Чи можна вірити в сни?

Чи можна вірити в сни?Для тих, хто шукає пояснень
Чи можна католику вірити в сни? Церква радше неохоча до того, щоби звертати увагу на сни. Але ж навіть у Біблії ми читаємо про сни, які походять від Бога.

Дозвольте мені дати Вам конкретний приклад такого сну. Комусь приснивсь померлий батько і наказав йому відмовитися від поганого життя, щоб піти на сповідь, і, нарешті, почати жити по-християнськи. Людина дійсно прийняла це повідомлення, і насправді сон став поворотним моментом в його житті.

Чи цей сон був надприроднім втручанням в життя цієї людини? Особисто я вважаю, що навіть якщо б цей сон був викликаний чисто природніми механізмами (наприклад, ця людина у своїй підсвідомості носила глибокий докір, що живе не так, як її виховували), то він міг би попросту виявити таємницю спілкування святих. Напевно через цей сон, людину торкнулась любов її батька – навіть якщо це сталося з чисто природних причин. А для любові є досить звичайне те, що іноді вона приносить свої плоди лише через багато років.

У той же час, я думаю, було б просто зарозумілістю, щоби згори виключити надприродний характер цього сну. Оскільки хто знає, може бути, це дійсно сам Бог дозволив тому ж батьку навіть після власної смерті прийти до своєї дитини і явити їй так велике благо.

Призначення цього сну було очевидно згідне з істиною віри, а водночас не було ніяких перебільшень в інтерпретації істини. Але я оповім Вам ще один сон, що також жодним чином не суперечить істині віри, але з поганим переліком порад стосовно того, як належить діяти. Цей сон трапивсь у житті святого Альберта Великого, в той час, коли приймав рішення вступити в Орден.

Альберта дуже захоплювало чернече життя, і він дуже хотів його розпочати. Однак, його непокоїла тривога, чи витриває на цьому шляху. Відтак йому приснилося, що він став ченцем, і що дуже радів на цій дорозі, але врешті-решт з’ясувалося, що це було для нього занадто важко, і йому довелося залишити Орден. Прокинувся з відчуттям полегшення, що це був тільки сон, але і з переконанням, що Господь Бог не радить йому вступати в Орден.

Тим не менш, Бог так насправді увійшов в цю ситуацію допіро ввечері того ж дня. А саме, Альберт пішов до церкви на молебень і на проповіді чує ні більше, ні менше, тільки ці слова: “Отже буває так, що хтось дійсно хоче стати ченцем, але турбує його сум’яття, чи зможе він залишитися на цій дорозі. І якщо такому ще й сниться, що він увійшов в Орден, але потім був покинув, а прийме це хибно за голос Божий, то попросту зруйнує своє покликання”. Зайве говорити, що ця проповідь перемогла усі опори Альберта. Без жодних вагань він приєднався до чернечої спільноти і не тільки був хорошим монахом, але став великим святим.

Мораль, яка випливає з цієї історії ясна: Не можна віддавати снам ті наші рішення, які повинні бути ретельно вивчені нашим розумом і здоровим глуздом, і прийняті нашою вільною волею. Навіть якщо рішення, запропоновані у сні, не суперечать істині віри або заповідям Божим.

Що стосується снів, зміст яких несумісний із вченням Бога, вони повинні бути негайно і без жодних роздумів відхилені, навіть якщо в них є деякі ознаки вірогідності. “Якщо ж повстане в тебе пророк чи той, що бачить сон – написано в книзі Второзаконня – і тобі дає знак чи чудо, і сповниться знак чи чудо, яке сказав тобі, мовлячи: Підім і послужимо їхнім богам, яких не знаєте, не послухаєте слів того пророка чи того, що бачить той сон, бо вас випробовує Господь Бог, щоб бачити чи любите Господа Бога вашого з усього вашого серця і з усієї вашої душі” (Втор 13,2-4). “Бо так сказав Господь: Хай не переконують вас фальшиві пророки, які у вас, і хай не переконують вас ваші ворожбити, і не слухайте ваші сни, які вам сняться, бо вони вам пророкують неправедне в моє імя, і Я їх не післав” (Єр. 29,8-9). Ця фраза з книги Єремії має в Біблії багато споріднених фраз. “Я почув – читаємо кілька розділів раніш – те, що говорять пророки, які фальшиво пророкували Моїм іменем, кажучи: Я побачив сон. Доки ж буде обман в серці пророків, що пророкують, і в їхньому пророкуванню бажання їхнього серця? Які задумують, що забулося Моє імя в їхніх снах, які розповідають кожний свому ближньому, так як їхні батьки забули Моє імя в Ваалі (…) Ось Я проти пророків, що пророкують брехливі сни і їх розповідають і звели Мій нарід своїми брехнями і своїми обманами, і Я їх не вислав і Я їм не заповів і не принесуть користі цьому народові” (Єр 23, 25-27. 32).

Нагадаємо ще дуже однозначний вислів з книги Сираха: “Марні і обманливі надії безумного чоловіка і сни піднімають на крилах безумних. Як той, що хапається за тінь і женеться за вітром, такий той, хто сприймає сни. Це (подібне) до цього видіння снів, перед лицем подоба лиця. Що з нечистого очиститься? І що з брехні буде правдомовним? Чародійства і чаклунства і сни це безумність, і маячить як серце вагітної, що боліє. Якщо не було післане від Всевишнього у відвідини, не дай їм твого серця. Бо сни звели багатьох, і відпали ті, що на них надіються” (Сир 34,1-7).

Зверніть увагу, що в наведеному вище тексті є вірш: “Якщо не було післане від Всевишнього у відвідини – не дай їм твого серця”. Особисто у мене немає сумнівів, що це була благодать Божа, тобто сон згаданої на початку людини, про покійного батька, що закликав до покаяння. Це була б благодать Божа, навіть якщо сон був викликаний чисто природніми механізмами.

А якщо зміст сну не гармонує так очевидно з вірою, то чи ми повинні перейматися цим сном? Чи можна згори виключати, що він не вийшов від Всевишнього?

Пророк Даниїл, що його просили пояснити сон, зажадав часу, щоб помолитися і просив інших молитися про світло для нього. “І Даниїл ввійшов і благав царя, щоб йому дано час, і він сповістить цареві його пояснення. І ввійшов Даниїл до свого дому і сповістив слово Ананієві і Азарієві і Мисаїлові, своїм друзям, і вони шукали милосердя в небесного Бога відносно цієї таємниці, щоб не згинули Даниїл і його друзі з іншими мудрецями Вавилону. Тоді Даниїлові у видінні вночі була відкрита таємниця. І Даниїл поблагословив небесного Бога і сказав: Хай буде благословенне боже імя від віку і аж до віку, бо його є мудрість і розумність. І Цей міняє пори і часи, ставить царів і відставляє, Він дає мудрість мудрим і розумність тим, що знають розумність. Він відкриває глибоке і сховане, Він знає те, що в темряві, і з Ним є світло. Тобі, Боже моїх батьків, визнаюся і хвалю, бо Ти мені дав і тепер Ти мені сповістив те, що ми в Тебе просили і Ти мені сповістив видіння царя” (Дан. 2,16-23).

Також Йосиф єгипетський знав дуже ясно, що якщо деякі сни від Бога, це також і “пояснити має Бог” (Бут 40,8; пор. 41,16). Іншими словами, навіть якщо деякі сни від Бога, то їх зміст належить перевірити на яву, зіставляючи з вірою, на молитві і в сопричасті з Церквою.

Як приклад правильного ставлення до сну, зі змістом – в цьому випадку релігійним – наведу опис сну, який за дев’ять років до покаяння свого сина Августина, пережила свята Моніка: “Їй приснилося, що вона стоїть на якійсь дерев’яній дошці і до неї підходить сяючий юнак, весело їй посміхаючись; вона ж була у печалі і пригнічена сумом. Він питає її про причини її смутку і щоденних сліз, причому з таким виглядом, ніби хоче не довідатися про це, а наставити її. Вона відповідає, що сумує над моєю загибеллю; він же велів їй заспокоїтися і порадив уважно подивитися: вона побачила, що я буду там же, де і вона. Вона подивилася й побачила, що я стою поруч з нею на тій же самій дошці. (…)

Коли вона розповіла мені це бачення, і я спробував навести своє пояснення: мовляв, їй нема чого зневірюватися, що вона буде там же, де я,… вона відповіла відразу ж і без жодного коливання: “Ні, мені не було сказано: “Де він, там і ти”, але “Де ти, там і він” (св. Августин, Сповідь, 3.11).

Якщо б в результаті цього сну Моніка перестала молитися за навернення сина, це б означало, що піддалась цім замріяним фантазіям. Тим не менш, вона не тільки молилася за сина, але молилася ще дужче. Цей сон зміцнив її в надії, що наприкінці Господь Ісус знайде її Августина. Вона молилася з завзятістю і терпінням впродовж наступних дев’яти років, що пройшли з тих пір, як бачила сон. І дочекалась покаяння сина. Сон став суттєвою допомогою у важкій боротьбі за душу свого сина. Чому б не припустити, що дійсно він прийшов від Бога.

о. Яцек Салій ОР з книги Праця над вірою

(переклав о. Олег Сартаков)