Подяка

Подяка

Один учитель сказав учням намалювати те, за що вони хотіли б подякувати Богові. Виховник гадав, що у цих ді­тей – вихідців із бідних родин – насправді не так багато при­чин відчувати вдячність. Він був переконаний, що всі рад­ше намалюють купи солодощів, столи, що вгинаються від наїдків.
Малюнок, який подав йому Михайлик, вразив виховника: на ньому хлопчина зобразив руку.
Але чия це рука?
Клас зацікавився тим зображенням.
«Для мене це рука Бога, що дає нам хліб насущний», – висловилася одна дитина.
«Це рука селянина. Він годує курей», – сказала інша.
Поки діти ще малювали, вчитель нахилився над партою Михайлика і спитав його, чия то рука.
«Це Ваша рука», – прошепотів хлопчина.
І тоді вчитель пригадав, як щовечора брав Михайлика за руку, бо він був найменшенький, і проводжав до виходу. Вчитель так само обходився і з іншими дітьми, але для Ми­хайлика це мало справді велике значення.

Чи ти колись замислювався, яку велику силу можуть мати твої руки?
Нам усім потрібно навчитися виконувати «накази господині».
«Якщо спиш на ньому – застели.
Якщо носиш його – повісь.
Якщо поїв – помий посуд.
Якщо ходиш по ньому – витріпай.
Якщо відчиняєш його – зачини.
Якщо спорожнив – наповни.
Якщо дзвонить – зніми слухавку.
Якщо м’явкає – нагодуй.
Якщо плаче – поцілуй його».

Бруно Ферреро “365 коротких історій для душі”