити протягом трьох хвилин. В колах, які робили цю презентацію, зайняла вона біля 2 років. На кожній зустрічі представлявся один учасник кола протягом, приблизно, півгодини (стільки, скільки потрібно). Кола ці змінилися, нарешті стали правдивими колами.
В деяких колах пішли ще далі. Впровадили те, що колись називали братнім зауваженням. Кожному члену кола говорять, яким його бачать, як розуміють, що в ньому цінують; а що турбує. Ця братерська відвертість вимагає великої щирості й ще більшої довіри, приязні. Ті, хто її реалізували, відкрили її вартість і глибину, але і великий труд.
Друга відповідь, яка теж є природною, але для багатьох ще більш важкою це те, що треба було б розповісти цілому кола про те, в що ми віримо, про нашу глибоку і особисту віру. Не йдеться про те, щоб читати офіційне Кредо (Вірую), каталог християнських істин. Йдеться про вираження вірі, яку ми дійсно визнаємо, розповідь про те, як ми до неї дійшли, які маємо проблеми, чи сумніви. Це важке завдання, бо торкається нашого серця, його глибини. Не йдеться про те, щоб говорити: треба вірити, що. а сказати: я вірю, що …
Третя відповідь не менш природня, це те що я роблю. Це виходить поза розповідь про свої щоденні справи. Йдеться про представлення своїх життєвих завдань. Мусимо зрозуміти, що не йдеться про нарікання на незліченні обов’язки, які нас поглинають, чи на порожнину звичайних днів, чи на мало чим цікаву працю. Йдеться про пошук мети того, що робимо: чи є це свідоцтвом християнина, чи теж ні? Чи це участь в будові Божого Царства, чи ні? Чи це служіння іншим? Чи Євангелією яку нам проголошують і яку отримали, ми бережемо лише для себе, чи ділимось з іншими?
Якщо так задаватимемо собі питання, то неможливо, щоб ми з допомогою кола не відкрили наших правдивих обов’язків.

{PAGEBREAK}

2. ДІЛЕННЯ ЕФЕКТАМИ ЗУСИЛЬ В РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ (ЗВІТ)

Пригадаємо зобов’язання – дари:
– щоденна особиста молитва (намет зустрічі),
– регулярна зустріч із Божим Словом,
– щоденна подружня молитва,
– щоденна родинна молитва,
– щомісячний подружній діалог,
– правило життя (систематична праця над собою),
– участь, хоча б раз на рік в формаційних реколекціях.
Звіт – це ще одна сторона взаємної братньої допомоги. Проводиться він в тому ж дусі і випливають з нього ті ж самі плоди, що із ділення життям. Визначає він особливі завдання, виконувати які зобов’язуються пари, що належать до Домашньої Церкви. Звіт стосується насамперед духовного розвитку.

Зобов’язання
Подружжя приходить в рух Домашньої Церкви з прагненням зростання в християнському житті, як особистому так і подружньому. Зобов’язання – це засоби для досягнення цієї мети. Стосуються вони основ християнського життя щодо подружжя. Досвід Руху підтверджує їх ефективність.

Сенс звіту
Звіт стосується всіх зобов’язань. На їх основі обговорюється духовне життя подружжя, їх розвиток в любові агапе. Тому це не є якийсь підрахунок чи детальний щомісячний контроль, щоб усвідомити собі чи є розвиток, чи певний занепад (це можна помітити тільки після довшого періоду часу) Не є це також звичайним ствердженням поразки чи успіху. Важливою справою є спільний пошук причин труднощів і засобів їх подолання; важливою є допомога, яку надаємо один одному. На підставі цього контролю реалізації зобов’язань подружжя заохочується до роздумів над цілісністю свого духовного життя, щоб краще могли допомагати один одному в пошуках Бога і Його волі щодо них.

Перебіг звіту
Так як і решта чашин зустрічі, звіт готовиться подружжям перед зустріччю. Під час зустрічі кола звіт проводиться аніматорами. Відбувається в атмосфері : молитви і братерського слухання, що не виключає вимогливості в ставленні один до одного. Стосується він всіх зобов’язань. За кожним разом можна звернути особливу увагу на одне із зобов’язань, щоб краще його поглибити і більш ефективно допомогти один одному. Подружжя зможуть звернутись до священика, щоб отримати пояснення чи заохочення. Звіт може привести до рішення молитовно підтримати певне подружжя, нагадати про конкретне зобов’язання. Грунтовно проведений звіт (разом з діленням) становить для подружжя велике заохочення до росту в євангелічному житті.

СВІДОЦТВА
Чи, на ваш погляд ви є досить вимогливими в колі один до одного?. Це одне із запитань в анкеті на тему звіту на зустрічі кола. Відповіді майже однакові: “НІ”, доповнені в деяшх випадках короткими коментарями.
Подружжя запитує: “Про які вимоги Ви говорите?” Це основна проблема.
Чи ці вимоги деспотичні. Ні. Вимагати можливо лише в ім’я любові і потрібно бути наповненим любов’ю, правдивою любов’ю, яка хоче добра ближньому, як собі. Можна бути вимогливим тільки до тих, розвитку і прогресу котрих ми прагнемо. Чи насправді ми турбуємось про те, щоб подружжя нашого кола духовно розвивались ?
Любов не живе за хмарами. Звертається до конкретних істот. Бачить однаково як їх особливі дари, так і недоліки (вади). Шанує їх власне покликання. “Те, що добре для одних, необов’язково буде добре іншим ” – зауважує певне подружжя. Тому вимога в ім ‘я любові є терпеливою, послужливою, безкорисною так як говорить про любов святий Павло (1Кор 13).
Жодне подружжя не засуджує вади інших. Не йдеться тут про засудження в людському розумінні, про осуд. “Не судіть” говорить Христос. Любов ніколи не осуджує.
Чи треба мовчати? Здається, що така постава часто практикується. На цю тему багато відповідей: ми не сміємо втручатись, тримаємось з боку, щоб не погіршити ситуацію; хочемо говорити, але відчуваємо, що нездібні до цього. Така постава, яка чогось чекає, призводить до звички не реагувати. Знаючи один одного добре в різних площинах і давно, судимо, що проблеми кожного з нас помруть разом з нами. Чесно кажучи, ми звикли до цих проблем. Стали ми тими, хто втратив надію. А правдива любов є повна надії. Не задовольняється тільки прагненням добра ближнього, а намагається всілякими способами підтримувати його. Братерська вимога не вміє бути байдужою.
Як узгодити повагу до ближнього і допомогу, яку ми хочемо йому надати? Певне подружжя визнає: “Ця справа є делікатною”. Тільки любов зможе підказати спосіб втручання. Напевно не наказуючи і не нав’язуючи, але спочатку вдивляючись в ситуацію ближнього, під чим розуміємо уважне слухання. Далі пропонуємо таку дію чи такий засіб, ефективність якого ми самі випробували. Іноді пропонують допомогу більш безпосередню, як це наприклад, робить подружжя, запрошуючи інших на спільний подружній діалог, щоб полегшити їм цей важкий обмін.
Допомога в звіті не може замінюватись молитвою, приязню і щоденною взаємною допомогою. Вона є їх умовою і спирається на них. Чи треба додати, що цю братерську вимогу, яку маємо до інших подружніх пар з нашого кола, мають вони також звісно і до нас?
Неможливо краще підсумувати ці спостереження, як пригадати собі відомий вислів: “Твоя любов без вимог – зменшує мене. Твої вимоги без любові -знеохочують мене. Твоя вимоглива любов допомагає мені зростати”. Вимоглива любов є чимось важким у реалізації.

частина четверта ФОРМАЦІЯ

В перші роки в цій частині зустрічі аніматорська пара або священик пояснюють чергову тему з підручника першого чи другого років праці. Ця частина може бути пов’язана з питаннями, дискусією і загальним зобов’язанням до впровадження в життя в наступному місяці вказівок, зазначених в цій темі. В наступних роках праці кола йдеться про поглиблення віри на освітню тематику.
Божий дар – любов агапе, приймається і переживається у вірі. Християнські подружжя повинні підтримувати і поглиблювати цю віру. Такою є мета освітніх тем в Домашній Церкві.

Поглиблення віри
Немає любові без пізнання. Не можна любити не знаючи і не прагнучи пізнати глибше. Любов агапе, яка є участю у внутрішньому Божому житті, будить прагнення пізнати Бога, котрий нас любить, і Його посланця Ісуса Христа. Навчальні теми є засобом, підтримуючим пізнання віри. Не йдеться отже тільки про чисто інтелектуальні роздуми. Йдеться про аналіз, спрямований на духовне життя, про кращий вхід в об’явлення живого Бога, розпізнання його волі в нашому житті. Такий роздум є доступним для кожного. Необхідно поставити собі головне запитання: які наслідки для мого особистою і подружнього життя має істина, яку я краще зрозумів?

Вибір теми
Формація в Домашній Церві поділена на два періоди: початкова і постійна формація. Під час початкової формації колои працюють над темами подружньої духовності, зазначеними в підручниках “Домашня Церква. І рік праці” і “Домашня Церква. II рік праці”. Подальший етап – це постійна формація, яка може тривати до найстарших років життя. Бо перед християнином дорога завжди відкрита. На сьогоднішній день Рух використовує наступні матеріали для цього періоду формації: “Вслухатись в Боже слово”. «Зустріч з Господом», “Євхаристія і подружжя”. “Нова Родина в Церкві і світі”.
На зустрічах протягом року можна використовувати документи Церкви, Папські документи, особливо ті, які стосуються подружжя і родини, матеріали Руху, листи до родинних спільнот “Домашня Церква”, статті з католицьких газет, які стосуються подружньої духовності і родинного катехуменату, католицькі видання.

Обмін в колі
В цій частині зустрічі головуюча пара коротко пригадує всім суть проблеми (тему), а потім присутні щиро діляться своїми думками і поглядами, що створює основу для цікавої і плідно дискусії.
Тему подружжя знають за місяць до зустрічі. Пропонований матеріал подружжя кола вивчають потягом місяця, відповідаючи на додані до матеріалу запитання, які складають аніматори чи пара, яка провадить зустріч, погоджуючи їх зі священиком-модератором. При цьому необхідно пам’ятати, що хоча б одне запитання повинно стосуватись реалізації зобов’язань. За це відповідає аніматорська пара, не дивлячись, чи вона цю зустріч проводить. Бо зобов’язання і свідоцтво про впровадження їх в життя формують духовність подружніх пар Домашньої Церкви, вирішують їх тотожність.
Відповіді на запитання подружжя готує разом, а не окремо один від одного. Вони повинні в родині узгодити свою позицію, тобто навчитися розмовляти між собою про проблеми віри і релігії. Великою помилкою був би брак консультацій і приймання погляду когось одного з подружжя. Така постава не має нічого спільного з формуванням і розвитком подружньої духовності. Необхідно також пам’ятати про матеріали на наступний місяць і наступну зустріч.
Священик-духовний порадник служить тут своєю допомогою, слідкує за чистотою доктрини, допомагає формулювати практичні висновки для подружнього життя.
Тема, навіть правильно вибрана, буде зміцнювати віру подружжя тільки тоді, коли вона буде предметом довшого вивчення і роздуму, хоча б за місяць, а не прочитана лише перед зустріччю.
Дайте відповіді на запитання:
– чим ви керуєтесь, вибираючи тему?
– як виглядає ваше приготування, особисте і подружнє, до зустрічі?
– як ви висловлюєтесь на задану тему?
– які плоди приносить обговорювана тема у вашому житті віри?
СВІДОЦТВА
Я вважаю необхідним неодноразове повернення протягом місяця до вивчення теми. Практично присвячую для цього завжди менше часу, ніж хотів би. Все ж намагаюсь після першого ознайомлення відразу після зустрічі, знайти головні думки, щоб роздумувати над ними протягом дня коли тільки маю таку нагоду. Вважаю також, що добре пам’ятати про тему в хвилинах молитви, вона обов’язково буде її збагачувати.
Майже завжди починаю читати тему на другий день після зустрічі і перечитую її кілька разів на протязі наступних днів. Тому тема залишається в голові і поступово записую думки і питання, які мені приходять. В хвилини, коли ділюся ними з моїм чоловіком, спираюсь на нотатки і вони складають основу нашої дискусії.
Обмін думками в подружжі найбільше вплинув на нас на протязі останніх кількох місяців. Загалом він триває біля двох годин. Ми дискутуємо насамперед на задану тему, але не тільки, бо обговорюємо також багато інших справ, які з цього випливають. Під час цієї праці ми розмовляємо про речі, про які ми ніколи б не говорили в іншій ситуації.. Цей обмін допоміг нам дійсно відкрити один одного, наші думки і стан духу.
Це правдивий діалог між нами, бо ми не завжди маємо однакові погляди. Ця праця зближує нас і дозволяє краще пізнати один одного. Навіть після 1З років в шлюбі є реакції про які я не знав ще в моїй жінці., як і вона не знала моїх, я і вона розвиваємось духовно і інтелектуально.
Обмін поглядами дозволяє розглянути різні точки зору відносно текстів; допомагає він також виправити помилки в розумінні, роз’яснити незрозумілі пункти, сформулювати найважливіші ідеї і знайти глибокий сенс теми: це як підсумок праці особистої і в подружжі.
Ми взнаємо про думки інших учасників на цю тему: з одного боку їх думки збагачують нас, а з іншого ми більше пізнаємо один одного. Наше подружжя має схильність залишатись на розумовій площині і ми завжди з нетерпінням чекаємо слів подружжя, же “ходить по землі” і змушує нас зійти на площину практичну.