Проблеми катехитичного служіння УГКЦ

Проблеми катехитичного служіння УГКЦ

Методологічні зауваження з нагоди Всеукраїнського з’їзду катехитів у Києві, 21 серпня 2016 року Божого

На підставі мого роду занять як викладача Українського Католицького Університету й також завдяки тому, що я перебуваю до катехитичного служіння УГКЦ «в безпосередній близькості» (я викладав у Катехитично-педагогічному інституті та Інституті вищої релігійної культури, моя дружина – катехитка, я беру доволі активну участь в житті своєї парохії, знаю особисто катехитів Катехитичної школи ім. Патріарха Йосифа Сліпого на Левандівці та знайомий зі змістами, які вони викладають), і тому з позиції такої поінформованої близькості, й водночас – «зі сторони» я б хотів подати два дружніх зауваження до катехитичного служіння УГКЦ, які, я сподіваюся, будуть для нього корисними, і якщо їх врахують, то це вчинить катехитичне служіння ефективнішим.

І. Катехитична програма УГКЦ придатна для більше чи менше воцерковлених дітей (тих, котрих батьки приведуть до храму і Недільної школи, тих, які належать до припарохіяльних чи інших християнських молодіжних товариств… Яскравим прикладом може слугувати програма статевого виховання молоді «Тіло – храм Святого Духа»: дуже добра, однак, самою своєю назвою придатна для викладання тільки в церковних – катехитичних і недільних школах). Натомість, до невоцерковлених дітей: тих, що в субкультурах, тих з татуюваннями і пірсинґами, пляшками, цигарками і вже можливо – наркотиками, з нецензурною лайкою, бійками і зв’язками з кримінальним світом; тих, які за 100 метрів від парохії в час недільних Святих Літургій грають у футбол, а їхні нецензурні крики чутно на всю околицю; до тих, котрі кажуть, що Християнство їм щось «нав’язує», більше того, в дитинстві їм «нав’язали» Таїнство Хрещення без їхньої згоди, і цим вчинили над ними «насильство» – немає μέθοδος: немає «ключика», підходу, і як я бачу: немає людей, охочих і готових до них іти.

Таким чином, заповіт Христа, даний учням у Галилеї перед Вознесінням: «Тож ідіть, і навчіть всі народи» (Мт 28, 19) не виконується у повній мірі: катехитичне служіння повинно вміти й могти сказати таким дітям і молоді, як їм потрібен Христос!

+ + +

ІІ. У катехитичній програмі УГКЦ немає поєднання релігійного і наукового світогляду. Наприклад, діти стають старшими і вивчають астрономію (а ті, хто вступає по цьому профілю у ВНЗ – астрофізику) й отримують уявлення про наукову картину світу. Природно, в них виникають запитання: «Небо? Яке? Зійшов з небес? З яких небес? Вознісся? Куди?, і т.п.» Під час навчання їм викладають матеріалістичну версію гіпотези «Великого вибуху», теорію біологічної та хімічної еволюції (виникнення життя хімічним шляхом), хибну еволюціоністську ембріологію за Ернстом Геккелем, фройдизм, теорію ґендеру, сучасну сексологію і т.д.: все це рядиться в шати «науковості».

Й на певному етапі навчання, професійних занять наукою чи просто засвоєння неперевірених науково-популярних змістів такі діти полишають змісти катехизації (Бог, сотворення світу, християнське моральне вчення…) як казку… Таким чином, між змістами катехизації й науковою картиною світу немає «стикування» і переходу. В цьому власне й криється проблема «втрати по дорозі» – в міру дорослішання – катехуменів, на що звернув увагу Боголюбивий єпископ Богдан Дзюрах у своїй доповіді, а також – проблема недостатнього «супроводу» вже катехизованих дорослих, на якій наголосив Боголюбивий Архиєпископ Любомир Гузар.

Щоби цьому зарадити, потрібно формувати інтегрований світогляд дітей (зрозумілою мовою, але від найранішого віку: сучасні діти мають у своєму розпорядженні сучасні засоби комунікації й дуже рано отримують наукову інформацію): світогляд, який був би релігійним і науковим водночас.

Петро Гусак
Доцент Кафедри філософії
Українського Католицького Університету