Замок

Замок

Чоловік продирався крізь гущавину лісу. Він був втомлений і зранений – гілки чіплялись за тіло , дряпали, ранили, не давали йти. Зненацька він побачив між деревами світло і , доклавши зусиль, вийшов на узлісся. Вдалині він побачив замок і вирішив йти до нього. Дорога була важка, він часто падав, знову вставав і йшов уперед.
Замок спочатку видавався йому невеликим, простим, похмурим, майже рівним йому. Але поступово наближаючись до замка, подорожній, почав помічати його красу, витонченість і досконалість архітектури. Одночасно почав розрізняти наскільки він сам маленький і немічний. А коли підійшов зовсім близько, побачив наскільки цей замок могутній і величний, повний краси і світла.

Коли людина ходить лісом гріха – вона не бачить і не хоче бачити Бога. Але коли докладає зусиль і виходить на узлісся – вирішує йти до Бога. На початку дороги вона починає думати, що вже досягнула «досить високого рівня святості», майже досконала . Але коли поступово наближається до Бога, усвідомлює свою слабкість і неміч. Тоді вона говорить словами святого апостола Павла:
«…Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший.»(1Тим.1:14б)

Мирон Шкробут