Наслідки до яких приведе легалізація інцеста
Для початку кілька новин різного ступеня свіжості.
Отже, по-перше, Джеремі Айронс був підданий критиці за свій запис у твіттері, в якій він негативно висловився про легалізацію інцесту.
По-друге, в Німеччині рідні брат і сестра, які протягом кількох років жили як сімейна пара і завели чотирьох дітей, мають намір звернутися до конституційного суду країни з вимогою узаконити їхні стосунки, повідомляє BBC News.
29-річний Патрік і 21-річна Сюзан вважають, що заборона на кровозмісні шлюби порушує їх право на сексуальну свободу.
По- третє, уряд Швейцарії – бундесрат – став ініціатором нового суспільного скандалу в країні. У новій редакції кримінального кодексу не міститься кримінального покарання за інцест, передає ТСН.
По-четверте, легалізувати інцест в Швеції пропонує, зокрема, депутат Риксдагу (шведського парламенту) від соціал-демократів Моніка Грень. У Данії визнати інцест «гендерної нормою» вимагає політик Пернілле Шкіппер. Боротьба з інцестофобамі – важливий напрямок програми європейських неолібералів. «Легалізація інцесту – завоювання перемогла в Скандинавії ліберальної революції», – йдеться у програмній статті скандинавських неолібералів у виданні Metrobloggen.se.
Хочеться запитати шановну Європу: чого це вона?
Ну, по-перше, люди серйозно поставилися до звістки про те, що вічного життя (в релігійному чи, в «радянському» чи сенсі) немає, і зробили висновки. І в цих висновках є безпосередній пункт про те, що базу для джерел розваг потрібно максимально розширити. Бо якщо вічного життя немає, то немає і сенсу. А якщо немає сенсу, то людина – всього лише м’ясо, просочене гормонами. Народ бажає трахатись без обмежень, ширятись медично схваленими наркотиками, відкопилюватися перед небуттям і знімати страх від його наближення.
Тут мотив зрозумілий: пророблений довгий цивілізаційний шлях від буханців в Колізеї до велферу і телевізора.
Знову ж, всиновлювати дітей гомосексуальним парам вже дозволили, а використовувати за прямим їх призначенням – ще ні. Тому треба якось боротися з цими інцестофобамі і ненависниками дитячої чистої любові. А поки що доводиться всиновлювати дітей, хворих на синдром Дауна та іншими захворюваннями, що заважають усиновленій дитинці розповісти, що з ним роблять «татки».
Але мене найбільше цікавить третій аспект цієї проблеми – тенденція до ліквідації традиційної сім’ї.
Ця тенденція вже цілком оформилася і обросла своїми героями, діячами і навіть інститутами. Легалізація інцесту – це всього лише ще один крок у напрямку до знищення однієї з перешкод на шляху Нового Світового Порядку.
Зараз поясню.
Справа в тому, що інцест – він страшний не тільки тим, що підвищує ймовірність народження потомства з генетичними захворюваннями і відхиленнями. Є шкода страшніша.
Справа в тому, що інцест не сумісний з нормальними зв’язками «брат-сестра», «мати-син», «батько-дочка». Інцест руйнує ці емоційні зв’язки і підміняє їх собою. Сім’я припиняє своє існування і перетворюється на групу статевих партнерів. А сім’я, яку в Росії, до речі, називають «мала Церква», – є не що інше, як середовище репродукції людини, первинної соціалізації, середовище проживання людини. Крім того, це група найбільш відданих один одному людей, здатна на величезну порівняно з усім іншим соціальним світом безкорисливу взаємовиручку.
Знищуючи сім’ю, ми знищуємо середовище проживання, будинок-фортецю, інструмент виховання. Це по відношенню до дитини все одно, що скасувати материнську утробу по відношенню до немовляти. Людина в одному випадку не сформується фізично, а в іншому – психічно. Він просто не розвинеться в повноцінну особистість. Замінюючи взаємини батьків і дітей з нормальних на інцестні, ми створюємо сиріт з повним набором сирітських психологічних проблем – включаючи інтимофобію, емоційну тупість, істеричність, нездатність до прийняття рішень, руйнування вольових механізмів і механізмів довіри.
Ідеальне для управління, безпорадне, схильне будь-якої маніпуляції істота.
Тепер трохи метафізики.
Справа в тому, що у красивого християнського твердження про те, що, оскільки людина є подоба Божа, а Бог є любов, отже, людина – любов, є дуже просте матеріальний доказ.
Справа в тому, що людська свідомість не існує і не виникає саме по собі. Людина сама по собі не існує. Людини і свідомість створюють зв’язки з іншими людьми і явищами.
Пам’ятайте, в третій «Матриці» на «вокзалі» програма-індус розповідав Нео про те, що програми теж люблять – встановлюють зв’язку? Ось саме наші зв’язки роблять нас тими, хто ми є.
Ми – це наша любов.
Ми – це наше перше здивування від краси світу в той момент, коли ми раптово знайшли здатність естетично сприймати природу: світанок, тремтіння березового листа над водою, кіт, мружачи на теплому ганку.
Ми – це раптово йокнувше серце побачивши зморшок нашої бабусі і розуміння, що означають ці зморшки для нас і для неї, але все ж такі ніжні й улюблені.
Ми – це перша шкільна закоханість з забігами ночами на ставок біля китайського посольства з метою обірвати там до чортів весь бузок і принести до порога своєї мрії.
Ми – це тепло плечей батька, на яких ми верхи їдемо на ВДНГ, в павільйон «Космос».
Ми – посмішки наших дружин, в перший раз передаваних нам на руки наших дітей. І запах цих дітей.
Ми – диво, яке складається з маленьких чудес любові.
Якщо ж ми не любов, то ми – ніщо.
Знищення сім’ї – це тільки один фронт зі знищення любові, яке, у свою чергу, є обов’язковим елементом курсу на знешкодження нашого виду і запобігання його розвитку.
Автор – Роман Носиков, джерело – odnako.org