ҐЕНДЕР ЧИ СТАТЬ? ҐЕНДЕРНИЙ МЕЙНСТРИМІНГ ТА ҐЕНДЕРНІ СТУДІЇ

ҐЕНДЕР ЧИ СТАТЬ? ҐЕНДЕРНИЙ МЕЙНСТРИМІНГ ТА ҐЕНДЕРНІ СТУДІЇУсе частіше зустрічається нам нове поняття: «ґендерний мейнстримінг» (англ.: «Gender Mainstreaming»). Хто його вже догледів, знаходить його всюди: на веб-сторінках і обкладинках книжок, в запрошеннях на тренінги і заходи (також і церковні) – усюди рекламують «ґендерний мейнстримінг». Що ж властиво означає це поняття і про що йдеться? «Ґендерний мейнстримінг», як висловилася одна журналістка, це як підводний човен: ніхто достеменно не знає, чого він хоче, куди він пливе й коли виявляться його цілі. Чи це дійсно так? І чому це так? При поверховому читанні текстів з «ґендерного мейнстримінгу» складається враження, що йдеться лише про більшу рівноправність та «рівність» чоловіка і жінки, як воно вже сформульовано в нашій Конституції. Насправді ж, «ґендерний мейнстримінг» підсовує в статтю про рівноправність у нашій Конституції цілком нове значення.

Вирішальним кроком на шляху до всесвітнього поширення «ґендерного мейнстримінгу» стала Четверта всесвітня жіноча конференція в Пекіні, у 1995 році. В кінцевій резолюції під назвою «Пекінська платформа дії» було офіційно впроваджено поняття «мейнстримінг ґендерної перспективи» («mainstreaming a gender perspective»)1 , коротко: «ґендерний мейнстримінг». Ще у 1995 році із загальної рекомендації «Пекінської платформи дії» зробили зобов’язання: ООН зобов’язалася притримуватися положень «ґендерного мейнстримінгу». У 1996 році до них приєднався Європейський союз, у 2000 році – німецький федеральний уряд. В кінцевій резолюції Пекінської конференції вказується також на теоретичну основу поняття «ґендерний мейнстримінг»: це – «ґендерна перспектива» («gender perspective»). Попри усі аспекти, вона є чітко окресленою теорією, як її подають у ґендерних студіях (Gender Studies).

1. Теорія ґендеру: «інакшість» означає «несправедливість»

В англійській мові вже віддавна існували два поняття для означення «статі»: «sex» та «gender». Поняття «sex» виразно стосувалося біологічної статі, а «gender» – чоловіка і жінки взагалі, а також – чоловіка і жінки у їхньому соціальному становищі, однак воно було нерозривно пов’язане з біологічною статтю. Тому в повсякденній («розмовній») мові «sex» та «gender» вживалися здебільшого як синоніми.

В 1970-х роках розвинувся новий, радикальніший фемінізм, а з ним – ідеологія «ґендерної перспективи», що її подають в ґендерних студіях. Центральним та провідним у цих студіях є нове поняття «ґендеру». Відповідно до нього, «sex» та «gender» вже не пов’язані одне з одним, а існують паралельно, а навіть в опозиції одного іншому. «Sex» – біологічна стать, відповідно до теорії ґендеру, хоча й задана від природи, однак набагато важливішим є «gender»; а ґендер – це лише «суспільно сконструйована статева роль», не пов’язана з жодними біологічними даними, і тому її можна довільно змінювати.

Засадничі думки в теорії ґендеру запозичені з марксизму. В працях Маркса і Енґельса ґендерні феміністки наново відкрили свою властиву тему: гадано всезагальне пригноблення жінки чоловіком та моногамне подружжя між чоловіком і жінкою є джерелом й архетипом всякого гноблення. Природні відмінності чоловіка та жінки, згідно з Марксом та Енґельсом, призвели до першого поділу праці, базованому на ознаці статі, й ці відмінності є джерелом усіх подальших поділів на економічні та культурні класи. Іншими словами: перший класовий поділ, на якому базуються усі інші класові поділи взагалі, а разом з тим – усяка несправедливість, спирається на ознаку «стать».

Щоб осягнути визволення жінки, – провадить теорія ґендеру далі, – не вистачає усунути привілеї чоловіка. Людину потрібно засадничо визволити з «класу статі», тобто, від поділу на чоловічість і жіночість. Якщо відмінності між чоловіком та жінкою є джерелом усякої несправедливості, то метою може бути тільки така «рівність», у якій усі відмінності (наскільки це можливо) потрібно усунути. Там, де їх усунути неможливо, їх оголошують неважливими.

Теорія ґендеру перейняла формулу марксизму: «Інакшість» означає «нерівність», а «нерівність» – це «несправедливість».

Визначна ґендерна феміністка писала, що в справедливому суспільстві вже не робитимуть припущень про «жіночі» чи «чоловічі» ролі, та що «окремі генітальні відмінності» матимуть не більше значення, ніж колір очей.2

2. Цілі і стратегія: розмиття категорії «стать»

В теорії ґендеру йдеться передовсім про розмиття категорії «стать», про позбавлення значущості будь-яких відмінностей між жінкою та чоловіком, про «уневизначення статі», й не в останню чергу – про усунення «категорії двостатевості». Лише так можливо осягнути ціль «рівності», – й тут ми зустрічаємося з підміною понять в терміні «рівність»: «рівність» означає тут цілковиту взаємозамінність жінки і чоловіка.

Але як це можливо? Біологічні дослідження давно довели, що жінки і чоловіки є «за природою інакшими» – не лише в їхній анатомії, але й у цілому їхньому єстві.

Тут власне полягає підстава, чому теорія ґендеру відкидає поняття «стать» і вибрала замість нього «ґендер» як центральне поняття, й до того ж – «ґендер» у її власному перетлумаченні: ґендер означає тут лише «суспільно сконструйовану статеву роль», радикально відірвану від усіх біологічно-тілесних даних. З «ґендером» стає можливим те, що неможливе зі «статтю»: ґендер – довільно мінливий. «Ґендерна текучість є здатністю вільно вибирати собі якийсь ґендер чи безмежну кількість ґендерів, для будь-якого часу, в будь-якій мірі мінливості. Текучість ґендеру не визнає ні границь, ні правил».3

На противагу до статі, вже є не лише два ґендери, а багато. Теоретики ґендеру виділяють на даний час п’ять або й більше ґендерів.4

У Федеративній республіці Німеччині за просування ґендерного мейнстримінгу відповідальний передовсім заснований у 2003 році «Центр ґендерних компетенцій» («GenderKompetenzZentrum») при Університеті Гумбольдта в Берліні. На його веб-сторінці у 2006 році можна було прочитати: «Людина народжується з біологічними ознаками, які розташовуються вздовж цілого спектру між чоловічими та жіночими ознаками». Там було написано також, що ґендер означає «стать у множинності її соціальних виражень»: «Ґендер, таким чином, позначений походженням, віровизнанням, віком, здібностями та вадами, сексуальною орієнтацією та іншими структурними ознаками».5 Іншими словами: замість двох статей, що звернені одна до одної (чоловік і жінка), тепер є ціла множинність рівнозначних ґендерів: ось нове значення «рівності»! Звідси стає ясно, що ґендерна перспектива наново визначає не лише «рівність», а й «подружжя і сім’ю», та що гомосексуальні стосунки мають бути «зрівняні» з подружжям.

3. Четверта всесвітня жіноча конференція в Пекіні, 1995 рік

Веб-сторінки, які рекламують ґендерний мейнстримінг, означують Четверту всесвітню жіночу конференцію в Пекіні (1995) як «віху» в поширенні цього поняття.

Що в понятті ґендерного мейнстримінгу справді йдеться про впровадження в життя теорії ґендеру, показують дебати й боротьба, що їх вели делегати ООН довкола Пекінської конференції. Багаті нації здолали у цій грі сил запеклий опір делегатів ООН з Третього світу. Захопливо й інформативно повідомляє журналістка Дейл О’Лірі (Dale O’Leary), яка була наочним свідком тих подій, щó властиво відбувалося на передньому краї Всесвітньої конференції, та як змусили замовкнути деяких представників ООН з бідніших країн, які змагалися за подружжя й сім’ю та за комплементарність (взаємодоповнюваність) чоловіка і жінки.6

4. Як політично впроваджують теорію ґендеру?

Теорія ґендеру видається неймовірно віддаленою від повсякденного життя більшості людей у Європі. Але слова іспанського філософа Ортеґи-і-Ґассета змушують замислитись: Що сьогодні думають в університетах, тим завтра житимуть на вулицях.

Теоретик ґендеру Ніна Деґеле (Nina Degele), пані професор соціології та ґендерних студій в Університеті Фрайбурга в Брайсґау, стверджує, що в ґендерних студіях йдеться про «“роз-природнення” статі» (нім.: «Entnaturalisierung von Geschlecht»). Вона вказує, що завданням ґендерного мейнстримінгу є – програмно впровадити таке бачення в життя: «Такий … підрив – радикальний. Бо що ж бентежить нас більше, як неспроможність однозначно класифікувати людину, яку ми зустрічаємо, як чоловіка чи жінку?» 7

Вже сьогодні зростаючий та добре фінансово забезпечений бюрократичний апарат Євросоюзу й також Федеративної республіки Німеччини впроваджує головні цілі теорії ґендеру: уневизначення статі та цілковиту взаємозамінність жінки і чоловіка. Наступні приклади це унаочнюють:

В теорії ґендеру підмінюється поняття рівності. Вже йдеться не про рівність прав і можливостей, а про взаємозамінність. Цю «взаємозамінність» програмно впроваджують, вимагаючи, наприклад, обов’язкової статистичної рівності, тобто, відсоткового співвідношення 50/50 чоловіків і жінок у всіх виробничих та життєвих сферах. Щоби її досягти, усі жінки мусять після пологів якнайскоріше повертатися до повної професійної зайнятості, а дітей значною мірою полишити на піклування держави, або жінка й чоловік мусять кожночасно ділити професійну діяльність і хатню працю у співвідношенні 50/50 відсотків.
На Всесвітньому жіночому дні в березні 2007 року заступниця генерального секретаря ООН вимагала обов’язкової 50/50 відсоткової рівності всіх чоловіків і жінок в ООН на всіх професійних становищах та в усіх життєвих сферах.8

Головною перешкодою на шляху до такої нової рівності є материнство. Бути вагітною і годувати грудьми може тільки жінка. Ціль статистичної рівності у всіх сферах стає статистично недосяжною, якщо принаймні тільки частина жінок хотітиме декілька років залишатися вдома як матері. Щоби жінку якомога більше «зрівняти» з чоловіком, вимагають поширення абортів у світовому масштабі, аби жінка могла кожного часу позбутися свого материнства.
Восени 2006 року німецьке Федеральне міністерство економічної співпраці та розвитку (BMZ) чинило масивний тиск на новообраний уряд Нікарагуа, бо тамтешній парламент прийняв Закон про заборону абортів. Згадане міністерство недвозначно погрожувало, що дійде до «наслідків щодо подальшої співпраці», якщо Закон не відкличуть. 9

З погляду теоретиків ґендеру потрібно – де тільки можливо – усунути відмінності між чоловіками і жінками. Чоловічі і жіночі обдарування слід таврувати як «статеві стереотипи». Жінки й чоловіки мали б соромитися своїх типово статевих обдарувань. Передовсім молодим людям це шкодить у прийнятті власної ідентичності.
За часів головування Німеччини Рада у справах зайнятості, соціальної політики, здоров’я та споживачів (EPSCO) Європейського союзу навесні 2007 року в прорамному документі «Європейського альянсу за сім’ю» виразно вимагала «заходів для подолання статевих стереотипів в освіті».10

В січні 2007 року в німецькому Бундестазі було внесено проєкт змін до закону про транссексуалів. У ньому говориться: Для правового визначення статі людей повинні бути вирішальними не зовнішні статеві ознаки, а лише суб’єктивне відчуття індивідів. Проєкт каже, що «потрібно акцептувати фактичну множинність ідентичностей», та що людей, які відчувають себе транссексуалами, не можна втискати в наперед задані рамки. Теоретикам ґендеру такий проєкт закону стає інструментом усунення «двостатевої рамки» не лише для людей, які відчувають себе транссексуалами, а для всіх людей взагалі.11

5. Перспективи

а) Зіпсуття мови

Цілі ґендерної перспективи та ґендерного мейнстримінгу такі: уневизначення статі, усунення подружжя і сім’ї, витворення нової, «вільної», полишеної самій собі людини поза межами категорії статі; людини, яка постійно наново «винаходить» свій ґендер та свою ідентичність.

В дійсності, у ґендерній перспективі йдеться про зіпсуття мови, про війну проти біології та про «свободу» (від категорії статі), яка насправді є відчуженням від власного «я». Вона веде до розпалювання війни статей (бо ж якраз «рівні» мусять знову й знову зрівнюватися), та до зруйнування подружжя і сім’ї.

Тут можна лише коротко розглянути перший пункт.

К.С. Льюїс (C.S. Lewis) посилено займався поняттям «зіпсуття мови». Мова може зцілювати або руйнувати, – казав він. Мова зцілює, коли вона чітко проголошує правду. Натомість, зіпсована мова є незрозумілою мовою. Редактор Frankfurter Allgemeine Zeitung (F.A.Z.) Фолькер Цастров (Volker Zastrow) пише про ґендерний мейнстримінг: Незрозумілість тут є бажаною. 12

Окрім незрозумілості, в таких словах, як «рівність», «права», «сім’я» (що викликають позитивні асоціації) таємно підмінюються поняття. Мову свідомо використовують, аби заплутати й засліпити. Тут ще раз варто згадати образ підводного човна: він ще (поки-що) не дає можливості себе дійсно пізнати. Заледве хтось достеменно знає, куди він пливе і чого він хоче.

Перетлумачення добра і зла, – каже Льюїс, – виявляється передовсім у мові. Якщо змінюють слова або їхнє значення, змінюється публічне сприйняття речі. При цьому мають на меті спонукати людей одобрити те, чого б вони ніколи не одобрили, якби докладно знали, про що йдеться.

б) Людина – створена як чоловік та жінка

Людина, створена як чоловік та жінка, не може довільно наново винаходити себе, свою ідентичність і те, що для неї є добром. Це стосується не лише «біологічної дійсності», проти якої даремно бореться ґендерна перспектива. Це стосується і єдиної об’єктивної норми, «перед якою людина повинна схилитися та їй достосуватися», якщо вона хоче здійснити свою свободу, а не порапити в рабство.13 У передмові до книги К.С. Льюїса «Людина усувається» (The Abolition of Man) сказано, що «людина не винаходить те, що для неї є добром, а відкриває його за допомогою первісної інтуїції свого розуму та повинна коритися тóму, що вона пізнала, якщо вона не хоче впасти нижче від своєї гідності свободи».14

Плідна взаємодоповнюваність чоловіка і жінки – з якої тільки можуть виникнути діти, сім’я і майбутнє – живиться якраз із відмінності обидвох статей. Більш ніж 50 років тому писав філософ, юдео-християнський мислитель Ойґен Розеншток-Гюссі (Eugen Rosenstock-Huessy, який деінде цілком виступає за партнерські подружні стосунки) про двох гадано «рівних» – тобто, нерозрізнимих – партнерів у подружжі: «Мені здається, що перейменування чоловіка і жінки, нареченого і нареченої в “двох партнерів” намірено затирає глибинну відмінність між статями. Але ж чудесним у подружжі є якраз мир невимовно інакших статей».15

Ґендерна теорія не зможе бути впроваджена в життя, коли існуватиме достатньо жінок і чоловіків, які чесно потверджуватимуть свою жіночість і чоловічість, та будуть готовими відважитися на пригоду надійного, довірливого взаємодоповнення. При цьому йдеться якраз не про «взаємозамінність», а про однакове пошанування глибинних відмінностей.

Примітки

1 Повне речення в оригіналі звучить: «Governments and other actors should promote an active and visible policy of mainstreaming a gender perspective in all policies and programmes». («Уряди та інші дієві структури повинні просувати активну та видиму політику мейнстримінгу ґендерної перспективи у всіх політичних напрямках та програмах».)

2 Okin, S. Justice, Gender and the Family. – New York, 1989. – С. 171.

3 Bornestein, K. Gender‐Outlaw: On Men, Women and the Rest of Us. – New York, 1994. – С. 52. – Цитовано за: O’Leary, D. The Gender Agenda. Див. примітку 6.

4 Наприклад: Fausto‐Sterling, A., The Five Sexes: Why Male and Female are not enough // The Sciences. Березень 1993.

5 Цитовано за: Mascher, K. Geschlechtslos in die Zukunft? – Salzkorn 5/2006. – Вид.: OJC, 64382 Reichelsheim. – Можна отримати за адресою: versand@ojc.de. Курсив додано. На даний час «Центр ґендерних компетенцій» усунув ці два речення з веб-сторінки.

6 Німецькомовне підсумування (у двох частинах) можна отримати: Bulletin Nr. 13, Frühjahr 2007, Deutsches Institut für Jugend und Gesellschaft, Pf. 1220, D‐64382 Reichelsheim. Електронна адреса: institute@dijg.de. Англійська книжка Дейл О’Лірі зветься: O’Leary, Dale. The Gender Agenda. – Vital Issues Press, 1997.

7 Degele, N. Anpassen oder unterminieren: Zum Verhältnis von Gender Mainstreaming zu Gender Studies. – www.soziologie.uni‐freiburg.de/Personen/degele/material/pub/anpassen.pdf.

8 www.un.org/News/Press/docs/2007/dsgsm305.doc.htm.

9 www.bmz.de/de/presse/pm/pm_200061117_1.html.

10 Журнал Федерального міністерства сім’ї (Newsletter des Bundesfamilienministeriums, BMFSFJ‐Newsletter, 30.5.2007).

11 Законопроєкт від «Об’єднання 90/Зелені» (Gesetzentwurf von Bündnis 90/Die Grünen). Див.: www.bundestag.de/cgibin/druck.pl.

12 Zastrow, V. Gender‐Mainstreaming – Politische Geschlechtsumwandlung. – Leipzig, 2006. – С. 10.

13 Balthasar, H. von. Einführung in: C.S. Lewis. Die Abschaffung des Menschen. – Einsiedeln, 1997. – С. 11.

14 Там само. – С. 12.

15 Rosenstock‐Huessy, E. Der unbezahlbare Mensch. – Berlin, 1962. – С. 139.

З німецької переклав Петро Гусак

Д-р Крістль Рут Фонгольдт очолює Німецький інститут молоді і суспільства (Deutsches Institut für Jugend und Gesellschaft).

(Dr. Christl Ruth Vonholdt, Postfach 1120, DE-64382 Reichelsheim, Tel. 0049/6164-938211, Fax 0049/6164-938030, [email=www.dijg.de, institute@ojc.de]www.dijg.de, institute@ojc.de[/email]).

Крістль Рут Фонгольдт

http://www.dijg.de/gender-mainstreaming/gleichstellung-gleichberechtigung/