НАДІЙТЕСЬ НА ГОСПОДА, А НЕ НА ЧАРОДІЯ ЧИ ВОРОЖБИТА

Нині між нами можна зустріти багато людей, які під час хвороб залишають надію на Бога й на допомогу лікарів і шукають допомогу в так званих чародіїв, екстрасенсів і ворожбитів. Сумно дивитися, як хвора людина приходить до якого-небудь брехуна, під дією його темних сил віддає йому останню копійку, принижується перед ним, благоговіє, мало не боготворить. За допомогою до ворожби і гадання звертаються не тільки невіруючі, а й християни. Де ж у вас, мої дорогі, після цього наш Господь, Заступник і Помічник? Де дана при хрещенні обіцянка відречення від сатани і всіх його слуг? Які після цього ви християни?
«О, сто раз краще вмерти, — говорить святий Іван Золотоустий, — ніж до ворогів Божих іти, які лічать тіло, а душу гублять. Яка користь від того, що тут отримаємо полегшення, а там будемо послані разом з дияволом у вічний вогонь? Слухайте, що сталося з царем Ахазія. Він упав з вікна горішньої кімнати і дуже забився. Хотів знати, чи вмре, чи видужає. Послав своїх слуг запитати у волхвів. Слуги зустріли Іллю. Ілля їм сказав, що Бог гніватиметься за те, що цар звертається до волхвів, і що він за це помре, не підводячись із ліжка. Така передчасна смерть спіткає кожного, хто не надіється на Господа, а звертається до чародіїв. Святі апостоли прокляли волхвування і святі отці відкинули на соборах і від святого причастя відлучили тих, які ходять до чародіїв і наклали на них суворі заборони».
І так продовжує вселенський вчитель: «Залиште, брати, прокляте волхвування, щоб не прийняти вам вічну муку. Скажете, що душі важко терпіти важку хворобу? Пригадайте Йова, який у страшних струпах пролежав сім років, не вимагаючи чародіїв, але говорив: “Краще мені вмерти, ніж образити Бога”».
Пригадайте також розслабленого, який у муках прожив тридцять вісім років і не шукав лікарів, не пішов до чародіїв, але чекав допомоги від Бога, — і Лазаря голодного і хворого, який все життя пролежав під ворітьми багача, але до чародіїв чи волхвів не звертався. І якщо вони такі важкі хвороби перенесли без нарікання, то якої ж милості ждати ми можемо від Бога, коли із легким недомаганням будемо ходити до чародіїв і знахарів.
О християни, як очищується золото вогнем, так і гріхи наші хворобами. Пригадайте мучеників, і пророків, і апостолів, які вони прийняли страсті! Не забудьте, що чим більше хто переніс у цьому віці бід або хвороб”, тим більшу нагороду одержить у Царстві Небеснім. Чародії ж не визволять від хвороби, а ви, звертаючись до них, будете мати великий гріх, бо, залишивши Бога, йдете до диявола, і яку потім після цього милість одержите від Нього? Або як кликатимете Його в молитвах? Для чого губите душу свою? І як зможете зайти в церкву і як причаститися Святих Тайн? І як зможете слухати Слово Боже? І так залишіть чародіїв і хворобу з благодійністю перенесіть, і разом з мучениками будете у день Той».
Іван Золотоустий нагадав нам приклад звернення до волхвів у Старому Завіті. Про подібне явище описано в «Діях святих апостолів», де описуються події, що відбулися в Ефесі. «Бог творив немало чудес руками Павла, так що на хворих клали хустки й опоясання його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них. Навіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів стали вживати над тими, хто мав злих духів, ім’я Господа Ісуса, проказуючи: заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!»
Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто? І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, перемігши їх, узяв над ними таку силу, що вони, нагі й побиті, вибігли з того дому. Це стало відомо всім, хто жив в Ефесі… І досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма» (Дії 19, 11-13, 15-17, 19).
Подія, що відбулася в Ефесі, говорить про те, що в ті часи люди теж удавалися до волхвування та чародійства. Маги показували їм свою неприродну силу. Але яка це була сила? Це була зла сила! Сила бісівська. Тому злий дух сказав: «Ісуса я знаю».
Відомий Кашпировський теж діяв під впливом злої сили і багатьох затягнув у свої сіті. Через побоювання втратити цю силу він не хотів приймати таїнство хрещення.
Сучасні екстрасенси певною мірою володіють силою лікувати хвороби. Але ця сила не від Бога. Екстрасенси відводять людей від віри в Бога і тим самим наносять шкоду душі.
Преподобний Єфрем Сирін говорить, що краще залишитися хворим, ніж для звільнення від хвороби впасти в нечестя, удаватися до замовлянь. Демон, якщо і виліковує, більше нашкодить, ніж принесе користі. Зробить користь тілу, яке через якийсь час неодмінно вмре і згине, але пошкодить безсмертну душу. Якщо іноді за допуском Божим зцілюють демони (через різного роду ворожбу), то таке зцілення буває для випробування віруючих: кому вони більше вірять — Богу чи дияволу? Бог знає потреби віруючих, але хоче, щоб вони навчились не приймати від демонів навіть зцілення.
Той же святий отець говорить: «Остерігайтесь складати зілля, ворожити, гадати, робити сховище (тобто талісман) або носити зроблені іншими: це не сховища, а кайдани».
А святий Іван Золотоустий навчає так: «Як торговці невільниками, пропонуючи маленьким дітям пиріжки, солодкі фрукти і тому подібне, часто ловлять їх такими приманками і позбавляють свободи і навіть самого життя, саме так і чародії, обіцяючи вилікувати хворобу, позбавляють людину спасіння душі».
Сучасні чародії ловлять у свої сіті не тільки обіцянками вилікувати ту чи іншу хворобу, а й провіщають майбутнє. Чимало людей спокушаються бажанням знати своє ближче майбутнє. З цією метою вони вдаються до ворожби та гадання. Інші викликають душі померлих.
Чи можливо з християнської точки зору знати майбутнє комусь, крім Бога? У якійсь мірі можливо, але за сприянням Божим. Про це є свідчення у Святому Письмі. Коли апостол Павло був у Филипах, там зустрілась йому служниця, яка була одержима духом пророкування. Цим вона приносила прибуток своїм господарям. Апостол Павло вигнав з неї духа, і вона перестала пророкувати майбутнє. Звідси можна зробити висновок: по-перше, люди можуть пророкувати майбутнє, окрім одкровення Божого; по-друге, джерелом пророцтва в такому випадку є злий дух. Коли дух виганяється з віщуна, він у той же час втрачає можливість прорікати майбутнє.
Чи може християнин звертатися до різних віщунів, ворожок, тих, які викликають духів, та інших?
Християнин не повинен вдаватися за допомогою до віщунів. Святий Василій Великий вчить: «Не цікався про майбутнє, а з користю розпоряджайся теперішнім. Бо яка тобі користь передбачати веління. Якщо майбутнє принесе тобі дещо добре, то воно прийде, хоча ти і не знав раніше. А якщо воно сумне, то для чого до строку мучитися скорботою?»
Інший святий отець з цього приводу говорить таке: «У плотолюбця в теперішньому житті» є бажання зазирнути в майбутнє, щоб уникнути бід або досягти бажаного». Для того щоб люди не звертали погляд до Бога, сповнене обману демонське єство винайшло чимало засобів узнати майбутнє: наприклад, ворожіння, тлумачення подій, віщування, виклик мертвих, несамовитість, карти і чимало іншого. І якщо який-небудь рід передбачення визначений істинним, демон представляє його спокушеній людині як свідчення правдивості ворожінь. Цей демон відводить людей від служіння Богу і примушує їх служити злим духам.
Ворожбит — це злий демон, який говорить через жінок-ворожок. Цим він намагається помилкове зробити вірогідним. Людей неосвічених він примушує дивуватись, вірити, що каже правду.
Святий Іван Золотоустий говорив: «Що значить ворожіння по зірках? Не що інше як неправда і плутанина, під час яких усе відбувається назогляд і не тільки на око, а й безглуздо».
Тепер астрологи своїми пророкуваннями обманюють людей і тим самим відводять від віри в Бога. Телебачення сприяє тому, щоб якнайбільше число людей ввести в оману.
Добровільно не звертайтесь ні до ворожбитів, ні до чародіїв, але якщо вас заманюють до цього інші, і тоді не погоджуйтесь. Людина завжди бажає знати невідоме, особливо бажає знати заздалегідь про свої нещастя, щоб внаслідок несподіваності не впасти в замішання.
Однак, якщо ви будете вдаватися до ворожінь, то станете негідним допомоги і милості Божої і цим приготуєте для себе численні нещастя.

Кислашко О. П. “Надія на Господа”. Грамота, 2006.