Що таке “екобогослов’я”?

Що таке “екобогослов’я”?

Що таке “екобогослов’я”, яке в Католицькій Церкві стає дедалі популярнішим і починає займати центральне місце в її керигмі? На перший погляд, відповідь не залишає сумніву: це богослов’я, яке зосереджує свою увагу й свої дослідження на збереженні довкілля як творіння, яке люди отримали від Творця, і таке збереження розглядається у ній як належне поклоніння — як належна прослава Творця [1] (потребу в такому богослов’ї підтверджують очевидними фактами: кліматичними змінами, забрудненням атмосфери, водойм, сміттєзвалищами…). Однак поняття Творця є не лише в Християнстві: його мають такі авраамічні релігії, як Юдаїзм і Іслам, а також — з деякими модифікаціями — Індуїзм та Зороастризм (Вішну і Агура Мазда вважаються “творцями” усіх добрих речей), деякі неоязичницькі течії й мабуть — ряд автохтонних релігій американських і африканських тубільців. Отож, під тим оглядом Християнство (зокрема, в його сучасній католицькій версії), ставлячи “екобогослов’я” в центр своєї проповіді та катехизи, “нарешті” перестає відрізнятися від згаданих релігій, а досі не звертало уваги на збереження довкілля, більше того — приписувало недбало до нього ставитися — як до чогось “профанного” — чогось, що “не має значення для Вічності”, а то й прямо знищувати? І доказом тому мала би бути сплюндрована екологія, по-хижацьки розграбовані родовища і загаджені річки й ліси?

Ні. Автентичне Християнство ніколи не схвалювало, а тим паче — не приписувало знищення навколишнього світу. Приймаючи текст з Книги Буття 1, 28 як свій священний: “І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі””, Християнство у своїй доктрині розуміло оте “підпорядковуйте і пануйте” як завдання, яке Бог дав людям, і завжди навчало шанувати Богом створений світ. Усяка хижацька експлуатація, усе грабування природних благ, усяке забруднення і нехлюйське ставлення до природи завжди були девіяцією — відхиленням від християнського способу життя, і чинили/чинять цю девіяцію люди, які є християнами або тільки дуже поверхово, або — тільки з назви, а насправді ними не є.[2] Водночас, Християнство навчає, що світ створений для людини і заради людини (у згаданій біблійній розповіді про створення людина з’являється аж на шостий “день” творення — як вінець творіння), він є даром від Бога для людини, й тому людина повинна прийняти цей дар з вдячністю й дбайливо ним користуватися.

Але чи збереження творіння є — і чи повинно бути — цетральною темою християнської Благовісті? Чи християни аж досі цього “недобачали” і щойно тепер “прозріли”? Віповідь однозначна: ні! Центральною темою християнської Благовісті є Ісус Христос — Він Сам — і Його Діло, яке Він для нас звершив на хресті і у Своєму Воскресінні: Оправдання.[3] Натомість у наш час — з моїх спостережень того, що відбувається у католицькому середовищі, я маю стійке враження, яке раз-у-раз посилюється — існує мовчазна тенденція неначе відсунути Христа і Його Діло набік та на Його місце поставити саме “екобогослов’я”: від слів єпископа сусідньої з Айхштеттом дієцезії (я вже не пригадую: Бамберґу чи Вюрцбурґу) на місцевому німецькому телебаченні про те, що завданням Церкви є зберегти зелені насадження для майбутніх поколінь і до проголошення нового “екологічного гріху”, водночас, “неналежно ставлячись до традиційного католицького вчення про біоетику, сексуальність і сім’ю” (“playing down traditional Catholic teachings on bioethics, sexuality and the family”)[4]. За висловом німецького журналіста Андреаса Пюттмана (Andreas Puettmann), що його виступ я чув на Конгресі “Реновабіс” у 2014 році, в Церкві тепер проголошується “нова Тройця”: Міжрелігійний діалог, Толерантність і Збереження довкілля. І Христос, і спасіння людських душ (а пекло існує?[5]), і центральні, бризантні теми католицького морального вчення, які стосуються пошанування й захисту життя людей тут і тепер (а не тільки “вибраних” колись у майбутньому — в здоровому довкіллі) начебто є, але вони стають наче другорядними у порівнянні з наголосом на “екологічній свідомості”. Тому “екобогослов’я” є “бомбою сповільненої дії” всередині Католицької Церкви, яка зміщує акценти: з Христа і Його Спасительного Діла — з Христової Заповіді: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт 28, 19) — на “збереження довкілля”, вихолощуючи тим сенс буття Церкви, її ціль і призначення.

За висловом мого колеги по навчанню (й по ТУСК/АКТ “Обнова”) Андрія Костюка, якщо Церква намагається наслідувати театр чи партію, то вона стає поганим театром і поганою партією, та стає нецікавою й непотрібною: справжні театри і партії є професійнішими й автентичнішими, в даному випадку — екологічні рухи, партії “зелених”…

“Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди” (Мт 5, 13).

А для збереження довкілля не потрібно плекати окреме “екобогослов’я” — потрібно просто навернутися до справжнього Християнства: дбати про належну прославу Бога й спасіння душ, “а все це вам додасться” (Мт 6, 33).

Петро Гусак

ПРИМІТКИ

[1] Питання про те, як поняття “творіння” і Творець узгоджуються з теорією еволюції, яка на одному диханні приймається за наукову у цьому богослов’ї, вартує окремої статті. Принаймні, на початок може допомогти ось ця: Петро Гусак. Чи існує прийнятна теорія еволюції людини? — Електронний ресурс. Режим доступу: http://xic.com.ua/z-zhyttja/22-rozdumy-hrystyjanyna/328-chy-isnuje-pryjnjatna-teorija-evoljuciji-ljudyny

[2] З мого власного досвіду: мої тато і мама не були ні “екобогословами”, ні язичниками, й тим не менше вчили мене не палити траву, не кидати сміття в річки і озера і не вирізати на деревах: “Пєтя + Свєта = …”

[3] Див.: Петро Гусак. «Оправдання» як ключове поняття в теології св. Апостола Павла,
в Протестантизмі та в Християнстві загалом. — Електронний ресурс. Режим доступу: https://dc.lviv.ua/zhuttya_v_isusi_hricti/4998-opravdannya-yak-klyuchove-ponyattya-v-teologyi-sv-apostola-pavla-v-protestantizm-ta-v-hristiyanstv-zagalom.html

[4] Див.: Pope Francis Weighs Adding ‘Ecological Sin’ to Church Teachings. — Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.wsj.com/articles/pope-francis-weighs-adding-ecological-sin-to-church-teachings-11573839966 (Переклад цитати мій — П.Г.).

[5] Див.: Is the Devil Real? Pope Francis Says Fake News Comes From Hell, Which Does Exist. — Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.newsweek.com/devil-real-pope-francis-says-fake-news-hell-which-does-exist-879653