Hello Kitty — сатанинська вигадка?

Hello Kitty — сатанинська вигадка?

До «страшної» справи Hello Kitty люди повертаються раз по раз. І хоча ми вже писали про цю забавку і на сайті, і в журналі, однак тема продовжує непокоїти. Отож у рамках відзначення католицького свята Всіх Святих і розсіяння всіляких темряв щодо нечистих справ, друкуємо переклад із польського видання «Щомісячник екзорциста».

Уже кілька місяців я щохвилини отримую мейли з застереженнями щодо загрози, джерелом якої теоретично може бути рожеве кошеня. Однак аргументи, наведені на підтвердження цієї тези, недобросовісні. Найчастіше говориться про те, що хтось (нібито з Іспанії) сказав, що ця котяча фігурка створена батьком, який впав у відчай, бо його дитина помирала від раку. Той татусь під тиском розпачу нібито підписав пакт із дияволом, обіцяючи, що взамін за життя дитини він створить символ, який по всьому світу вшановуватимуть на славу диявола. Навіть побіжна верифікація цього повідомлення показує, що вся ці історія виссана з пальця. Згадане кошеня намалювала 28-річна японська дизайнер-ілюстратор Юко Сімідзу, було це 1974 року. Окрім обговорюваної характерної киці, вона створила ще багато інших популярних персонажів, дійових осіб її казок і реклам.

Наступним частим аргументом, який має свідчити про «темний ореол» Hello Kitty, виступає сама назва, яку нерідко представляють у формі «hell-o-kitty». Це правда, що англійською «hell» означає пекло; але пов’язувати це найпопулярніше привітання «hello» з пеклом — просто смішно. Ідучи далі за таким способом мислення, треба взагалі перестати вітатися, а в усіх фільмах і книжках, де це слово з’являється, доведеться вбачати диявольський вплив.

Подібний абсурдний «доказ» — прив’язування рожевого кольору цього персонажа до розбурхування в дітях сексуальної сфери, або ж асоціювання його з «улюбленим» кольором Нью Ейдж. Якби так було, то християнські діти повинні були б уникати всіх рожевих іграшок. Схожий «рівень» мають закиди щодо бантика кошеняти (нібито це знак «ключ Нілу») і метелика. Іншим частим аргументом є те, що відома блюзнірськими і дуже провокативними виступами Леді Гага кілька разів використовувала під час своїх концертів образ Hello Kitty. Це правда, але ж це не свідчить про демонічність самого кошеняти. Ця виклична співачка використовує прерізні знаки, перемішуючи в типовий для Нью Ейдж спосіб релігійні та демонічні елементи з символами сучасної поп-культури. Окрім Hello Kitty вони використовує, наприклад, знак хреста, зображення Матері Божої, монаший одяг. Чи це означає, що щось погане є у самому хресті, Діві Марії чи монахах? Як профанування такого штибу ніяк не послаблює значення і святості знаку хреста для віруючих, так і використання рожевого кошеняти Леді Гагою не робить так, що Hello Kitty стає духовною загрозою.

Часте використання символу Hello Kitty випливає з того, що він став повсюдно впізнаваним знаком мас-культури, і завдяки цьому — комерційно привабливим. Це правда, що його можна також зустріти на предметах, які точно не повинні опинитися в дитячих руках (наприклад, зброя), і таких, яким би краще ні в чиїх руках не опинятися (секс-іграшки вампірських чи демонічних напрямів). Це, однак, не означає, що сам по собі персонаж Hello Kitty становить духовну загрозу. Переважна більшість предметів із цим символом — звичайні дитячі іграшки і вбрання, які жодним чином духовної загрози не становлять.

Як на мене, хоч питання духовних загроз дуже важливе, то все ж таки надмірність у цій галузі нездорова і шкідлива. Дошуковуватися демонічного впливу там, де його насправді немає, виставляє всю дискусію про духовні загрози на глум і може призвести до того, що віруючі керуватимуться не живою вірою та здоровим ґлуздом, а ірраціональними страхами. Типовий приклад цього — питання Hello Kitty. Стиль аргументації проти цього образу будований на страхові, а не на фактах, тому недієвий і недобросовісний, а подекуди й абсурдний. «Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любові й поміркованості» (2 Тим 1, 7), тому як віруючі, ми не повинні керуватися страхом. Ісус воскрес, Він — Господь кожного творіння. Як спасенні Ним і обмиті Його дорогоцінною Кров’ю, ми можемо жити у свободі синів і дочок Божих. Отож керуватися страхом перед демонічним діянням було би браком нашої віри. Потрібно остерігатися впливу злого, і треба конкретного знання, щоб уникати його брехні та пасток. Однак як християни ми й тут не повинні піддаватися страхам. Страх — поганий порадник. На жаль, я багато разів стикався з ситуацією, що через ширення відомостей про такого штибу «загрози», як Hello Kitty, люди взагалі переставали перейматися справами реальних духовних небезпек. Дивлячись, якими смішними є нібито-аргументи про нібито-вплив сатани, вони дійшли свого висновку, що, певно, і вся загалом справа дій сатани у світі — це перебільшення.

Я вже бачив конференції, на яких протестантські пастори визнавали серйозними духовними загрозами такі казки, як «Король Лев» і «Русалонька». Таким способом «вихлюпують дитину разом із купіллю» і знищують чутливість до реальних духовних загроз. Тому я заохочую завжди добряче перевіряти інформації про «нові» загрози та оцінювати їх розумом, осяяним вірою.

о. Віт Хльондовскі, доктор догматичної теології KUL, Miesięcznik Egzorcysta
www.credo-ua.org