Потрібне нове військо Гедеона

Потрібне нове військо Гедеона
Уранці встав Єрувваал, тобто Гедеон, з усіма людьми, що були при ньому, та й отаборились коло Ха-род-джерела, а мідіянський табір стояв на північ від нього, коло горба Море, в долині. Господь сказав Гедеонові: «Забагато людей у тебе, і я не можу дати мідіян їм у руки, а то Ізраїль буде чванитися передо мною та говорити: моя, мовляв, рука вирятувала мене. Оголоси, отже, людям голосно, щоб чули: Хто боязливий та полохливий, нехай собі повертається додому». І повернулося з народу двадцять дві тисячі, а зосталось десять тисяч, коли Гедеон перевірив їх. І сказав Господь Гедеонові: «Людей ще забагато. Веди їх до води, і я випробую їх там для тебе; про котрого скажу тобі: цей нехай іде з тобою, – той і йтиме; а про котрого скажу: цей нехай не йде, – той не піде з тобою». От і повів він людей до води. І сказав Господь Гедеонові: «Хто хлептатиме воду язиком, як хлепчуть собаки, того поставиш окремо; так само й того, хто стане навколішки, щоб пити». І налічено тих, що хлептали язиком, триста чоловік, всі ж інші ставали навколішки, щоб напитись води. І сказав Господь Гедеонові: «Трьома сотнями, що хлептали воду, я врятую вас і дам мідіян тобі в руки, всі ж інші нехай собі йдуть кожен до себе додому». Взяли вони тоді припаси в людей і сурми їхні до себе, Гедеон же розпустив усіх ізраїльтян по шатрах, затримавши при собі триста чоловік. А табор мідіянський стояв унизу під ними, в долині.
І розділивши триста чоловік на три загони, дав їм усім сурми та порожні глечики в руки, а в глечиках були каганці, і звелів їм: «Глядіть на мене й робіть так, як я. Скоро я дістанусь до краю табору, ви зробите так, як зроблю я. Я засурмлю разом з усіма, що будуть при мені, засурмите й ви так само з усіх боків навколо табору й гукнете: За Господа й за Гедеона!» І от на початку середньої чати, коли щойно були змінили варту, продістався Гедеон із сотнею своєю до краю табору, і засурмили вони, й порозбивали глечики, що були в руках їхніх. І засурмили три відділи й, розбивши глечики, схопили лівою
рукою каганці, а правою сурми й закричали: «За Господа й за Гедеона!» І стали вони кожен на своєму місці навкруги табору. В таборі ж усе заметушилось, закричало та й кинулось утікати. І тоді, як ці триста сурмили, Господь обернув у всім таборі мечі кожного проти себе самих; і кинувсь табір урозтіч на Бет-Шітту, в напрямку до Церери, аж до берега Авел-Мехоли коло Таббату.
(Суддів 7,1-8.16-22)

Який зв’язок ця історія має з нашою сьогоденністю?
Бог, котрий є вічно Живим, своє слово виповідає так, що воно є завжди актуальним і стосується кожної людскої ситуації. І це не залежить від того, в якому моменті історії Боже Слово було промовлене.
Загроза знищення
Ситуація Люду Божого, а цим Людом є наш народ, є подібною до тієї, в якій був вибраний народ Старого Завіту. Сьогодні перед нами стоїть загроза знищення народу і ми самі є її причиною, а не якийсь зовнішній ворог.
Було багато спроб. Щоб цьому протистояти: приймалися рішення, устави і постанови. Але нічого не допомогло.
Порятунок
Звідки може прийти порятунок?
Придивімося, де в Старому Заввіті свого порятунку шукав Люд Божий. Пророки завжди в безнадійних ситуаціях погляд народу направляли вгору, до Ягве.
Починали просити допомоги в Бога. І ніколи народ вибраний не розчарувався. Бог входив в його історію, об’являв свою міць і спасав народ.
Неодноразово використовуючи слабкі засоби, видавалося б, що смішні і невідповідні до загорози.
Ось сьогодні є ця мить. Коли ми – народ Божий, люди віруючі, повинні піднести свій погляд вгору і розпочати боротьбу. Так само як військо Гедеона – в ім’я Бога і для Бога.
«За допомогою тих трьохсот чоловіків Я визволю свій народ. Хто боїться, нехай іде додому.» Вибрав собі Бог триста чоловіків таких, котри мали відвагу. Вони мали відвагу довіритися Богові і розпочати боротьбу, яка по-людську була невиграшною. На початку було декілька тисяч воїнів. «Хто боїтся, нехай іде додому» – залишилося десять тисяч. Але і цих Бог випробував. Залишив собі триста чоловіків. Але таких, котрі Йому довірилися, котрі відчули себе знараддям в руках Бога. Вони нічого не розуміли. Коли Гедеон розповів план боротній, то він їм видався дивним, може і смішним. Гедеон наказав воїнам приготувати пусті глечики, смолос і роги і сказав: робіть те. Що я буду робити.
А воїни слухняно піддалися цьому планові. Бо були переконані. Що він походить від Бога. Тому то вони не сперечалися і не казали: «я маю кращий план.
Не так треба робити.» Всі робили так само, як той. Котрого Бог вибрав, йшли за його вказівками. Вони довірилися Богові і перемогли.
Поставити на Бога
Сьогодні не може бути по-іншому. Тому потрібне нове військо Гедеона. Сьогодні потрібно закликати тих з народу, котрі не будуть боятися і зможуть довіритися Богові; тих, котрі приймуть один план і діятимуть спільно, вірячи, що цей план порятунку вийшов від Бога. Якщо так станеться, то можемо бути впевненими в тому. Що Бог нас визволить за допомогою свого знараддя. Потрібно нам скликати нове військо Гедеона.
І цим військом Гедеона має бути Круціята Визволення Людини, яка розв’язує проблему на ново, беручи за підставу Слово Боже, Божі завдання і міць Христа, котрий прийшов, щоб викупити і визволити людину.

Фрагмент проповіді о. Франциска Бляхніцького з Дня Спільноти в Кросцьєнку в 1979 році
Переклад за: Ks. Franciszek Blachnicki, Wolni i wyzwalający, Krościenko 1999