СВЯТИЙ ЄФРЕМ СИРІЙСЬКИЙ – Про боротьбу з черевоугодництвом

Про боротьбу з черевоугодництвом

10. Не бажай, монаше, їсти м’ясо і не пий вина до сп’яніння; інакше огрубіє твій ум, а житейським турботам не знатимеш кінця.
11. Прикмети доброго життя молодого монаха: смиренномудре утримання від вина й багатослів’я. Хто ж те полюбляє, не матиме доброго кінця свого життя.
12. Не силуй свого брата пити вина до сп’яніння, хоча б віддавна пив він його; адже довго будують корабель, а трощиться він враз від одного удару.
13. Хто бажає тілесного вдоволення, готує собі багато напастей; а той, хто довго терпить, – спасається.
14. Краще їсти заради Господа і дякувати Богові, аніж не їсти й осуджувати тих, що їдять і вдячні Господу.
15. Приступив ти до трапези? Їж хліб, а не осуджуй ближнього, щоб через осуд не пожирав ти брата свого.
16. Будь здоровим у вірі та їж усе, що тобі подають у Господі. Якщо подано щось, чого ти не хочеш їсти, не відсилай це з трапези, коли інші хочуть їсти та дякувати Богові.
17. Приступив ти до трапези? Їж, як людина, і не позирай на всі боки, як неук.
18. Один брат сказав: «Не через огиду не їм м’яса, бо всяке Боже створіння – добре, і не слід нічого відкидати (1 Тим. 4:4); оскільки ж написано: Не личать дурневі розкоші (Прип. 19:10), то нерозумно їсти монахові м’ясо тварин».
19. Коли подано тобі куски (залишки), не гребуй і куснем, адже Господь наказав Своїм учням зібрати крихти хліба, щоб нічого не пропало (Йоан 6:12).
20. Докір людині – впиватися вином; багатьох я бачив, але нікого не знайшов гіршого від п’яниці.
21. Стриманість виснажує плоть, а об’їдання притуплює розум.
22. Пригнічуй, поневолюй, монаше, свою плоть, щоб не бути тобі відкиненим.
23. Поборюй свою плоть – і принесеш плід Богові.
24. Хочеш ти, монаше, мати спокій у товаристві братів? Вдовольняйся спільною трапезою братів – це буде здоров’ям для твого тіла й оновою для костей твоїх (Прип. 3:8), і душа твоя не ушкодиться. Не приглядайся до вина, яке воно червоне. Потім воно вкусить, як гадина, утне, немов зміюка (Прип. 23:31-32).
25. Лев, женучись за здобиччю для свого черева, сам може стати впійманим; і черевоугодник понижується задля вдоволення свого черева.
26. Від об’їдання ум грубішає, а добра здержливість очищує його.
27. Чоловік, що упивається і дратується, збурює душі братів, і сором його постійно при ньому.
28. Чоловік, який п’є під вечір, поводиться не так й говорить не те, що треба, а вранці розкаюється; однак якщо знову натрапить на вино, поводиться так само.
29. Не пий вина до сп’яніння, хоча й припрошують тебе приятелі, які поруч з тобою; бо якщо здолає тебе вино, то ті, які припрошували тебе, першими й згіршаться.
30. Черевоугодник трудиться й переймається тим, аби наповнити своє черево наїдками; а коли попоїсть, страждає під час травлення; а стриманість супроводиться здоров’ям і тверезістю.
31. Монах-черевоугодник турбується про багато, а стриманий подібний до сарни в полі.
32. Не переймайся, монаше, черевом – і матимеш спокій.
33. Усіх дров у лісі замало буде, щоб наситити вогонь; таке саме ненаситне й тіло – скільки йому не годи.
34. Пастир, який упивається, не збереже довірених йому овець, а хто любить спати, сам стане здобиччю звірів. Адже тернова гілка проростає в руці п’яниці (Прип. 26:9), а душа стриманого припадає до Бога.
35. Здержливість є справою терпіння.
36. Не пий вина до сп’яніння, аби догодити людям, бо дуже соромно тобі буде, коли побачать тебе п’яним.
37. Скуштував ти хліба – й наситився! Віддай хвалу Богові, Який тебе наситив. А якщо хочеш, щоб тіло твоє вдовольнялося малим, віддай славу Господеві, Який укріпив тебе, і не кажи всім: «Не з’їв я стільки-то хліба». – Що тим додаєш собі? Хіба що осуджуєш тих, які їдять і складають подяку.
38. Монах-черевоугодник називає піст часом смутку, а здержливий і під час посту не буває похмурим.
39. Надмірна здержливість, думаю, не є похвальною; але й нехтувати потрібною стриманістю також не добре. Тривале утримання від скромної їжі призводить до розслаблення і нестачі сил для служіння, але й пересичуватися їжею підлягає осуду. Сказано ж: Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати (Лк. 6:25). Більше того, нестриманий через свою нерозважливість піддається тілесним пристрастям. Тому доброчесно й належним чином треба управляти тілом.
40. Випивши під час трапези вина, не вештайся келіями, але сиди мовчки у своїй, тому що диявол багатьох спокусив вином. Спожите вино і чужа келія породжують безстрашшя і розбещеність. У таких зібраннях буває падіння душ, головно ж коли бездіяльним є жезл настоятеля. Бо хто не хоче приборкувати ум свій страхом Божим, той потребує людського страху, щоб хоча би ним стримуватися від усього шкідливого і марного, адже невинним залишається раб у суворого хазяїна.
41. Страви вживай прості й необхідні, щоб ум твій не огрубів в обжерстві, пияцтві та життєвих клопотах (Лк. 21:34). Одержимі такою пристрастю і блуд не вважають за блуд, і перелюб – за перелюб, і не зрікаються усього того, що роблять язичники, які не знають Бога; але все це чинять без страху і нічим не відрізняються від свиней в болоті, не пам’ятаючи ні про Закон, ні про Пророків, ні про самого Господа, Який воплотився, щоб знищити беззаконний гріх. Тож не будь пожадливим до м’яса і вина, щоб ум твій був здатний прийняти духовні дари.
42. Не насолоджуйся лазнями, розмаїтими напоями та м’ясними стравами, щоб не наразитися тобі на велику небезпеку – тяжкий гріх.
43. Не слухай порад людей, які самі собі догоджають, – вони зробили себе рабами черева і плотських пристрастей.
44. Багато попоїсти й випити – приємність тимчасова, бо вже наступного дня про це й згадувати неприємно – настає розслабленість ума й тіла.
45. Монах довго не триматиметься одного місця і не матиме спокою, якщо спочатку не полюбить мовчання і стриманости. Адже мовчання вчить безмовности й постійної молитви, а стриманість зосереджує думку, не дає їй відволікатися. Той, хто нарешті осягнув це, удостоїться миру в серці.
46. Не спокушайся об’їданням і не впивайся вином, яке доводить до розпусти (Еф. 5:18). Ніщо не принесе тобі користи, крім одного – чинити волю Божу.
47. Знай, наскільки хто потурає своїй плоті, собі на біду, настільки примножує в собі пристрасті. – Врешті душа, обтяжена грішними звичками тіла, стає безплідною. Тому Спаситель говорить: Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжиранням, пияцтвом та життєвими клопотами (Лк. 21:34). Тому й Апостол говорить: Умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним (1 Кор. 9:27). Коли ж хто примушує себе до діла Господнього, то відповідно й тіло його зміцнюється, а душа просвітлюється. Як борець постійно тренує своє тіло, щоб воно було здатним до боротьби, так і подвижник благочестя мусить вправлятися в усіляких добрих ділах, як говорив Апостол: Вправляйся у благочесті (1 Тим. 4:7).