Господь зберіг наші доми

Любі наші Подружжя!

Наші доми Господь зберіг! Належить з усього серця подякувати Богу Отцю за те, що ми маємо слово, яким можемо відповісти, коли спитають нас діти: Що це за служба ваша? Чому ви є в Домашній Церкві? Що таке Дім і що таке Церква?

Хочеться нагадати Вам власне це питання, яке ставили Ізраїльські діти своїм батькам, коли ті справували пасхальні тайни на спомин визволення з Єгипетської неволі. «І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? – то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі» (Вих 12,26-27).

Щоб краще зрозуміти чим є дім, а разом із цим сім’я і церква, зробімо невеликий перегляд сторінок Святого Писання. Дім (єврейською בַּיִת– бейт) означав насамперед будинок з глини, цегли чи каменя, тобто житло, де родина могла знайти укриття від спеки чи холоду; затишок і місце відпочинку; крамницю, де можна зберегти маєток; безпечне місце, в якім не страшно берегти інтим і принести потомство. З давніх-давен, коли первісні, не закорінені в землі і не зайняті землеробством, люди подорожували зі своїми сім’ями, рабами і стадами просторами землі, дім-намет був для них спільним покровом, щоб всім разом були укриті домом як плащем.

Одне з найстаріших побудованих жител у світі датується приблизно 10-м тисячоліттям до н. е. і було зроблено з кісток мамонта; знахідка була зроблена в СРСР у місті Межирічі, недалеко від Києва. Ймовірно житло було покрито шкурами мамонта. Житло було виявлено в 1965 селянином, що рив фундамент на глибині двох метрів. Люди робили собі житла, ще далеко перед побудовою первісних міст і селищ. Захоплює світ наших предків, які заселили поверхню землі ескімоськіми іглу, латиноамериканськими пуебло і англійськими хоумстедами. У кожному будинку в історії людства містилась своя маленька історія сім ї. Будинки стародавніх греків і римлян, традиційні міські будинки в Китаї, Індії і мусульманських містах ховали в собі цікаві історії людей сотворених Богом. Ось таке розмаїття в історії людства: печери, землянки, курені, намети, вігвами, хати, колиби, юрти, яранги тощо… хоч нам відомі також і хмарочоси, палаци, фортеці, готелі, келії, вілли, гуртожитки і малосімейки… Так сім’ї проживають свої літа в квартирах поверхових домів і в звичайних будинках.

У цьому можемо відчитати чудовий задум Бога, котрий кожній тваринці надав своє місце за мешкання:барлоги і нори для тварин; гнізда і дупла для птахів; хатка у бобрів; мурашники і термітники; вулики і зроблені людьми стайні для стадних тварин, бо такі зазвичай не мають житла.

У Біблії словом «дім» називали як звичайне людське житло, так і палац царя (Єр 39,8); ціле господарство також називалось «домом» (Бут 39,4); капище ідолів, де мешкали божки називали «дім божка» (1Сам 5,2); це слово навіть входило в назви міст таких, як місто Бет-Ель (Дім-Бога) і Бет-Лехем (Дім-Хліба). У Біблії навіть згадуються доми сакральних блудодійників, в яких таким чином складали культ божкам (2Цар 23,7). А для страждального Іова навіть Шеол ставав домом (Іов 17,13).

Проте найголовніше значення слова «дім» Святе Писання відносить до сім’ї людей. Чоловік і жінка, також діти, слуги. Так сказав Господь Ноєві: «Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді» (Бут 7,1; або Іс.Нав. 7,14). Отже дім це родина з усім багатством, своєрідністю і культурою, з своїми духовними надбаннями і втратами. Родини Божого народу були особливо гарні, про що свідчить Писання в історії про чотири благословення, які прорік Валаам над шатрами Ізраїлю. Вони прозвучали замість проклять, що до них намовляв його Балак син Ціппорів, тогочасний цар Моаву. У книзі Чисел читаємо, що Балак послав послів до Валаама, щоб покликати його такими словами: «Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене. А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий» (22, 1-6).

Прийшов Бог і промовив до Валаама: «Не проклянеш того народу, бо благословенний він!» (22,12). Отже підчас жертвоприношення Валаам сказав до Балака і всього народу виголошуючи свою пророчу приповістку: Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля! Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь? Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується. Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його! І сказав Балак до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагословив їх! А той відповів та й сказав: Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорити?» (Чис 23, 1-12). Це було перше благословення дому Ізраїлю Валаамом.

При наступному жертвоприношенні Валаам знову замість прокляття на Ізраїля знову сказав Божі слова Балакові: «Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?Оце я одержав наказа поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну!Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, з ним Господь, його Бог, а між ним голосний крик на славу Царя! Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, як міць однорожця! Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив. Тож устане народ, як левиця, і підійметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих!». Це було друге благословення дому Ізраїлю Валаамом.

І знову Балак наполягав, що якщо Валаам не проклинає дім Якова, то хай і не благословить. Проте той відповів: «Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що буде промовляти Господь, те зроблю?» Відтак за третім разом, коли Валаам не пішов своїм звичаєм на ворожбу, а подавсь у пустиню і там побачив намети Ізраїлю. На ньому був Дух Божий, коли він промовив: «Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю! Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами! Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться. Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає. Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його? Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий!» (Чис 24, 1-10). Так Валаам поблагословив їх тричі!

І це ще не все, бо Валаам вчетверте виголосив свою приповістку пророчу й сказав: «…Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, (…)» (пор. Чис 24,15-24). Дійсно, останнім благословенням для сімей Божого Народу є Ісус, любов котрого до Церкви апостол Павло поставив за взірець для подружжя (Еф 5,22-33). Так шатра Господнього народу були милі, прославлені і благословенні Богом.

Сім’я, котра довіряє себе Богу – щаслива сім’я. Бог сам веде історію такої сім’ї. Згадаймо того ж Ноя, який врятувався сам і весь дім його (Бут 7,1). Авраамові, що піддав обрізанню (знакові завіту з Богом) увесь свій дім, Господь також щедро поблагословив (Бут 17,26-27). У книзі Вихід написано, що богобійні баби-сповитухи, які рятували єврейських немовлят стали свідками того, що Бог «будував їм доми» (Вих 1,21).

Сьогодні бажаю з усього серця поблагословити кожній Вашій Родині, щоб Ви стали наочними свідками того, про що написав Соломон у 127 Псалмі: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму! Діти спадщина Господня, плід утроби нагорода! Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді: блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!»

Господь і в спанні подасть другові своєму! Увійдемо з надією до ковчегу Домашньої Церкви; заключімо завіт із Богом в Його Крові через Євхаристію; рятуймо немовлят, щоб і Господь порятував нас!

Скажи своїм дітям: «Господь зберіг наші доми!»

Слава Ісусу Христу!

9 Березня, 2011
модератор Руху Світло-Життя в Київсько-Житомирській дієцезії о. Олег Сартаков