Сімейна політика в ЄС – приклад Польщі

1. Що таке „сімейна політика” і для чого вона потрібна?
Вперше термін „сімейна політика” появився в Європі в 40 роках в дискусіях про соціальну політику , а перші дії на благо сім’ї були реалізовані в Франції і Швеції вже під кінець ХІХ на початку ХХ століття.
Сьогодні в країнах ЄС говориться про необхідність „сімейної політики”. Така політика там обумовлена демографічними та суспільно-економічними процесами, а також культурними процесами. Необхідність сімейної політики в розвинутих країнах зумовлена такими явищами як: старіння суспільства, зміни в структурі сім’ї, професійна активність жінок і виникаюча звідси необхідність віднайти рівновагу між професійним задіянням і родинним життям. Про таку ж необхідність говориться в Польщі, і говорилося ще до того, як вона стала членом ЄС.

Існує багато дефініцій сімейної політики, одна з них звучить так: „сімейна політика – це комплексна політика, яка основується на афірмації сім’ї з метою повної пошани гідності кожної особи, яка її творить, та гармонійного розвитку суспільства, яке є сумою сімей” . Інше визначення: „сімейна політика – це допомога і підтримка по відношенні до сім’ї з боку держави, самоврядування та суспільства” .
Загально прийнятною дефініцією вважається наступна: „сімейна політика – це комплекс юридичних норм, дій і засобів здійснюваних державою з метою створення сприятливих умов для сім’ї, її виникнення, правильного функціонування і здійснення нею всіх важливих суспільних ролей” .
В основі такого визначення політики лежать наступні постулати:
1) сім’я є основною і найважливішою соціальною інституцією
2) держава повинна допомагати сім’ї (на основі принципу субсидіарності)
3) сімейна політика означає кілька політик, а не одноразовий, окремий юридичний акт .
Сімейна політика потрібна з наступних фундаментальних причин: для добра особи і для добра суспільства, яке не може добре функціонувати без здорових і сильних сімей. Завданням сім’ї – повне, цілісне виховання людини, яка стане в майбутньому добрим, повноцінним громадянином. Сімейна політика необхідна тому, що без неї не існує соціальна справедливість.
Б. Клос і Й. Шиманьчак вважають, що існує два типи сімейної політики:
– політика адресована безпосередньо до сім’ї (explicite),
– посередня політика (implicite).
У першому випадку йдеться про визначені дії (наприклад, програми) для досягнення поставлених цілей, які стосуються сім’ї як цілості або ролі індивідуальних осіб в сім’ї. Сімейна політика explicite може включати політику населення (про- або антинаталістичну), соціальну допомогу пов’язана з турботою та вихованням дітей, допомога для працюючих батьків, медичну опіку над матір’ю і дитиною. В країнах, які ведуть безпосередню сімейну політику, засновуються спеціальні інституції в рамках структури уряду, які покликані координувати дії стосовно сім’ї.
У другому випадку (implicite) йдеться про діяльність в інших ділянках політики держави, які реалізують цілі не пов’язані безпосередньо з сім’єю, але які тягнуть за собою важливі наслідки для функціонування сім’ї (подолання безробіття, податкова політика).
Об’єктом сімейної політики вважається сім’я з дітьми. В залежності від головної цілі сімейна політика може бути адресована до всіх сімей з дітьми або лише до вибраної категорії сімей з дітьми (наприклад, сім’ї вбогі, багатодітні, неповні, патологічні). В Європі сімейна політика адресована до всіх сімей, але в її рамках звертається особлива увага на допомогу сім’ям, які знаходяться в складному становищі. В США, де не ведеться ясно визначена сімейна політика, звертається увага на ситуацію бідних дітей і необхідність допомоги їм .

2. Сімейна політика в Польщі: історія питання, процес трансформації
В 1990-1997 у Польщі дії держави стосовно сім’ї були скеровані насамперед до сімей, які перебували в складній матеріальній ситуації. Основна форма допомоги – це була фінансова допомогa . В цьому періоді сімейна політика зводилася до пошуку заощаджень в держб’юджеті, для того, щоб зареагувати на найпильніші потреби сімей.
Політики в різних опрацюваннях, рапортах і розрахунках з досліджень підкреслювали необхідність розробки цілісної концепції сімейної політики, яка була б адекватна до ринкової економіки держави. А для цього необхідне визначення місця сім’ї в системі суспільної політики держави і забезпечення необхідних засобів, які могли б задовільнити основні потреби сім’ї і гарантувати її розвиток . Наголошувалося, що у формуванні і реалізації сімейної політики повинні бути послідовні і комплексні дії. В Польщі ще в період ПНР, а також після 1990 питаннями сім’ї в основному займалися: Міністерство Праці і Соціальної Політики, Міністерство Здоров’я та Міністерство Освіти. На початку трансформації устрою ситуація змінюється. В квітні 1991 році ухваленням номер 53/91 Ради Міністрів був встановлений Уповноважений Уряду до справ Жінок і Сім’ї (Pełnomocnik Rządu ds. Kobiet i Rodziny), до завдань якого належала координація політикою держави стосовно сім’ї. Предметом його зацікавлення були також діти і молодь.
В 1995-1997 р. Уповноважений до справ Жінок та Сім’ї діяв на основі Розпорядження Ради Міністрів з 12 травня 1995 року. Його завданням було ініціювати та координувати дії формування і реалізації політики держави стосовно сім’ї та дітей, а також рівноправності жінок у всіх ділянках життя.
Сейм в ухваленні з 30 серпня 1996 року в справах політики стосовно сім’ї закликав Уряд опрацювати концепцію сімейної політики. Робота над розробкою програми велася під наглядом Уповноваженого Уряду до справ Сім’ї та Жінок. 10 червня 1997 року дана програма була прийнята Радою Міністрів і вислана до Сейму. Це була перша комплексна урядова програма сімейної політики. Постулати Програми брали до уваги думку представників наукових кіл і різних ділянок суспільного життя. В праці над програмою використано „Рапорт про ситуацію польських сімей” та висновки з дебат у Сеймі. Програма сімейної політики була опрацьована на період 1997-2005 року, а деякі постанови сягають навіть 2010 року.
Програма сімейної політики охоплювала наступні ділянки:
– умови реалізації економічної функції сім’ї
– умови помешкання сімей
– умови реалізації опіки над дітьми
– умови реалізації вихованої та культурної функції сім’ї
– правний захист сім’ї
– захист здоров’я сім’ї
– допомога сім’я з неповносправними особами
– допомога сім’ям з загрозою дисфункції .

В листопаді 1997 року встановлено Уповноваженого Уряду до Справ Сім’ї . Його завданням – ініціація і координування дій формування і реалізації політики держави стосовно сім’ї (стаття 2, уст. 1). Згідно з цим розпорядженням Уповноважений повинен також координувати виконання завдань, які забезпечують реалізацію всіх прав дітей і молоді та покращують умови їхнього життя (ст. 3, уст. 1).
В листопаді 1999 року Радою Міністрів була прийнята оновлена програма „Просімейна політика держави”. За своїм змістом та конструкцією пов’язувалася з попередньою програмою з 1997 року, однак вона була доповнена тим, що сімейна політика повинна охопити не лише сім’ї в державі, а й поза її межами, а також була звернута увага на роль культури і ЗМІ та правний захист сім’ї .
Ця програма була опрацьована з врахуванням інших урядових програм (стратегії фінансів і розвитку економіки, постулати політики помешкань держави та ін), бо сімейна політика є залежна від функціонування ділянок у державі, які мають посередній або безпосередній вплив на сім’ю.
Даний документ представляє наступні напрямки дій:
1. зміна демографічної ситуації і структури сім’ї
2. покращення фінансової ситуації сім’ї
3. покращення умов проживання (помешкання)
4. виховання молодого покоління
5. покращення стану здоров’я сім’ї
6. допомога сім’ям з неповносправними дітьми
7. опіка над дитиною
8. допомога сім’ям, яким загрожує дисфункція
9. польські сім’ї поза мажами країни
10. культура і ЗМІ та сім’я
11. правний захист сім’ї .

3. Відмінність між „сімейною політикою” і „соціальною політикою”
В документі „Просімейна політика держави” з 1999 року знаходимо таке розрізнення на соціальну та сімейну політику. Дехто не погоджується з таким протиставленням політик, оскільки соціальна політика – згідно з цим документом – має бути адресована до дисфункційних сімей, а сімейна політика до всіх інших сімей (тобто нормальних). Таке протиставлення надає сімейній політиці статус відповідних дій держави стосовно „кращих сімей”, а соціальна політика – статус іншого роду дій, спрямованих на допомогу „гірших” сімей. В коментарях до документа пропонується, щоб вважати соціальну політику (систему майнової і фінансової допомоги) одним з елементів сімейної політики. Фінансова допомога тоді надавалась би в селективний спосіб (для вибраної категорії людей, наприклад одноразова допомога сім’ї при народжені третьої і наступної дитини) або універсально (наприклад, допомога при народженні кожної дитини) в залежності від поставлених цілей сімейної політики держави .
Розрізнення соціальної і сімейної політики дало змогу сформулювати чіткі цілі сімейної політики в Польщі, з яких просвітлюється виховний характер. Отож, в цій програмі читаємо про наступні цілі:
1) допомога сім’ям віднайти фінансову самостійність (дбати про матеріальний рівень сімей через перехід від системи опікунства до допомоговості, щоб сім’я мала шанс сама про себе дбати. Тому потрібно ввести тзв. „родинну платню” тобто податковий розрахунок в залежності від кількості дітей).
2) Покращення умов житла громадян (ввести низькопроцентні кредити на помешкання)
3) Приготування дітей та молоді до виконання сімейних та суспільних ролей (Дбати про належний моральний рівень сім’ї, виховання молодого покоління та забезпечення належного рангу сім’ї в суспільстві).
4) Протиставлення негативним течіям зменшення населення та покращення демографічної ситуації в державі (Ввести такі правні розв’язання, щоб полегшити поєднання професійної діяльності, особливо матері, з працею в сім’ї та вихованням дітей).

Програма складена на період 2000-2010 роки. Основним позитивом цього документу є зусилля авторів взяти до уваги всі дії безпосередньо і посередньо формуючі умови функціонування сім’ї. Однак обминається питання безробіття серед молоді і забракло концепції соціальної політики .
Д. Лекайон (Dider Lecaillon) вважає надзвичайно важливим таке розрізнення між цими двома політиками. Варто прослідкувати його логіку. Не йдеться про гру слів чи спір про поняття, а про встановлення пріоритетів, визначення основних цілей і мотивів дії.
Соціальна політика в основному стосується всього, що пов’язано з життям у суспільстві. При такому підході всіляка політика стосується життя у суспільстві, але настільки глобальна дефініція не дозволяє помітити всіх важливих нюансів. Інше розуміння соціальної політики – це покращення ситуацій людей, які потребують допомоги. Ціль соціальної політики – це подолання такого стану, який ми вважаємо некорисним і небажаним (вбогість, злидні, хвороба, втрата роботи). Виходячи з такого розуміння соціальної політики, Лекайон виводить критерій, який дозволяє відрізнити соціальну політику від сімейної. Соціальна політика повинна зникнути в результаті її застосування, бо вона має зліквідувати причину небажаної ситуації.
Зовсім іншу ціль має сімейна політика. Сім’ю не вважаємо хворобою, поразкою чи небажаним явищем. Відтак ціллю сімейної політики є турбота про сім’ю, оскільки вона становить для нас цінність. Таке розрізнення цих двох політик означає різні способи їх реалізації і застосування відмінних в обох випадках засобів і знарядь.
У Франції, подібно як і в інших країнах Європи, питаннями сім’ї займається міністр від соціальних справ, який займається також питаннями безробіття та іншими. Немає міністра до справ сім’ї, що призводить до змішування багатьох справ. А в Польші такий міністр є, що – на думку Лекайона – є виявом мудрості і практичного підходу. Це вияв розрізнення між соціальними проблемами і питанням сім’ї на рівні державної адміністрації .

4. Реалізація сімейної політики: хто і як?
Держава – це головний суб’єкт формування сімейної політики, бо на ній лежить обов’язок і відповідальність за визначення, ведення і фінансування цієї політики. Завдання і повноваження держави є поділені між центральними органами, територіальними та органами самоврядування. Суб’ктом сімейної політики є також позаурядові організації, профспілки, Римо-Католицька Церква та інші церкви . Така модель сімейної політики, на думку польських політиків, є типовою для європейських держав. Немалу роль відіграють тут ЗМІ, які мають вагомий вплив на громадян країни. Сімейна політика повинна охопити всі згадані сектори.
В Західній Європі виступає виразна тенденція до збільшення числа суб’єктів, які реалізують сімейну політику завдяки процесам децентралізації повноважень і зростання ролі соціальних партнерів. Прийнято також принцип, що формулювання цілей і способів реалізації соціальної політики повинна відбуватися з участю суб’єктів, яких вона стосується.
Держава реалізує сімейну політику за допомогою наступних інструментів: юридичних норм, фінансової допомоги, матеріальної допомоги та допомога у формі послуг.
1) Юридичні норми регулюють сімейні стосунки та стосунок сім’ї з державою та іншими інституціями. Визначаються таким шляхом принципи і умови використання допомоги для сімей (фінансової, матеріальної та послуг).
2) Фінансова допомога скерована до окремих сімей через систему соціальної допомоги.
3) Надання матеріальної допомоги у вигляді одежі, продуктів харчування, надання субсидій.
4) Допомогу у формі послуг надають різні інституції, які мають на меті підтримувати сім’ю у виконанні її основної функції виховання (ясла, дитячі садочки, шкільні гуртки).

5. Новий проект сімейної політики уряду Ярослава Качинського,
Перші місяці роботи нового парламенту показали, що питання сімейної політики було домінуючим питанням. Хоча раніше програми сімейної політики вже були опрацьовані, все ж їх реалізація губилася серед двох доріг мислення про економіку: між соціалістичною дорогою, яка приймала постійне зростання соціальної допомоги та капіталістичною дорогою, яка мала на меті допомагати тим, хто має значні доходи. Обидва ці шляхи по-суті ділили народ на дві категорії з огляду на матеріальну позицію.
Ліга Польських Родин відіграє важливу роль, бо наголошуючи на необхідності сімейної політики, закликає всіх поляків до побудови солідарної держави. Сімейна політика – це найважливіший елемент стабільного розвитку держави і найкраща інвестиція. Демографічна криза впливає на всі сектори в державі (економіку, освіту ітд) . Мають з цим справу країни Західної Європи, як Німеччина чи Франція, які ведуть імміграційну політику, базовану на прийнятті мультикультурних суспільств, що веде до різних культурних напруг і конфліктів, а також до різних кримінальних проблем. Польща, яка недавно стала членом ЄС, не бажає йти таким шляхом.
Проект сімейної політики не зосереджується лише на ситуації сьогоднішнього дня, а радше має погляд звернений в майбутнє. Що буде за 20 років? Суспільство буде старішим, якщо не збільшиться народжуваність. Отож врятувати від цього може лише „baby boom”, тобто створення таких умов для сьогоднішніх потенційних батьків, щоб вони захотіли ними бути насправді.
„Уряд турбується про польську сім’ю”: таке твердження можна було прочитати в багатьох польських часописах та Інтернет-сайтах на початку березня 2007 року. Покращення ситуації польських сімей, збільшення народжуваності і кращі умови виховання дітей – це основні постулати урядової програми сімейної політики, яку 8 березня 2007 року запрезентував прем’єр Польщі Ярослав Качиньскі та віцеміністер праці і соціальної політики Йоанна Клюзік-Ростковска. Цей проект програми містить пропозиції:
– продовжити декретні відпустки до 26 тижнів
– податкові знижки з причини виховання дітей
– створення сучасних ясел і дитсадочків, що допоможе жінці поєднувати професійну діяльність з сімейними обов’язками
– допомога сім’ям в складній матеріальній ситуації
– ефективна допомога сім’ям в кризі
– погодження ролі батьків з виконанням інших суспільних ролей
– проблеми пов’язані з культурними змінами
– створення позитивного клімату стосовно батьківства
– дії виховного і інформативного характеру
– знаряддя сімейної політики .

Уряд Польщі турбується про те, щоб Польща як член ЄС зберегла головні сімейні цінності. Маючи вище наведені постулати сімейної політики Польща займає також чітку позицію стосовно питань абортів, гомосексуалізму та порнографії. Невдовзі в Польщі відбудеться реалізація нової урядової програми, яка матиме 4 важливі пункти: 1) боротьба з пропагандою гомосексуалізму в школах; 2) введення в школи програм про цінність життя і висвітлення правди про аборт як злочин проти життя; 3) реальна сімейна політика, в тім також зменшення податків для багатодітних сімей; 4) заборона розповсюдження порнографії .
Таким чином Польща намагається протиставитися „цивілізації смерті”, яка під ідеями свободи і толерантності поширюється на Заході Європи.

6. Якщо не сімейна політика, то що?
Там де розбита сім’я, де родяться діти з нешлюбних зв’язків, де не вшановуються моральні цінності, там і маємо найбільший відсоток злочинів, безробіття, наркоманії. Декому така ситуація дуже вигідна. Серед таких людей легше поширювати „псевдоцивілізацію практичного матеріалізму”, споживацтва і гедонізму. До цього великою мірою причиняються ЗМІ. Не йдеться про виразну ціль деморалізації, а радше про заробіток. Великим силам міжнародного бізнесу не потрібно зрілих громадян, які свідомі своїх прав і які мають чіткі цілі в житті. Для них краще мати справу з обмеженими споживачами, яких задовольняє така чи інша псевдоприємність.
Щодо інвестицій та грошей, то краще інвестувати в політику підтримування і гармонійного розвитку сім’ї, де пошанована гідність людини, її права, благо сім’ї, ніж витрачати гроші на боротьбу з наслідками розбитих сімей, наркоманії, вбивств і інших соціальних патологій. Це здається очевидним. Повна і міцна сім’я – це гарантія процвітання і добробуту. Сім’я, що розвивається, гарантує розвиток економіки. Навіть ліберальні економісти, наприклад Gary Becker, зауважували, що прогрес і розвиток залежать від сильної позиції сім’ї . Приклад Франції це підтверджує: саме така політика, яку реалізував генерал de Gaulle, була причиною швидкого післявоєнного розвитку Франції.
Питання не стосується лише політики стосовно сім’ї. По-суті, йдеться про вибір моделі суспільства. Досвід ЄС підтверджує, що для того, щоб реалізувати політику гідності людини, поваги до людської особи, то спочатку треба відмовитися від політики лібералізму, індивідуалізму, гедонізму, нездорової толерантності і споживацтва. Європа повинна бути передовсім Європою духа і цінностей, а не Європою бізнесу. І в цьому питанні великі надії покладають на Польщу, яка недавно стала членом ЄС і яка може допомогти поширювати „цивілізацію любові”, як цього прагнув Іван Павло ІІ.

1. A. Myrdal, Nation and Family: The Swedish Experiment in Democratic Family and Population Policy, Harper & Brothers, New York 1941.
2. Пор. B. Margueritte. Pozycja ojca w polityce społecznej Unii Europejskiej // Międzynarodowy Kongres „O godność ojcostwa”. Warszawa 5-7listopada 1999.Gdańsk 2000 s. 353-354.
3. К. Barczak. Polityka parorodzinna w państwie i samorządzie//http://polska.lex.pl/Nasze-Zycie/52/polityka.html
4. S.B. Kamerman, Rodzina: problemy teorii i polityki, w: O polityce rodzinnej: definicje, zasady, praktyka, “Materiały z Zagranicy” z. 2, IPiSS, Warszawa 1994.
5. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Polityka rodzinna: wybrane zagadnienia. Informacja nr 584// http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-584.htm
6. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Polityka rodzinna: wybrane zagadnienia. Informacja nr 584// http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-584.htm
7. Пор. Świadczenia na rzecz rodziny w latach 1990 – 1996, Raport Nr 111 BSE.
8. Пор. A. Kurzynowski. Polityka rodzinna – stan i potrzeby // Polityka społeczna. Stan i perspektywy, (red.) J. Auleytner, Warszawa 1995.
9. Втілення даної програми сімейної політики є подиктоване потребами польських сімей. Більша частина опитаних поляків (1996) висловилися за тим, що держава повинна створити відповідані умови для самостійного задоволення сім’єю власних потреб. Поляки очікують, що держава зверне свою допомогу перш за все до сімей, в якій є неповносправна дитина (98%) та сімей, які знаходяться в складних побутових умовах з огляду на хворобу, безробіття, злидні (97%). Далі допомога повинна охопити неповні сім’ї (92 %) і багатодітні сім’ї (92 %). Найбільші очікування опитуваних стосуються таких форм допомоги держави, як доступні і дешеві кредити на помешкання (96 %), дешеві і доступні ясла та дитсадки (93 %), доступні кредити на освіту дітей (91 %), вищі фінансові доплати (zasiłki rodzinne) (87 %), податкові звільнення на дітей (87%), матеріальна допомога (85%). Пор. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Polityka rodzinna: wybrane zagadnienia. Informacja nr 584// http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-584.htm
10. Rozporządzenie Rady Ministrów Ministrów dnia 7 listopada 1997 r w sprawie ustanowienia Pełnomocnika Rządu do Spraw Rodziny, Dz. U. Nr 138, poz. 927.
11. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Uwagi do programu „Polityka Prorodzinna Państwa” (Druk Sejmowy nr 1522). Informacja Nr 716 // http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-716.htm
12. Kancelaria Prezesa Rady Ministrów. Polityka prorodzinna państwa. Dokument przyjęty przez Radę Ministrów 3 listopada 1999 r.// http://www.kprm.gov.pl/7810_7977.htm
13. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Uwagi do programu „Polityka Prorodzinna Państwa” (Druk Sejmowy nr 1522). Informacja Nr 716 // http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-716.htm
14. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Uwagi do programu „Polityka Prorodzinna Państwa” (Druk Sejmowy nr 1522). Informacja Nr 716 // http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-716.htm
15. J.-Didier Lecaillon. Konieczność odróżnienia polityki prorodzinnej od polityki socjalnej// http://www.srk.opoka.org.pl/srk/srk_pliki/dokumenty/art.html
16. Bożena Kłos, Jolanta Szymańczak. Polityka rodzinna: wybrane zagadnienia. Informacja nr 584// http://biurose.sejm.gov.pl/teksty/i-584.htm. Важливі пропозиції в ділянці популяційної і сімейної політики знаходимо в: Władysław B.Skrzydlewski. Planowanie rodziny – wyzwanie moralne. Kraków 1998 s. 176-192 (з врахуванням морального вчення Римо-Католицької Церкви про відповідальне батьківство).
17. D. Pawłowiec. Rodzina z kulturą w tle // http://www.aspektpolsi.pl/index.php?option=com
18. Projekt polityki rodzinnej rządu Jarosława Kaczyńskiego // http://www.kprm.gov.pl/070308-4.htm
19. Матеріали IV Всесвітнього Конгресу Сімей (Варшава, 11-13 травня 2007). http://www.worldcongress.pl/docs.php?view=11
20. B. Margueritt. Inwestycja w rodzinę sposobem na recesję?//http://www.prolife.pl/tor/Bernard_Margueritt.htm

Галина Кришталь