ДОРОГА ЛЮБОВИ ВЕДЕ ДО БОГА …ЩОБ ЛЮБИТИ СЕРЦЕМ ІСУСА ХРИСТА

ДОРОГА ЛЮБОВИ ВЕДЕ ДО БОГА ...ЩОБ ЛЮБИТИ СЕРЦЕМ ІСУСА ХРИСТАКожна любов, якщо вона справжня, ставить людину на дорогу, котра веде до Бога, бо святий Іван нам каже, що « кожна любов народилась від Бога» (І Ів., 4,7-8). А якщо на природнім рівні любов уже має в собі обіцянку вічности, вона потребує — щоб увійти в надприродний ступінь — щоб людина свідомо і добровільно відкрила цілком своє серце любові Христа. Таким чином християнин має надзвичайну спроможність, через ласку любови, любити Бога і своїх братів так, як сам Бог любить себе і своїх синів.

— Людина не може бути: голодом без корму, спрагою без напою, питанням без відповіді, любов’ю без любови…
Людина, терплячи, шукає за своїм завершенням.
Коренем твого бажання любити і бути любленим є неповність твоєї істоти, невистачальність. У любові ти шукаєш твого розквіту, розширення. Але це вічне шукання й бажання повноти залишить тебе незадоволеним, доки ти не сповнишся безмежною Любов’ю: Богом.

У людськім єстві бажання і стремління до любови — це повсякчасне бажання і стремління до Бога.
Тому, що любов відриває тебе від тебе, вона приближує тебе до Бога, бо в житті кожної людини є тільки два полюси притягання: вона сама або інші й Бог.
Ти не можеш не бути всеціло звернений до любови, бо споконвіку думає про тебе Любов; а любов викликує, родить любов.
Ти — думка Божої любови. — Твоє життя має бути відповіддю любови.

Велике об’явлення Ісуса Христа оце: — Бог є Любов; і також, що велика пригода — існування Світу і Людей — це історія любови та кінцевий, успішний наслідок не може бути хіба лиш овочем любови.
В тобі й в інших справжня любов — це знак присутности Бога, бо Бог є присутній в кожній любові, так як сонце є присутнє в кожнім своїм промені.
« Любов походить від Бога,, і кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Той, хто не любить, не знає Бога, бо Бог — Любов… Той, хто перебуває в любові, перебуває в Бозі, а Бог перебуває в нім » (1 Ів., 4,7-8,16).
Ти можеш іти слідами Бога у Світі, розгадуючи жести правдивої любови. — Ти можеш впровадити Бога між людей, забуваючи про себе, щоб сіяти любов кругом себе. — Ти можеш вести ІНШИХ ДО зустрічі 3 Богом і допомагаючи їм дійсно любити своїх братів.
Кожного разу, як ти любиш, стаєш свідком любови, і мовчазливо сповіщаєш Ісуса Христа. Прийде день коли треба буде сказати, що Любов — це Христос.
— Кожний поступ у любові — це завжди поступ на дорозі до Бога.
В житті важні етапи любові — це нагоди дані, щоб приступити до злуки з Христом: шукання юнака за любов’ю; відкриття самопосвяти іншим; приязнь; заручини; одруження; материнство і батьківство; зобов’язання дорослого в боротьбі за кращий світ…
Потім, на тих великих етапах, численні запрошення до дару: відмова дружити з бандою, відмова від флірту, від такої то забави; страйк, роздавання летючок, приклеювання афіші; відповідати на нескінченні питання дитини, направити їй іграшку; це й те в хаті зробити не зважаючи на втому… і цілий час безнастанні запрошення Любові, що пропонує жити для любові і з любові.

Ти будеш суджений, чи ти був вірний Богові в щоденній любові.
— Дорога любові приходить від Бога і завжди веде до Бога; але — якщо ти гадаєш, що ти осягнув ціль твоєї любові, — якщо зупинишся на дорозі, — якщо силкуєшся вловити для тебе предмет твоєї любові… тоді твоя дорога до Бога переривається, бо ти береш за Бога те, що ним не є. Ти стаєш ідолопоклонником. Малі божки закривають єдиного Бога. Якщо не почнеш знову твого маршу, ти засуджуєш себе на вічне невдоволення і — а це є куди страшніше — ти нищиш можливість твого розквіту і завершення.
Бажання любові є стати одне з тими, кого любиться. На людському полі — і в тім полягає трагедія людини — така злука не може бути всеціла.
Якщо хочеш справді любити, треба щоб ти прийняв Бога до себе, а Бог тебе злучить з тими, котрих ти любиш.
Чи вдоволишся обмеженою любов’ю? — Буду любити аж до того дня… Я люблю, але тільки до… Любов хоче безмежности, і тільки Бог може дати безмежність.
Ти не можеш любити справді й всеціло, хіба лише відкривши всю твою любов усій Божій любові.
Поспитай твою любов, чи вона любить Любов? Якщо так, знатимеш, що вона спроможна любити тебе безмежно. Якщо ні, ти дізнаєшся, що твоя любов є відтята від безмежного.

— Ти надто малий, щоб осягнути і обняти Бога в любові.
Твоє серце замале, щоб любити твоїх братів так, як Бог їх любить.
А таки Бог бажає, щоб ти любив Його і твоїх братів безмежною любов’ю.
— Інші й цілий світ очікують від тебе не тільки любові, але Божої Любові. Твоя любов не має бути « природною », але « надприродною ».
— Ти потребуєш цілого Відкуплення Ісуса Христа, щоб спасти твою любов від себелюбства. Ти потребуєш цілої любови Ісуса Христа, щоб перемінити твою людську любов в надприродну.
Надприродна любов — це, через ласку, таїнственна можливість любити так, як сам Бог любить: любити « серцем Христа »: — Бога — твого Батька, людей — твоїх братів.
Якщо ти хочеш любити більше, прийми більше Любові до тебе, дозволь, щоб Любов чим раз більше любила в тобі й через тебе.
Роби так, щоб через тебе Бог любив твоїх братів.
Якщо ти любиш когось іншого людською любов’ю, ти злучуєш його з тобою. Якщо ти любиш іншого надприродною любов’ю, ти злучуєш його з Христом.
Якщо ти любиш з Христом і в Христі, ти побільшуєш його Таїнственне Тіло, поширюєш Царство Отця.

Не вистачає «робити милостиню»; треба бути « любов’ю ».
— «Люби, і роби те, що хочеш» (Св. Августин).

Мішель Куаст
Шлях до успіху.
Видавництво оо.василіян
Рим, Італія, 1974 р.