Про відповідальність – о. Франциск Бляхницький

Про відповідальність - о. Франциск Бляхницький

Засновник Руху Світло-Життя Слуга Божий о. Франциск Бляхницький про відповідальність.

стаття написана під час військового стану, який запровадила комуністична влада Польщі, щоб придушити прагнення поляків до свободи.

Зважаючи на сьогоднішній стан в Україні

є це слово також і до нас нас, українців…


Маємо почуватися відповідальними за братів, за весь польський народ, який в недалекому минулому виявив незвичайні духовні сили, але який і надалі ще виявляє теж велику загрозу, бо й надалі є зранений нашою відпорною силою, надалі бачимо наслідки деморалізації, яка була на протязі останніх десятків років, боротьба з Божим правом, відкриття воріт для всякої несправедливості, брехні, розгнузданості людської.

Не швидко піднесемося з цієї хвороби, не швидко вилікуємося з цих ран.
Зло сьогодні досягло таких розмірів, що жодною людською силою його не переможемо. Особливо нас потрясло усвідомлення цього існуючого зла, коли стріляли в того, хто уособлює в собі доброту, любов для сучасного світу. Коли постріли влучили в Папу Римського Йоана Павла ІІ, тоді цілий світ став перед лицем, якоїсь страшеної, незрозумілої сили зла, зла абсолютно абсурдного, яке не має жодної розумної мотивації, зла, котре є просто сліпою силою скерованою до знищення добра.

Що ж ми можемо протиставити такій силі?
Яка сила може її перемогти?
Тільки Христос переміг це потужне зло. Переміг тим, що спокійно, без ненависті, без прагнення помсти, в поставі пробачення дозволив, щоб це зло на Ньому зосередилося. Дозволив прибити себе до хреста, сказавши тоді: «Отче, пробач їм, бо не знають що роблять». Це є дорога визволення без застосування сили.

Це є наша дорога. Це, що сталося в Польщі (в 80-х роках), це є духовна революція.
Поляки знайшли в Євангелії, в вірі, в науці Церкви, в науці Папи Римського дорогу визволення.
Дорогу, яка остаточно непереможена і котра допровадить до перемоги. З цієї дороги не можна зійти. Це власне наша місія, це наше завдання: визволити людину від того, що руйнує її внутрішню духовну силу.
Цією руйнівною силою в нашому суспільстві є алкоголь. Це маємо зрозуміти. Маємо собі і іншим відкривати очі, про що саме тут йдеться. Якщо сьогодні потрібний Полякам якийсь патріотичний вчинок, вчинок визволяючий, то ним є діло абстиненції, відмова від вживання алкоголю, відкинення отрути, яка руйнує дух народу. Це патріотичний вчинок. За такі вчинки повинні сьогодні давати нагороди Virtuti Militari (медаль за відвагу) і інші подібні.