НЕМАЄ КОЛЮЧКИ БЕЗ РОЖІ

НЕМАЄ КОЛЮЧКИ БЕЗ РОЖІ

Як боляче думати, що так багато людей не живуть своє життя! Не живуть, бо не бачать. А не бачать, бо дивляться на світ, на речі, на родину, на людей своїми власними очима. Проте, щоб бачити, вистачало б дивитись на подію, на кожну річ, на кожну людину оком Божим. Бачить той, хто ввійшов у Бога, хто, пізнавши його – Любов, вірить в його любов і як святі, роздумує: ” Все, що Бог бажає і допускає, це для моєї святості”.Тому радість і біль, народження і смерть, тривоги і піднесення, невдачі, перемоги, зустрічі, знайомства, праця, хвороби і безробіття, війни і катастрофи, сміх діточок, материнські почуття – все, все є будівельним матеріалом нашої святості

Довкола нас крутиться світ цінностей різного роду: світ Божий, світ ангельський, світ братній, світ приємний і огидний, який Бог налаштував для нашого обожнення, бо воно є нашою справжньою метою.
А в цім світі кожний з нас є центром, бо законом всього є любов.
Якщо заради рівноваги Божого і людського в нашім житті маємо, за волею Всевишнього, любити, любити завжди Господа й братів, волю і допущення Боже, то інші істоти, які усвідомлюють собі це чи ні, служать нам і діють для нашої любові. І дійсно, для тих, які люблять, все служить для добра.
Затемненими і недовірливими очима дуже часто не бачимо, що кожен і всі створені, щоб бути даром для нас, а ми – даром для них.
Але так воно і є. І таємний зв’язок любові пов’язує людей і речі, керує історією, спрямовує до мети окрему людину І народи, шануючи найвищу свободу,
Але по якімсь часі, коли душа, віддавшись Богові, присвоїла собі закон “вірити в любов” (nop. 1 їв 4,16), Бог з’являється їй, а вона, дивлячись новими очима, бачить, що з кожної спроби збирає нові плоди, що після кожної боротьби приходить перемога, що на кожній сльозі розквітає нова усмішка, що Бог є життям, який допускає муки і все зло лиш заради більшого добра.
Вона зрозуміє, чому шлях Ісуса не завершився хресною дорогою і смертю, але Воскресінням і Вознесінням на Небо.
Тоді людське розуміння речей блідне і втрачає значення. Гіркість не труїть більше коротких радостей її земного життя. Для такої душі прислів’я, повне меланхолії, “Немає рожі без колючки”, більше нічого не значить. Але у часі революції любові, в яку Бог втягує її, душі відповідає цілком, протилежне: “Нема колючки без рожі”…

К’яра Любіх “Жити життя”, Місіонер, Львів, 1998.