НОВЕЛИ МАЙДАНУ – 2013/14

НОВЕЛИ МАЙДАНУ – 2013/14

Усім, хто був на Майдані, і хто з нього не повернувся – присвячую

Я це писав по гарячих слідах – так, як бачив, відчував і розумів. Якщо я щось не зрозумів чи оцінив неправильно – даруйте.

Петро Гусак

Європа = ЄС ?

Дорогі друзі,

я і самому собі, й усім ближнім бажаю дару розрізнення, аби могти тримати мух окремо від котлет. Наддержавна політична формація – супердержава, відома під назвою “Європейський союз”, хоча й розташована на території Європи, насправді Європою не є. Це – загибель, “закат” Європи та зміна цивілізаційного напрямку, перекреслення усіх справді європейськиї цінностей, як ми їх знаємо протягом історії. А з путінськими спробами реставрації Московської імперії під виглядом МС взагалі усе ясно…

Україна “на межі двох світів” постійно була між молотом і ковадлом, і ще її досі не навчило. Фактично те, що відбувається зараз, є сублімованою версією ситуації 1939-1945 років. Тоді – між Гітлером і Сталіном, тепер – між ЄС і МС. Й оскільки українці завжди хворіють синдромом Хмельницького (чи то пак синдромом васала), то замість ствердити своє “Я” – аки святий Володимир: “Каган аз єсьм!” та “Владимір на столі!, а ви усі решта приходтьте й кланяйтеся, й приносіть дари”, – боязко оглядаються, а з під якої ринви і у який дощ вскочити, до кого прихилитися, бідолашні, сердешні, заплакані… – може той хтось “дулю благоволить дати”…Вищенаведені історико-філософські роздуми допоможуть зрозуміти, між якими Сціллою і Харібдою опинилася Україна, та як на цих потвор потрібно реагувати.

Але як я завжди говорю, алкоголік, наркоман і злодій не може бути незалежним: якщо у нас як гриби піля дощу ростуть новоспечені мільярдери і виводять гроші з бюджету на свої рахунки в оффшори, то в бюджеті утворюється діра – весь борг України становить 69 мільярдів доларів. Нема чим платити вчителям (ті вже мають два місяці примусової відпустки за свій рахунок), пенсіонерам, лікарям… Ось і починаються побори “по миру с шапкой”: подайте бідному на телевізор, чи то МВФ (який вже не одну країну закабалив), чи то Газпром… А ті виставляють свої умови, ціна яким – незалежність, мораль і саме існування українців як нації… Але ми живемо – тому, що князь Ярослав Мудрий, посвячуючи у 1033 році Собор святої Софії, віддав Русь-Україну під покров Богоматері-Оранти. Те саме зробив єпископат УГКЦ у 1997 році в Зарваниці. Тому – крізь усі негаразди – ми прорвемось і “поперем борющия ни враги” – МС і ЄС. Й дивімося на все провіденціально: такі даруночки, як Леонід Данилович чи Віктор Федорович, посилаються нам Провидінням аки допуст – аби ми з ними, як відомий Іван, не вступили “ні в …, ні в партію”.

“С нами Бог, разумійте язици і покаряйтеся, яко с нами Бог!”

Venceremos!

Петро Гусак » 27 листопада 2013 02:21 am
Ще одне підтвердження моїх слів (доречі, цілком незалежне від мене і моїх писань):http://gazeta.ua/articles/politics/_ostannim-chasom-na-kritikiv-es-napadayut-tak-nache-voni-sumnivayutsya-v-neporochnomu-zachatti-divi-mariyi-viktor-timchenko/528205

Петро Гусак » 27 листопада 2013 11:09 pm
Ознайомившись з новинами у міжцерковному полі (див. нижче: лінки), я можу лише побажати ієрархам глибоко духовного й благочестивого служіння під осяйною зіркою з прапора ЄС: адже цей символ більш загальний і толерантний: його використовують соціалістичні партії усього світу, передові й демократичні країни, такі як США чи Італія, латиноамериканські демократії (Куба, Чилі…), а також мусульмани (поряд з півмісяцем). Може, вартує замінити нею агресивний та нетолерантний знак хреста?

http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/comments/54391/

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/54370/

https://www.youtube.com/watch?v=5Fay3t7bxJs

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/54382/

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/54401/

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/54409/

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/confessional/auccro/54393/

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/ukraine_and_world/ukrainians_outside_of_Ukraine/54421/

«Xpиcтиaнe вcex тoлкoв! Boзлюблeнныe мoи пoддaнныe и бpaтья! Oт нaчaлa мoeгo цapcтвoвaния, кoтopoe Bышний блaгocлoвил тaкими чyдными и cлaвными дeлaми, я ни paзy нe имeл пoвoдa быть вaми нeдoвoльным; вы вcerдa иcпoлняли cвoй дoлг пo вepe и совести. Ho мнe этoгo мaлo. Moя иcкpeнняя любoвь к вaм, бpaтья вoзлюблeнныe, жaждeт взaимнocти. Я xoчy, чтoбы нe пo чyвcтвy дoлгa, a пo чyвcтвy cepдeчнoй любви вы пpизнaли мeня вaшим иcтинным вoждeм вo вcякoм дeлe, пpeдпpинимaeмoм для блaгa чeлoвeчecтвa. И вoт, кpoмe тoгo, что я дeлaю для вcex, я xoтeл бы oкaзaть вaм ocoбыe милocти. Xpиcтиaнe, чeм мoг бы я вac ocчacтливить? Чтo дaть вaм нe кaк мoим пoддaнным, a кaк eдинoвepцaм, бpaтьям мoим? Xpиcтиaнe! Cкaжитe мнe, чтo для вac вcero дopoжe в xpиcтиaнcтвe, чтoб я мoг в этy cтopoнy нaпpaвить cвoи ycилия?»…
«Любeзныe xpиcтиaнe, — cкaзaл oн. — Я пoнимaю, кaк тpyдeн для вac oдин пpямoй oтвeт. Я xoчy пoмoчь вaм и в этoм. Bы, к нecчacтию, c тaкиx нeзaпaмятныx вpeмeн pacпaлиcь нa paзныe тoлки и пapтии, чтo, мoжeт быть, y вac и нeт oднoгo oбщeгo пpeдмeтa влeчeния. Ho ecли вы нe мoжeтe coглacитьcя мeждy coбoю, тo я нaдeюcь coглacить вce вaши пapтии тeм, чтo oкaжy им вceм oдинaкoвyю любoвь и oдинaкoвyю гoтoвнocть yдoвлeтвopить иcтиннoмy cтpeмлeнию кaждoй. — Любeзныe xpиcтиaнe! я знaю, чтo для мнoгиx и нe пocлeдниx из вac вceгo дopoжe в xpиcтиaнcтвe тoт дyxoвный aвтopuтeт, кoтopый oнo дaeт cвoим зaкoнным пpeдcтaвитeлям, — нe для иx coбcтвeннoй выгoды, кoнeчнo, a для oбщeгo блaгa, тaк кaк нa этoм aвтopитeтe зиждeтcя пpaвильный дyxoвный пopядoк и нpaвcтвeннaя диcциплинa, нeoбxoдимaя для вcex. Любeзныe бpaтья-кaтoлики! o, кaк я пoнимaю вaш взгляд и кaк бы я xoтeл oпepeть cвoю дepжaвy нa aвтopитeт вaшeгo дyxoвнoгo глaвы! Чтoбы вы нe дyмaли, чтo этo лecть и пycтыe cлoвa, тopжecтвeннo oбъявляeм: coглacнo нaшeй caмoдepжaвнoй вoлe, вepxoвный eпиcкoп вcex кaтoликoв, пaпa pимcкий, вoccтaнoвляeтcя oтнынe нa пpecтoлe cвoeм в Pимe co вceми пpeжними пpaвaми и пpeимyщecтвaми этoгo звaния и кaфeдpы, кoгдa-либo дaнными oт нaшиx пpeдшecтвeнникoв, нaчинaя c импepaтopa Koнcтaнтинa Beликoгo. — A oт вac, бpaтья-кaтoлики, я xoчy зa этo лишь внyтpeннeгo cepдeчнoгo пpизнaния мeня вaшим eдинcтвeнным зacтyпникoм и пoкpoвитeлeм. …
«Любeзныe бpaтья! Знaю я, чтo мeждy вaми ecть и тaкиe, для кoтopыx вceгo дopoжe в xpиcтиaнcтвe eгo cвящeннoe npeдaнue, cтapыe cимвoлы, cтapыe пecни и мoлитвы, икoны и чин бoгocлyжeния. И в caмoм дeлe, чтo мoжeт быть дopoжe этoгo для peлигиoзнoй дyши? Знaйтe жe, вoзлюблeнныe, чтo ceгoдня пoдпиcaн мнoю ycтaв и нaзнaчeны бoгaтыe cpeдcтвa Bceмиpнoмy мyзeю xpиcтиaнcкoй apxeoлoгии в cлaвнoм нaшeм импepcкoм гopoдe Koнcтaнтинoпoлe c цeлью coбиpaния, изyчeния и xpaнeния вcякиx пaмятникoв цepковнoй дрeвнocти, пpeимyщecтвeннo вocтoчной, a вac я пpoшy зaвтpa жe избpaть из cpeды cвoeй комиccию для oбcyждeния co мнoю тex мep, кoтopыe дoлжны быть пpиняты c цeлью вoзмoжнoгo пpиближeния coвpeмeннoгo бытa, нpaвoв и oбычaeв к пpeдaнию и ycтaнoвлeниям cвятoй пpaвocлaвнoй цepкви! Бpaтья пpaвocлaвныe! Koмy пo cepдцy этa мoя вoля, ктo пo cepдeчнoмy чyвcтвy мoжeт нaзвaть мeня cвoим иcтинным вoждeм и влaдыкoю, пycть взoйдeт cюдa»…
«Извecтны мнe, любeзныe xpиcтиaнe, и тaкиe мeждy вaми, чтo вceгo бoлee дopoжaт в xpиcтиaнcтвe личнoю yвepeннocтью в иcтинe и cвoбoдным иccлeдoвaниeм Писания. Kaк я cмoтpю нa этo — нeт нaдoбнocти распространяться. Bы знaeтe, мoжeт быть, что eщe в paннeй юнocти я нaпиcaл бoльшoe coчинeниe пo библeйcкoй кpитикe, пpoизвeдшee в тo вpeмя нeкoтopый шyм и пoлoжившee нaчaлo мoeй извecтнocти. И вoт, вepoятнo, в пaмять этoгo здecь нa этиx дняx пpиcылaeт мнe пpocьбy Tюбингeнcкий yнивepcитeт пpинять oт нeгo пoчeтный диплoм дoктopa тeoлoгии. Я вeлeл oтвeчaть, чтo c yдoвoльcтвиeм и блaгoдapнocтью пpинимaю. A ceгoдня вмecтe c тeм Myзeeм xpиcтиaнcкoй apxeoлoгии пoдпиcaл я yчpeждeниe Bceмиpнoro инcтитyтa для cвoбoднoгo иccлeдoвaния Cвящeннoгo пиcaния co вceвoзмoжныx cтopoн и вo вceвoзмoжныx нaпpaвлeнияx и для изyчeния вcex вcпoмoгaтeльныx нayк, c 1 1/2 миллиoнa мapoк гoдoвoгo бюджeтa. Koмy из вac пo cepдцy тaкoe мoe дyшeвнoe pacпoлoжeниe и ктo мoжeт пo чиcтoмy чyвcтвy пpизнaть мeня cвoим дepжaвным вoждeм, пpoшy cюдa к нoвoмy дoктopy тeoлoгии». …
http://www.vehi.net/soloviev/trirazgov/povest.html

Петро Гусак » 30 листопада 2013 01:07 am

Хоча я не підтримував політичні цілі Євромайдану (бо це – Україна між двох вогнів й обидва – і МС і ЄС – означали би втрату цінностей і незалежності), то тепер після застосування сили (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3273089-suizhet-5-kanalu-yak-rozihnaly-yevromaidan) їду до Києва для суто людської підтримки мітингувальників та для вимоги відставки злочинного уряду.

Петро Гусак » 02 грудня 2013 01:53 am

Veni, vidi, censeo

Прийшов, побачив… Був практично усю ніч зі суботи на неділю 1 грудня на Михайлівській площі (за винятком короткого сну від 3.30 до 5.00 у Михайлівському соборі – під спів Псалтиря та акафісту до Пресвятої Богородиці-Скоропослушниці). Існувала небезпека атаки «Беркуту» на табір мітингувальників на Михайлівській, але зловісні чутки не підтвердилися. Чув виступи і гасла, якими усю ніч бадьорився табір на Михайлівській. Був на всенародному вічі, яке велелюдною колоною йшло від пам’ятника Тарасові Шевченку на Майдан Незалежності і пробув там практично до виступу Олега Тягнибока включно. Й оскільки «нас мышлению учили в [философских] лагерях», то я спробував осмислити недавні події й усе побачене та почуте, – чим і ділюся з Вами.
Перше запитання, яке зринає в голові кожної мислячої людини, та ще й у таких вагомих ситуаціях: «Cui prodest?» – Кому вигідно? Після непідписання УА на саміті у Вільнюсі 28-29.11.13 р. було ясно, що Янукович її найближчим часом не підпише. Поїзд пішов. Розмиті обіцянки про повторну спробу підписання у березні 2014 року – занадто непевна і віддалена перспектива, щоби заради неї вперто стояти на Майдані аж до того часу. Відповідно, той «допобиттєвий» Майдан втрачав сенс і поступово затих би і розтанув. Ніщо не заважало Януковичу «втихаря» підписувати часткові договори з Путіним, які ставали би (принаймні, у розумінні останнього) кроками до приєднання України до МС… І ось зґрая кримських відморозків у формі «Беркута» б’є й добиває студентів – фактично дітей – жінок і дівчат (! – невже у цих «коршуновъ» немає своїх наречених, дружин, доньок?). Перше підпитання: Чи такий розвиток подій був вигідний Януковичу? Моя відповідь: ні. (Тоді кому?). Друге підпитання: Отож, чи Янукович контролює ситуацію в державі? Моя відповідь: ні. Значить, його підставили. Очевидно, що тепер зроблять крайнім київського командира «Беркуту» Сергія Косюка, який віддав (?) безпосередній наказ про задіяння іногородніх силовиків з регіону, де поширеним є вважати себе частиною Росії, й тому вони не мають жалю до «хохловъ», які зухвало посміли проголосити якусь там незалежність (підозрюю, що київські хлопці тоді вранці 30.11.13 відмовилися від побиття беззахисних людей, зате вповні себе проявили вже 1 грудня під АП на Банковій – там їхні зусилля були на місці), але він – лише пішак у довшому ланцюжку, який кудись тягнеться. Отож, куди?
Я вважаю ймовірними три версії. Кожна можлива сама по собі, або у переплетенні з іншими двома.
1). Силовий розгін Майдану вранці 30 листопада – це «чисто тупо» помста Путіна Януковичу за те, що той вкупі з Азаровим протягом останнього року намагався вести хоча б якусь економічно власну лінію: втримати ціну на газ, зменшити об’єми закупівлі в Газпрому, шукав альтернативні і реверсні поставки, дав добро компанії Shell на розробку сланцевого газу (а Азаров узагалі заявляв, що переведе українські підприємства на вугілля). Якщо ця версія ймовірна, то за логікою Путіна побиття мало б викликати хвилю всенародного збурення (що й сталося), яка змете уряд Януковича-Азарова. У тому випадку Путін мав би мати якусь альтернативну фігуру (або й дві) на це місце. Відомо, що Путін тримає «в загашнику» одіозну постать кума Медведчука, але той «бєзпрєдєльщік» настільки одіозний, що навряд чи матиме хоча б якусь дещицю народної підтримки. Тоді кого ще? Я поки-що не маю відповіді.
2). Донецькі «зливають» Януковича. На користь цієї версії промовляє демарш Льовочкіна, який склав повноваження голови АП, та кришення ПР: з партії вийшли Богословська та Жванія, а з фракції ПР – Рудьковський, Ю. Льовочкіна, й збираються це зробити Волков, Тігіпко та інші. У такому випадку донецькі теж би мали мати на приміті нову фігуру, на яку вони «ставлять». Й беручи до уваги виступи лідерів опозиції на Майдані 1 грудня – у стилі «выбери меня, птица счастья завтрешнего дня», – ця фігура може бути серед них.
3). І, нарешті, третя версія: українці, вжахнувшись звірячого оскалу російсько-орієнтованих кримчаків, і, відповідно, «матушкі-Расєї» (побиття мало б це проілюструвати) та приєднання до МС (читай – реставрації Російської імперії), піднімуться, зметуть по дорозі Януковича і Азарова, а тоді слухняно, наче щурі під дудочку гіпнотизера, побіжать до ЄС як єдиної «цивілізованої» альтернативи. Тягнути їх туди не доведеться, якщо тільки вправно використати типовий для українців, дієвий спосіб народного волевиявлення – Майдан. (А його аналітики з ЄС детально проаналізували ще з часів Помаранчевої революції). Головне, підняти Майдан і вказати ціль – й українці самі її осягатимуть, будучи свято переконаними, що це їхній власний і незалежний вибір. (А ЄС з їхніми зіпсованими землями і вимираючими автохтонними націями ой як потрібні покладисті робітники-українці, які, на відміну від турків чи албанців, не зроблять їм секір-баши, і, якщо їм дати по 2000 євро зарплати в місяць, почуватимуться на третьому небі від щастя; їм потрібні потульні українки для виконання найгірших робіт та надавання послуг; і нарешті – їм потрібні українські землі, на яких «мудрий німець» вже давно садить рапс – таке-собі новітнє й безкровне здобуття Lebensraum-у…). Однак саме тут й жевріє надія: українська національна ідея виявляється сильнішою, ніж масонські ідейки побудови пан-європейської, а пізніше – й глобальної, загальносвітової імперії. Риторика Майдану (принаймні, як я її чув усю ніч на Михайлівські площі, в поході від пам’ятника Шевченку на Майдан і на самому Майдані 1 грудня) стала виразно національно-патріотичною, а роздратування зривом підписання УА відійшло на другий план: люди співають патріотичних – стрілецьких і повстанських пісень, скандують націоналістичні гасла: «Слава Україні! – Героям слава!» (вітання, практиковане в лавах ОУН часів ІІ Світової і скопійоване з християнського «Слава Ісусу Христу! – Слава навіки!»); «Україна понад усе!» (гасло, проблематичне з погляду Християнства, бо возводить Україну в ранґ ідола) та «Слава нації! – Смерть ворогам!» (теж проблематичне гасло, бо християнин повинен пощадити ворога, коли той перестає бути ворогом, або здається в полон): як би там не було, але, попри усю проблематичність, такі гасла у поєднанні з піднятими вперед й стисненими в кулак правицями – це те, що найменше подобається Євросоюзу, в якому саме поняття патріотизму стало лайливим словом і його ставлять там на один рівень з поняттями «фашизм» та «нацизм», а поняття етнічної нації заміняють «європейськістю» чи формальним «громадянством» без огляду на походження (запитувати про походження вважається дискримінацією чи навіть расизмом), й ТАКИМИ нас вони боятимуться інтегровувати і навіть асоційовувати. Саме тепер ми маємо шанс вибороти нашу справжню незалежність, наш власний український шлях розвитку – без блоків і наддержавних імперієподібних структур! «Він живе, він ще не вмер!» – тільки не масонсько-соціялістичний «вічний революціонер», а дух української національної ідеї, якого не здолають ні МС, ні ЄС, ні внутрішні антиукраїнці – якщо тільки ВО Свобода своїми активними діями та риторикою (а Олег Тягнибок в сучасних подіях – явно лідер, він узяв ситуацію у свої руки, подав план дій, увів людей в будівлі КМДА та Профспілок; поряд з ним Арсеній Яценюк може лише щось додати, а Віталій Кличко, слабо володіючи українською, поки обдумає, що і як сказати, має можливість на 2-3 слова) не дискредитує національну ідею, й люди, які вийшли на Майдани, не розчаруються в ній та не звернуться знову до питання асоціації з ЄС, на цей раз із прагматичних мотивів – високих зарплат, безвізового режиму, матеріального рівня життя, гадано незалежного судочинства… Приглядаймося пильно до осіб, дій і слів, аби в черговий раз не поховати українську національну ідею, яка всупереч новітнім ідеологіям та технологіям, раптово знову розквітла й має увінчатися утвердженням справді незалежної й заможної, української України.
02.12.2013 р.Б.

Петро Гусак » 11 грудня 2013 10:42 am
Що ж, видається, що події 9-11 грудня у Києві підтверджують третю (і частково другу) версію (див.: Veni, vidi, censeo): попри те, що учасникам Майдану дійсно було непереливки й вони щиро й мужньо відстояли Майдан і ті свої переконання, заради яких вони на ньому стоять (за це їм належиться пошана), то чомусь ці події, по-перше – не зважаючи на вражаючі картини протистояння – обійшлися «малою кров’ю» (42 постраждалих на багатотисячну подію) й «Беркут» не застосовував спецзасоби такою мірою, як, наприклад, у «чорний вівторок» похорону патріарха Володимира Романюка (18.07.1995 -https://www.youtube.com/watch?v=BmN98bytcgs) чи під час акції «Україна без Кучми» (09.03.2001 -https://www.youtube.com/watch?v=trVhbcyLY3o), а радше намагався відтіснити захисників Майдану. Беручи до уваги ще й задіяння молодих курсантів Академії МВС, дійство можна охарактеризувати як «танець маленьких беркутят». А по-друге: ці події відбулися чомусь саме тоді, коли в Києві перебували посли країн Євросоюзу, Верховний представник Європейського Союзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон, заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд (ця пані по вигляду нагадує мені організм із вмонтованою замість правого ока відеокамерою)… Й коли силовики «перегрупувалися», тобто відступили, почалося прославляння захисників Майдану (їх є за що славити), але тут як тут з’явилися пані Ештон та Нуланд – перша для того, аби отримати віртуальне лобизання спасительних руць, які порятують українців від злочинної влади, яка ще й до того не підписала угоду про асоціацію з ЄС (нечувано!), а друга – аби роздавати учасникам Майдану хліб – як символічно! – після героїчної ночі! – хоча завдяки гостинності і щедрості киян Майдан був зовсім непогано забезпечений харчами (знаю – сам провів на ньому три безсонних ночі). Й одна і друга, спільно з послами, агітують за підписання угоди з ЄС як єдиного порятунку від щойно пережитих жахіть… І здавалося б, такі дії Януковича (?) мали б сповнити Захід огидою й назавжди закрити Україні можливість яких-небудь угод з ЄС. Аж ні: побажання європейського шляху розвитку (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3276364-zastupnyk-derzhsekretaria-ssha-dlia-ukrainy-sche-isnuie-mozhlyvist-vriatuvaty-svoie-yevropeiske-maibutnie) і вимоги підписати УА (http://www.unian.ua/politics/862398-yanukovich-mae-yaknayshvidshe-pidpisati-ugodu-z-es-eshton.html) звучать ще наполегливіше. З чого б це?
Не забули з’явитися й лідери опозиції з вимогами повної зміни влади (наприклад:http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/11/7006315/), й ці вимоги на тлі щойно пережитого куди переконливіші. Вірним шляхом йдемо, товариші, й головне – вірними засобами… І все це – під національно-патріотичну риторику, спів «Ще не вмерла Україна» і молитви та служіння священнослужителів українських Церков. Експлуатують релігійну та патріотичну тематику вповні – й це для того, аби показати, що сповнення усіх віковічних національних та релігійних прагнень українців здійсниться саме в ЄС. І все ж – у цьому всьому є й друга сторона медалі – як на мене – дуже позитивна. Адже постійне й публічне скандування національно-патріотичних гасел, пригадування визвольної боротьби, а ще й (узагалі жах для ЄС!) – публічні й нетолерантні християнські молитви й богослужіння можуть пробудити патріотичні почуття в народів – членів ЄС й вони почнуть згадувати, «чиїх батьків чиї вони діти, ким, за що закуті». А на приклад публічного Християнства зможуть дивитися Церкви країн-учасниць ЄС. Того й гляди, наберуться відваги і вилізуть з-поза парохіяльних парканів і приватної сфери на широкий загал і нагадають про християнське суспільне й історичне коріння Європи… А там і до розпаду ЄС та оновлення національних країн і Церков недалеко…

І в підтвердження моїх слів:

https://www.youtube.com/watch?v=Bjha82rz7P8

Іміяй главу мислити – да мислитъ!

Петро Гусак » 16 грудня 2013 03:24 pm
В неділю 15.12.2013, о п’ятій годині ранку я брав участь в Божественній Літургії, що її в наметі-каплиці на київському Майдані у співслужінні братів-єреїв та супроводі семінаристів служив віце-ректор ЛДС о. Орест Демко. Світло свічок, урочиста напівтемрява, біля сорока однодумців з усього Майдану, які попри концерт зібралися на Літургію… За брезентовою стіною намету – потужні децибели концерту: спочатку важкий рок, потім (усе благочестивіше – мабуть під впливом Літургії ) підсилені до крайнощів звуки скрипки, Тарас Курчик з піснею «Ти Україну благослови»… Співаємо без озвучення, через гуркіт і завивання сцени ледве чуємо виголоси Літургії та голоси одне одного… Однак, крізь весь той гуркіт і лемент – і всупереч йому – Таїнство звершилося! В тишині сердець Літургія утвердилася і перемогла, сповнивши недільний київський ранок Божою благодаттю.
Проводжу аналогію: крізь лемент і рейвах, крізь несамовиті танці, що їх затіяли довкола України криміналітет і «сім’я», політичні кар’єристи і паразити на народному піднесенні, прихильники «русскава міра» та Митного союзу, геополітики, євроінтегратори і масони (див. наприклад: http://fraza.ua/news/13.12.13/183520/rukovoditeli_mirovogo_masonstva_srochno_sobirajutsja_v_parizhe_obsuzhdat_evromajdan_i_ego_posledstvija.html), українська національна ідея – християнська українська Україна – в тишині сердець, у правді і з Божою допомогою – спокійно і впевнено утверджується і перемагає. Могущії покаряйтеся, яко с нами Бог! З Богом до перемоги!

Див. також: http://4vlada.com/blogs/678/32074

Петро Гусак » 22 грудня 2013 06:55 am
Надзвичайно позитивним фактом є те, що сьогоднішнє віче «Одна країна – один Майдан» (http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/54712/) розпочалося з молитви і благословення. Потрібно також, щоби вже усталені нічні й денні регулярні молитви і Святі Літургії не припинялися доти, доки стоятиме Майдан. Я знаю, що надзвичайно важко служити Святу Літургію в наметі, за полотняною стіною якого – потужне звучання сцени, але з цією трудністю потрібно змиритися. Можна би було в наметі встановити портативне локальне озвучення, щоб чути одне одного – воно й так не заважатиме “отдалече стоящим” слухати сцену. Але Літургії служити потрібно – хай би це служіння підтримали також братні Церкви. Знаю з досвіду Помаранчевої революції: тоді над Майданом, біля Жовтневого палацу (колишньої катівні НКВС) встановили хрест, і поки перемога Віктора Ющенка була непевною, ревно молилися. Як тільки перемога Ющенка стала очевидною, молільники рзслабилися й молитва ослабла. Й наслідки не забарилися: Тут як тут, як чорт із табакерки, з’явився Олександр Мороз зі своєю СПУ, і Віктор Андрійович, хоча “чисто” перемагав і без соціялістів, чомусь пішов з ними на коаліцію і погодився на конституційну реформу, обмежив свої повноваження, а далі був нікому не потрібний третій тур виборів й усі відомі суспільні наслідки на десятиліття вперед… Так і тепер: не можна розслаблятися в молитві, а то Майдан, попри шляхетні мотиви людей, які на нього вийшли, знову заведуть не туди. Я вже чув мудру пораду: обійти Майдан з кропилом і свяченою водою. Від себе додам: і екзорцизмованою сіллю, аби усі видимі і невидимі не могли на ньому виявляти своє фізичне й інтелектуальне зухвальство. (Вже давніше я чув інформацію, що коли рили станцію метро “Майдан незалежності”, то знайшли величезне капище ще з часів неоліту. Тому Майдан – потужний духовний та енергетичний центр: або він буде в Христовій Благодаті й під тінню крил святого Архистратига Михаїла, або його опановуватимуть злі сили: святе місце порожнім не буває!).
“Хто витримає до останку, той спасеться” (Мт 24, 13).

Петро Гусак » 26 грудня 2013 02:41 am

Ось такого листа я отримав сьогодні:

МОЯ ХРОНОЛОГІЯ

Слава Ісусу Христу!

Виявляється, та стаття, яку я Вам скинула про події в Аргентині (до речі, це оригінальна стаття: http://orthoview.ru/7000-lgbt-aktivistov-napali-na-1500-molodyx-katolikov-zashhishhayushhix-xram-v-argentine/, а це те відео https://www.youtube.com/watch?v=ckpQFIro2C4), це ще не кінець, а тільки початок.

Я від самого початку не могла зрозуміти, що в цьому всьому, що відбувається вже більше місяця, не так. І постійно аналізувала. Почну з початку.

1) Розпочалося все 21 листопада в 9-ту річницю початку Помаранчевої революції, собор св. Архистратига Михаїла й інших безплотних сил за юліанським календарем.

2) 23 листопада була 80-та річниця Голодомору, але події на Майдані просто затьмарили цю річницю. Самі ж українці проігнорували одну з найбільших трагедій свого народу, тобто занедбали пам’ять те про те, проти чого пізніше почали виступати на Майдані – порушення прав людини.

3) 24 листопада в неділю (що вже є святим днем для християн) урочистість Господа нашого Ісуса Христа, Царя Всесвіту, одне з найбільших римо-католицьких свят в Аргентині – батьківщині Папи Франциска, відбувся щорічний з’їзд феміністок. Про це свято я прочитала таке: “Урочистість Христа Царя є неначе підсумком усієї історії спасіння, за якою ми слідкуємо протягом літургійного року”. На цьому відео чітко видно як нападали на Храм, котрий є знаком Тіла Христового – Церкви, тобто, розмальовували стіни. А також нападали-розмальовували (і в місцях статевих органів теж) тіла чоловіків, які є храмами Духа Святого. Але якщо це свято як підсумок літургійного року, то наступні події показали, що це збіговисько диких тьоток тільки жахливий початок сатанинських оргій. Та це так само і початок нового літургійного року. Але якось ця подія залишилася непоміченою в Україні.
Взагалі події політичні в Україні переплітаються з подіями пов’язаними з різними збоченнями в світі, але за цей місяць я також дізналася правду про провідних українських політиків і співаків, які підтримують геїв. Отже це все якимось дивним чином переплітається. А також не треба забувати, що народ вийшов на Майдан протестувати проти непідписання асоціації з ЄС, що вело б за собою відповідні послаблення законів на користь всіляким збоченцям.

4) 25 листопада – св. священномуч. Йосафата, архиєп. Полоцького. Для мене було дивним те, що українці на чолі з Блаженнішим відвідали Папу, а той і словом не обмовився про те, що робиться в Україні, бо вже тоді робилися дуже важливі речі.

5) 28 листопада почався піст у греко-католиків.

6) Рано-вранці 30 листопада “Беркут” жорстоко розчистив центральну площу столиці від мирних мітингувальників. Символічним було те, що молодь, яку переслідували, як тварин, сховалася в церкві, а саме в Михайлівському соборі (названому на честь архистратига Михаїла, який є покровителем Києва, саме зі свята на його спомин починається Євромайдан), яка належить Київському патріархату. А от Московський благословив Януковича на «царство» (Інавгурація четвертого Президента України відбулася 25 лютого 2010-го. Патріарх Кирило, Московський і всієї Русі, на запрошення Януковича провів державну молитвенну службу в Києво-Печерській Лаврі. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87,https://www.youtube.com/watch?v=au4l91HfgTo)

7) 1 грудня початок передріздвяного посту за Григоріанським календарем (особисто для мене ця дата – це 20 років з дня смерті мого тата), а також символічно, що в ту ніч померла Леся Гонгадзе, а для України це початок революції. На Майдані о 12:00 Народне віче з мільйоном людей. В той же день тернопільські правоохоронці підтримали Львівську та Івано-Франківську міліції та відмовляються виконувати злочинні накази з Києва. Трактором штурмують АП, а «Беркут» знову по звірячому б’є людей. Після такого народ масово їде на Майдан.

8.) 3 грудня, після того, як Верховна Рада провалила голосування про відставку уряду, лідери опозиції привели колону мітингувальників до будівлі Адміністрації президента.

9) 8 грудня друге народне віче. Повалили Леніна. Урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії за григоріанським календарем.

10) 10 грудня поки на Майдані вітають представницю Євросоюзу Ештон, на Європейську площу підвозять нові автобуси з внутрішніми військами.

10) 11 грудня в 1-й ночі «Беркут» почав ламати барикади на вулиці Інститутській. Опозиція після нічних подій не пішла на круглий стіл, а Ющенко не пішов, бо не пішла опозиція. Населення виносить гроші з банків. Нібито заміновують метро і вокзали.

11) 13 грудня Ап. Андрія Первозванного покровителя України. Круглий стіл з опозицією наразі перший і останній.

12) 15 грудня Американські сенатори виступили зі сцени на Майдані. Сфальсифіковані вибори.

13) 17 грудня Янукович відбув у Росію для зустрічей із владою й участі в засіданні українсько-російської міждержавної комісії. Засідання ВР тривало лише 5 хвилин.

14) 18 грудня уряд схвалив проект державного бюджету на 2014 рік і відтермінував зниження ПДВ.

15) 19 грудня У День Святого Миколая Янукович провів прес-конференцію для обраних. Євромайданівці і антимайданівці обмінялися подарунками. Верховна Рада проголосувала за звільнення від кримінального переслідування учасників масових акцій. На Євромайдані розгорнули національний прапор Білорусі – 19 грудня 2013 року минає три роки відтоді, як у Мінську міліція жорстоко розігнала демонстрацію опозиції за чесні вибори. На Банковій в комітетах Верховної Ради “відзнаками”, “грамотами”, “подяками” нагороджували силовиків мабуть за розгін мирних демонстрацій.

16) 20 грудня Пшонка визнав, що “Беркут” розігнав Майдан, щоб встановити йолку. Яценюк, Тягнибок і Турчинов проходять у справі про “захоплення влади”. Весь центр столиці перекрито через пересування кортежів. У Києві справжній День міліції.

17) 21 грудня на пісенному конкурсі “Євробачення-2014” Україну буде представляти Марія Яремчук. Грузинські бійці присвятили свою перемогу Євромайдану. Скоєно напад на активіста “Дорожнього контролю” Володимира Моралова, вистрілили в серце, а машину спалили.

18) 22 грудня Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці за юліанським календарем. Учасники мітингу на підтримку курсу президента Януковича в Маріїнському парку згорнули своє наметове містечко. Янукович підписав закон про звільнення євромайданівців.

19) 24 грудня вночі відбувся четвертий злочинний напад на “ЄвроМайдан” у Харкові. У Києві вранці ДАІ заблокувала в’їзди і виїзди на Майдан. Засідання Київради тривало лише 10 хвилин. Депутат-регіонал Олег Царьов заявив, що МЗС і СБУ задовольнили його запит про заборону в’їзду в Україну 36 осіб, серед яких і екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі. Вищий спецсуд: Закон про амністію євромайданівців не може бути застосований на практиці через відсутність в законодавстві механізмів його реалізації.

20) 25 грудня – Різдво. Вночі звіряче побили журналістку, активістку Євромайдану Тетяну Чорноволhttp://www.pravda.com.ua/news/2013/12/25/7008311/. Депутат Партії регіонів Микола Левченко зареєстрував законопроект про звільнення від відповідальності правоохоронців та їх керівництва, які причетні до розгону масових акцій, що відбувалися з 21 листопада і тривають надалі. Міліція назвала основні версії нападу на Чорновол – її професійна діяльність, ДТП і провокації. А ще цього дня ось що сталося в Німеччині на різдвяній Месі https://www.youtube.com/watch?v=zS4HTITmj6A. Неймовірно, але це відео опубліковане 25 грудня передивилося вже 65 778 людей. Отож, як піст почався так він і закінчився. У греко-католиків він ще триває… І так закінчується рік календарний.

Це так символічно: вчора в Україні вкотре відбулося насилля над свободою слова і взагалі свободою людини, а в Німеччині над свободою віросповідання. Як і в тому випадку, яким починається ця хронологія з аргентинського шабашу, так в і цьому шабаші під час Різдва і в Німеччині і в Україні постає одне питання: А де була міліція-поліція, яка має захищати права громадян? Питання риторичне.

Під час написання цього тексту я натрапила на таке http://life.pravda.com.ua/columns/2013/12/24/146879/ , і тоді зрозуміла, що я таку паралель між збоченнями і політикою провела недарма. Інтуїція мене не підвела. Останній місяць і справді ведеться війна за Україну між Богом і сатаною. І сатана хоче разом з політичною волею виграти в цій битві сором і честь кожного українця. Я від самого початку була проти євроінтеграції, а тепер от не розумію… я за людей, які стоять на Майдані, бо я проти цієї влади, але я також проти антихристиянського ЄС. Де такий Майдан збирається?

Наталя

Петро Гусак » Вів грудня 17, 2013 2:01 am

Захист життя українців – першочергове завдання

Попри усі безпосередні чи далекосяжні цілі, що їх ставлять перед цьогорічним Майданом, більшість учасників, які в ньому беруть участь, стоять на ньому за гідне життя в Україні – своє і прийдешніх поколінь. Попри усю політику, ми хочемо, щоб наші діти й діти наших дітей жили на цій землі та щоб їм були забезпечені основні й невідчужувані права людини: право на свободу і на особисту недоторканність, на сім’ю, майно, свободу переконань та їхнє вільне виявлення, на правовий захист і презумпцію невинності, на працю, їжу, одяг, житло, медичний догляд тощо (див.: Загальна декларація прав людини, 10.12.1948 р. –http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015). Однак, щоби вони могли жити на цій землі і втішатися згаданими правами, вони мусять спершу бути зачаті і народжені.
Під час Помаранчевої революції ми – тоді ще активісти неформального Руху усіх людей доброї волі «За життя» – роздали на Майдані та в наметовому містечку, яке непохитно очікувало інавгурації президента Віктора Ющенка, кілька тисяч листівок, які з одного боку містили Молитву за збереження життя ще не народжених дітей, а з іншого – Звернення до людей доброї волі (див. нижче). У Зверненні були такі слова:«Дорогий українцю! Невже віриш, що знайдеться лідер, який зможе навести порядок у державі, доки в абортаріях безкарно вбивають українське майбутнє – майбутніх вчителів, лікарів, президентів, науковців, священиків… ?» Звернення було пророчим – ні тоді, у 2004-му, ні аж досі, по дев’яти роках, такого лідера не виявилося. (Президент Віктор Ющенко виявився глухим до наших звернень щодо законодавчого захисту ще не народжених українців від моменту їхнього зачаття… Відповідно, він закінчив свою каденцію так, як закінчив…).
Ті листівки актуальні й тепер: Лише той житиме на землі, хто виконує першу Заповідь, яка зустрічається в Біблії: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1, 28). Хто її не виконує, зникає з лиця землі (пор.: Пс 1, 4-6). Прикладів цьому вже і в наш час предостатньо: це і серби в Косово (http://sergiy-prudko.org.ua/marina-stankovich-evropa-yak-kosovo/), і японці, які стали «нацією сивих голів», і ті ж німці (http://family-institute.org.ua/nashi-vidannja/na-shljaxu-do-novoji-ghendernoji-ljudini-jak-nimecka-derzhava-vixovuje-ditej.html)…
Окрім того, самогеноцид – знищення ще не народжених українців – стягує на нас Боже прокляття. «“Де Авель, брат твій?” … “Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі”.» (Бут 4, 9-12).* Жодна революція нічого не дасть, доки не припиниться геноцид українців в лонах матерів, доки життя кожного українця і кожної українки не буде захищене від моменту його зачаття. І тільки тоді матимемо Боже благословення, здолаємо кризу, проженемо кримінальне середовище й наведемо порядок в Україні. Тільки тоді матимемо гідну владу. І тільки тоді сповняться слова Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі!».

13 грудня 2013 р.Б. Петро Гусак
___________________________________
* Пригадую, як я десь рік після Помаранчевої революції дивився телепередачу: маленький хлопчина бігає по Хрещатику, за ним ідуть щасливі батьки, а диктор коментує: цей хлопчина – дитя революції; батьки покохали одне одного під час революції і він зачався ось тут, в наметах, які тоді стояли на Хрещатику… Я порадів за життя хлопчини. А ще через п’ять років, 16 лютого 2010 року, після Круглого столу, що ним тодішній перший заступник міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець спускав на гальмах ініційовану Патріархом Любомиром Гузаром та Міністром охорони здоров’я Василем Князевичем «Робочу групу по протидії абортам в Україні», ми з хорватським лікарем Антуном Лісецом сиділи в київській кав’ярні й розмовляли зі знайомим гінекологом, який в минулому зробив багато абортів, а тепер перебуває на шляху покаяння. Цей гінеколог сказав нам, що з наметового містечка, яке так непохитно очікувало інавгурації президента Віктора Ющенка, бігали до них у клініку робити аборти зачатих у наметах дітей… Патріоти… Я ще раз порадів за життя хлопчини, який став героєм телесюжету. Йому пощастило – йому дозволили народитися. А багатьом його братам і сестрам? Й ми хочемо після цього щасливої й незалежної України? Хочемо вийти з кризи й налагодити нормальне життя? Хочемо Божого благословення для неї?

Петро Гусак » П’ят грудня 13, 2013 2:58 pm

МОЛИТВА

Господи Ісусе Христе, за заступництвом Твоєї Матері Марії, яка породила Тебе в любові, та за заступництвом святого Йосифа, мужа глибокої довіри до Бога, який опікувався Тобою після народження, просимо Тебе за всіх ще не народжених дітей, яким загрожує знищення.
Просимо Тебе, дай батькам любов і відвагу, щоб усім своїм ще не народженим дітям дозволили жити, бо Ти сам дарував їм життя.
Почуй нас, Господи, і відверни загибель від Твоїх беззахисних чад!
Нехай не вб’ють невинних!
Ми молимося також за батьків, лікарів та за всіх, від кого залежить життя ще не народжених дітей. Амінь.

+ + +

Любий друже!
Коли йтимеш дорогою і зустрінеш мале дитя, яке у небезпеці потребуватиме твоєї допомоги, невже не допоможеш йому?

Любий батьку!
Коли хтось зазіхне на життя твоєї рідної дитини, невже не захистиш її?

Люба мамо!
Коли твоє малятко потребуватиме твоєї любові й опіки, невже відмовиш йому?

Дорогий лікарю!
Коли життя людини в небезпеці, коли вона потребує твоєї лікарської допомоги, невже спокійно дозволиш їй умерти?

Дорогий християнине!
Чи не бачиш Христових страждань і сліз, коли Він терпить разом з тими, кого немилосердно вбивають в абортаріях? Невже думаєш, що зможеш бути щасливим, коли кривдять твого найбеззахиснішого ближнього?

Дорогий українцю!
Невже віриш, що знайдеться лідер, який зможе навести порядок у державі, доки в абортаріях безкарно вбивають українське майбутнє –
майбутніх вчителів, лікарів, президентів, науковців, священиків… ?

Хто
вимолить у Бога прощення за цей гріх, який кличе про помсту до Неба?

Якщо не можеш змінити закони, якщо не можеш змінити ситуацію, якщо не можеш закрити абортарії, якщо не можеш переконати людей – батьків, лікарів, „дорадників”, циніків, насмішників – то завжди залишається те, що ти можеш: молися і вір! Тоді жар твоєї молитви стане знаряддям у Божих руках, щоби розігріти крижані серця!

Відкриймо свої серця до потреб найнезахищеніших наших ближніх – ненароджених діточок. Молімось і працюймо для збереження їхнього життя.
Адже народження тільки виявляє те крихітне і водночас величне єство, яке вже живе у материнському лоні, сховане від людських очей. Може йому вже цілих вісім місяців від зачаття, може – три місяці, а може тільки один день, однак ім’я йому – Людина!

Петро Гусак » Нед грудня 22, 2013 4:11 pm

Див. лінк:
http://www.svoboda.org/content/article/25194973.html:

Все-таки Патріарх Любомир (Гузар) виявився прозорливим: не прийняв ієрея (?!) Якова Кротова в лоно УГКЦ. А Ісіченко, не розібравшись, прийняв… Пропоную звернутися до єпископа Ігоря Ісіченка, аби Кротова відлучили ще раз – на цей раз по повній програмі: адже той самодостатній: виступає по радіо “Свобода” без благословення  – хай би і далі виступав (пізнати пана по халявах, а Кротова – по радіостанції), тільки “вне церковной ограды”.

Пояснення:

(Ось такого листа я отримав електронною поштою 20.12.13):

За нашими подіями в Україні ми й не помітили, що на іншому кінці світу сатана теж сатаніє.

Женя Бёттгер
12 гру 2013 о 23:20

В воскресенье 24 ноября 2013 года в Аргентине проходил местный, ежегодный съезд ЛГБТ движения. Место, в этот раз, было выбрано не случайно. Ведь Сан Хуан — родина нынешнего понтифика, папы Франциска.
Слётом дело не закончилось. Тем более что активистов съехалось довольно много. Ближе к вечеру, активисты разбрелись по городу, размахивали транспарантами, выкрикивали оскорбительные лозунги. И активно размазывая стены. Баннеры были такие: — “no soy una incubadora”(Я не инкубатор),, “jesus era gay”(Иисус был геем), “iglesia basura”(святое дерьмо),, “yo aborte, yo decidi”(моё тело , моё дело), tu dios me da asco«, (ваш бог делает меня уродом) и другие…. Особо отличились активисты движения за легализацию абортов. В попытке подойти к собору Иоанна Крестителя им путь перекрыла… Нет, не полиция — толпа местных жителей. Последние, совместно с прихожанами костёла, взялись за руки и не пропускали активистов, состоящих преимущественно из лесбиянок, к дверям храма. Надо заметить, что полиции в этот момент не было вообще. Защитников костёла, было несколько сотен, но их количество постоянно росло. По словам очевидцев, люди приходили семьями и даже с детьми. Так же сюда стягивались и «силы ЛГБТ». Последних было несколько тысяч, против тысячи местных жителей. Они перекрыли узкую улочку, ведущую к стенам храма и не давали подойти к собору.Противостояние длилось несколько часов. При этом толпа ЛГБТ всё более и более распалялась, тем более полиция, как я уже писал, не вмешивалась. Опъянев от безнаказанности, экстремисты стали активно провоцировать защитников. Плевали им в лицо. Распыляли краску на одежду, глаза, пытались срывать одежду. Рисовали на руках и лицах оскорбительные надписи. Особо буйные, имитировали половой акт, перед камерами набежавших журналистов. Снимали с себя нижнее бельё и вешали на головы жителей. Всё это сопровождалось отборной бранью и пинками. Защитники в основном состояли из молодых прихожан их жен и детей. Жены поддерживали своих мужей, стоя позади них, вытирали им краску со лба и убирали летящие в них предметы. Не сопротивлялись, а спокойно стояли на месте взявшись за руки и пели молитвы. Время от времени они менялись местами. Одни отступали назад, а другие выходили вперед, не пропуская никого к храму. А перед ними, всё это время, продолжалась вакханалия достойная голливудского фильма ужасов.

Лінки, які це унаочнюють:

http://orthoview.ru/7000-lgbt-aktivistov-napali-na-1500-molodyx-katolikov-zashhishhayushhix-xram-v-argentine/

https://www.youtube.com/watch?v=ckpQFIro2C4

Статья на ПравМире: “В тебя плюют, а ты молишься”:

http://www.pravmir.ru/v-tebya-plyuyut-a-ty-molishsya/

Див. також:

http://wiwibloggs.com/2013/08/12/ruslana-ukraine-doesnt-have-money-for-junior-eurovision/30734/ – хочеться сподіватися, що це не за таку “інтелектуальну відвагу” Руслана отримала орден від “капітули журналу Ї “…

Не може бути повного духовного очищення й відродження України, доки знищуватимуть «найменших цих»

24.02.2014, 09:05 Петро Гусак

Роздуми про події 18-22 лютого 2014 р.Б., Київ

І.

«… є почуття провини через те, що особа уціліла. Вперше це почуття було описано після голокосту. Коли уцілілі люди покинули територію концтаборів, вони не вигукували з радості, не ликували: “Як чудово! Нам це вдалося!” Вийшовши, вони почали нести важкий психологічний тягар. Вони переживали багато депресій, чинили самогубства, відчували страх. Те саме відбувалося й після цунамі… Уціління після катастрофи призводить до ношення на собі психологічного тягаря.
У випадку цунамі чи війни ти все ж таки маєш невелику захисну оболонку, створюєш її в собі. Війна проти цілого народу … створює в ньому почуття солідарності. “Ми повинні триматися разом”, — думають постраждалі. У випадку великого землетрусу, природної катастрофи з постраждалим солідаризується держава. Коли вмирає багато людей, над уцілілим є захисна оболонка. Тепер уявіть собі, що ви народилися і не маєте захисту. Бо ворогом є не хтось зовні. …». (Д-р Марія Петерс-Ней. Постабортний синдром і синдром уцілілого/ї від аборту. – Доповідь на Третьому всесвітньому молитовному конґресі в Люрді, 28.10 – 4.11.2008).
– Це я про себе – і про загиблих у ті дні…

ІІ.

«Vincere scis, Hannibal, victoria uti nescis!» – «Ти вмієш перемагати, Ганнібале, але користуватися перемогою не вмієш!». Ці слова, що їх сказав Ганнібалові командир кінноти Магарбал, коли той після битви при Каннах вирішив дати війську відпочити і відмовився йти на Рим (див.: Тіт Лівій. Ab Urbe condita), впродовж віків були нашою національною кармою: після звитяжних боїв відважних ратників, козаків, стрільців чи гайдамаків завжди знаходилися чи то доморощені негідники, чи чужинці, які спритно використовували їхні перемоги, підхоплювали булаву й Україна надалі залишалася у внутрішній чи зовнішній неволі.
Пильнуймо – молімося й працюймо, щоби так не сталося і тепер. Адже не бракує «внутрішніх», котрі вже встигали себе проявити й раніше, але наш народ – благодушний і добропам’ятний, не дуже це пригадує, а ці раді старатися зловити рибку в каламутній воді (поки витворюється нова ситуація) і знову виплисти нагору. Того й гляди, знайдеться котрийсь «богатир» чи «дівиця-краса» («Хто се, хто се по тім боці пере косу, хто се…»)…
Не бракує й зовнішніх, які розкладають пасьянси й прораховують шахові партії, що в них нашим загиблим завідомо й холоднокровно була відведена роль пішаків, якими потрібно було пожертвувати… Одному «медвежьему отродию» вдалася спецоперація по витягненню Мадам Розрухи в цивільний простір, аби та розвалювала опозицію й кандидувала на (хай і з обмеженими повноваженнями) васального до Росії президента, інші – наче нутром чують чергове побоїще в Києві і злітаються як мухи на мед, аби потім роздавати булочки з кулька чи красуватися на сцені, запевняючи нас у своїй «глибокій (як кажуть в Одесі: до второго щелчка) стурбованості» та «щиросердій підтримці», й відверто, на рівні функціонерів найвищого ґатунку, таких, як ґенеральний директор Комісії з питань розширення ЄС Майкл Лі, чи голова дипломатії ЄС Кетрін Ештон, заявляючи, що асоціація – лише перехідний етап, та що вони вже мають дорожну карту, як інтегрувати нас до них, у Євросовок. Видно, дуже вже потребують нашої землі, наших ресурсів та наших працівників…
В середу, 19 лютого ввечері, після нічних боїв і пожарищ, поряд із знаменитістю, яка теж з’являється акурат в такі дні, «координує оборону Майдану» й «повідомляє правдиву інформацію», були представники різних країн ЄС, однак усі – з фракції ліберальної партії в Європарламенті. Неважко здогадатися, які цінності вони витягнуть зі старої шухляди, коли стихнуть бої й на горизонті знову замайоріє примара асоціації… (Й можна собі лише уявляти, як вони перед виборами в Європарламент, що грядуть у березні 2014 року, позуватимуть до камер на тлі спаленого «Беркутом» будинку Профспілок чи на сцені Майдану…). Не дозвольмо, щоби те, що було вистраждане на Майдані безсонними ночами, працею і кров’ю, щогодинними молитвами й Святими Літургіями в польових умовах та воскресінням української національної ідеї, було безсоромно з-експлуатоване, аби нас знову кудись втягнути – в чергову внутрішню чи зовнішню окупацію!

ІІІ.

У цьому контексті вартує замислитися над тим, що таке прощення. Чи ж нас, християн, наш Бог і Господь Ісус Христос не вчив прощати? Чи ми не повинні прощати своїм ворогам? Так! Однак, прощення не є лише нашим актом. Щоби він міг вповні здійснитися, потрібно розкаяння тапрохання про прощення з боку того, хто завинив. «Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раззвернувся до тебе, говорячи: каюся, вибач йому!» (Лк 17, 3-4).
Далі, надзвичайно важливим є розрізнення між прощенням (англ.: forgiveness) та примиренням/відновленням стосунків (англ.: reconciliation). Це не те саме. Коли той, хто завинив, кається, ми повинні простити йому, однак це не означає, що ми зобов’язані відновити попередній стан стосунків: ніхто не зобов’язаний до відновлення зрадженої дружби (дружба узагалі є таким явищем, до якого ніхто не може бути зобов’язаний, навіть і без провини чи зради з боку колишнього друга), і тим більше – ніхто не зобов’язаний ставити вже прощену особу на попередні чи подібні пости і посади. Таким чином, прощення необхідно узгоджується з відповідальністювже прощеної особи – в залежності від важкості вчинків – перед справедливим судом та з відповідним покаранням.

ІV.

Життя загиблих на Майдані, в усіх подіях від листопада 2013 р. й до лютого 2014 р. (а їх загинуло біля 100 осіб) стало яскравим спалахом, поривом чистого серця до боротьби за правду й до перемоги добра. Про таких читаємо у Книзі Мудрості: «А праведник, хоч і вмре передчасно, знайде спокій, … він сподобався Богові й Він полюбив його, а що жив між грішниками, то й переніс його. Його вхоплено, щоб лукавство не змінило його глузду або щоб хитрість не обманула душі його. … За короткого часу ставши досконалим, він виповнив довголіття, душа бо його Господеві була вгодна, тим і забрав Він його поспішно з-посеред лукавства» (Мудр 4, 7-14). Вони своєю чесністю й безстрашністю заслужили на велелюдні похоронні богослужіння, загальнонаціональний траур та Вічную благую пам’ять.
Однак задумаймось: 100 осіб – це щоденна кількість абортів у більших обласних центрах, наприклад, таких як Львів. Ці особи гинуть в не менших тортурах і стражданнях. Їм не дозволяють пережити порив і радість боротьби, щастя перемоги чи смерть героя. Їх ніхто не відспівує, по них не служать панахиди, їм не заспівають «Пливе кача…», не вдарять артилерійський чи рушничний салют… І якщо маємо надію, що після вакханалії й падіння злочинної влади політичні вбивства в Україні не повторюватимуться, то цих найменших і беззахисних не захищає ніщо: законодавство дозволяє на їх знищення (див. ЦКУ, ст. 25, ч. 2; ст. 281, ч. 6).
Тому не може бути повного духовного очищення й відродження України, яке так вистраждане кров’ю і смертю героїв, доки в Україні знищуватимуть «найменших цих». Й нічого очікувати для України Божого благословення і щастя… Через те, в оновленій Конституції України – чи то зразка 2004 року, чи тій досконалішій, яку колись приймуть, у статті 27 потрібно вже й негайно внести поправку: «Кожна людина має невід’ємне право на життя від моменту зачаття й до природної смерті». Ця поправка як норма Конституції, що має пряму дію, повинна бути без зволікань та без жодного винятку застосована на практиці, а все інше регулююче законодавство повинно бути приведене у згідність з цією нормою Конституції. Й тільки тоді зможемо сподіватися на позитивні зрушення та оновлене, засадничо інакше життя в Україні, побудоване на правді й справедливості.

23.02.2014 р.Б.