Детальніше про магію

Детальніше про магію
Тема ця дуже обширна, описана в численних томах книг, які могли б наповнити цілу бібліотеку. Заняття магією відоме протягом цілої людської історії у всіх народів. Сьогодні також є багато таких, які потрапляють у сільця магії. Також багато священиків недооцінюють її небезпеку. Сподіваючись, зрештою, правильно на спасительну міць Христа, який жертвував Себе, щоб нас звільнити від пут сатани, забувають про те, що Ісус ніколи нам не говорив, щоб ми легковажили злого духа або перестали з ним боротися. Дав, натомість, владу його виганяти і говорив про потребу неустанної боротьби з ним, бо він нас пересіює через решето (Сам Ісус допустив, щоби диявол спокушав Його); також ясно сказав, що не можна двом панам служити.
Нас навіть дивує, як часто Біблія висловлюється проти магії і ворожбитів як у Старому, так і у Новому Завіті. Таким чином, застерігає нас, оскільки одним із найчастіших способів, який використовує злий дух, щоб прив’язати до себе людину і її звести, є саме магія, забобони, тобто все те, що віддає сатані прямий чи непрямий культ. Ті, хто займається магією, думають, що можуть використовувати вищі сили, але насправді самі стають їхніми невільниками.
Чарівники вважають себе панами добра і зла. Спіритисти і медіуми ревно посвячуються справі викликання вищих духів або духів померлих; насправді ж продають свою душу і тіло диявольським силам, не здаючи навіть собі з того справи, що ті уживають їх завжди для злих цілей, хоча це не виявляється відразу. Людина, відірвана від Бога, бідна і нещаслива, не може зрозуміти сенсу життя, а ще більше значення різних труднощів, таких, як терпіння, смерть. Прагне такого щастя, яке пропонує їй світ: багатство, влада, добробут, любов, приємність, визнання… І здається, що злий дух їй шепоче: “Я дам тобі всю цю владу і славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її кому захочу. Тож коли ти поклонишся переді мною, вся твоя буде” (Лк. 4,6-7).
Ось чому молоді і старші, жінки, робітники, фахівці, політики, артисти весь час шукають “правду” про своє майбутнє. Це натовп, який зустрічає інший натовп, готовий до виконання їхніх прагнень чарівників, ворожбитів, астрологів, знахарів, біотерапевтів, екстрасенсів або ясновидців різного типу. Ці люди звертаються до них хто випадково, хто з надією, або коли перебувають у розпачі чи з цікавості. Багато з них, стають опановані дияволом, інші у різний спосіб зачаровані, а ще інші входять у замкнені кола сект.
Але що стоїть за цим усім? Ті, що не тямлять в цьому, думають, що це все – забобони, цікавість, вдавання, шахрайство; і дійсно з цим пов’язаний великий бізнес. Але у більшості випадків правда зовсім інша. Магія – не лише пусте вірування, позбавлене будь-яких обгрунтувань. Це звернення до демонічних сил, щоб для власної користі впливати на перебіг подій та інших осіб. Це викривлена форма релігійності, яка була типовою для первісних людей, продовжилася у часі і співіснує з різними релігіями у всіх країнах. Хоча зовнішні форми її сьогодні відрізняються від тих примітивних, наслідок той самий: віддалити людину від Бога і довести до гріха, тобто духовної смерті.

Є два види магії: імітаційна і заразлива.
Імітаційна магія базується на критерії подібності у формі і способі дії, а також на принципі, що кожне подібне народжує собі подібне. Лялька уособлює людину, якій хочеться зашкодити. Після відмовлення відповідних “обрядових молитов” встромляють у неї голки з думкою поранити особу, яку уособлює ця лялька: особа відчуватиме болі чи хвороби у тих частинах тіла, у які проколено ляльку.
Заразлива магія базується на основі фізичного контакту, тобто на зараженні. З метою впливу на якусь особу чарівник мусить мати щось, що їй належить: волосся, нігті, частини одягу, також фотографію, найкраще таку, на якій зображено цілу постать, але завжди із відкритим лицем. Частина означає цілісність. Те, що зробить на якійсь частині тіла, матиме вплив на цілу особу. Чарівник виконує працю, застосовуючи відповідні формули чи обряди у визначену пору року чи дня, за участю духів, яких викликає, щоб його діяння було ефективним. Ми вже торкалися подібного питання, коли говорили про пороблення, але магія має набагато ширший спектр дій, ніж пороблення через зачаровані предмети чи зачарування.

В одному з обрядів втаємничення у чорну магію, який використовують чарівники на одному із островів Зеленого Мису, сказано, що особа, яка проходить втаємничення, в якийсь момент обряду повинна стати перед дзеркалом, у якому побачить сатану, який дасть їй силу, даючи в руки зброю, яку в майбутньому буде змушена використовувати. Зброєю, якою користується християнин у боротьбі проти “рикаючого лева”, є істина, справедливість, віра, двосічний меч Слова Божого. Чарівник, натомість, має меч, щоб ранити людей: має силу знищення, прокляття, ясновидіння, передбачення, роздвоєння, лікування та інші, залежно від зла, яке він здатний спричинити, і згідно з тим, як зможе перешкоджати здійсненню Божих планів і що може пожертвувати злому духові. Окрім самого себе, може пожертвувати своїх дітей, а також інших осіб, що звертаються до нього, більш чи менш свідомих цього.
Результатом такого діяння для жертви є те, що як мінімум набуде страшну відразу до усього, що святе (до молитви, до церкви, святих образів…), у поєднанні з іншими, дуже різноманітними проявами зла.
Щось подібне може трапитись також і з тим, хто замовив у чарівника виконати якусь “роботу”. Один раз складена “жертва” у вигляді платні, деколи дуже невеликої, і речей, які сказала принести ворожка, можливо дотримуючись певних правил, даних нею: відвідати сім церков, запалити свічки у спеціальний час, розкидати порох, носити на собі деякі предмети чи чіпляти їх на когось іншого тощо, зумовлює сильний зв’язок зі злим духом з поганими наслідками для душі і тіла. Дуже часто приходили до мене матері, які раніше водили своїх дітей до чарівників, а їм порадили, щоб ті діти носили на собі предмети, які для несвідомих осіб здавалися звичайними дрібничками, але які через шкідливі наслідки виявилися правдивим знаряддям чарів. Якщо хтось заходить на територію ворога, то потрапляє під його владу, навіть якщо він ДІЯВ у “добрій вірі”. Лише могутня сила Божа може звільнити з утворених зв’язків.

Дії так званої високої магії найчастіше діляться на: освячення, посвячення, благословення, усунення зі становища, вилучення із спільноти, прокляття. У такий спосіб намагаються перемінити предмети чи особи у “священні символи” (звичайно, посвячені сатані).
Магічний матеріал намагнічують у конкретний період – це вже галузь магічної астрології. Кожен чарівник носить на собі чи виробляє для інших “амулети”, йдеться про медалі, символіка яких є “каталізатором енергії”. Мають вони, на думку чарівників, особливу небесну силу. Чимось іншим є талісмани, що відображають риси особи, яку б вони мали оберігати.
Талісмани просять найчастіше бідні клієнти, які відчувають у житті невезіння, нещастя, нерозуміння, відсутність любові, бідність. Такі особи завжди готові заплатити будь-яку ціну, деколи навіть дуже високу, за ці предмети, які мають їм принести щастя і визволення їх від усіх життєвих бід. Водночас носять на собі негативний заряд, який шкодить не лише їм, але також членам їхніх родин. Для виготовлення цих талісманів, а також у виконанні усіх магічних дій, широко застосовують ладан. Цей ладан, складений у жертві сатані, відмінний від ладану, який використовують у літургічному культі, складеному Богові.
Інші форми магічних дій базуються на приготуванні різних напоїв та мішанини, які викликають вселення або зовнішнє диявольське переслідування у того, хто їх споживе, домішаними до їжі чи напою. Такий нещасний виявить у своєму організмі не лише щось обридливе, а й вплив демонічних сил, які були викликані під час приготування засобу для зачарування. Дуже відомий так званий “любовний напій”, який накидує жахливий зв’язок за допомогою сатанинських сил.

Вперше про сатану сказано в Святому Письмі, як про спокусника наших перших родичів, яким він появився у постаті змія. У міфології змія завжди асоціюється із символами знання і пізнання. У Єгипті чарівниця Ізида знала таємниці каміння, рослин, тварин. Знала також різні хвороби і ліки, щоб їх лікувати, тому змогла оживити мертве тіло Озириса. Змію, як символ вічного циклу життя, зображують звитою у вузол із хвостом у пащі. Варто згадати про змію боа, володарку інків, або про змію боа, яку індіани вважають своїм божеством.
У магії Вуду двостатевий змій Данбгалаг і Аїда Ведо – настільки сильне джерело натхнення для своїх шанувальників, що досягають дивних ефектів у будь-якій порі дня і ночі. Цей змій, як вважають, знає всі тайни Слова Творця за посередництвом “магічної мови”, оспіваної у сакральній музиці. Йдеться про гаїтську магію африканського походження, яка разом із первісною африканською магією і з цією завезеною до Південної Америки (особливо з Бразилії), під назвою макумба, має сильний демонічний вплив. Я вже згадував, що найгірші зачарування, які мені траплялися у практиці, походили з Бразилії або з Африки.

Сучасна цивілізація поєднала у собі деякі звичаї, але їх не змінила. Тому існують разом наука і магія, релігія і стародавні практики. Ще сьогодні, особливо по наших селах живуть деякі навіть дуже релігійні люди, які вдаються до ворожбитів (чоловіків чи жінок), щоб розв’язати різноманітні своїтруднощі: від хворіб до вроків поглядом, від безробіття до знаходження чоловіка. Це “святі” особи, “які завжди ходять до церкви”. Ще сьогодні можемо зустріти матерів, які в добрій вірі вчать своїх дочок різних жестів і обрядів, щоб, наприклад, знімати вроки, ворожити на Андрія, або накладати на шию дітей ланцюжки з хрестиком чи посвяченим медаликом і додають до цього “волосся з борсука”, “зуб вовка”, чи також “червоні ріжки”, тобто предмети, які, хоча і “незаряджені” негативною диявольською енергією через магічні обряди, пов’язують людину зі злим духом через гріх забобонів.

Із магією завжди пов’язане ворожіння: бажання пізнати майбутнє, використовуючи невідповідні засоби. Вистачить згадати дуже поширений звичай ворожіння на картах чи також передбачення майбутнього на картах таро, які найчастіше використовують у ворожінні чарівники і ворожки. Здається, що початок карт таро сягає XIII ст. і виводиться від циган, які сконденсували у цій “грі” свою здібність передбачати майбутнє. В основі цього лежить езотерична наука, яка подає схему взаємин між людиною і окультним світом. Не хочу довше над цим затримуватись, лише скажу, що наївна людина, здивована тим, як точно було все сказано про її минуле, відходить з тривогою і недовірою або пустою надією, часто з підозрою до батьків чи приятелів, а понад усе із деякою формою залежності у майбутньому від того, хто ворожив їй на картах. Все це може викликати у неї стани переляку, люті, непевності; буде відчувати бажання постійного вдавання до магічних практик чи забезпечення себе талісманами, які б знешкоджу¬вали цього внутрішнього ворога, якого вона сама собі створила і який є причиною її хворіб і нещасть.

Найгірша магія африканського походження базується на відьмуванні (witchcraft), а займається нею той, хто хоче зробити зло іншим особам за допомогою магічних засобів, а також на спіритизмі, тобто викликанні духів, прагнучи ввійти у контакт з духами померлих осіб чи вищими духами. Спіритизм знаний у всіх культурах і у всіх народів. Медіум – посередник між духами і людьми, уділяючи своєї енергії (голосу, жестів, письма…) духові, який хоче появитися. Може трапитись, що ці викликані духи, які завжди є тільки злими духами, можуть заволодіти кимось із присутніх. Церква завжди засуджувала спіритичні сеанси і участь у них. Якщо хочемо навчитися чогось корисного, ніколи не навчимось цього від сатани.
Але чи викликання померлих – неможлива справа? Чи завжди лише злі духи з’являються під час спіритичних сеансів? Знаємо добре, що цей сумнів виникає у вірних у зв’язку з єдиним винятком, що описаний у Святому Письмі. Отож Святе Письмо подає нам єдиний випадок, коли Саул звернувся до ворожки і сказав їй: “Поворожи мені, будь ласка, привидом і викличи мені того, кого я назву тобі” (1 Сам. 28,8).
І дійсно, з’явився Самуїл, який помер не так давно. Бог дозволив цей виняток, але варто звернути увагу на оклик здивування ворожки і ще більше на суворий докір Самуїла: “Чому не даєш мені спокою і викликаєш мене?” (1 Сам. 28,15). Померлих потрібно шанувати і не можна їх турбувати. Оскільки це єдиний випадок у цілому Святому Письмі, тому наголошую на його винятковому характері. Я поділяю також погляд протестантського психіатра і екзорциста: “Звичайним егоїзмом і жорстокістю є бажання ворушити наших померлих чи прагнення викликати їх до нас. Те, чого вони потребують,- вічне визволення, а не втягнення їх знову у справи людей цього світу?” (Кеннет Мк Олл, Kenneth Мс Аll, “Einо аlle rаdiсі”, Аncorа, pag. 141).
Багато людей піддаються обманові через маловірство і незнання. Танці, співи, звичай, свічки, тварини, які використовують у різних магічних ритуалах Вуду чи макумба з етнічного та фольклорного погляду можуть бути дуже цікавими. Чотири свічки, запалені у чотирьох кутках вулиці, чи трикутник зі свічок, з яких одна направлена полум’ям до землі, можуть здаватися забавою чи нешкідливим забобоном. Надійшов час, щоби відкрити очі. Запрошую до цього насамперед священиків. Усе це способи викликання злих духів, які можуть турбувати ту чи ту людину, але їхньою остаточною метою є віддалити людину від Бога, довести її до гріха, неспокою, замкнутості і розпачу.
Мене запитували, чи можна впливати магією також на групи осіб ? Моя відповідь звучить: “так”, але це питання потребувало б окремого вивчення. Також тут, як і в усій моїй книжці, обмежуюсь лише згадкою про деякі речі. Можливо, що злий дух використовує якусь особу з метою впливу навіть на великі групи людей, які можуть взяти владу над народом чи впливати на долю інших народів. Думаю, що в наш час до таких людей належить Карл Маркс, Гітлер, Сталін. Жорстокість нацистів, потворність комуністів, масакри мільйонів людей Сталіном -досягли воістину диявольського лукавства. Поза сферою політики не вагаюсь стверджувати диявольське діяння в окремих видах музики і в окремих співаках, які доводять людей, що заповнюють площі, до шалу, який іноді доходить до крайніх проявів насилля чи його бажання.
Існують також інші випадки, легші у розрізненні і в лікуванні (хоча масові опанування важчі у лікуванні), коли впливу злого духа зазнають учні, різні групи людей, церковні спільноти. Неймовірна здатність диявола в обдурюванні, в насадженні найгірших помилок серед цілих груп людей. Хтось сказав, що легше ошукати натовп, ніж одну особу. Це правда, що злий дух може впливати також на численні групи людей; однак завжди у таких випадках бачимо людську згоду, гріх добровільної згоди з диявольським діянням: задля власної користі, через пристрасті, амбіції і з багатьох інших причин…
Вплив злого духа на суспільство – одне з найнебезпечніших і найсильніших його діянь. Звертають на це увагу особливо останні Папи Римські. Маю на увазі промову Павла VI 15 листопада 1972 року та Івана Павла II20 серпня 1986 року.
Сатана – наш найгірший неприятель і таким залишиться аж до кінця часів, тому використовує свій розум і свою силу, щоб перешкодити планам Бога, який прагне спасіння для нас усіх. Нашою силою є Христовий Хрест, Його Кров, Його Рани, послух Його науці, Його інституції, якою є Церква.

о.д-рҐабріелеАморт
Нове визнання екзорциста або розповідь екзорциста.
Львів: Добра книжка, 2010,