Паства в укритті

Отець Роман Гридковець у Чернігові з волонтерами Благодійного фонду “Карітас Чернігів” роздає обіди, харчі та гігієнічні набори самотнім людям старшого віку, переселенцям, котрі втратили
житло, людям з інвалідністю та багатодітним родинам. А торік, коли російський ворог намагався взяти в облогу безспосередньо Чернігів, священник Української Греко-Католицької Церкви служив вірянам прямо в захисному укритті одного з районів міста.

У Чернігові в районі Масани в капличці новоствореної парафії, названої на честь святого Юрія Переможця, на урочисте свято Христового воскресінняна вірян чекає молодий священник Української Греко-Католицької Церкви Роман Гридковець. У цієї церковної спільноти ще немає власного храму. Його зведення у двадцять другому році мав розпочати незадовго до того висвячений священник. Але велика війна по-своєму розставила пріоритети. Перші тижні і місяці повномасштабного вторгнення він разом із людьми провів у підземному приміщенні дитсадка. Під звуки вибухів і обстрілів молився, спілкувався з тими, кому було найсутужніше перенести жахи війни. А вечорами служитель у рясі читав дітлахам добрі історії перед сном, щоб хлопчикам і дівчаткам було не так лячно засинати у підвалі.

До Чернігова молодий греко-католицький священник переїхав з Києва. Випускнику Українського та Папського духовних освітніх закладів доручили в старовинномумісті організовувати нову церковну парафію. Втім, його перша духовна спільнота виникла в підземеллі на початку великої війни. Отець Роман визнає, що длянього російська збройна агресія стала несподіваною. 24 лютого, коли він дізнався останні погані новини, священик вийшов на вулицю й побачив хаос.

Священник пішов разом з усіма до захисного укриття. Це підвал дитячого садка, який у найнапруженіші дні березня –квітня міг вміщати до трьохсот людей. Так отець Роман і почав ходити до укриття, щоб спільно молитися та давати містянам слово надії на те, що Бог рятує, Бог підтримує.

У перші дні війни священник проводив з людьми час у підвалі, а ввечері йшов до дружини з маленькою донечкою. А коли сім’ю вдалося евакуювати подалі від бойових дій на Чернігівщині, він уже не залишав мешканців укриття. Отець Роман Гридковець намагався не набридати людям повчаннями, натомість багатовислуховував, підтримував, розраджував короткою молитвою і духовним словом, що здатне повернути до життя, подарувати надію. А були хвилини, коли замістьслів особливо важливим було мовчання, дотик руки – духовне співпереживанння.

У підземеллі поволі налаштовувався побут, дорослі гуртувалися, а діти – розмальовували стіни підвалу, бавилися в ігри і залучали до своїх пригод отця Романа Гридковця. А він вечорами розповідав дітлахам захоплюючі добрі історії.

І чого тільки не було за півтора місяці підвального життя: тривожні ночі під звуки вибухів, падіння ворожого літака та знищення російських пілотів, відсутність електрики, приготування їжі у дворах на вогнищі. Але священник Роман Гридковець не збирався виїжджати з Чернігова, він відчував, що його духовнапідтримка потрібна людям, як ніколи.

Нині Роман Гридковець у Чернігові розподіляє благодійну допомогу від міжнародної організації «Карітас». Кожного дня він з волонтерами допомагає тим,у кого розбите або знищене житло, людям, які вимушено переїхали з рідних сіл і містечок подалі від обстрілів, всім тим, кому зараз надзвичайно складно вижити. А щодо його основного служіння священником у новоствореній парафії греко-католицької церкви, що носить ім’я святого Юрія Переможця, то Роман Гридковецьмолиться і докладає зусиль для виділення землі під приміщення церкви міською радою Чернігова.

Отець Роман дивується Божому провидінню. Бо ще до повномасштабної війни він міркував, де і яким чином у нього з’явиться приміщення для новоствореноїпарафії.Але Бог так влаштував, що в найгарячіші дні протистояння на Чернігівщині, у нього утворилася маленька підземна спільнота, яка шукала порятунку як від бомб,так і від психологічних потрясінь. За словами священника, вже після звільнення міста від російського ворога, деякі люди навіть почали ходити до церкви,на спільну молитву. Напередодні Великодня він молиться, щоб світло перемогло темряву, щоб Христос допоміг подолати нечисть у вигляді російського ворога.
І людям більше не довелося рятуватися в бомбосховищах. Натомість щоб вони раділи справжній перемозі на Українській землі та на небі з Богом!

Володимир Носков для Українського радіо.
Перемога здобувається спільними зусиллями.