Ісус Розіп’ятий, Ісус Полишений

Ісус Розіп’ятий, Ісус Полишений

Зранку, коли я прокидаюся, налаштовую себе на те, що я сьогодні хочу очікувати Його, Полишеного. Я не знаю, що принесе мені день, але знаю, що в труднощах, розчаруваннях, мабуть у моїх власних промахах, в повідомленнях про важкі й болючі події Полишений Ісус непередбачуваним чином до мене прийде. Я кажу Йому, що Він без вагань може прийти, що я на Нього чекаю.

Протягом дня мене, здебільшого інакше, ніж я очікував, зустрічає негативність – довкола мене чи в мені самому. Тому дуже важливо впізнати цю негативність без зволікань. Немає такої біди, немає такої провини, у яку б Він у Своїй полишеності не увійшов, – таким чином, кожен біль стає Його «Таїнством»: потрібно лише у знакові цього болю впізнати Обличчя Розіп’ятого й Полишеного, й одразу з любов’ю поклонитися Йому.

Якщо я когось зустрічаю, то не лише помічаю, хто це, але дивлюся на нього (неї) й вітаю його (її). Я називаю його (її) по імені. Це цінна вправа і щось більшого, ніж зовнішній трюк, коли я також Ісуса, Полишеного, щоразу називаю по Імені. Коли я не кажу більше «це», але: «Ти». Саме через те моя дія стає контемпляцією.

Приготувати Полишеному свято. Це означає: приймати Його не зі зволіканням, як когось неминучого, як когось, хто сам по собі хоча й мій друг, але зараз приходить невчасно. Я не хочу лишати Його ні на мить чекати в приймальні, а відразу прийняти Його в центр моєї любові, моєі радісної готовності. Це – крок крізь біль, крізь полишеність у Воскресіння. Лише той, хто так любить Полишеного, даруватиме світові радість. Свято, яке ми приготуємо Полишеному, – це невечерній празник, бо його сонце – Любов – ніколи не заходить.

Ісуса Розіп’ятого, Ісуса Полишеного любити!

Перший крок: У важкій ситуації внутрішньо зібратися, зосередитися.

Другий крок: Цим труднощам дивитися в лице, назвати їх по імені, наприклад: невдача, поразка, відкиненість, темрява, сумнів, страх, тілесні чи душевні болі…

Третій крок: Звернути свій погляд на Ісуса Розіп’ятого, розмовляти з Ним, наприклад: «Ти зазнав невдачі, Тебе вигнали, Ти зазнав поразки, був у темряві, в сумнівах, збентежений, очорнюваний, відкинутий… Ти зазнав цього з любові до мене, до нас».

Четвертий крок: Я кажу «так» цьому болю з любові до Тебе й хочу розчинити мій біль у Твоєму нескінченному болі. Я стаю трішки подібним до Тебе й радію.

П’ятий крок: Так я можу сказати: «Це Ти, … що зазнав невдачі, відкинутий…», і приходжу до зустрічі з Ним.

Шостий крок: Відразу йти далі, нічого не очікуючи. Жити в наступному моменті, зустрічати наступну людину, негайно шукати наступну Божу волю, виконувати працю…, молитися…

Єпископ Клаус Геммерле

З німецької переклав Петро Гусак