Гомосексуалізм – це спокуса, яку потрібно відсікти.

Про нетлінну чистоту і цнотливість,
які ми тлінні набуваємо працями і потами

Перед тим, як говорити на тему якоїсь конкретної спокуси, варто зазначити які існують взагалі форми діяння злого духа на людину. Їх є три: спокуса – короткотривалий вплив злих ангелів; дратування – довготривалий демонічний вплив; одержимість – глибинний вплив злих духів. Згідно з градацією св. Річарда від святого Віктора вирізняємо наступні форми спокуси:

l) нав’язлива (importuna, вперта) вертається часто, тим самим ослаблює опір і огиду до гріха з оляду на частоту повернення самої спокуси;
2) сумнів (dubia) несе певні страхи, чинить нездібним до ясного твердження чи судження;
3) схована (occulta) проникає незауважена, так, що приглушає докори сумління або не допускає докорів сумління і лишає в бездієвості,
4) гвалтівна (molenta) вдаряє гвалтівно так, що важко їй протистояти,
5) симулююча (fraudulenta, simulata) проникає під виглядом добра, для початківців особливо небезпечна,
6) плутана (perpelexa) душа не знає, що робити, їй здається, що унакаючи однієї небезпеки впаде в іншу.

Спокуси можуть виступати в суміші одна з одною.
Одні душі частіше, інші рідше потрапляють в спокуси, одні коротко і гвалтівно, інші вперто і довго спокушувані. Різні причини сприяють спокушенню:

1) Темперамент і призвичаєння. Особи пристрасні і слабкої волі зазнають частійших спокус, особи зрівноважені і сильні рідше спокушувані і зберігають мир.
2) Особи добре виховані, вправлені до виконання обов’язків, що живуть в доброму оточенні, меньш піддатні спокусі. Інші ж, що виховані в паганому оточенні, звиклі до забав і приємностей, не підготовлені до страждань – проходять через більші труднощі.
3) Врешті тут діє також Боже Провидіння, що мудро веде. Одних на дорозі до святості дбайливо охороняє, інших веде важкими іспитами.

Тому часто диявол все зусилля, старання, хитрування, підступність і всі свої засоби спрямовує до того, щоб християни та інші люди були спокушувані зокрема протиприродніми пристрастями. Деякі, спокушувані до гомосексуалізму, перебуваючи в одному місці з жінкою хвалять себе, мовляв, не мають нечистих спокус щодо жінок. Проте одного нещасні не зрозуміли, що де більша згуба, там у меншій немає потреби. Тобто злий дух, спокусивши до більшого гріха, на менші не розмінюється, але занурює у все більш і більш ганебну нечистоту: від гомосексуалізму до педофілії і т.д.

Згідно з досвідом, який передав нам св. Йоан Лествічник, існує дві причини з-за яких біси зазвичай скидають бідних грішників у протиприродні падіння: тому що скрізь є сприятливі умови для таких провин – скупчення чоловіків чи жінок з такими гріхами, і тому що такі спокуси піддають людей суоврішим стражданням (Лествиця, Слово 15, 29.30). Відтак входження в спокусу чи дратування гомосексуалізмом спричиняє більше страждання людині, шкоду суспільству, згіршення Церкві і знеславу Богу. Так злі духи можуть докоряти Творцеві, мовляв: подивись на своє створіння.

За визначенням розважливих Отців, є різні ступені підлягання спокусі, а саме: прилог, симпатія, з’єднання, полон, боротьба і так звана – пристрасть у душі.

Блаженні Отці визначають, що:
Прилог це просте слово, або образ якогось предмета, що знов і знов вертаєтьсяє до розуму і стає внесений у серце;

Симпатія це пристрасна або безпристрасна співбесіда з образом, який навіяв лукавий;

З’єднання це вже згода душі з грішним помислом, згода поєднана з насолодою;

Полонення це насильницьке і мимовільне захоплення серця, або тривале розумове злягання з предметом, що розоряє наше добре налаштування;

Боротьбою називають рівність сил того хто бореться з тим з ким бореться, де останній довільно або перемагає, або буває переможеним;

Пристрастю називають вже самий порок, що від довгого часу загніздивсь у душі, і через навик зробився як би природнім, неначе вродженою властивістю душі, так що душа вже добровільно і сама собою до нього прагне.

З усіх цих за прилог не несемо провини;
симпатія ж не є без гріха,
а про з’єднання судиться з улаштування того, хто змагається, в залежності хто грішить – новонавернений чи досвідчений християнин;
боротьба буває причиною вінців або мук;
полонення ж інакше судиться, якщо наступає під час молитви, інакше в інший час, інакше щодо предметів байдужих, тобто ні худих, ні добрих, і інакше в худих помислах.
Пристрасть ж без сумніву підлягає у всіх, або співрозмірному покаянню і покуті, або майбутньому стражданню.

Тому той, хто це перше, (тобто прилог в думці), помишляє безпристрасно, той одним разом відсікає все останнє.

Ось така є дорога до порятунку від спокуси гомосексуалізму.
Легалізувати ж і вводити в законодавство усе, що надихає злий дух і що стало пристрастю є запереченням волі Бога у Трійці єдиного і ознакою приналежності до царства темряви.

Нехай у нашому покаянні прославиться Ісус Христос і Його Пресвята Матір Марія!

о. Олег Сартаков