Знак Бестії

Здається, що неспокій виражений в нижченаведеному листі охоплює сьогодні різних людей. Коли зазирнув до інтернету, щоб придивитися порушеній тут темі, знайшов надзвичайно багато свідчень подібного неспокою.

Як ми маємо сьогодні розуміти – запитує Автор листа – вислів Одкровення 13,16n, коли говорить, що надійдуть часи, коли «всі, малі і великі, багаті і бідні, вільні і невільники, отримають знак на праву руку або на чоло, і ніхто не буде міг купити ані продати, хто не матиме знаку Бестії».

Як то відноситься до чипів, які вже є щеплені під шкіру людям і повинні служити власне як банківська карта або паспорт. Адже це є дійсність, яка невдовзі дійде до нас, а отже чи це є знак Бестії. Або якщо буде такий державний примус, щоб вщепити чіп під шкіру, чи християни муситимуть бути вірними Богові і мають відмовитись від щеплення чіпів???

Напевно занадто мало думаємо і розмовляємо на тему загрози для нашої свободи і інтимності, яке випливають з розвитку сучасної електроніки. Сьогодні майже кожного можна підслухати, підглянути, награти, фільмувати, мати доступ до чужих листів, зокрема електронних – і то довго навіть після їх скасування в комп’ютерах відправника і адресата. Ця незважена і одночасно майже недоступна для юридичного контролю проблема, творить в нашій спільній свідомості великий неспокій, який має різноманітний прояв, неодноразово цілком несподіваний.

Однак цю тему облишмо на боці і обмежимось тут до вищенаведеного в листі біблейського уривку. Утім в історії вже неодноразово траплялось, що вирвані з контексту речення книги Одкровення були використовувані хибно. У моїй книжці під заголовком «Таємниці Біблії», в статті Апокаліпсис читаний гностично, навів багато таких довільних і докірливих повазі Божого Слова інтерпретацій. Представив там також разюче немудре старопольське пояснення, що означає цей знак Бестії на правій руці або на чолі.

Отже найбільш властивим способом встановлення автентичного сенсу розмаїтих таємничих висловлювань у Святому Письмі є відчитування їх в ближчому і подальшім контексті, в якому вони знаходяться. Також сенс нашої строфи спробуймо зрозуміти власне таким чином.

Основне посланництво Апокаліпсису
Книга Одкровення, що написана на зломі І і II століть християнської ери, є останньою книгою Нового Завіту. Її безпосередніми адресатами є тогочасні християнські спільноти в Малій Азії, конкретні проблеми яких були накреслені в 2 і 3 розділах книги.

Ті люди вже пізнали на власній шкірі, як смакують переслідування за віру: «Ти терпеливість маєш і переносив страждання ради імені мого, і не знемагав» (2,3). Одночасно їм загрожують наступні переслідування: «От, укидатиме декотрих вас диявол у темницю, щоб випробувати вас» (2,10). Отже апостол Йоан хоче дати їм розраду і застерегти перед тим, щоб не піддалися страхові: «Не бійся нічого, що маєш витерпіти» (там же).

Більш того, також всередині цих спільнот появилися усілякі деструктивні сили. Чимало заколоту знову ж впроваджують якісь вчителі самозванці, котрі переінакшують отримане від апостолів визнання віри (2,2 і 6). Крім того, перед обличчям загрожуючи переслідувань з’являються теорії, начебто віру в Христа можна погодити із приношенням жертв ідолам (2,14 і 20).

У таких умовах легко було б втратити надію і почати дивитися на Церкву, а також на своє ангажування в віру як на крихку шкарлупку, яка невдовзі має піддасться неминучому знищенню – і зламатися у вірі. Свій Апокаліпсис апостол Йоан написав для християн, котрі знаходились у такій власне ситуації. Натомість самий Святий Дух подбав про те, щоб заключна в ній ідея була понад часова, і щоб могла давати зміцнення наступним поколінням сповідників Христа.

Про долю Церкви – а це є основне посланництво Апокаліпсису, повторюване в наступних образах цієї книги – ми можемо бути спокійні навіть тоді, коли вона є предметом фронтальних і скажених атак, і дивлячись по-людськи, все вказує на її фіаско. «Не бійся! – говорить Христос Йоану, явившись йому серед видимих ознак своєї божественності – Я Перший і Останній, і живий; і стався мертвий, і от – я живий ні віки вічні; і маю ключі смерті й Аду» (1,17n). Пізніше Йоан почує, що також в своїм людськості Господь Христос отримав усіляку владу на небі і на землі: «Достойний Агнець заколений прийняти силу, і багатство, і мудрість, і кріпкість, і честь, і славу, і благословення» (5,12).

Ця правда – що Господь Христос вже тепер є остаточним переможцем – є невпинно нагадувана на наступних сторінках Апокаліпсису. Боротьба добра зі злом, Христа з Антихристом вже є вирішена. Господь Христос є переможцем остаточним і безповоротним, але також Його Церква вже зараз є Невістою, «одягненою в сонце» (12,1). Вже зараз, незважаючи на переслідування, тріумфує, беручи участь в Христовій перемозі. Кінцевий же тріумф Церкви є представлений в останніх двох главах Апокаліпсису.

Чому ж тоді ворожі Христові сили все ще атакують Його Церкву, адже ж «великий Дракон, Змій стародавній, званий дияволом і сатаною, що зводить вселену» (12,9), є вповні свідомий того, що вже програв безповоротно? У Одкровенні знаходиться подвійна відповідь на це запитання. Сатана дає таким чином вихід своєму ірраціональному, руйнівному гніву – так великому, бо він знає, «що короткий має час» (12,12). На жаль, його гнів є ефективний, так що вдається йому не одну людину втягнути в залежність від себе, а отже в орбіту смерті.

Натомість Господь Бог тому допускає гоніння Церкви, щоб виявилось «терпіння святих, які додержують заповідей Божих і віри в Ісуса» (14,12). На сторінках Апокаліпсису багато разів згадується про те, що досвід переслідувань за віру, а також мученицька смерть не є поразкою, але перемогою (2,7.11.17; 3,5.12.21; 6,11; 7,14; 12,11; 20,6; 21,7).

Однак, щоб додати духу переслідуваним, автор Апокаліпсису щоразу нагадує, що сам Бог визначив межі гонінням своєї Церкви, так що зазвичай вони коротко тривають: «десять днів» (2,10), «три і пів дня» (11,11), «сорок два місяці» (11,2), «тисяча двісті шістдесят днів» (12,6), тобто три і пів року. Нагадаймо, що половина сімки в староєврейській символіці вказує на короткість.

Мавпування Господа Бога
Відтак, змушування до прийняття знаку Бестії під загрозою радикальної суспільної маргіналізації, вписується в вище представлені гоніння, які будуть зустрічати Церкву аж до дня Остаточного Суду. Відразу зауважимо, що становить воно частину стратегії сил темряви, котрі – хоч безповоротно програшні – вдають суперників Бога і Христа. Ба й більш того, послуговуючись насильством і знищенням, нахабно маніфестують, начебто вони є потужніші від Бога і Христа, і начебто це їм належить кінцева вікторія.

Придивімося ближче цій – дуже виставленій в Апокаліпсисі – дійсності пародіювання Господа Бога силами гріха і смерті. Отже Святій Трійці – Богові і Агнцеві і Святому Духові – ці сили протиставляють свою бісівську трійцю. Дракона ми вже тут представили – це є «Змій стародавній, званий дияволом і сатаною» (12,9). Наступна постать, тобто перша Бестія є пародією Агнця Божого, котрий дався вбитись, щоб всіх обдарувати життям. Ця ж Бестія розсіює смерть і подібна до найстрашніших хижаків (13,2), а замість любові послуговується богохульством, насильством і примусом (13,5-10). Символізує вона ворожу Богові і вбиваючу Його сповідників політичну силу. Вона носить таємниче ім’я 666. Хоч власне це число дає нумерологічне читання імені імператора Нерона, проте – оскільки число шість в староєврейській символіці вказує на остаточність і недосконалість – видається, що апостол Йоан хотів з поміччю цієї потрійної шістки сказати, що Бестію відділяє від Бога і Агнця прірва недосконалості.

Третя постать цієї кошмарної трійці, друга Бестія, це сіяч брехні, котрий «зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому» (13,12). І хоч докорінно зла, старається бути подібною до Агнця (13,11). Вона уособлює негідну пропаганду на користь ворожих Богові сил смерті, сьогодні ми назвали б її приймаючим різні втілення Goebbelsem, Апокаліпсис називає її також Лжепророком (16,13; 19,20; 20,10). Вона є незграбною пародією Святого Духа, котрий є Духом істини і любові. Її метою є те, щоб пробудити подив для сил темряви і знищення, так щоби «дивувалася вся земля – за звіром» (13,3 і 13).

Головним пародистом Божого Агнця є перша Бестія. Вона пародіює Його всемогутність і хотіла б отримувати аналогічну честь: «І дав йому Дракон силу свою, і престол свій, і владу велику (…) і дано йому владу над кожним племенем, і людністю, і язиком, і народом. Поклоняться йому всі, що мешкають на землі» (13,2 і 7n). Й ще більше, ця жахлива Бестія намагається навіть наслідувати смерть і воскресіння Христа: «Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерті її загоєна» (13,3).

Змушування всіх до прийняття знаку Бестії є частиною її програми, щоби безчесно охарактеризуватися на подобу Агнця – Господа Христа. У Апокаліпсисі печать (sfragis) або виписане ім’я (tо onoma gegrammenon) Бога і Агнця написане на чолах Божих друзів є знаком вивищення, і одночасно є захисним знаком, життєдайним, що уберігає перед смертю (7,2-8; 9,4; 14,1; 22,4). Бестія позначає цих всіх, яких спромоглася піддати собі, ганебним клеймом зневолення. Той знак послідовно називається в Апокаліпсисі окремим і принижуючим людину виразом charagma (13,16n; 14,9.11; 16,2; 19,20; 20,4), який є утворений від дієслова charassein (надтяти, вижолобити, витаврувати, поклеймити, сплямити).

Чим конкретно є знак Бестії?

Отже чим конкретно є ця пляма Бестії, про яку говорить Апокаліпсис? Чи є раціональним неспокій, що за часів остаточних це будуть chipy, які обов’язково вставлятимуть людям, щоб глумитися з їх достоїнства і свободи?

Підіймаючи це запитання, варто пам’ятати, що фальшива інтерпретація біблейських висловлювань може нас відтяти від уміщеного в них Божого слова, інтерпретація ж мракобісна – виставляє Боже слово на насмішки.

Авжеж, електронний контроль вживається вже сьогодні. Завдяки йому можна багато дізнатися про мандрування диких тварин, риб і птиць. Електронні браслетки дають можливість осудженим особам відбувати покарання через обмеження свободи поза тюрмою. Я не знаю цих інновацій зблизька, але загалом не оголошував би за їх адресою моральних застережень.

Натомість важко собі уявити, щоб яка-небудь держава хотіло – й могло – нав’язати систему електронного контролю своїм ординарним громадянам. А як все-таки? Особисто пропоную не перейматися проблемами: «що було б якби» і «як в таких вимріяних, а навіть теоретично можливих ситуаціях повинен поводитись християнин?». Значно важливішою видається проблема, в чому сьогодні може полягати знак Бестії і що робити, щоби не дати собі його накинуть.

Насамперед коротке роз’яснення: Ганебні знаки, нав’язані ґвалтом і мимоволі, не опорочують. Відтак не знаком неслави, але доказом наруги був концтабірний номер, витатуйований на руці освенцімського в’язня. Натомість більш, ніж знаком плюгавства, бо ж знаком Бестії, була аналогічна татуїровка, по якій розпізнавали есесівців. Зрештою Бестія вміє позначати своїх рабів також з більшою дискретністю. Таким знаком був наприклад квиток члена NSDAP (нацистської партії), і є ним – навіть без квитка – кожна інша дія декларація по стороні цивілізації смерті.

Тавро Звіра не мусить проступати. Журналісти, а також інші працівники публічного простору, котрі дали примусити себе до поклоніння «образові Звіра» (13,15), люди активно сприяючі вбиванню зачатих дітей чи до якого-небудь іншого вбивання безневинних, всі ті, котрі зі страху перед втратою праці і хліба вирішили полишити віру, істину або справедливість – всі вони, на жаль, дозволили позначити себе клеймом Бестії. Один тільки Бог знає всю правду про цей безмір зради і негідництва, яке від поколінь коїться на нашій землі. Ціла наша надія в тому, що Його милосердя є більшим від нашого відступництва.

Водночас у кожному поколінні не бракувало людей, котрі достеменно зрозуміли посланництво Апокаліпсису, що остаточна перемога вже зараз належить Христові і Церкві, а сатана вже тепер є миршавим банкротом – і не боялися його навіть тоді, коли сердивсь і вбивав. Гляньмо наприклад на фрагмент листа, який в 252 році прислав Киприян, єпископ Карфагена, до папи Корнелія на звістку про прекрасне поводження римських християн під час впоряджених власне імператором Децієм гонінь на Церкву:

Не вдасться висказати цілої нашої радості і щастя, як тільки ми отримали добрі новини про вашу відвагу… Бог у своєму милосерді нагадує спасенними настановами, що вже наближається для нас день боротьби і останніх змагань, не вгамовуймося в постах, чуваннях, молитвах разом із цілим народом. Це власне є нашим небесним озброєнням, яке дозволяє нам мужньо тривати і витривати. Власне це є нашими оборонними стінами і духовними стрілами, які бережуть нас.

З усією впевненістю це не є лист фанатика. Додаймо, що невдовзі обидва єпископи – і Киприян і Корнелій, кожен у своєму місці – довершить свого мучеництва, натомість з процесу єпископа Кипріяна зберігся навіть протокол слідчого суду, в якому записано, що на вирок смертної кари Киприян відповів: Deo gratias, Богу подяка! Він, цілий, притулений до Христа, воістину не боявсь ані Дракона, ані його Бестії.

Відповімо ще прямо на запитання, чи chipy – якщо будуть людям нав’язані – то буде це знак Бестії. Отже на це запитання відповів би словами Господа Ісуса: «Не журіться отже завтрашнім днем; бо завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Мт 6,34). Перш за все стараймося зауважити, яким чином люди сьогодні – може й ми самі – стаємося слугами Бестії і дозволяємо позначитись її клеймом. І постановімо собі цілим серцем з будь-якою службою Бестії не мати нічого спільного.

з книги: о. Яцек Салій ОР «Шукаючим дороги»

(Переклав Олег Сартаков)

джерело: http://www.svitlo-zhyttja.kiev.ua/