Залежність від езотеричного. Окультизм

“Необхідно, щоб людина сьогодення звернулась знову до Ісуса Христа, щоб отримати від Нього відповідь про те, що є добре, а що погане.
Він є Учителем, воскреслим, який має у собі життя та який завжди присутній у своїй Церкві й у світі.
Саме Він відкриває вірним Святе Письмо”

(Veritatis Splendоr, №86)


У людини є вроджена тенденція вірити у те, що понад буденними речами, понад видимою реальністю, яку можна відчути на дотик, понад чутливою реальністю. Через цю тенденцію, зокрема, ми усвідомлюємо, що життя людини не вичерпується природним порядком, що людина має інший порядок, надприродний, набагато важливіший.
Заперечувати це є прирівнювати людину до решти тварин. Існує певна ієрархія серед істот; і людина перебуває на її вищому щаблі: дерево вище від каменя, тому що має життя, тварина вища від дерева, тому що має чуттєвість, людина вища від тварини, тому що, об’єднуючи обидві якості – життя та чуттєвість, має ще щось – душу, і більше того, через ласку має подобу Божу.
Звідси бере початок ця тенденція вірити у речі, що перевершують нас. Релігійність закладена у самій суті людської істоти. Цю тенденцію вірити у речі, які перевершують природній порядок, можемо зауважити у різних культурах упродовж усієї історії.
Людина вклала свого Бога в різні речі: море, сонце, місяць тощо, і таким чином їх обожнювала та їм поклонялася. Прикладами можуть бути греки, римляни, етруски, перси тощо. Найменш передові створили свою релігію на забобонах, пророцтвах, інколи на оргіях, людських жертвоприношеннях і навіть матеріальних предметах, зроблених людськими руками… Ацтеки, наприклад, мали ідола, якому приносили людські жертви, подаючи їхню кров по ринві.
З плином часу деякі люди почали усвідомлювати немічність своїх божеств, зауважили той факт, що вони не задовольняли повністю людину у її потребі безконечності. Отож деякі найрозвинутіші усвідомили своїм розумом, що повинен існувати єдиний Бог, вічне начало всіх речей. Наприклад, Платон, Арістотель тощо.
Проте сьогодні, незважаючи на науково-технічний прогрес у деяких країнах світу, знаходимо велику кількість облудних псевдорелігій, стільки ж забобонів і нашестя чаклунства. І то не тільки у слаборозвинутих країнах, а навіть у країнах, які нібито мають високий рівень інтелектуального розвитку.
Яскравим прикладом може служити вже згадана секта Божі діти, створена Давидом Бергом, вихідцем зі США, більш відомим як пророк Мойсей Давид у сімдесяті роки, в епоху хіпі, яка вчинила стільки зла, зокрема в Аргентині, пропагуючи бога, що спасає з допомогою сексу, перетворюючи своїх прихильниць у проституток, ґвалтуючи своїх дітей, викрадаючи своїх вірних для промивання мозку . Або революціонери з Вищої правди, засновником якої був Шоко Ашара, котрий проголошував себе божеством. Вони спричинили масове отруєння в Йокогамі, Японія . Також у Швейцарії є секта Храм Сонця, не так давно зруйнована його лідером, котрий упритул убив членів секти, тому що вони не хотіли йому коритись. У Вако (Каліфорнія) трагічний випадок трапився у секті, якою керував Давид Кореш, який вважав себе Ісусом Христом та винищив велику кількість людей. Померло 84 особи .
Інші роблять з віри вірування у будь-що і наражаються на шахрайство від кмітливіших, як у випадку Доньї Алкадії Ґонсалес, яку ошукала й обікрала псевдоясновидиця Професорка Хіменес; на думку цієї парапсихолога, на гроші наведено вроки і треба було б їх спалити; звісно, ясновидиця не спалила гроші, а щось подібне до них . Так само і в іншої жінки, у якої стан здоров’я став важким після того, як її “прооперував” знахар, згідно з публікацією у газеті “La Nación”. Щоб далеко не ходити, наведемо такий приклад: дружина відомого пастора Хіменеса після того, як посварилася з ним через зраду, створила іншу секту і по телебаченню заявила, що релігія її чоловіка – це шахрайство.
Ще одним особливим випадком є ворожбити, астрологи тощо, які прагнуть відібрати гроші у наївних, запевняючи, що бачать і прорікають можливе і вільне майбутнє, те, що не може бути, тому що ще не настало. Тільки Богу відоме можливе і вільне майбутнє і, як виняток, тим, кому Він дасть про нього знати. Також не можуть бачити його причини, як у випадку обов’язкового майбутнього. А якщо не можуть бачити, не можуть прорікати.
– Отче, до якого знаку ви належите?
– До знаку хреста.
Є люди, що встають зранку і замість того, щоб молитись, дивляться у гороскоп!
Правду кажучи, деякі речі можна передбачати, тому що напевно відбудуться: в обід можемо пророкувати з абсолютною впевненістю, що пізніше настане вечір. Можна пророкувати те, що обов’язково відбудеться, тому що нам відомі причини, які до цього ведуть. І взагалі, йдеться про речі фізичні. Це обов’язкове майбутнє: “Завжди, коли падав дощ, переставав падати”.
Духовне – те, що залежить від особистої свободи, саме те, що становить майбутнє нашого існування, – ніколи не можна пророкувати, тому що причини є свобідними: Божа свобода і свобода людини. Майбутнє людей може знати тільки Бог. І тільки ті, кому Він виявляє майбутнє, можуть віщувати його. Такими є справжні пророки. Безперечно, астрологи, віщуни, “ясновидці” не знають можливого і свобідного майбутнього. Багато з тих “ясновидців” лише маніпулюють легковір’ям наївних людей.
Існують також ті, що від обожнювання Бога переходять до обожнювання нечистої сили: в Італії, наприклад, нині множаться сатанинські секти. Недавно єпископ із США в інтерв’ю по телебаченню заявив, що є велика кількість випадків диявольської одержимості, які спричинені модними сатанинськими релігіями. Це не жарт. Дуже часто першопричиною випадків диявольської одержимості є зв’язок з дияволом, установлений людиною свідомо. Звертання до духів, яким захоплюються деякі компанії, або відома “гра у виклик гномів” чи “ворожіння на бокалах” – це не жарт. Потрібно бути обережними.
Однак найгіршою є не диявольська одержимість, а одержимість іншого виду. Тому що під словами “диявольська одержимість” завжди розуміємо панування диявола над тілом. Набагато гіршим, безмежно гіршим є смертельний гріх. Через смертельний гріх диявол володіє не тілом грішника. Ні. Володіє його душею.
На все це можна сказати: потрібно шукати Бога, бо ми природно Його потребуємо, але не треба шукати Його ні в окультизмі, ні в езотеричному. Правдива релігія – це не групка цікавих людей чи наволочі, які під виглядом міфів і легенд дають низку приписів і забирають гроші у тих, хто повірив. Це також не центри, в яких принижується наша людськість, руйнуючи нашу інтимність і перетворюючи релігію на печеру сексу чи терору.
Так, потрібно шукати Бога. Однак треба шукати Його там, де Він проявляється, потрібно шукати правдивого Бога у релігії, яка від Нього походить. Уже майже дві тисячі років назад Ісус Христос, правдивий Бог і правдива Людина, сказав: “Я – Путь, Істина і Життя, ніхто не приходить до Отця (Бога Отця), як тільки через мене” (Йо. 14, 6). Цей Ісус заснував тільки одну релігію і одну Церкву, Католицьку Церкву, яка продовжує повторювати нам його слова: “Я – Путь, Істина і Життя”, під жезлом її видимого Вищого Пастиря, Папи: “Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають” (Мт. 16, 18).

о. Карлос Міґель Буела, ВС