Чи в церкві потрібно приступати до причастя на колінах, чи стоячи?

Чи в церкві потрібно приступати до причастя на колінах, чи стоячи?Запитання: Чи в церкві потрібно приступати до причастя на колінах, чи стоячи?
Відповідь:
Згідно нашого обряду і літургічних текстів, ми маємо приступати до Євхаристійного Христа стоячи. Цього нас навчає сама літургія, яка має в собі певні звернення до народу Божого, де вказується конкретно, що повинні робити вірні. Пропоную звернутись до самих літургічних текстів, і роздумати безпосередньо над ними. Отже, перед самим причастям, диякон виголошує на Церкву з піднесеною чашею, показуючи її людям : «Зі страхом Божим і вірою приступіть». Цей виголос чітко стверджує «приступіть», а в слов’янсько – церковній мові [Приступіте], що перекладається на сучасну мову, як: приступіть, підійдіть, почніть робити певну справу. З цього вже випливає, що треба підійти. Проте, дехто підходить і клакає до причастя, що є не правильно. По самому причастю є в диякона виголос: «Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих,…», в старих текстах: [Прости приїмше божественних…], що є як рівно, стоячи. Далі в тихій молитві, священик проказує «… збережи наше життя, скріпи наші стопи, молитвами і моліннями славної…»,що в прямому розумінні сучасності є, як прохання мати можливість приступати до святих тайн і встояти перед Богом, як дитина Божа. Христос на літургії вмирає, воскресає і приносить себе в жертву за свій народ, Він зробив все необхідне щоб нас спасти і відкупити. Папа Римський Св. Іван-Павло ІІ, про це писав: « ми є вже спасені, але ще ні». Ми справді вже спасені, і це дія доконана,яку вчинив Христос, але з іншого боку, ще «ні!» Це тому, що наступний крок потрібно зробити нам, оскільки, Бог дає нам остаточний вибір, Він шанує нашу волю і вільний вибір. Ми вибираємо, чи приймаємо це спасіння, чи нехтуємо жертвою Христовою. Через жертву Христа ми стаємо дітьми Божими, і спадкоємцями Царства Отця. Тому, ми приступаємо до святої Євхаристії стоячи, як власниками вже готового спасіння, яке Господь приготував нам, і беремо життя вічне: «А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.» (Йоана 6:53-54).