10 ПРИЧИН СТАТИ МІСІОНЕРОМ

10 ПРИЧИН СТАТИ МІСІОНЕРОМ

Сучасні послідовники Христа мають не лише світити, а йти і сіяти, проповідувати, свідчити Боже Слово, звільняючи людей.
Блаженний Йоан Павло ІІ говорив про дві цивілізації: смерті та любові. І сьогодні ми рішуче маємо зробити свій вибір. Цивілізацією, імперією Любові є Мати-Церква. Одним із вимірів вибору на користь Церкви є рішення стати місіонером, адже волею Бога також є євангелізування світу. Коли ми востаннє про це говорили у своїх проповідях або чули у храмі?

Христос заповідав, щоб усі почули Добру Новину. Апостоли та перші учні завойовували світ силою проповіді, любові, ціною страждань і власного життя. У них не було людських планів і стратегій. Хоч би куди вони йшли – ішли зі свідченням (пор. Діян 8, 4; 11, 9). Євангеліє сповіщає нам, що в перші століття місіонерська, євангелізаційна праця була в серці кожного християнина, усі були покликані до того, щоб “іти й навчати всі народи”, і усвідомлювали своє покликання.
Натомість зараз ми живемо нібито у “звичайному”, в усьому обізнаному середовищі, постійно зустрічаємося з різними людьми. І виявляється, що необов’язково десь далеко шукати поле для проповіді. Невіруючі оточують нас постійно. Наведу десять причин, які можуть заохотити кожного до участі в місіонерському служінні Церкви.

1. Приклад Святої Трійці. Після гріхопадіння Бог шукає людину, вступає з нею в розмову, пояснює наслідки гріха, а головне – дає надію на спасіння. Проявляє милосердя, одягаючи Адама і Єву в шкіряну одежу. Протягом усієї історії Бог шукає свій народ: “Я простягав мої руки день у день до бунтівливого народу, що ходив недобрими шляхами” (Іс 65, 2). Щодня сам Бог є місіонером, Він шукає нас постійно. Його любов послала Сина, “щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Так Христос став місіонером Отця на землі.

2. Приклад благовісників усіх часів. Від старозавітних пророків, які серед мороку гріха горіли вогнем віри, були слухняні Божим велінням: “У серці в мене вогонь палючий, затаєний у костях моїх. Змагавсь я затамувати його, та не спромігся”, – до перших місіонерів-проповідників Нового Завіту: апостола Петра, першомученика Степана, апостола Павла… Багато святих Христової Церкви жили, відчуваючи спрагу спасіння людських душ. Коли дивишся на ці приклади, стає соромно за власну байдужість і занедбання. Їхній приклад кличе нас до праці на ниві місій.

3. Місійне доручення Христа. Ми покликані до проповіді словом (Мт 28, 19-20: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку”.) і вчинком, прикладом нашого життя: “Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт 5, 16).

4. Сила Святого Духа. Християнський місіонер працює не людською силою і мудрістю, а силою Духа діє на серця людей. “Ви – лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, а Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця” (див. 2 Кор 3, 3). Якщо інша людина читає цей лист – це означає, що її щось зачепило. Християнин має бути живим благовістям. Тоді, коли адепти різноманітних культів і сект промивають комусь мозок, християнська місія промовляє до серця. “Ми пишемо не чорнилом, а Духом…” – те, що написане Духом Святим, не вигоряє і не зникає.

5. У наш час Христова Церква має велику потребу в добрих, ревних місіонерах. Потрібні ті, хто готовий працювати сім днів на тиждень, 24 години на добу. “Кого б мені послати? Хто нам піде?” (Іс 6, 8), – Бог не відмовиться ні від одного з нас. Жнива великі – працівників мало… Можливо, багато діячів, але мало працівників.

6. Жнива великі. Зверніть увагу, що Господь не каже: мовляв, багато гріха, бур’янів, зла багато… Але “жнива великі”, тобто багато праці.

7. Велика цінність людської душі. “Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?”(Лк 9, 25). Врятувати одну душу важливіше, ніж побудувати найкращий храм. Віднайти одну душу для Христа набагато важливіше, ніж відкрити в небі нову зірку, тому що зірки колись погаснуть, а душа сяятиме вічно.

8. Відповідальність за знехтування благовістям. “Бо коли я проповідую Євангеліє, нема мені від того слави, бо це мій обов’язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелія” (1 Кор 9, 16).

9. Радість від спасіння грішників. “…Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк 15, 6-7). Пастир із радістю несе віднайдену вівцю.

10. Нагорода для місіонерів. “Розумні сяятимуть небесним сяйвом, – і ті, що навернуть багатьох до справедливості, неначе зорі, повіки, назавжди” (Дан 12, 3) Люди забудуть наші слова та проповіді, величні будівлі зруйнує час, навіть пам’ять щезне – але люди, навернені нами до Христа, перебуватимуть вічно в небесних оселях.

***

Ми знаємо, що святість – це покора й виконання Божої волі. Зрештою, покора у виконанні Його волі. Волею Бога також є євангелізація всього світу – як тих, хто поруч, так і тих, хто перебуває на інших континентах земної кулі.
Часто можна прочитати статистичні дані про мільйони віруючих і тисячі парафій, сотні побудованих храмів. Ці мільйони віруючих, побожних людей, тисячі парафій дуже часто живуть лише своїми локальними проблемами. Уявіть собі: велика, жива ріка Йордан. Береги Йордану повні зелені, але він несе свої води до Мертвого моря. Вода в ньому стояча, мертва; там немає нічого живого. Чому така різниця? З Мертвого моря не витікає жодна річка, вода випаровується, а сіль залишається, знищуючи все живе. Якщо бачитимемо лише власні проблеми – станемо подібні до Мертвого моря…
Хтось запитає: “Навіщо допомагати місіонерам, бачити потреби місій? Хіба вдома, у нас у селі або в місті, немає потреб?” Буває й так, що на окремі проекти (більш прості та зрозумілі) ми витрачаємо величезні зусилля й кошти, але забуваємо про головне завдання Церкви – євангелізацію світу. У той же час одні чують Слово Боже постійно, а інші ще не чули жодного разу; одні моляться у величних храмах на своїй вулиці, а інші не мають навіть маленької каплички.
Стратегія диявола – відвернути нашу увагу від розбудови Божого Царства, свідчення Христа, євангелізації світу. Господь говорить: “Не збирайте скарби ваші на землі, де міль та іржа нищать, а збирайте скарби ваші на небі, де ні міль, ані іржа не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть”. Підтримуючи потреби місії, ми збираємо скарби на небі. Можливо, ми вже маємо небагато часу, тож поспішаймо, щоб не запізнитися. Уявімо, що б було, якби всі християни відчули потребу свідчити про Христа ближнім, а тисячі парафій відгукнулися на потреби місії! Дуже гарно й цінно в Божих очах, коли свідчить про Христа і одна віруюча людина, але яка радість наповнить небо, якщо таких людей ставатиме дедалі більше… Як переміняться наші громади, монаші чини, мирянські спільноти, живучи для справи місії.
Ти можеш стати місіонером! Можеш багато зробити: молитися за місіонерів і навернення грішників, свідчити про Христа словом і життям, допомагати у справі місії та євангелізації. Кожен вік, стан і покликання – це простір для проголошення Доброї Новини. Святий Домінік Савіо був дитиною, а блаж. Йоан Павло ІІ проповідував цивілізацію любові до глибокої старості; св. Максиміліан Кольбе та блаж. Омелян Ковч євангелізували в концтаборі й камері смертників. Франциск Ассізький не мав жодних статків, а Тереза з Лізьє стала покровителькою місіонерів, не виходячи за мури монастиря.
На шляху виконання Божої волі зустрінемо безліч труднощів, сумнівів, падінь. Як християнин, кожен із нас покликаний спасати людей на особистому рівні, для цього не треба особливої освіти чи коштів. Господь кличе, і, без сумніву, Його голос почують мільйони, які для спасіння ближніх не пошкодують усього можливого. У Бога є велика потреба. Яка, спитаємо ми, хіба може Бог мати потребу? Єдина потреба Бога – це навернення, порятунок людей, що потрапили в тенета диявола. Нехай ця потреба стане і нашою потребою. Ставаймо до духовної битви і поширення Христового Царства у світі! Якщо взяти до рук меч Божого слова – ніхто не стане проти нас.

Отець Михайло БУДНИК

Тематичний блог о. Михайла “Церква і місія” можна знайти в Інтернеті за адресою: http://cerkvaimisija.com.ua

джерело: http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/