АБСТИНЕНТСЬКЕ КРЕДО

Круціата (суспільна акція) Визволення Людини, яку називають також Ділом Непорочної, Матері Церкви, є марійним рухом […], який займає рішучу позицію повної стриманості від алкоголю. Круціата згромаджує в своїх рядах тільки повних абстинентів і скерована на те, щоб якнайбільше людей в ім’я любові до Непорочної схилити до рішення повної стриманості від алкоголю. Також Круціата принципово не погоджується на впровадження в рамках своєї акції будь-яких форм пом’якшеної чи “поміркованої” стриманості, яка б, наприклад, полягала на відреченні тільки від горілки та інших міцних алкогольних напоїв, при одночасній толеранції до споживання слабких алкогольних напоїв.

Круціата Визволення Людини розуміє абстиненцію як цілковите та добровільне відречення від алкоголю як напою – в будь-якому вигляді та в будь-якій кількості. Це визначення не стосується вживання алкоголю в іншому значенні, наприклад, як ліків (якщо алкоголь є складовою частиною справжніх ліків), або в літургійних цілях. Також споживання алкоголю в стравах (у тортах) або в цукерках як правило не підлягає поняттю абстиненції (стриманості). З такого визначення абстиненції випливає те, що мова не йде про боротьбу проти алкоголю як такого, але про подолання звичаю пити алкоголь.

Круціата, згідно з моральним віровченням Церкви, вважає так абстиненцію, як і дійсно помірковане вживання алкогольних напоїв справами, які з погладу моралі є принципово нейтральними. Той, хто справді помірковано вживає час від часу алкогольні напої, ще не допускає цим самим жодної етичної недосконалості, і тому не можна йому з цього приводу нічого дорікати. Етичної вартості набуває стриманість чи поміркованість лише з погляду на мотиви або відповідні обставини. Тому рух Круціати за тверезість не обгрунтовує абстиненції суворістю морального примусу чи наказу і не стверджує, що абстиненція сама в собі є в етичному відношенні краща, ніж помірковане вживання алкогольних напоїв. Тому цей рух чітко відокремлюється від інших абстинентів чи їхніх угрупувань, які вважають абстиненцію саму в собі чимось етично більш досконалим від поміркованості, та котрі б хотіли обгрунтувати загальний обов’язок всіх людей практикувати абстиненцію. Цей обов’язок існує тільки для певних категорій людей і за певних обставин (алкоголіки та їхні діти, люди деяких професій, ті, хто страждає від певних хвороб т.ін.).
Круціата Визволення Людини пропагує цілком добровільну абстиненцію з надприродних і соціальних мотивів головним чином тому, що вважає її ефективним засобом досягнення мети, якою є боротьба проти суспільного лиха алкоголізму. Отже будь-які закиди на те, що ніби-то пропагування абстиненції це прояв перебільшеної суворості, пуританьства, якогось сектантсько-маніхейського духу і т.п., є цілком безпідставні та лише є доказом нерозуміння суті абстиненції в католицькому русі за тверезість. Нерозумінням є також аргументація, що розумна помірко-ваність більше відповідає християнському духові, ніж сувора абстиненція, тому що в русі за тверезість, у питанні: поміркованість чи стриманість мова зовсім не йде про моральну оцінку обох практик, лише про оцінку їхньої придатності до подолання великого зла, про оцінку їх як засобів практичного розв’язання алкогольної проблеми.

Круціата також не спирається у своїй мотивації стриманості на аргументах медичного плану та не поділяє думки тих, хто стверджує, що всі повинні бути абстинентами від алкоголю тому, що кожна, навіть найменша доза алкоголю вже є завжди шкідлива для здоров’я. Бо хоч сучасна медицина дедалі краще вивчає шкідливість дії алкоголю та щораз більше схильна до загальної рекомендації стриманості, проте ця аргументація на практиці виявляється малоефективною і недостатньою для підняття масового, потужного та динамічного протиалкогольного руху. Тому в русі приймається така мотивація абстиненції як мотивація допоміжна. Звісно, що це не означає, що КВЛ відкидає твердження медичної науки про шкідливість дії алкоголю на організм людини як неправдиве. Круціата принципово погоджується з твердженням медицини,
що алкоголь – це “клітинна отрута (зокрема для мозку) і наркотик номер один” та визнає результати наукових досліджень про шкідливість алкоголю для людського організму. Проте з даних причин не бажає черпати свою мотивацю стриманості лише з медичних аргументів і заради здорового способу життя.

Отже, Круціата Визволення Людини відкидає всі неправильні чи неефективні форми аргументації стриманості, які переважно приводять до упередженого ставлення та внутрішнього опору абстиненції, які можна часто зустріти й серед шляхетних людей, які з певністю щиро зацікавлені в подоланні суспільного лиха алкоголізму. Щодо безперечного обгрунтування потреби, користі та необхідності абстиненції, то Круціата Визволення Людини розглядає його в іншій площині, а саме – у надприродній і практичній площині, де вартість якогось засобу чи методики виникає з єї ефективності.

Абстиненція в Круціаті Визволення Людини має перш за все надприродне значення як акт експіації (ублагання Бога), відшкодування за гріхи п’янства. Мова йде про добровільне відречення від справи – самої по собі не злої і забороненої – з моти-вів любові до Бога і ближнього.
Така абстиненція в католицькому віровченні про чесноти має таке ж саме обгрунтування, як і стриманість від споживання м’яса, вона є також гідним супутником целібату, добровільної убогості та добровільного послуху заради Христа. Вона завжди користувалася також визнанням та підтримкою Церкви.
Папа Пій ХІІ писав у своєму листі до голови німецького товариства абстиненції “Kreuzbund”: Католицька Церква не може підтримувати примусової, всеохоплюючої абстиненції. Отже обов’язок повної стриманості від алкоголю існує лише там, де іншим способом неможливо опанувати цю пристрасть. Та добровільна абстиненція, яка практикується як ублагання Бога за гріхи непоміркованості і як приклад для ближніх, щоб їх принаймні стримати від зловживання алкогольних напоїв, є апостольством, яке Церква приймає і визнає, схвалює і благословляє.
Визнання Церкви по відношенню до Круціати Стриманості з 1957-1960 років, з якою пов’язана теперішня Круціата Визволення Людини, виразив Його Високопреосвященство Кардинал Стефан Вишинський, Примас Польщі, у благословінні, надісланому Круціаті дня 28.10.1957 р.: Мова йде не тільки про те, щоб люди відреклися від горілки, але щоб якнайбільше їх із надприродних мотивів відреклися від будь-яких алкогольних напоїв. Ви цю істину зрозуміли. Отже, йдіть за нею вперед. Навчайте людей кращому, Божому зрозумінню справи тверезості. Покажіть їм абстиненцію з найхарактернішої сторони: яквинагородження Богу за всі зневаги, Він зазнає від тих, що в нетверезості забувають про свою людську гідність. Нехай же якнайбільше наших братів і сестер зрозуміє, що цим відносно невеликим відреченням вони можуть виблагати у Бога змилування над людьми, які загубилися в алкогольному чаді, змилування над їхніми родинами та оточенням, змилування над нашим народом, який наближається до прірви через цю злощасну залежність, а також її наслідки.
Кард. Франциск Махарський у листі до Тижня молитов за тверезість народу (1979 р.) пише: Прошу вас через любов Ісуса Христа, щоб ви прийняли на себе тягар тверезості або також повної стриманості від алкоголю. Прошу про це через заступництво Матері Пресвятої, Яку вшановуємо на Ясній Горі, у Кальварії Зебжидовській, у стількох місцях паломництв, у всіх церквах і всіх родинах.
Нехай це буде наш дар до ювілею релігійного та морального оновлення народу!
Нехай це буде наш дар Богові за Святішого Отця! Нехай це буде наш дар на привітання Святішого Отця на нашій землі! Дар кожного зокрема, дар родин, парафій, дар кожної спільноти дорослих, молоді та дітей.
А Святіший Отець Йоан Павло ІІ сказав полякам під час аудієнції 21 березня 1979 р.: Людина не може бути собою, просто не може бути собою, негідна свого імені, якщо не вміє собі сказати “ні”. Отже, це “ні”, це і є саме значення Великого Посту, практики посту, це творче “ні” – я мушу вміти собі відмовити. Для того, щоб уміти відмовити собі у недозволених справах, треба вміти відмовити собі також і те, що дозволене. Напевно, у нашій великопістній практиці особливим чином заявляє про себе потреба в тверезості. Нещодавно я читав у “Тиґодніку Повшехним” заклик мого наступника в Кракові на цю тему, не можу нічого іншого зробити, лише з усього серця під цим закликом підписуюсь і цілим серцем його повторюю на адресу всіх, кому є потрібне це “ні”, щоб зберегти людську гідність і щоб служити на спільне благо родини, народу, вітчизни. Нехай цього буде достатньо, решту ви самі вже додумайте.

Абстиненція має також величезне значення практичне в боротьбі з алкоголізмом як засіб, необхідний для порятунку алкоголіків та засіб, який дієво б’є по самих причинах алкоголізму.
Сьогодні науково доведено, і це не підлягає дискусії, що алкоголік може бути врятований від залежності лише за тієї умови, якщо стане повним абстинентом від алкоголю до кінця життя. Але, щоб алкоголік, як правило людина слабкої волі, міг витримати у постановленні абстиненції, він повинен знайти моральну підтримку в добровільних абстинентах з сильною волею, які користуються повагою серед інших, повинен опинитися в середовищі абстинентському чи принаймні в середовищі, де присутність одного чи кількох абстинентів зламала загальне товариське примушення пити. Звідси виникає постулат добровільної абстиненції, прийнятої з думкою про ближніх, які стали жертвами залежності, а отже з мотиву любові до ближнього. З цієї точки зору абстиненція є для нас незамінною складовою частиною акції порятунку на благо алкоголіків та як вияв християнської любові до ближньго.
Абстиненція набуває також великого значення з точки зору протиалкогольної профілактики, зокрема у відношенні до дітей і молоді. Утримання дітей і молоді в повній абстиненції протягом якнайдовшого періоду, принаймні до 18-річного віку, це постулат виховний, значення і необхідність якого ніхто розумний сьогодні не заперечує. Однак, реалізація цього постулату буде практично неможливою, якщо молодь не буде на кожному кроці стикатися з прикладом абстиненції вихователів та інших представників старшого покоління, зокрема тих, хто для молоді є взірцем і авторитетом. Якщо пиття алкоголю в очах молоді буде здаватися дозволеним “тільки для дорослих”, то саме тому воно буде привабливим і бажаним.

Абстиненція ефективно б’є по причинах алкоголізму, зокрема по алкоголних звичаях, які повсюди панують у суспільному житті, і по пов’язаному з ними примушенню пити. Алкогольні звичаї – це основа, на якій тримається алкоголізм. Поки вони панують, не може бути й мови про порятунок алкоголіків і про попередження того, щоб підростаюче покоління не потрапило у цю залежність. Реформа суспільних звичаїв, зламання суспільного алкогольного терору – це безкомпромісна умова успіху будь-якої протиалкогольної акції. А цього, в свою чергу, неможливо досягти без абстиненції, і тому вона стає обов’язковим засобом у боротьбі проти сучасного алкоголізму. Тому Круціата Визволення Людини так рішуче стоїть на ґрунті пропагування абстиненції, приймаючи основоположну тезу, сформульовану о.Яном Капіцею: Сучасного алкоголізму не можна подолати без абстиненції. З цієї точки зору слід також розглядати проблему так званих невинних, символічних тостів, щоб зрозуміти, що невеликий келих вина, навіть самий невинний, має значення для тактики протиалкогольного руху, оскільки означає підтримування і зміцнення алкогольного звичаю, який по своїй суті є найсерйознішим джерелом алкоголізму.

Круціата Визволення Людини рішуче пропагує абстиненцію також щодо вина і пива. А хоч це викликає найбільший опір і супротив, проте Круціата не може відмовитись від цього постулату, тому що це позбавило б у недалекому майбутньому всю акцію Круціати її ефективності. Адже пиття пива і вина, навіть якщо воно здається менш шкідливим ніж вживання горілки, є не менш шкідливим, якщо йдеться про підтримання алкогольної залежності, а навіть шкідливіше на початковій стадії залежності. Отже, як з погляду на порятунок алкоголіків, так і з точки зору профілактики, в протиалкогольному русі треба підтримати постулат абстиненції також від пива і вина.

Круціата Визволення Людини пропагує абстиненцію також з погляду на її виховне значення. Вона є досконалим засобом для набуття чесноти стриманості, сили волі й характеру, і перш за все, так потрібної сьогодні самостійності та моральної відваги, що дає можливість плисти проти течії різних думок та по-всюдних звичаїв. Також вона є досконалим засобом виділення серед пасивної маси і створення єдиной протиалкогольної акції активних людей, ідеалістів з почуттям відповідальності та з апостольським духом. Тільки такі люди, які для порятунку ближніх та свого народу від лиха алкоголізму пішли на особисту жертву відречення від алкоголю, які самі визволяться від усяких алкогольних пересудів і займуть безкомпромісну позицію щодо алкогольних звичаїв, є здатні до ведення боротьби і до створення активного, бойового та переможного протиалкогольного руху. Тільки абстиненція є ефективним гаслом, мобілізуючим до боротьби, і засобом боротьби з алкоголізмом. Однак поміркованість – можливо сама в собі бездоганна – в якості такого гасла і засобу у боротьбі з алкоголізмом є цілком безрезультатною. Хоча б справжня поміркованість усіх була б метою протиалкогольного руху, то досягти її можна тільки через добровільну абстиненцію багатьох. Людина поміркована займає в боротьбі з алкоголізмом нейтральну позицію, а лише абстинент вносить у справу тверезості народу позитивний вклад. З цього погляду Круціата Визволення Людини вважає за непотрібне організовувати в протиалкогольному русі людей поміркованих і рішуче пропагує повну абстиненцію.
Тому абстинентська ідея, проголошена Круціатою Визволення Людини, набуває ще особливого значення і привабливості через повязання її з ідеєю визволення людини.

Абстиненція, прийнята свідомо і добровільно, визволяє того, хто її практикує, оскільки особа визначає і творить сама себе через рішення. Чим більш зрілим є це рішення, тим повніше людина реалізує себе як особу.
Вчинок абстиненції визволяє:
· від людських поглядів, які часто паралізують незалежний спосіб життя;
· від бездумності; людина, що піддається зовнішньому тиску, гаслам, звичаям, не є вівльною, вільною є лише тоді, коли розумно вибирає;
· від залежності алкоголю; часте вживання алкоголю веде до порушення здатності приймати рішення. Алкоголіки – це не вільні люди. Тільки абстиненція дає повну гарантію застереження себе від такої залежності;
· від примусу, який веде людей до постави, що часто називається словом “я мусів випити”.
Абстиненція визволяє іншу людину через те, що ми солідарно стоїмо біля неї там, куди хочемо її привести. Це є “тактика простягнутої долоні” замість проголошення гасел і програм, які ще не приносять визволення.

Визволяючи інших, визволяємо себе.
Остаточно той, що визволяє, веде визволеного до Христа, у котрому – ідеал і реалізація нашої свободи.
Тільки вільна людина може визволяти інших.
Ці вільні люди мають утворити “нове військо Гедеона”.