СВЯТИЙ ЄФРЕМ СИРІЙСЬКИЙ – Про боротьбу з грошолюбством

Про боротьбу з грошолюбством

121. Не дбай про гроші: вони шкодять душі, а що дорожче від неї?
122. Бідний монах, що смиренномудро мовчить, кращий від багатого, сповненого гордости й пихи.
123. Хто любить золото – не буде виправданий, а хто любить Господа – буде благословенний. Хто покладає надії на золото – пропаде, а хто на Господа надіється – спасеться.
124. Якщо полюбиш гроші, підеш звідси з нічим; якщо возлюбиш убогість, – не втратиш небесного багатства.
125. Якщо полюбиш убогість, то проженеш демона блуду.
126. Хто в своїй келії переховує золото, набуває пристрастей зарозумілости й непослуху. А хто до своєї скарбниці збирає молитви й милостині, – той багатіє в Бога. Хтось складає гроші, а ти, монаше, збирай молитви й милостині.
127. Будемо шукати лише найпотрібнішого; все зайве відволікає і не приносить користи.
128. Монах, що прагне одержати родинний спадок, впадає у спокуси; а той, що прагне Господа, -спасеться.
129. Не кажи: «Що їстиму, коли буду старий?» Нам заборонено дбати про день завтрашній, а ти вже переймаєшся старістю. Будемо шукати перше
130. Захланний монах – безплідна пальма, а незахланний – мов підстрижена пальма, що росте вгору.
131. Прив’язаний до речей монах подібний до яструба, що літає з путами на ногах: де б не присів, – враз заплутається. А неприв’язаний до речей – те саме, що подорожній, – завжди готовий вирушити в дорогу.
132. Золото не дає терпеливости; віра – надійне підґрунтя тому, хто її набув.
133. Чому не позбуваємося зайвих клопотів, чому не звільняємося від тягаря земних речей? Чи не знаєте, що двері вузькі й тісні та що грошолюбці не ввійдуть ними? Бог любить убогих, які з доброї волі ради Христа живуть у нестатках і скорботах, подвизаються, чувають, багато й тяжко терплять.
134. Хай твоя рука не протягується, щоби брати, а для того, щоб давати (Сир. 4:31).
135. Пристрасть грошолюбства найнебезпечніша, бо вона – корінь усього лиха (1 Тим. 6:10). Чи не хочете знати, чим викорінюється ця пристрасть? -Тим, щоб усім серцем і всією душею покладати надію на Бога.
136. Декому з братів лукавий понад міру піддає охоту до праці. Звідси постає пристрасть грошолюбства. Уражений цим коренем усякого лиха монах уранці набагато раніше береться до роботи, а ввечері пізніше від усіх припиняє її. Не дбає такий про молитву і службу Божу, а в своїй захланності віддається самій лише праці. Коли дзвін скликає на службу Божу, такий брат приходить останнім і шукає приводу, аби піти з церкви раніше від усіх. -Коли зауважиш це за собою, пильнуй, щоб не віддатися цілковито недозволеному і не втратити свого покликання. А ворог на цьому не зупиняється. До кого знаходить доступ, – збиває з правильної дороги, намовляючи: «Працюєш ти, працюєш, а майже нічого не маєш; піди навчися ремесла, що давало б тобі більший прибуток». Не розібравшись, дехто з братів іде за тим у світ та й залишається там назавжди. Отже, будь обережним.
137. Невинність полягає не тільки в тому, щоб утримуватись від блуду і тілесних потіх, але щоби бути вільним і від усіх інших пристрастей. Захланний, скупий, грошолюбець – не невинний. Якщо одного полонить тілесна врода, то цього – гроші; і останній є набагато більше грішним, адже не має, як перший, природної до гріха спонуки. Пристрасть до грошей – протиприродна, спонукає її не наше єство, а хибне волевиявлення, тож той, хто з власної волі піддався їй, – грішить непростимо.